Ухвала

від 23.02.2021 по справі 160/14372/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 лютого 2021 р. Справа № 160/14372/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врона О.В.,

за участю: секретаря с/з Горностаєвої О.М.,

представника позивача Патики А.В.,

представника відповідача Ярличенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа-1: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемога 2018", третя особа-2: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Старова Ольга Сергіївна про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа-1: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемога 2018", третя особа-2: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Старова Ольга Сергіївна, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.10.2020 року №3580/5 в частині скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.07.2020 №12241050001085451 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та №12241070002085451 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» , проведені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Старовою Ольгою Сергіївною щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 2018» (ідентифікаційний код юридичної особи 42151117).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли документи від позивача на виконання ухвали від 05.11.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2020 року.

В подальшому розгляд справи в підготовчому провадженні перенесено на 14.01.2021 року, 16.02.2021 року та 23.02.2021 року.

30.12.2020 року представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання зазначено, що спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства, оскільки у даній справі оскаржуються реєстраційні дії, які впливають на наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції, у межах якого можуть бути розв`язані також питання, пов`язані з реєстрацією змін керівника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечував.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Підстави закриття провадження у справі передбачені статтею 238 КАС України.

Так згідно ч.1 вказаної статті суд закриває провадження у справі у разі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Дослідивши вимоги заяви про закриття провадження у справі, суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

З огляду на положення частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, правочину, свідоцтва тощо.

Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, який не охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб`єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою реєстрації.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року N 2866-ІП "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон N 2866-ІП).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону N 2866-ІП об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

У справі N 462/2646/17 (провадження N 11-1272апп18) від 06 лютого 2019 року про визнання протиправної та скасування реєстраційної дії з державної реєстрації ОСББ позивачем є власник квартири у багатоквартирному житловому будинку, у якому створене ОСББ, державна реєстрація якого оспорювалася. У цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

Разом із тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спір між позивачем та відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не випливає зі здійснення господарської діяльності ОСББ, відносин між співвласником та самим ОСББ, не пов`язаний зі створення, діяльністю, управлянням або припиненням ОСББ, а отже цей спір не є подібним до корпоративного спору.

Суд не приймає посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, адже спір виник не між співвласником ОСББ та самим ОСББ, а між позивачем і Міністерством юстиції України, як суб`єктом владних повноважень на підставі прийнятого ним наказу (рішення), який стосується позивача безпосередньо.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом перевірки в цій справі є виключно правомірність прийняття наказу Міністерства юстиції України від 15.10.2020 року №3580/5 яким визначалося дотримання/недотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій встановленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Питання правомірності/неправомірності набуття позивачем повноважень голови правління ОСББ перед судом не порушено.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №823/378/16.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі №160/14372/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа-1: Об`єднання співвлісників багатоквартирного будинку "Перемога 2018", третя особа-2: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Старова Ольга Сергіївна про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона