Рішення

від 04.03.2021 по справі 733/1318/20

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/78/21

Єдиний унікальний №733/1318/20

Рішення

Іменем України

04 березня 2021 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючого судді А.В. Вовченка

при секретарі Л.М. Мошенець

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

та відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, мотивуючи тим, що з 25 листопада 2014 року по 14 серпня 2020 року вони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2020 року шлюб розірвано. Сторони в добровільному порядку фактично провели поділ усього майна, яке було їх спільною сумісною власністю, уклавши договір про поділ майна від 28 жовтня 2019 року. Вказує, що в період шлюбу за спільні кошти сторонами на підставі договорів купівлі-продажу були придбані дві земельні ділянки площею по 2,000 га кожна, що знаходяться на території Ічнянської міської ради Чернігівської області, з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери 7421710100:05:000:1091 та 7421710100:05:000:1092. Враховуючи той факт, що відповідачка не бажає в добровільному порядку поділити вказане нерухоме майно, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1091, а іншу земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 7421710100:05:000:1092 залишити у власності ОСОБА_5 .

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона з позивачем перебувала в шлюбі 25 листопада 2014 року по 14 серпня 2020 року, який розірвано на підставі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2020 року. Від даного шлюбу мають спільну дитину, яка після розлучення проживає разом із нею. 25 лютого 2020 року були укладені договори купівлі-продажу двох земельних ділянок площею по 2,000 га кожна, що знаходяться на території Ічнянської

міської ради Чернігівської області, кадастрові номери 7421710100:05:000:1091 та

7421710100:05:000:1092. При укладенні даних договорів позивач був присутній у нотаріуса як свідок, проте ніяких коштів за земельні ділянки він не сплачував. Не заперечує, що дійсно в договорах купівлі-продажу зазначено, що продавці отримали грошові кошти від неї, як покупця, однак вона їм нічого не платила, домовившись про відстрочку сплати коштів за спірні землі, підтвердженням чого є розписка. Також додала, що на час укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу вона з відповідачем спільно не проживали, спільне господарство не вели і був відсутній спільний бюджет. А тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачки - адвокат Лазоренко Т.В. в судове засідання не з`явилась, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила , що вона дійсно продала земельну ділянку ОСОБА_5 , однак коштів за продаж не отримала. Так як готівкових коштів у ОСОБА_5 не було , то вона написала боргову розписку.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду , що вона проживає з ОСОБА_5 по сусідству. ОСОБА_4 не проживав з позивачкою з 2019 року, а коли жили разом , то часто сварилися.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що з 25 листопада 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2020 року розірвано (а.с.7-8).

Від даного шлюбу у сторін є спільна малолітня дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

28 жовтня 2019 року вони уклали договір про поділ спільного майна, а саме: житлового будинку та двох земельних ділянок площею 0,1250 га та 0,1000 га, розташованих в АДРЕСА_1 , а також двох автомобілів (а.с.9-11), чим підтвердили добровільність поділу спільно нажитого майна подружжя.

Під час шлюбу, за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 25 лютого 2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Варзагер Л.Ф., реєстровий за № 111 та № 112, сторонами у власність були придбані земельні ділянки, площею по 2,000 га, розташовані на території Ічнянської міської ради Чернігівської області, з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери 7421710100:05:000:1091 та 7421710100:05:000:1092 , які зареєстровані на ім`я відповідачки ОСОБА_5 (а.с.25-29).

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що подружжям за час перебування у зареєстрованому шлюбі, було придбано зазначені земельні ділянки, відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а тому слід визнати вказане нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час

шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України , згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України .

Частинами 1 та 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п.30 даної Постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63 , ч.1 ст. 65 СК України .

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Аналізуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що придбані сторонами під час шлюбу земельні ділянки є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу.

Всупереч вимог ст. 12 , 81 ЦПК України , відповідачкою будь-яких належних та допустимих

доказів придбання спірних земельних ділянок за свої особисті кошти суду не надано.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, знайшли своє підтвердження, оскільки, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд вважає позов обґрунтований та законний, в зв`язку з чим останній підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.

Відповідно до ч.3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється, а тому суд ухвалює припинити право спільної сумісної власності сторін на вищевказане нерухоме майно.

Згідно ст. 141 ЦПК України із відповідачки на користь позивача слід також стягнутисудові витрати у сумі 840 гривень 80 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.60-61, ст.ст.70, 71 СК України, ст.372 ЦК України, ст.ст.2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 280, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 2,00 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 7421710100:05:000:1091,та земельну ділянку площею 2,00 га , цільове призначення : для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 7421710100:05:000:1092, що знаходяться на території Ічнянської міської ради Чернігівської області .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, площею 2,00 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 7421710100:05:000:1091, що знаходиться на території Ічнянської міської ради Чернігівської області .

Земельну ділянку площею 2,00 га, цільове призначення : для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 7421710100:05:000:1092, що знаходиться на території Ічнянської міської ради Чернігівської області залишити у власності ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІПН. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІПН. НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 840 грн.80коп.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення виготовлено 09 березня 2021 року.

Суддя А. В. Вовченко