Рішення

від 13.10.2020 по справі 753/17114/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17114/19

провадження № 2/753/955/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Кримчук Я.Р., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лодокс , ОСОБА_2 , третя особа: Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

30.08.2019 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лодокс (далі по тексту - ТОВ Лодокс , відповідач-1), ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач - 2), третя особа: Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позов обґрунтований такими обставинами. 21.08.2018 ОСОБА_1 відповідно до протоколу загальних зборів №21/1 рішенням учасників ТОВ Лодокс було прийнято на посаду директора Товариства, про що було видано наказ за №22-о/с від 22.08.2018 та укладено безстроковий трудовий договір. На дату прийняття рішення та скликання загальних зборів учасниками ТОВ Лодокс були ОСОБА_2 та ТОВ ІТ-Техно . Проте, того ж дня рішенням загальних зборів учасників відповідача - 1 ТОВ ІТ-Техно було виключено зі складу учасників у зв`язку із продажем належної йому частки у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_2 . Таким чином, єдиним засновником ТОВ Лодокс є ОСОБА_2 . Проте, відповідач - 2, як єдиний засновник ТОВ Лодокс , не виконує обов`язки управління діяльністю Товариства, інших найманих працівників немає, господарську діяльність підприєм тво не здійснює, заробітна плата та інші виплати не нараховуються, позивач звернулася до відповідача - 2 з заявою про звільнення з посади директора. Однак, дійти згоди щодо припинення трудових відносин позивачу не вдалося, в зв`язку з чим остання звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 11.09.2019 суд залишив позов без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків.

17.01.2020 позивач на виконання вимог ухвали подав до суду письмові докази.

Ухвалою від 18.02.2020 суд відкрив провадження у даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 28.04.2020.

28.04.2020 у зв`язку з запровадженням карантинних заходів розгляд справи перенесено на 13.10.2020.

Відповідачі повідомлялися про розгляд справи за встановленим місцем реєстрації та перебування, проте судові повіскти повернулися на адресу суду з відміткою адресат відсутній .

Зважаючи на повторну неявку відповідачів в судове засідання та неподання ними відзиву на позов, суд відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Нез`явлення сторін є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

21.08.2018 на загальних зборах учасників ТОВ Лодокс було прийнято рішення про призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 22.08.2018, видано наказ за №22-о/с від 22.08.2018 та укладено безстроковий трудовий договір /а.с. 6-8/.

Учасниками ТОВ Лодокс були ОСОБА_2 та ТОВ ІТ-Техно .

22.08.2018 рішенням загальних зборів учасників ОСОБА_2 ТОВ ІТ-Техно було виключено зі складу учасників у зв`язку із продажем належної йому частки у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_2 /а.с. 10/.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ Лодокс створено для здійснення діяльності по виробництву продукції, продажу товарів, виконанню робіт, наданню послуг з метою прибутку /а.с.11 звор./

Проте, ОСОБА_3 , як єдиний засновник товариства не виконує обов`язки управління діяльністю товариства, інших найманих працівників немає, господарську діяльність не здійснює, заробітну плату та інші виплати не нараховує.

17.06.2019 ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 заяву про звільнення її за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 01.07.2019 /а.с.18/, яку було направлено рекомендованим листом, проте остання повернулася за закінченням встановленого терміну зберігання /а.с.18-23/.

01.07.2019 за підписом ОСОБА_1 було видано наказ №23-о/с про звільнення ОСОБА_1 на підставі заяви від 17.06.2019 /а.с.24/.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України та ст.ст. 28, 29, 30 ЗУ Про товариства з обмеженою відповідальністю встановлено, що право директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариств провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Відповідно до даних положень, ОСОБА_1 направлила ОСОБА_2 повідомлення про скликання позачергових загальних зборів засновників, яке відбудеться 28.08.2019, відповідно до якого на порядку денному ставилося питання про звільнення її з посади директора товариства /а.с.25/.

Проте. дане повідомлення повернулося на адресу позивача, з відміткою за закінченням терміну зберігання /а.с. 26-28/.

Згідно Протоколу №28/1 від 28.08.2019, вбачається, що загальні збори не відбулися, оскільки учасники товариства не з`явилися /а.с. 29/.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ Лодокс , суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між між ОСОБА_1 та ТОВ Лодокс на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 9-Б, оф. 230, код ЄДР 39857059) щодо роботи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Лодокс з 29 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: