Постанова

від 11.03.2021 по справі 693/1140/16-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року м. Черкаси

Справа № 693/1140/16-ц Провадження № 22-ц/821/41/21 категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

головуючого: Єльцова В. О.

суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.

секретаря: Винник І. М.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

відповідачі : сектор освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області, відділ освіти Жашківської міської ради

представник відділу освіти Жашківської міської ради - адвокат Гончар Людмила В`ячеславівна

представник позивача - адвокат Ларичев В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги т.в.о. завідувача сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Ірини Волицької та представника відповідача відділу освіти Жашківської міської ради - адвоката Гончар Л. В. на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сектору освіти Жашківської районної адміністрації Черкаської області та відділу освіти Жашківської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставу своїх вимог спирається на те, що вона 01.09.2008 року була призначена на посаду директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у відповідності до наказу відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 658-к від 27 серпня 2008 року.

19 вересня 2016 року наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016 її було звільнено з посади директора Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків відповідно до пункту 3 ст. 40, ст. 147-149 КЗпП України.

З наказом про звільнення позивачку було ознайомлено 19 вересня 2016 року, але трудову книжку було видано 22 вересня 2016 року, та повний розрахунок було здійснено лише 29 вересня 2016 року.

З Наказом про звільнення № 640-К від 19.09.2016 позивачка категорично не погоджується та вважає його незаконним та таким, що грубо порушує законні права.

Вважає, що своїми діями виконувала всі покладені на неї посадові обов`язки та не допускала їх систематичного невиконання без поважних причин. Відповідно жодних причин для звільнення позивачки не було.

В якості підстав звільнення у наказі були вказані: акт складений за результатами роботи комісії з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів, утвореної відповідно до наказу відділу освіти №168 від 13.09.2016, копії наказів від 14.09.2016 № 630-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та від 16.09.2016 № 634-К Про виправлення технічної помилки , доповідна записка ОСОБА_2 вх. №76 від 19.09.2016.

Позивачка вважає вказані підстави надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Так, 12.09.2016 було зареєстровано звернення батьків 2-А класу Жашківської СПШ №1 до Голови Жашківської районної державної адміністрації, Голови Жашківської районної ради, Начальнику відділу освіти Жашківської районної ради, в якому батьки просили, по-перше, відкрити хоча б одну ставку вихователя групи продовженого дня, по-друге, навести порядок в туалетах та дотримуватись його.

13.09.2016 наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 168 було створено комісію з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів.

При проведенні комісією перевірки, на думку позивача були порушені та проігноровані вимоги Порядку державного інспектування навчальних закладів та вимоги Порядку здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 25.01.2008 № 34. Саме вказані порядки на законодавчому рівні регламентують порядок проведення перевірок навчальних закладів та визначають чітку процедуру їх проведення. Відповідно стосуються і Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області. Крім того, діючим законодавством не передбачено можливість членів комісії при здійсненні перевірки виходити за межі визначених наказом про проведення перевірки та діяти на власний розсуд.

Комісія, на думку позивача, вибірково перевіряла окремі внутрішні документи школи без зазначення мети перевірки. Перевірка не була комплексною, що і змусило позивачку звернутись з відповідним позовом до суду.

Уточнивши позовні вимоги 24 липня 2020 року, позивачка просила скасувати наказ Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016; поновити її на посаді директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської міської ради Черкаської області з 19 вересня 2016 року; стягнути з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 927,20 грн.; стягнути з відділу освіти Жашківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 167 685,6 грн.; стягнути з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Наказ Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016 року - скасовано .

Поновлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на посаді директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської міської ради Черкаської області з 19 вересня 2016 року.

Стягнуто з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 927,20 грн.

Стягнуто з відділу освіти Жашківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 167 685,6 грн.

Стягнуто з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмір 1000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

06 листопада 2020 року т.в.о. завідувача сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду повністю, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з позивача судовий збір за апеляційне провадження.

Крім того, 06 листопада 2020 року адвокат Гончар Л. В. в інтересах відділу освіти Жашківської міської ради також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2020 року та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги т.в.о. завідувача сектору освіти Жашківської РДА Ірина Волицька (далі Скаржник 1) вважає, що рішення місцевого суду є незаконним та необґрунтованим, та як наслідок таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

12 вересня 2016 року було зареєстровано звернення батьків 2-А класу Жашківської СПШ № 1 до голови Жашківської РДА, голови Жашківської районної ради, в якому батьки просили, по-перше, відкрити хоча б одну ставку вихователя групи продовженого дня, по-друге, навести порядок в туалетах та дотримуватися його.

13 вересня 2016 року наказом відділу освіти Жашківської РДА № 168 було створено комісію з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу вказаної вище школи.

19 вересня 2016 року наказом відділу освіти Жашківської РДА № 640-К позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Жашківської СПШ № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин свої посадових обов`язків відповідно до пункту 3 ст. 40, ст. 147-149 КЗпП України.

В якості підстав звільнення в наказі були вказані: акт складений за результатами роботи комісії з розгляду звернення батьків 2-А класу Жашківської СПШ № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів, утвореної відповідно до наказу відділу освіти № 168 від 13.09.2016, копії наказів від 14.09.2016 № 630-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та від 16.09.2016 № 634-К Про виправлення технічної помилки , доповідна записка № 76 від 19.09.2016.

Скаржник вважає, що звільнення позивачки відбулося згідно закону та з дотриманням її прав.

Наведені підстави для звільнення позивачки є достатніми, вмотивованими як фактично так і юридично. Більше того, ініціатива щодо систематичної та вкрай кричущої незадовільної роботи позивачки на посаді директора школи надходила із середовища батьків учнів школи, така ініціатива в жодному разі не могла бути залишена поза увагою та належного реагування.

Також скаржник вказує, що суд не навів правової оцінки жодного із доказів зі сторони позивачки на користь прийнятого судом рішення, суд першої інстанції обмежився у своєму рішенні лише висвітленням правової позиції позивача, розрахунком суми грошових стягнень з відповідачів та описом норм права, що регламентують відшкодування моральної шкоди, але місцевий суд не навів жодних мотивів, з посиланням на докази судової справи та норми матеріального права для обґрунтування свого рішення в частині скасування наказу про звільнення та поновлення позивачки на роботі.

Адвокат Гончар Л. В. в поданій нею апеляційній скарзі вказує, що рішення місцевого суду прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права, і тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Адвокат зазначає, що посилання ОСОБА_1 у позові на ті обставини, що створення більшої кількості груп продовженого дня вбачається необхідним прийняти на роботу ще вихователів, і це є виключною компетенцією відділу освіти Жашківської райдержадміністрації Черкаської області та не належить до повноважень директора школи, є безпідставними, оскільки спростовуються Посадовою інструкцією директора школи, де визначено, що директор школи здійснює проведення добору та розстановки кадрів.

Також адвокат вказує, що твердження позивачки про те, що в Посадовій інструкції директора школи відсутні обов`язки щодо обладнання туалетів також є помилковими, оскільки п. 5.13 вказаної інструкції визначено відповідальність директора за дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, санітарно-гігієнічного режиму, охорони праці та протипожежної безпеки.

Крім того, скаржник звертає увагу, що Статутом Жашківської СПШ № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів, прийнятого загальними зборами трудового колективу - протокол № 1 від 30.08.2007, затвердженої рішенням сесії Жашківської районної ради від 28.12.2007 визначено, що директор навчального закладу забезпечує дотримання вимог охорони дитинства, санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог, забезпечує раціональний добір та розстановку кадрів.

З наведеного слідує, що на позивачку як на директора школи було покладено обов`язок щодо забезпечення належного формування груп продовженого дня, розподілу педагогічного навантаження, погодження штатного розпису, дотримання санітарних норм в туалетних кімнатах, забезпечення службового діловодства.

Зазначає, що в рішенні Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2020 року не наведено жодних мотивів обґрунтованості заявлених позивачем вимог та щодо необґрунтованості звільнення директора школи ОСОБА_1 , та не наведено жодних обставин, які б свідчили про належне виконання обов`язків директора школи.

Адвокат вважає, що з огляду на зафіксовані чисельні порушення директором школи діючих норм та правил, невиконання директором своїх посадових обов`язків, чисельними порушеннями, зафіксованими в Акті, складеному за результатами роботи комісії з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської СПШ № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів, Жашківською РДА було правомірно, в межах повноважень та законно видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора вказаної школи.

Також адвокат вказує, що позивачка порушила вимоги ст. 233 КЗпП, звернувшись до суду з указаним позовом, а тому вважає, що в позові необхідно відмовити також з причин пропуску місячного строку звернення до суду.

У відзивах на апеляційні скарги, які надійли до апеляційного суду 21 грудня 2020 року, позивачка ОСОБА_1 вказує, що з вимогами апеляційних скарг категорично не погоджується, вважає що доводи скарг не ґрунтуються на нормах закону та обставинах справи .

Просила рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін.

Надходження апеляційної скарги

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року відкрито провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

01.09.2008 року позивачка була призначена на посаду директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у відповідності до наказу відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 658-к від 27 серпня 2008 року.

19 вересня 2016 року наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016 позивачку, було звільнено з посади директора Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків відповідно до пункту 3 ст. 40, ст. 147-149 КЗпП України.

З наказом про звільнення позивачку було ознайомлено 19 вересня 2016 року, але трудову книжку було видано 22 вересня 2016 року, та повний розрахунок було здійснено лише 29 вересня 2016 року.

В якості підстав звільнення у наказі були вказані: акт складений за результатами роботи комісії з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів, утвореної відповідно до наказу відділу освіти №168 від 13.09.2016, копії наказів від 14.09.2016 № 630-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та від 16.09.2106 № 634-К Про виправлення технічної помилки , доповідна записка ОСОБА_2 вх. №76 від 19.09.2016.

12.09.2016 було зареєстровано звернення батьків 2-А класу Жашківської СПШ №1 до Голови Жашківської районної державної адміністрації, Голови Жашківської районної ради, Начальнику відділу освіти Жашківської районної ради, в якому батьки просили, по-перше, відкрити хоча б одну ставку вихователя групи продовженого дня, по-друге, навести порядок в туалетах та дотримуватись його.

13.09.2016 наказом Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 168 було створено комісію з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської спеціалізованої школи №1 з поглибленим вивченням окремих предметів.

24.07.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивачки про зміну (уточнення) позовних вимог, згідно п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Із наданої довідки про отриману заробітну плату вбачається, що ОСОБА_1 відпрацювала повні місяці у липні 2016 року та серпні 2016 року ( вересень 2016 року не приймається до уваги, оскільки у вересні позивач відпрацювала частково тільки 12 робочих днів).

Так, у липні 2016 було нараховано - 5812,19 грн., а у серпні 2016 року - 5436,45 грн. Кількість робочих днів у липні 2016 складає - 21 день, а у серпні 2016 - 22 дні, тому середньоденна заробітна плата становить: (5812,19 грн. +5436,45 грн.) / ( 21+22) = 261,60 грн.

З огляду на рішення Жашківської міської ради Черкаської області № 3-29/VІІІ від 22.12.2017 року стягнення заробітної плати до 21.12.2017 підлягає з відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області, а з 22.12.2017 року з відділу освіти Жашківської міської ради.

Директором школи є ОСОБА_3 , якого було призначено наказом відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації № 784- К від 14.12.2016, а з 22.12.2017 заробітна плата директору школи сплачується відділом освіти Жашківської міської ради.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: кількість робочих днів з 19.09.16 по 21.12.17 = 317 робочих днів; кількість робочих днів з 22.12.17 по 21.07.20 = 641. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.09.16 по 21.12.17 = 317 робочих днів х 261,60 грн. = 82 927,20 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.12.17 по 21.07.20 = 641 робочих днів х 261,60 грн. = 167 685,6 грн. (а.с. 189-192).

Згідно повідомлення т.в.о. завідувача сектору освіти І. Волицької №305/01 від 09.10.2020 року, розпорядженням районної державної адміністрації від 25.10.2019 №42-к Про структуру районної державної адміністрації , відбулася реорганізації шляхом перетворення: Відділ освіти Жашківської районної державної адміністрації у Сектор освіти Жашківської районної державної адміністрації , підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 244-245).

2. Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно до вимог ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Заслухавши суддю-доповідача, за участі сторін, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглянув справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції повністю відповідає.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 237-1, 235 КЗпП, Закон України Про оплату праці , рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013, постанову Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 № 4, задовольнив частково позов ОСОБА_1 , скасувавши наказ Відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 640-К від 19.09.2016 року та поновивши її на посаді директора Жашківської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської міської ради Черкаської області з 19 вересня 2016 року, а також стягнув з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 927,20 грн., з відділу освіти Жашківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 167 685,6 грн., та з сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області моральну шкоду в розмір 1000 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівник допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, яке носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів дав тлумачення систематичності. Так, відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

Таким чином, підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

При цьому, роботодавець зобовязаний довести правильність застосування ним всіх попередніх дисциплінарних стягнень та факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ про звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою звільнення ОСОБА_1 у наказі про звільнення від 19.09.2016 № 640-К були вказані: акт складений за результатами роботи комісії з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу Жашківської СПШ № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів, утвореної відповідно до наказу відділу освіти № 168 від 13.09.2016, копії наказів від 14.09.2016 № 630-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та від 16.09.2016 № 634-К Про виправлення технічної помилки (наказ від 14.09.2016 № 630-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , доповідна записка ОСОБА_2 вх. № 76 від 19.09.2016.

Однак, під час розгляду вказаної цивільної справи, Солом`янським районним судом м. Києва 30 жовтня 2017 року було прийнято рішення про визнання незаконним та скасування наказу відділу освіти Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області № 630-К від 14.09.2016 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , яке набрало законної сили.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов`язків не знайшло свого підтвердження.

16.09.2016 було складено Акт за результатами комісії з розгляду звернення батьків учнів 2-А класу, утвореної відповідно до наказу відділу освіти № 168 від 13.09.2016. З даного акту, колегія суддів вбачає ряд порушень допущених роботою створеної комісії.

Зокрема, у наказі № 168 від 13.09.2016 про розгляд звернення, чітко вказано, що комісії необхідно було забезпечити повний, всебічний та об`єктивний розгляд звернення батьків учнів 2-А класу, в якому йшлося про відкриття хоча б одної ставки вихователя групи продовженого дня та питання санітарно-гігієнічних норм у туалетах.

Проте, колегія суддів вважає, що діючим законодавством не передбачено можливість членів комісії при здійсненні перевірки виходити за межі визначених наказом про проведення перевірки та діяти на власних розсуд.

Комісією не було складено програму перевірки, якою б визначався перелік питань та документів, що будуть перевірятися з приводу звернення батьків учнів 2-А класу школи.

Як вбачається з Акту за результатами роботи комісії від 16.09.2016 ( а.с. 31-37 том 1), є наступні порушення: 1) порушено норми наповнюваності груп, відповідно до чинних нормативів кількість вихованців у групі продовженого дня не може перевищувати 30; 2) обладнання туалетних кімнат не відповідає нормам Державних санітарних правил і норм (ДСанГПН 5,5.2.008-01) влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу; 3) колегіальні органи управління навчальним закладом не створені, та не виконували свої повноваження; 4) один із заїздів, попри влаштований знак дорожнього руху 3.21 В`їзд заборонено , використовується громадянами для заїзду на територію школи з метою підвезення учнів та учителів, створюючи при цьому небезпеку для життя та здоров`я учнів; 5) виявлено порушення порядку розподілу педагогічного навантаження; 6) виявлені системні порушення в організації службового діловодства з кадрових питань; 7) відсутність документації з питань діяльності батьківських комітетів свідчить про неналежну організацію дирекцією закладу роботи з батьками і громадськими організаціями; 8) звіти директора школи або протоколи загальних зборів про заслуховування даних звітів, на прохання комісії не були надані.

