Рішення

від 12.03.2021 по справі 910/19519/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2021Справа №910/19519/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм"

про стягнення 167 385,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" про стягнення 167 385,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на підставі Договору №4 купівлі-продажу товарів від 01.04.2020 та згідно видаткових накладних №1008 від 19.06.2020, №1124 від 26.06.2020, №1125 від 26.06.2020 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 197 715,00 грн., в той час як останнім свої зобов`язання з оплати вказаного товару виконано частково, а саме - у розмірі 47 715,00 грн., у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" виникла заборгованість у розмірі 150 000,00 грн.

Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих за період 16.09.2020 по 29.11.2020 3% річних у розмірі 885,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 500,00 грн., а також штрафу у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 відкрито провадження у справі №910/19519/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 11.12.2020 була надіслана відповідачу 21.12.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, офіс 515, та була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Міролайм" 28.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476221788.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2020 у справі №910/19519/20 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міролайм" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міролайм" повинне було подати відзив на позов у строк до 12.01.2021 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міролайм" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" (продавець) було укладено договір №4 купівлі-продажу товарів (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця будівельні матеріали власного виробництва (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

У пункті 1.2 Договору сторони домовились, що у зв`язку з різноманітним асортиментом товарів та великою кількістю відокремлених поставок, здійснюваних в рамках даного договору, за специфікації, в якій сторонами узгоджені асортимент, кількість та ціни кожної окремої поставки, вважати підписані обома сторонами акти прийому-передачі товару або видаткові накладні, що містять наступну інформацію:

- артикульний номер товару;

- кількість товару (товарів);

- вартість товару за одиницю;

- сумарну вартість товару (товарів);

- загальну суму;

- суму ПДВ.

У пункті 2.1 Договору визначено, що передача товару у власність покупця здійснюється продавцем за адресою, яка визначається у акті прийому-передачі товару або видатковій накладній.

Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийму-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами (п. 2.2 Договору).

У пункті 3.6 Договору вказано, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах, погоджених сторонами.

Згідно п. 4.1 Договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок продавця.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару згідно з п. 3.6 цього договору (п. 4.2 Договору).

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку порушення (невиконання, неналежного виконання, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару згідно п. 3.6 цього договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 1,0% від вартості (ціни) товару, переданого продавцем згідно акту прийому-передачі товару або видаткової накладної, за кожен день прострочення оплати (проте не більше як 10% вартості товару, переданого продавцем згідно акту прийому-передачі товару або видаткової накладної).

Цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 10.1 Договору). Якщо жодна із сторін не пізніше як за десять днів до закінчення строку дії цього Договору не вимагає його припинення, то він вважається таким, що продовжується на один рік на тих самих умовах (п. 10.4 Договору).

Відповідно до п. 10.3 Договору закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

За доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали", ним на виконання спірного Договору було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міролайм" товар загальною вартістю 197 715,00 грн., в той час як відповідачем оплачено такий товар частково, а саме - у загальному розмірі 47 715,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" вказує на існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" заборгованості у розмірі 150 000,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов`язань позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 885,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 500,00 грн., а також штраф у розмірі 15 000,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у видаткових накладних.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів направлення письмового повідомлення будь-якою із сторін Договору з вимогою припинити його дію, суд дійшов висновку, що вказаний договір був продовжений на один рік на тих самих умовах (відповідно до п. 10.4 Договору).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи видаткових накладних, на виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем було поставлено відповідачу:

- згідно видаткової накладної №1008 від 19.06.2020 - товар на суму 120 750,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №1124 від 26.06.2020 - товар на суму 26 565,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №1125 від 26.06.2020 - товар на суму 50 400,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм".

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу товару загальною вартістю 197 715,00 грн.

У пункті 3.6 Договору вказано, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах, погоджених сторонами.

Згідно п. 4.1 Договору оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок продавця.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару згідно з п. 3.6 цього договору (п. 4.2 Договору).

Статтею 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Із наведених умов Договору вбачається, що сторонами не було погоджено строку/терміну оплати покупцем поставленого товару в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за видатковими накладними №1008 від 19.06.2020, №1124 від 26.06.2020, №1125 від 26.06.2020, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже у відповідності до ст.ст. 253, 254, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №1008 від 19.06.2020, відповідач повинен був оплатити до 22.06.2020 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки день оплати товару припадав на 20.06.2020 - суботу), а за видатковими накладними №1124 від 26.06.2020 та №1125 від 26.06.2020 - до 30.06.2020 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки день оплати товару припадав на 27.06.2020 - суботу, в той час як 29.06.2020 (понеділок) було неробочим днем відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 №995-р "Про перенесення робочих днів у 2020 році").

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Міролайм" було частково сплачено за поставлений товар. А саме, частина сплачених відповідачем за платіжним дорученням №1433 від 15.09.2020 коштів у розмірі 2 285,00 грн. була зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача з оплати поставленого у попередній період товару, а інша частина коштів - у розмірі 47 715,00 грн. була зарахована в рахунок оплати поставленого за видатковою накладною №1008 від 19.06.2020 товару.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись наведеними положеннями господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується часткове та з простроченням виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Міролайм" зобов`язань з оплати товару, у зв`язку з чим станом на дату розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 150 000,00 грн. (120 750,00 грн. + 26 565,00 грн. + 50 400,00 грн. - 47 715,00 грн.).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" за Договором у розмірі 150 000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" нараховані за період 16.09.2020 по 29.11.2020 3% річних у розмірі 885,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 500,00 грн., а також штраф у розмірі 15 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений законом строк свого обов`язку по оплаті товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міролайм" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до позовної заяви долучено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" нараховує Товариству з обмеженою відповідальністю "Міролайм" 3% річних та інфляційні втрати за період з 16.09.2020 по 29.11.2020.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" 3% річних у розмірі 885,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 500,00 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку порушення (невиконання, неналежного виконання, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару згідно п. 3.6 цього договору, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 1,0% від вартості (ціни) товару, переданого продавцем згідно акту прийому-передачі товару або видаткової накладної, за кожен день прострочення оплати (проте не більше як 10% вартості товару, переданого продавцем згідно акту прийому-передачі товару або видаткової накладної).

З пункту 7.4 Договору вбачається, що сторонами було фактично погоджено нарахування пені (а не штрафу) за порушення покупцем своїх зобов`язань з оплати товару, оскільки даний пункт Договору передбачає нарахування 1,0% від вартості (ціни) товару за кожен день прострочення оплати.

Водночас, із викладеного у змісті позовної заяви розрахунку ціни позовних вимог вбачається, що відповідачем визначено базу нарахування неустойки - 150 000,00 грн. (розмір простроченої заборгованості) та період нарахування - з 16.09.2020 по 29.11.2020, який знаходиться в межах періоду, протягом якого є правомірним нарахування штрафних санкцій.

Крім того, мотивуючи свою вимогу про стягнення неустойки, позивач посилається на пункт 7.4 Договору.

З огляду на наведене, суд констатує, що позивачем фактично заявлено вимогу про стягнення пені, а помилкове зазначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" іншого виду неустойки з посиланням на підставі п. 7.4 Договору не змінює суті вимоги про стягнення передбаченої Договором штрафної санкції, тому суд вбачає за можливе розглянути дану вимогу по суті.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавством встановлено обмеження щодо розміру пені, яка підлягає нарахуванню на прострочене грошове зобов`язання - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо визначеної сторонами бази нарахування пені - від вартості (ціни) товару, переданого продавцем згідно акту прийому-передачі товару або видаткової накладної, то суд відзначає, що частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пеня нараховується саме на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, а не на загальну вартість поставленого товару.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

В той же час, сторони не можуть змінювати визначеної ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України дати, з якої починається перебіг строку нарахування пені, - день, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Сторонами було визначено розмір (1,0%), порядок нарахування пені (від вартості (ціни) товару за кожен день прострочення оплати), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

З огляду на наведені приписи законодавства та п. 7.4 Договору, правомірним є нарахування пені у розмірі 1,0%, проте не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, від суми простроченого грошового зобов`язання за порушення відповідачем строку оплати товару за видатковою накладною №1008 від 19.06.2020 за період з 23.06.2020 по 22.12.2020, а за видатковими накладними №1124 від 26.06.2020 та №1125 від 26.06.2020 - за період з 01.07.2020 по 31.12.2020.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням визначених позивачем бази нарахування пені - 150 000,00 грн. та періоду нарахування - з 16.09.2020 по 29.11.2020, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" пені у розмірі 3 688,52 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення неустойка у розмірі 11 311,48 грн. (15 000,00 грн. - 3 688,52 грн.) не підлягає задоволенню, оскільки розрахована невірно з огляду на невірне визначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" правової природи заявленої до стягнення неустойки.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" підлягає частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" підлягає стягненню борг у розмірі 150 000,00 грн., пеня у розмірі 3 688,52 грн., 3% річних у розмірі 885,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 500,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міролайм" (02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, офіс 515; ідентифікаційний код 42673433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвадів Будматеріали" (81634, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд. 40; ідентифікаційний код 00291144) суму боргу у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 341 (дві тисячі триста сорок одна) грн. 11 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 12.03.2021.

Суддя Р.В. Бойко