Постанова

від 11.03.2021 по справі 642/1975/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Харків

справа № 642/1975/20

провадження №22-ц/818/1787/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків Комфорт-1 ,

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків Комфорт-1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2020 року у складі судді Шрамко Л.Л.,-

в с т а н о в и в :

10 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків Комфорт-1 (далі за текстом - ТОВ ПЕОЖБ Комфорт-1 ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги , в якому просило, з урахуванням заяви т. 3 а.с. 52-58) стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунаьні послуги у загальному розмірі 19215,66 грн., яка складається з заборгованості по відшкодуванню витрат за газо-теплопостачання у розмірі 16 547,26 грн. за період з 01.12.2017 року по 29.02.2020 року; за підігрів води у розмірі 2668,40 грн. за період з 01.06.2015 року по 29.02.2020 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Комфорт- 1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 19 215,66 грн., у тому числі: - за газо-теплопостачання у розмірі 16 547,26 грн. за період з 01.12.2017 року по 29.02.2020 року; - за підігрів води у розмірі 2 668,40 гри. за період з 01.06.2015 року по 29.02.2020 року, а також судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 0 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що відсутні докази того, що позивач є правонаступником СТ ЖБК АВАНТАЖ , який був стороною укладеного з відповідачем договору відносин власника житлових приміщень та управителя № 53-у/е-С-8А від 04 лютого 2008 року.

Висловлює сумніви щодо достовірності рахунків на житлово-комунальні послуги наданих позивачем, оскільки відрізняються від оригіналів, отриманих відповідачем.

Також у відповідача є підстави сумніватися в обсягах природного газу, який було витрачено на підігрів води, що в свою чергу разом із загальною площею будинку, впливає на розрахунок заборгованості за підігрів води.

Також суд прийшов до невірного висновку, щодо переривання строків позовної давності.

Зазначає, що судом необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення Закону України Про житлово-комунальні послуги , оскільки позивач не є виконавцем комунальної послуги.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ПЕОЖБ Комфорт-1 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова - без змін.

Відзив мотивовано тим, що в матеріалах справи наявні докази правонаступництва СТ ЖБК АВАНТАЖ , а також розміру заборгованості відповідача. Відповідачем не доведено факту звернення до позивача в строк до 30 вересня 2019 року про перерахунок суми з відшкодування витрат газу на підігрів води та про встановлення індивідуального обігрівача. Імовірні припущення, міркування апелянта, без надання будь-яких доказів суперечать завданням цивільного судочинства та не можуть буди підставою для скасування рішення суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач фактично виконував умови договору, сплачував кошти за надані послуги, однак у нього створилась заборгованість за вказаний період, що послуги з газо-теплопостачання та за підігрів води відповідачеві надано в повному обсязі. Доводи відповідача щодо недійсності укладених договорів не відносяться до предмету даного спору, оскільки виходять за межі позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відповідач своєчасно не подавав інформацію щодо показань приладу обліку, йому було проведено перерахунок за дану послугу 30 вересня 2019 року на підставі його звернень після отримання інформації щодо показань лічильника, а тому строк позовної давності позивачем не пропущений.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають закону та матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності б\н, виданого 29.09.2009 Ленінською районною радою у м. Харкові ( т.1 а.с. 11-12).

04 лютого 2008 року між ОСОБА_1 (Власник) та Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив АВАНТАЖ (Управитель) укладено договір № 53-у/е-С-8А відносин власника житлових приміщень та управителя (надалі - Договір) , відповідно до умов якого Управитель забезпечує належну експлуатацію, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідно умови користування неподільним та загальним майном житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , частина якого належить Власнику, а Власник приміщення бере участь у витратах на виконання зазначених робіт, зобов`язується у встановлені терміни сплачувати належні платежі ( т. 1 а.с. 13-19).

Пунктами 5.1, 5.2, 5,3, 5.4. Договору передбачено, що склад житлово-комунальних послуг, що забезпечується управителем за цим Договором, наведено у Додатку №1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору до якого , зокрема, входить і вартість природного газу на опалення та підігрів гарячої води; визначено, що розмір щомісячного відшкодування Власником витрат Управителя по оплаті спожитих Власником у житловому приміщенні (квартирі) комунальних послуг дорівнює загальній вартості комунальних послуг, спожитих Власником у житловому приміщенні (квартирі) впродовж розрахункового місяця, що розраховується за тарифами, визначеними у Додатку №1 до цього Договору. При цьому кількість спожитих Власником комунальних послуг визначається: за підігрів гарячої води: по лічильнику витрат газу на будинок; опалення: по лічильнику витрат газу на будинок, за холодне водопостачання: по лічильникам холодного та гарячого водопостачання на квартиру; водовідведення: по лічильникам водопостачання на квартиру; варочний газ - по лічильникам на квартиру; плата на утримання будинку - згідно з переліком послуг, що надаються, вказаному у додатку №1 до Договору; передбачено право Управителя щодо встановлення в односторонньому порядку розміру щомісячного платежу Власника за цим договором у випадку зміни вартості житлово-комунальних послуг спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями по наданню житлово-комунальних послуг за договорами, укладеними Управителем із цими спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями, - пропорційно до такої зміни, а також обов`язок Споживача щодо сплати щомісячних платежів за цим договором не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за попереднім, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Управителя через відділення Мега-банку .

Також обов`язок власника у встановлені цим договором терміни сплачувати належні платежі за Договором передбачено пунктом 4.2.5. Договору.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що право на звернення до суду виникає через 60 днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні Договору.

Відповідно до п.п. 8,7 та 8,8 сторонами визначено строк дії договору до 04 лютого 2009 року , якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести зміни до нього або доповнення, він продовжується на наступний рік.

01 грудня 2015 року між Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив АВАНТАЖ (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків КОМФОРТ ( ( Управитель) укладено договір № 130 про передання функцій із забезпечення експлуатації об`єктів нерухомості та їх утримання, відповідно до умов якого Балансоутримувачем передано функції із забезпечення належної експлуатації житлових будинків і функцій із забезпечення належної експлуатації внутрішніх інженерних мереж та технічного обладнання цих житлових будинків, зокрема і житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . (т.1 а.с. 103 -106)

Пунктами 2.1.5 та 2.1.6 цього договору передбачено управитель приймає на себе обов`язки щодо проведення розрахунків із всіма власниками ( наймачами) приміщень у житловому будинку за надані або забезпечення житлово-комунальні послуги у житловому будинку у відповідності до умов укладених із цими споживачами договорів на забезпечення надання житлово-комунальних послуг , а також вимагати від споживачів у встановленому порядку належного виконання ними обов`язків, прийнятих за договорами на забезпечення надання житлово-комунальних послуг, у тому числі вимагати своєчасного проведення розрахунків за надані житлово-комунальні послуги та у випадку порушення споживачами умов укладених договорів застосовувати до них передбачені договорами та діючим законодавством санкції.

01 листопада 2019 між Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив АВАНТАЖ ( Балансоутримувач) , Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків КОМФОРТ ( Управитель-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків КОМФОРТ-1 ( Управитель-1) укладено Угоду про заміну сторони по договору про передання функцій із забезпечення експлуатації об`єктів нерухомості та їх утримання№130 від 01.12.2015, відповідно до умов якої у зв`язку з виділенням юридичної особи Управитель 2 передає , а Управитель -1 приймає на себе всі права і обов`язки Управителя - 2 за договором про передання функцій із забезпечення експлуатації об`єктів нерухомості та їх утримання№130 від 01.12.2015 з питань забезпечення житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 і іменується в подальшому Управитель, Балансоутримувач підтверджує свою згоду, що починаючи з 1 листопада 2019 року Управитель -2 буде змінено на Управитель -1 (т.1 а.с. 107 ).

В обґрунтування розміру позовних вимог позивачем надано рахунки на житло-комунальні послуги за період 01.07.2015 по 01.03.2020, згідно яких заборгованість ОСОБА_2 , зокрема, за газо-теплопостачання станом на 1 березня 2020 року складає 16 547,26 грн., а за підігрів води - 2668,40 грн. ( т. 1 а.с.20 - 75).

До матеріалів справи відповідачем надано копії квитанцій ПАТ МЕГАБАНК на оплату житлово-комунальних послуг по особовому рахунку за адресою АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 за липень 2015 року, червень та грудень 2016 року, січень, березень, травень, липень та грудень 2017 року, лютий та березень 2018 року, відповідно до яких платником сплачено за послуги опалення та за грудень 2015 року за послуги з гарячої води. ( т. 1 а.с. 143 -147).

ОСОБА_1 в заяві від 15 травня 2019 року просив застосувати строки позовної давності, обґрунтовуючи тим, що він не вчиняв дій, що свідчать про визнання боргу за відшкодування витрат на підігрів води у розмірі 2668,4 грн, що утворився до 01.03.2017 року. Зазначає, що з 01.03.2017 року не користується послугами з постачання гарячої води про що свідчить показання лічильника , які станом на 01.03.2017 становили 00436 і з тих пір не змінювалися. Оплату за інші експлуатаційні послуги він здійснював за певні періоди часу, що вказано у квитанціях та не вчиняв дій, що свідчать про визнання боргу за послуги в розмірі 1784,17 грн., що утворився до 1.09.2016 року ( т. 1 а.с. 168-169)

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно частини 1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень таприбудинкової території, санітарно-технічне обслуговування,

обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України Про житлово-комунальні послуги управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги був визначений у статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону, чинної на час пред`явлення позову та вирішення спору) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із частиною першою статті 9 даного Закону України споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявні у справі докази свідчать про те, що в період з 01.06.2015 по 29.02.2020 Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив АВАНТАЖ , Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків КОМФОРТ та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків КОМФОРТ-1 надавались послуги теплопостачання шляхом укладання відповідних договорів з НАК Нафтогаз України , про що свідчать наявні в матеріалах акти приймання передачі природного газу, акти наданих послуг та розрахунки спожитого природного газу , зокрема за адресою АДРЕСА_2 , в якому власником квартири АДРЕСА_4 є відповідач ОСОБА_1 ( т. 2 а.с.49-248).

Таким чином, в період з 01.06.2015 по 29.02.2020 Споживчим товариством Житлово-будівельний кооператив АВАНТАЖ , ТОВ ПЕОЖБ Комфорт та ТОВ ПЕОЖБ Комфорт-1 надавалися житлово-комунальні послуги відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів того, що позивач є правонаступником СТ ЖБК АВАНТАЖ , який був стороною укладеного з відповідачем договору відносин власника житлових приміщень та управителя № 53-у/е-С-8А від 04 лютого 2008 року спростовуються матеріалами справи, а саме.

Згідно пункту 1.4. Статуту ТОВ ПЕОЖБ Комфорт-1 останнє є правонаступником усіх прав і обов`язків ТОВ ПЕОЖБ Комфорт відносно прав та зобов`язань, які були йому передані згідно Розподільчого балансу та Додатку до нього №1 Реєстр прав та обов`язків, які передаються від ТОВ ПЕОЖБ Комфорт до ТОВ ПЕОЖБ Комфорт 1 у результаті виділу , затверджених рішенням Загальних Зборів ТОВ ПЕОЖБ Комфорт від 08.10.2019 року №08-10/2019 р.

Відповідно до положень пункту 2 Реєстр прав та обов`язків, які передаються від ТОВ ПЕОЖБ Комфорт до ТОВ ПЕОЖБ Комфорт 1 у результаті виділу , ТОВ ПЕОЖБ Комфорт 1 є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ ПЕОЖБ Комфорт за усіма договорами на надання експлуатаційних послуг, договорами щодо нарахування вартості спожитих комунальних послуг, які були укладені, або правонаступником яких є ТОВ ПЕОЖБ Комфорт , з власниками квартир та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 .

З свою чергу, ТОВ ПЕОЖБ Комфорт було створено шляхом процедури виділу з ТОВ ПЕОЖБ Авантаж нових юридичних осіб, на підставі рішення Загальних Зборів засновників ТОВ ПЕОЖБ Авантаж від 03.11.2015 року за №03-11/15.

Згідно пункту 1.4. Статуту ТОВ ПЕОЖБ Комфорт , останнє є правонаступником усіх прав і обов`язків ТОВ ПЕОЖБ Авантаж відносно прав та зобов`язань, які були йому передані згідно Розподільчого балансу та Додатку до нього №2 Реєстр прав та обов`язків, які передаються від ТОВ ПЕОЖБ Авантаж до ТОВ ПЕОЖБ Комфорт у результаті виділу , затверджених рішенням Загальних Зборів ТОВ ЖБ Авантаж від 03.11.2015 року №03-11/2015 р.

Відповідно до положень пункту 2 Реєстр прав та обов`язків, які передаються від ТОВ ПЕОЖБ Авантаж до ТОВ ПЕОЖБ Комфорт у результаті виділу , ТОВ ПЕОЖБ Комфорт є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ ПЕОЖБ Авантаж за усіма договорами на надання експлуатаційних послуг, які були укладені або правонаступником яких є, між ТОВ ПЕОЖБ Авантаж з власниками квартир та власниками нежитлових приміщень у вказаному житловому будинку.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції Закону України Про житлово-комунальні послуги , відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин стосовно надання житлово-комунальних послуг ,а відтак відсутність у позивача правових підстав на пред`явлення до відповідача вищевказаних позовних вимог.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. Та відповідно до ч.3, 4 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив учасникам справи рівні можливості щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків , передбачених законом.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів на спростовування факту надання послуг з газотеплопостачання, або надання їх у меншому розмірі ніж заявлено позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності боргових зобов`язань у відповідача перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги.

На підтвердження заявленого розміру боргу позивач надав розрахунки за комунальні послуги по квартирі , власником якої є відповідач ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 01.03.2020 року, в яких зазначено порядок та суми нарахувань за послуги газотеплопостачання та підігрів води.

Вказані розрахунки, відповідачем не спростовані, хоча це є процесуальним обов`язком відповідача згідно вимог ЦПК України.

Заперечуючи проти позову відповідач просив застосувати строки позовної давності.

Звертаючись з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 19 215,66 грн., яка складається з заборгованості по відшкодуванню витрат за газо-теплопостачання у розмірі 16 547,26 грн. за період з 01.12.2017 року по 29.02.2020 року; за підігрів води у розмірі 2668,40 грн. за період з 01.06.2015 року по 29.02.2020 року

Відповідно до статті 256 ЦК України,позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги газо-теплопостачання, оскільки позовні вимоги заявлено позивачем в межах строків позовної давності.

Висновок суду першої інстанції про переривання строків позовної давності щодо стягнення заборгованості за послуги за підігрів води з тих підстав, що у вересні 2019 року відповідачу на підставі його звернень після отримання інформації щодо показань лічильника було проведено перерахунок за дану послугу спростовується доводами апеляційної скарги.

Позивач просив стягнути заборгованість за послуги з підігріву води за період з 1 червня 2015 року по 29 лютого 2020 року.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заборгованість за послуги з підігріву води нараховувалася за період з 1 червня 2015 року по 1 серпня 2019 року.

У вересні 2019 року позивачем здійснено звіряння розрахунків, та раніше нарахована заборгованість в сумі 1 180,45 грн., списана позивачем, оскільки відповідачем доведено, що послугою з підігріву води він не користувався, зазначене вбачається з рахунку за вересень 2019 року ( т. 1 а.с. 24)

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.

У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою .

З огляду на те, що дії відповідача щодо оспорення суми заборгованості, нарахованої станом на вересень 2019 року, та визнання позивачем тієї обставини, що нарахування заборгованості за послуги, якими відповідач не користувався, не можуть бути визнано як дії, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу за попередній час та в цьому випадку правила переривання перебігу позовної давності не можуть бути застосовані, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу в застосуванні позовної давності.

Позивач звернувся з позовом засобами поштового зв`язку 10.04.2020 року, з урахування позовних вимог та строків позовної давності стягненню підлягають суми, які нараховано позивачем за послуги з підігріву води за період з 10.04.2020 року по 10. 04 2017 року.

Сума заявлена до стягнення у розмірі 2668,40 грн, виникла станом на 1 квітня 2017 року ( т. 1 а.с.53), тобто поза межами строку позовної давності.

Таким чином заборгованість за послуги з підігріву води в сумі 2668,40 грн. нарахована та пред`явлена до стягнення позивачем поза межами строків позовної давності та не підлягає до стягнення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 та п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів змінює та відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за підігрів води у розмірі 2668,40 грн. за період з 01.06.2015 по 29.02.2020, , а також здійснює новий розподіл судового збору між сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду з позовом становить 2102,00 грн., а відповідачем за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 3153 грн.

Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу частково, за правилами ч. 1, ч. 13 ст. 141, п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, здійснює перерозподіл судового збору, пов`язаного з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на 86,11 % та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1810,03 грн. - за розгляд справи у суді першої інстанції та з позивача на користь відповідача 437,95 грн. - за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2020 року - змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків Комфорт-1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків Комфорт-1 (код ЄДРПОУ 43285070) заборгованість по відшкодуванню витрат за газо-теплопостачання у розмірі 16 547 (шістнадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 26 (двадцять шість) коп. за період з 01.12.2017 по 29.02.2020 року.

В іншій частині позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків Комфорт-1 (код ЄДРПОУ 43285070) судовий збір, сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1810 (одна тисяча вісімсот десять) грн. 03 (три) коп.

Стягнутиз Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків Комфорт-1 (код ЄДРПОУ 43285070) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 95 (дев`яносто п`ять) коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова