Постанова

від 10.03.2021 по справі 914/2673/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 914/2673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Львівський державний завод "Лорта",

представник позивача - Юхименко Р.І., адвокат (ордер від 09.03.2021 № 1063953),

відповідач- - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз",

представник відповідача - Волощук П.Ю., адвокат (довіреність від 25.01.2021 № 007Др-26-0121),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз",

на рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2020 (головуючий суддя Крупник Р.В.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 головуючий Скрипчук О.С., судді: Матущак О.І. і Мирутенко О.Л.)

у справі № 914/2673/19

за позовом державного підприємства "Львівський державний завод "Лорта" (далі - Підприємство)

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - Товариство)

про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом відновлення постачання природного газу.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом відновлення постачання природного газу на підприємство.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час повірки лічильника газу пуск газу на Підприємство призупинено. Метрологічною службою Товариства був встановлений повірений лічильник на вузлі обліку газу Підприємства, проте газопостачання не було відновлено, запірні пристрої знято також не було, лічильник не було опломбовано належним чином. Як наслідок, на Підприємстві не здійснюється газопостачання, що призводить до негативних наслідків та зриву виробництва. У той же час, на неодноразові прохання Підприємства до технічного директора та головного метролога Товариства про поновлення газопостачання у зв`язку з початком опалювального періоду, останнє просить внести зміни у проектну документацію та замінити існуючі лічильники на засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) іншої потужності. Однак Підприємство вважає, що така вимога не ґрунтується на нормах чинного законодавства з питань розподілу та постачання природного газу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Товариство відновити постачання природного газу на Підприємство за адресою: м. Львів, вул. Патона, буд. 1.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що за змістом пункту 6 глави 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРМ) Товариство повинно було відновити газопостачання протягом двох робочих днів з моменту звернення Підприємства, однак необґрунтовано відмовилось від виконання вказаного обов`язку.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у спірному періоді абзацу першого пункту 2, пункту 3, підпунктів 1, 2 пункту 4, пункту 8, абзацу шостого пункту 4 глави 2, підпункту 1 пункту 5, абзацу третього пункту 6 глави 4, абзацу другого пункту 3 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ у подібних правовідносинах.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між Підприємством та Товариством існують договірні відносини з розподілу природного газу.

16.05.2019 Підприємство надіслало Товариству лист від 15.05.2019 № 533-806 з проханням направити представника Товариства на Підприємство, м. Львів, вул. Патона, 1 для припинення подачі газу на літній період 2019.

24.05.2019 газопостачання Підприємству було припинено, що підтверджується актом на припинення газопостачання та пломбування запірних пристроїв № Е827/19, який підписано представниками сторін.

20.09.2019 Підприємство звернулось до Товариства з листом від 18.09.2019 №520-1596 з проханням направити інженера-метролога для розпломбування та для повірки лічильника газу ЛГ-К-200 1600 1:200, заводський номер 4861, дата випуску 1998.

26.09.2019 Товариством складено акт № 916 технічної перевірки комерційного вузла обліку газу (далі - ВОГ; вид акта - зняття на чергову повірку), в якому зазначено, що комерційний ВОГ Підприємства складається з наступних ЗВТ та допоміжного обладнання: 1) лічильник газу ЛГ-200 G1600, заводський номер 4861; 2) коректор Універсал 02, заводський номер 6247; 3) перетворювач тиску Aрisens PC 28, заводський номер 01086893; 4) перетворювач температури ПВТ-01, заводський номер 6841. На Підприємстві встановлено два котли Колбі-4000.

Відповідно до акта від 26.09.2019 № 916, примірник якого надано Товариством, вбачається, що у ньому міститься два приписи для відновлення газопостачання Підприємству: 1) до пуску газу представити проектну документацію на ВОГ; 2) привести ВОГ до вимог Кодексу ГРМ у частині типорозміру лічильника.

Водночас Підприємством також було долучено до матеріалів справи наявний у нього примірник акта технічної перевірки комерційного ВОГ.

При цьому відмінність між наявними в обидвох сторін актами полягає у тому, що примірник акта, який знаходиться у Підприємства, є б/н та б/д, заводський номер перетворювача температури ПВТ-01 є № 684, а не № 6841 (як це зазначено в примірнику Товариства), а також у примірнику Підприємства відсутній припис про необхідність приведення ВОГ до вимог Кодексу ГРМ у частині типорозміру лічильника. Обидва примірники актів підписані зі сторони Підприємства головним інженером Костюком В., а зі сторони Товариства - старшим інженером Сидоровим Я.

Судами встановлено, що ДП "Львівстандартметрологія" здійснило повірку лічильника газу ЛГ-К-200 1600 1:200, заводський номер 4861, і такий було встановлено Підприємству та опломбовано Товариством, що підтверджується актом про пломбування лічильника газу від 13.11.2019 № 286.

12.12.2019 Підприємство направило Товариству лист № 580-2212, в якому просило невідкладно відновити газопостачання, оскільки його відсутність може призвести до зриву виконання робіт за державним оборонним замовленням та соціальної напруги серед трудового колективу.

23.12.2019 Товариство направило Підприємству лист від 20.12.2019 № 790-Сл-12951-1219, в якому повідомило останнє, що встановлене по факту газоспоживаюче обладнання (2 котли "Колві-4000", сумарна витрата 924 м 3 /год) не в повному обсязі відповідає погодженому робочому проекту (сумарна витрата згідно з робочим проектом: 3 062 м 3 /год.). Все інше обладнання згідно з погодженим проектом виведено з експлуатації (відрізано від газової мережі). Згідно з проведеними розрахунками по існуючому газоспоживаючому обладнанню необхідний для комерційного ВОГ лічильник G-400 замість існуючого ЛГ-К G-1600. ВОГ не прийнято як комерційний у зв`язку з невиконанням зауважень акта від 26.09.2019 № 916, щодо приведення його до вимог Кодексу ГРМ у частині типорозміру лічильника (розділ Х, глава 9, пункт 1, підпункт 1) та надання гарантійних зобов`язань щодо їх виконання.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу I Кодексу ГРМ обов`язковою умовою для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу газорозподільною системою (далі - ГРМ) є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Пунктом 2 глави 3 розділу I Кодексу ГРМ передбачено, що оператор ГРМ не має права відмовити замовнику в доступі (приєднанні) до об`єктів газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають в його власності чи користуванні (у тому числі експлуатації), за виключенням випадків, передбачених розділами V та VІ цього Кодексу.

За змістом пункту 1 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРМ оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у випадку подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

Судами встановлено, що на підставі листа від 15.05.2019 № 533-806 Підприємства Товариство припинило йому газопостачання, що підтверджується актом від 24.05.2019 № Е827/19.

Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Жодною із сторін не заперечувався той факт, що, незважаючи на звернення Підприємства про відновлення йому газопостачання, Товариство його не відновило ні станом на момент подання позовної заяви, ні станом на момент розгляду справи в суді.

Товариство, мотивуючи відмову у відновленні газопостачання, посилалось на те, що відповідно до проекту облаштування ВОГ, встановлення електронного коректора газу ЛДЗ "Лорта" РП 1.0044.Х.2007, копія якого долучена Підприємством до позовної заяви, вихідними даними даного проекту є споживання природного газу газовикористовуючим обладнанням. У користуванні Підприємства знаходяться 2 котли ТВГМ 30 (Q = 2 600 м.куб./год), один котел у резерві, 2 котли Колві-4000 (Q = 250-462 м.куб./год.), один котел у резерві та ковальське горно в ковальському цеху. Для обліку споживання газу передбачено два паралельно встановлені лічильники газу ЛГК-200/1600, які встановлені паралельно, з максимальною робочою витратою Qmax = 2 500 м.куб. кожен.

Однак у результаті проведеної 26.09.2019 технічної перевірки комерційного ВОГ Товариством було встановлено, що частина обладнання, передбаченого зазначеним проектом, а саме: один лічильник ЛГК-200 G-1600, два котли ТВГМ 30 (Q = 2 600 м.куб./год) та ковальське горно були демонтовані.

Таким чином, на думку Товариства, Підприємством було порушено вимоги проектної документації комерційного ВОГ та здійснено його самочинну реконструкцію, а тому відповідно до абзацу другого пункту 3 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ експлуатація комерційного ВОГ та його складових без наявності визначених у главі 4 цього розділу документів не допускається.

Проаналізувавши матеріали справи, суди встановили, що твердження Товариства про самочинну реконструкцію комерційного ВОГ та демонтаж двох котлів ТВГМ 30 та ковальського горна всупереч Кодексу ГРМ не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно з проектом облаштування ВОГ встановлення електронного коректора газу ЛДЗ "Лорта" м. Львів, вул. Патона, 1 РП 1.0044.Х.2007 від 2007 року (далі - Проект) його вихідними даними є споживання природного газу газовикористовуючим обладнанням. У використанні є 2 котли ТВГМ 30 (Q = 2600 м.куб./год), один котел у резерві, 2 котли Колбі 4000 (Q = 250-462 м.куб./год.), один котел у резерві та ковальське горно в ковальському цеху. Існуючі два лічильники газу ЛГК-200 G-1600 встановлені паралельно. Робочий тиск газу Р = 10 000 мм.вод.ст.

Разом з цим, у 2008 році на замовлення Підприємства було розроблено та затверджено робочий проект по капітальному ремонту в котельні Підприємства по вул. Патона, 1 у м. Львові із встановленням двох водогрійних котлів марки "Колві-4000" взамін парового котла ДКВР-10/13, у якому з метою економії енергоносіїв та зменшення експлуатаційних затрат передбачено заміну існуючого котла ДКВР-10/13 на два котли Колві-4000 з високим коефіцієнтом корисної дії.

Так, у книзі 3 "Котельня. Газопостачання" вказаного робочого проекту передбачено, що у котельній встановлено водонагрійний і паровий котли: один водогрійний котел марки КВ-ГМ-50 (не введений в експлуатацію), два котли марки ТВГМ-30 та два парові котли марки ДКВР 10/13, які підлягають демонтажу. Крім цього, у книзі 3 "Котельня. Газопостачання" зазначено, що у котельному залі встановлюються два водогрійні котли марки "Колві-4000" замість демонтованих котлів ДКВР-10/13.

Як вбачається з робочих креслень котельні та схеми газопроводів, цими проектними кресленнями передбачено газопостачання котлів Колві-4000 від газопроводу середнього тиску, прокладеного від газорозподільчого пристрою, до якого раніше були підключені котли ТВГМ-30. Робочим кресленням котельні не передбачено підключення існуючих парових котлів ТВГМ-30 до газопроводу, а лише котлів Колві-4000.

Відповідно до висновку експертизи з питань охорони праці та промислової безпеки, експертиза проектної документації від 04.03.2009 № 1486.09.46.40.30.0/2139 (який міститься в робочому проекті) котельні, що проектується, передбачено роботу двох котлів Колві-4000 (один робочий, один резервний) потужністю 4 000 кВт кожний для покриття навантаження опалення. У висновку експертизи жодної інформації про наявність у котельні двох котлів марки ТВГМ-30 не відображено. Натомість зазначено, що до установки прийнято два водогрійні котли Колві-4000, які комплектуються блочними пальниками, що працюють на газі середнього тиску, та автоматикою безпеки.

Аналогічна за змістом інформація відображена і в експертному висновку від 18.03.2009 № 09В1400254030065 про відповідність об`єкта нормативним актам з енергозбереження, а також у заявці про прийняття газифікації від 27.04.2009 та виконавчій документації по газифікації від 27.04.2009 № 265; акті про приймання закінченого будівництвом об`єкта системи газопостачання; будівельному паспорті внутрішньобудинкового (внутрішньоцехового) газообладнання.

Зокрема, у будівельному паспорті внутрішньобудинкового (внутрішньоцехового) газообладнання у розділі "Характеристика газового обладнання" міститься інформація про газове обладнання, яке складається з двох котлів Колві-4000, лічильника газу, клапана електромагнітного, труб сталевих та кранів кульових. У таблиці, яка міститься в будівельному паспорті, міститься перелік газифікованого обладнання: два котли Колві-4000. Інформація про котли марки ТВГМ-30 у вказаних документах не відображена.

У дозволі на початок експлуатації обладнання підвищеної небезпеки від 23.10.2009 № 358.09.46-32.20.1 зазначено, що дозволяється експлуатація обладнання підвищеної небезпеки: двох котлів типу Колві-4000.

Таким чином, жоден із перелічених документів, які датовані періодом 2008-2009 років не передбачає на Підприємстві в 2009 році такого газового обладнання, як парові котли марки ТВГМ-30 та ковальське горно. Після реконструкції на Підприємстві в 2009 році газові котли ТВГМ-30, як зазначає Підприємство, в експлуатацію не вводилися. Товариством доказів, які б спростовували відповідне твердження, суду не надано.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що твердження Товариства про самочинну реконструкцію комерційного ВОГ та демонтаж двох котлів ТВГМ 30 та ковальського горна не підтверджуються матеріалами справи, оскільки вся проектна та дозвільна документація, яка наявна у Підприємства, передбачає наявність на ньому, починаючи з 2009 року, двох газових котлів типу Колві-4000.

Крім того, з моменту введення в експлуатацію комерційного ВОГ Підприємства (2009 рік) і до моменту виникнення спірних відносин у 2019 році Товариство неодноразово, за твердженням Підприємства, проводило регулярні перевірки цього ВОГ і жодних зауважень щодо самочинної реконструкції не висловлювало.

Судами також були відхилені твердження Товариства, що фактична максимальна витрата лічильника газу ЛГК-200 G-1600, заводський номер 4861, не відповідає вимогам абзацу третьому пункту 4 глави 2 розділу Х Кодексу ГРМ, а саме: є більшою за максимальну витрату газоспоживаючого обладнання в 2,7 рази, тоді як абзацом шостим пункту 4 глави 2 розділу Х Кодексу ГРМ передбачено, що у випадку реконструкції існуючих газових мереж об`єктів споживачів фактична максимальна витрата лічильника газу не повинна бути більша в 1,6 рази за максимальну витрату газоспоживаючого обладнання, оскільки реконструкція на Підприємстві відбулася ще у 2009 році, і за чинності Кодексу ГРМ воно жодної реконструкції не здійснювало, тому положення абзацу шостого пункту 4 глави 2 Розділу Х Кодексу ГРМ до нього не можуть застосовуватися.

Водночас реконструкція Підприємством ВОГ відбулася ще у 2009 році, тобто задовго до моменту набрання чинності Кодексом ГРМ, і проектною документацією на газове обладнання було закладено вказану різницю.

За таких обставин суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Що ж до посилань Оператора у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у спірному періоді абзацу першого пункту 2, пункту 3, підпунктів 1, 2 пункту 4, пункту 8, абзацу шостого пункту 4 глави 2, підпункту 1 пункту 5, абзацу третього пункту 6 глави 4, абзацу другого пункту 3 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ у подібних правовідносинах, то Верховний Суд зазначає, що, враховуючи встановлені судами обставини, а саме: жоден із наявних у матеріалах справи документів, які датовані періодом 2008-2009 років не передбачає на Підприємстві в 2009 році такого газового обладнання, як парові котли марки ТВГМ-30 та ковальське горно; після реконструкції на Підприємстві в 2009 році газові котли ТВГМ-30, як зазначає Підприємство, в експлуатацію не вводилися; Товариством доказів, які б спростовували відповідне твердження, суду не надано; твердження Товариства про самочинну реконструкцію комерційного ВОГ та демонтаж двох котлів ТВГМ 30 та ковальського горна не підтверджуються матеріалами справи, оскільки вся проектна та дозвільна документація, яка наявна у Підприємства, передбачає наявність на ньому, починаючи з 2009 року, двох газових котлів типу Колві-4000; реконструкція на Підприємстві відбулася ще у 2009 році, і за чинності Кодексу ГРМ воно жодної реконструкції не здійснювало; реконструкція Підприємством ВОГ відбулася ще у 2009 році, тобто задовго до моменту набрання чинності Кодексу ГРМ, і проектною документацією на газове обладнання було закладено вказану різницю, - передчасним є формування такого висновку у даній справі, оскільки судами досліджено докази та встановлено обставини, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин.

При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 914/2673/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко