Рішення

від 10.03.2021 по справі 756/12979/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10.03.2021 Справа № 756/12979/19

Справа пр. № 2/756/594/21

ун. № 756/12979/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретарів судового засідання - Чепур Н.К.,

Ващенко М.О.

прокурор - Павліченко В.О.,

представник позивача - Подоляк Р.Ю.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019101070000018 виявлено факт незаконного вибуття з власності територіальної громади м. Києва земельної ділянки площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, Київською місцевою прокуратурою № 7 було з`ясовано, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 грудня 2016 року, індексний номер: 32805941, та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності на згадану земельну ділянку є рішення Київської міської ради від 30 грудня 2013 року № 3010/4547.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2017 року, посвідченим державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 11-41, земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 відчужено на користь відповідача ОСОБА_1 .

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 стверджував, що Київська міська рада не ухвалювала рішення від 30 грудня 2013 року № 3010/4547 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 просив суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 грудня 2016 року, індексний номер: 32805941, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2017 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 11-41; скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 лютого 2017 року, індексний номер: 33679891, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

До закінчення підготовчого судового засідання у справі перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , оформлену записом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за № 17906065 про право власності на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2017 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 11-41; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , оформлену записом, вчиненим державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю. за № 18825298 про право власності на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі відзиви на позовну заяву заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 до суду не подали.

У судовому засіданні 01 лютого 2021 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 Павліченко В.О. підтримала позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві, просила суд задовольнити їх з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, поданий в інтересах його довірителя заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 7.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали.

За таких обставин та за відсутності заперечень прокурора, представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У судове засідання, призначене на 09 год 30 хв 04 березня 2021 року, прокурор Павліченко В.О. до суду не з`явилася, обґрунтовуючи це участю у судовому розгляді іншої справи, у зв`язку з цим заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 Кутовий Д.В. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, вказуючи також на те, що у Київській місцевій прокуратурі № 7 відсутні інші прокурори, які працюють на напрямку прокурорської діяльності у сфері представництва інтересів держави в судах.

Проте суд ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, позаяк заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 Кутовий Д.В. не обґрунтував з покликанням на відповідні докази неможливість своєї явки в судове засідання чи явки до суду керівника Київської місцевої прокуратури № 7 або інших його заступників. Більш того, у судовому засіданні 01 лютого 2021 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 Павліченко В.О. надала свої пояснення у вступному слові, а у судовому засіданні 04 березня 2021 року приймав участь представник позивача Київської міської ради, в інтересах якої пред`явлено позов прокурором.

Заслухавши вступне слово прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Судом з`ясовано, що земельна ділянка площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у власності територіальної громади м. Києва.

08 грудня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32805941, та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с .17-18).

У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зазначено, що ОСОБА_2 набула у власність вказану земельну ділянку за рішенням Київської міської ради від 30 грудня 2013 року № 3010/4547.

02 лютого 2017 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю., зареєстрований в реєстрі за №11-41. За цим договором ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17-21).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

У листі-відповіді Київської міської ради від 13 лютого 2019 року за вих. № 225-СК-518 на лист Київської міської прокуратури № 5 від 28 січня 2019 року за вих. № 77-313вих19 зазначено, що 30 грудня 2013 року пленарне засідання Київської міської ради не проводилось, а отже, цим органом місцевого самоврядування не ухвалювалось рішення від 30 грудня 2013 року № 3010/4547 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 25).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 911/2574/18 вказав на те, що визначальним у кваліфікації правочину, що порушує публічний порядок, є його нелегітимна мета. Наміри осіб, які його вчиняють, не спрямовані на досягнення правового результату, передбаченого правочином. При цьому неможливо формулювати поняття "публічного порядку" лише через призму законодавчого регулювання певних відносин в його позитивному значенні, оскільки необхідно враховувати також характер принципів, засад та цінностей, які можуть бути порушені сторонами спірного правочину, та наслідки допущених порушень для держави і суспільства з точки зору функціонування цих принципів та цінностей.

Під час дослідження судами факту порушення правочином публічного порядку, суд повинен брати до уваги усі аспекти його вчинення. Сама лише обставина, що правочин порушує певну норму права не має вирішального значення для висновку про невідповідність правочину публічному порядку. І навпаки, формальне дотримання визначеної законом форми та змісту правочину, за умови, що укладаючи його, сторони переслідували нелегітимну мету, може свідчити про порушення правочином публічного порядку.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов`язання і суперечність його мети публічному порядку (інтересам держави та суспільства) і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2017 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 11-41, спрямований на незаконне відчуження об`єкта комунальної власності - земельної ділянки площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Укладаючи цей договір, ОСОБА_2 усвідомлювала протиправність вчинюваного нею правочину та суперечність його мети публічному порядку, позаяк право власності на відчужувану нею земельну ділянку було набуто нею на підставі неіснуючого рішення Київської міської ради, що їй було достовірно відомо.

Отже, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2017 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 11-41, є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц).

Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 лютого 2017 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 11-41, є нікчемним правочином, а не оспорюваним, суд відмовляє у задоволенні позову першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в частині визнання недійсним згаданого договору купівлі-продажу.

Захист порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який здатний відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України).

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" надано роз`яснення, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Отже, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння,так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у № 183/1617/16).

Оскільки Київська міська рада не є стороною нікчемного договору купівлі-продажу земельної ділянки, положення ч. 1 ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна земельної ділянки площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність територіальній громаді м. Києва.

Наведене свідчить, що у справі, яка розглядається, ефективним способом захисту порушеного права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є пред`явлення вимоги про витребування указаного об`єкта нерухомості у відповідача ОСОБА_1 .

Натомість першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 7 такої вимоги у позові не заявлено.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05 грудня 2019 року № 340-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та викладено ст. 26 у новій редакції.

Так, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, натомість на сьогодні способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

У п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у розумінні положень наведених норм права у чинній редакції на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правомірними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 755/7423/17.

Ураховуючи те, що першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 7 не заявлено віндикаційного позову до кінцевого власника спірної земельної ділянки, для поновлення порушеного права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе застосувати спосіб захисту порушеного права позивача у виді скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08 грудня 2016 року, індексний номер: 32805941; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю. на підставі рішення державного реєстратора - державного нотаріуса П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 лютого 2017 року, індексний номер: 33679891.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подаючи позов до суду, першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 7 було заявлено три вимоги немайнового характеру, за пред`явлення яких прокуратурою м. Києва сплачено судовий збір у сумі 5763,00 грн (1921,00 грн х 3 = 5763,00 грн).

Позаяк судом задоволено дві вимоги немайнового характеру, компенсації з відповідачів підлягає судовий збір у сумі 3842,00 грн (1921,00 грн х 2 = 3842,00 грн).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265,280-282 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Позов першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08 грудня 2016 року, індексний номер: 32805941.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур Оленою Юріївною на підставі рішення державного реєстратора - державного нотаріуса П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур Олени Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 лютого 2017 року, індексний номер: 33679891.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури (код в ЄДРПОУ - 02910019) судовий збір у сумі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Київської міської прокуратури (код в ЄДРПОУ - 02910019) судовий збір у сумі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2021 року