За результатами перевірки, комісією було рекомендовано начальнику відділу освіти притягнути до дисциплінарної відповідальності директора Жашківської СПШ № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів Жашківської районної ради Черкаської області - ОСОБА_1 .

В указаному акті відсутні підписи членів комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Колегія суддів звертає увагу, що тільки пункт 1 та 2 з вищевказаного списку порушень фіксувалися комісією в межах наданих їй доручень та в межах звернення батьків учнів 2-А класу школи, та такі порушення можуть бути усунені в процесі роботи ОСОБА_1 на посаді директора Жашківської СПШ № 1 з поглибленим вивченням окремих предметів.

Крім того, матеріали справи містять ряд доказів, які підтверджували задовільний стан школи та її готовність до навчального 2016-2017 року, а також те, що директор школи ОСОБА_1 знала всі проблемні питання школи та здійснювала організаційні заходи з метою їх усунення.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, що регулюють питання звільнення працівника, слід дійти висновку, що лише наявність не погашеного або не знятого хоча б одного дисциплінарного або громадського стягнення, з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року, є законною підставою звільнення працівника на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у разі вчинення ним чергового порушення своїх трудових обов`язків.

Крім того, для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України доказуванню підлягають: факт вчинення працівником дисциплінарного проступку - протиправного винного невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків, факт застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення з додержанням порядку їх застосування за попереднє порушення трудової дисципліни, обґрунтування висновку про те, що подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва. В наказі про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний навести конкретні факти порушень, не обмежуючись загальним посиланням на систематичне порушення трудових обов`язків з боку працівника.

За таких обставин, апеляційний суд вважає про недоведеність безпосереднього порушення ОСОБА_1 невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовими обов`язками.

Таким чином, за відсутності систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, суд зробив правильний висновок про скасування наказу № 640-К від 19 вересня 2016 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновлення її на роботі.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України Про оплату праці (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати. Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах Тома проти Люксембургу (2001 рік), Надбала проти Польщі (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя..

Згідно ст.ст. 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з тим, що сума, в яку позивачка оцінила заподіяну моральну шкоду і яка за її оцінкою становить 10000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманими нею моральним стражданням.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 1000 гривень моральної шкоди.

Твердження апелянта щодо наявності протилежних висновків суду першої інстанції відносно наказу про звільнення № 640-К від 19.09.2016, а саме щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання зазначеного наказу незаконним та його скасування, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, не знайшло свого підтвердження, адже згідно матеріалів справи, позивачка поштовим зв`язком направили позовну заяву до суду першої інстанції 19 жовтня 2016 року, тобто в межах строку, що відповідає вимогам ст. 233 КЗпП.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини, які доведені обґрунтованими доказами про наявність підстав для задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та часткове стягнення моральної шкоди.

Таким чином, доводи апеляційних скарг відповідачів щодо законності звільнення позивача та відсутності підстав для її поновлення не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи відсутність доведення систематичного невиконання позивачкою своїх службових обов`язків звільнення ОСОБА_1 не може вважатися законним і обґрунтованими. А отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування наказу щодо звільнення позивача та поновлення її на роботі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги т.в.о. завідувача сектору освіти Жашківської районної державної адміністрації Ірини Волицької та представника відповідача відділу освіти Жашківської міської ради - адвоката Гончар Л. В. на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сектору освіти Жашківської районної адміністрації Черкаської області та відділу освіти Жашківської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 березня 2021 року.

Головуючий

Судді: