Рішення

від 09.03.2021 по справі 463/9514/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/9514/19

Провадження № 2/463/153/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Козак М.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Пручай О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз до ОСОБА_2 про стягнення збитків за несанкціонований відбір природного газу,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків за несанкціонований відбір природного газу за період з 25.01.2016 року по 24.01.2018 року у розмірі 56025,86 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між позивачем та відповідачем укладено типовий договір на розподіл природного газу, який є публічним і форма якого затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498. Зокрема, відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою вона фактично споживає природний газ, оплачує послуги газопостачання і такі її дії свідчать про приєднання до умов договору. 24.01.2018 року позивачем виявлено несанкціонований газопровід - ввід перед газовим лічильником, який приховано в конструкції стіни, що використовувався відповідачем для безоблікового споживання природного газу. Відповідач фактично здійснила крадіжку газу, внаслідок чого позивач провів донарахування вартості спожитого природного газу за період з 25.01.2016 року по 24.01.2018 року в обсязі 6927,07 куб.м. на суму 56025,86 гривень. Таку суму просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Відзив на позовну заяву, який би відповідав вимогам ст.178 ЦПК України і виключно в якому в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору відповідач не подала.

Натомість, відповідно до ст.43 ЦПК України надала письмові пояснення на позовну заяву. Вважає позов безпідставним, оскільки позивачем не подано доказів про те, що він є постачальником природного газу споживачеві. Також, відсутні докази, що відповідач є споживачем, включеним до Реєстру споживачів постачальника і інформаційній платформі оператора ГТС і що внесення споживача до реєстру відбулось за її погодження. Наявність договірних відносин також не підтверджено доказами і відсутні докази про приєднання відповідача до умов договору. Окремо звертає увагу, що квартира перебуває у спільній власності і користування та розпорядження квартирою відбувається за згодою всіх співвласників. Крім того, сам будинок є багатоквартирним, і усі власники квартир є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна.

Позовна заява поступила до суду 08.11.2019 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.12.2019 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

В судовому засіданні суд роз`яснив сторонам їхні права та обов`язки. Сторони підтвердили свою обізнаність з правами та обов`язками. Зрештою, інтереси позивача та відповідача представляли адвокати, а відтак, в силу вимог ст.221 ЦПК України суд звільнений від обов`язку з`ясовувати обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов`язками.

З огляду на карантинні обмеження, суд неодноразово йшов назустріч учасникам справи та відкладав судові засіданні з тією метою, щоб кожен мав можливість відстояти свою позицію перед судом. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

В силу вимог Закону та враховуючи ціну позову дана справа є малозначною, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.279 ЦПК України суд не проводив підготовче засідання.

Перед тим, як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні особисто та надавав пояснення. Відповідач, як вбачається, не скористалась правом подати відзив на позовну заяву, який би відповідав вимогам ст.178 ЦПК України. Однак, представник відповідача приймала участь в судовому засіданні особисто та надавала пояснення.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи, сторони суду не повідомляли, при тому що в силу вимог ч.ч.2, 3, 4 ст.83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Під час виступу із вступним словом та в останньому судовому засіданні представник позивача висловився про підтримку позовних вимог. Дав пояснення, аналогічні вищенаведеним та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час виступу із вступним словом та в останньому судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 24.12.1996 (а.с.60), відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Іншим співвласником цієї квартири є ОСОБА_3 , яка відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину від 21.11.2018 року (а.с.63) також успадкувала 1/3 частки після смерті ОСОБА_4 Загальна площа квартири становить 36,2 кв.м.

Фактично у квартирі зареєстрована та проживає лише відповідач, що підтверджується копією довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки від 29.01.2018 (а.с.12).

24.01.2018 року позивачем за адресою проживання відповідача виявлено несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжку газу), а саме, наявність несанкціонованого газопроводу, який врізаний у ввідний газопровід перед газовим лічильником, прихований в конструкції стіни і який використовувався для без облікового споживання газу.

Факт несанкціонованого відбору природного газу також зафіксовано на фотознімках та відеозаписі, які містяться на долученому до справи DVD-диску (а.с.30) і які суд безпосередньо оглянув в судовому засіданні.

Цього ж дня позивач у присутності відповідача склав Акт про порушення № 18нас-21/02 (а.с.14, 15). У відповідному розділі цього акта відповідач вказала про відсутність у неї претензій до працівників підприємства позивача.

Копія зазначеного акту направлена на адресу відповідача 23.02.2018 року, що підтверджується копією відповідного повідомлення (а.с.16), копією списку поштових відправлень (а.с.17-18) та копією поштової квитанції (а.с.19). Одночасно, цим повідомленням запрошено відповідача на засідання комісії щодо розгляду вказаного акту про порушення.

Відповідно до протоколу № 31/03-Нв від 13.03.2018 року та витягу з цього протоколу (а.с.20-22, 23), комісія з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС прийняла рішення про дорахунок вартості спожитого природного газу за період з 25.01.2016 року по 24.01.2018 року в обсязі 6927,07 куб.м. на суму 56025,86 гривень по споживачу ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . За вказане рішення комісія проголосувала одноголосно.

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.62), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже у суду не виникає жодного сумніву, що у протоколі допущена описка у написанні ініціалів споживача, що власне, підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Як вбачається з акту-розрахунку (а.с.24), об`єм не облікованого природного газу проводився з розрахунку кількості проживаючих осіб - 1 особа та опалювальної площі - 36 кв.м. Вартість природного газу визначена за цінами закупівлі природного газу Оператора ГРМ протягом періоду не облікованого природного газу.

Згідно копії поштової квитанції (а.с.27), 02.05.2019 року на адресу відповідача, серед іншого, направлено відповідний рахунок на оплату № 69057238 від 25.04.2019 (а.с.25), а також згаданий вище акт-розрахунок.

Отже, питання, які мають бути вирішені в цій справі полягають в тому, чи підтверджується зібраними доказами факт крадіжки газу, чи є відповідач відповідальною за таку крадіжку та чи є розмір шкоди обґрунтований.

Кодекс ГРС, затверджений 30 вересня 2015 року постановою № 2494 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до положень зазначеного Кодексу (тут і надалі в редакції, чинній на момент виявлення порушення) несанкціонований газопровід - самовільно під`єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу);

Несанкціонований споживач - фізична, юридична особа або фізична особа - підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об`єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу;

Несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.

В свою чергу, приховані заходи - це несанкціоновані заходи, здійснені споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ.

Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу I Кодексу ГРС оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання своїх функцій та обов`язків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать:

1) наявність несанкціонованого газопроводу;

2) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу);

4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання;

5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку);

6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Згідно з підпунктом 6 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про наявність несанкціонованого газопроводу.

Порядок оформлення акта про порушення регламентовано главою 5 розділу ХІ Кодексу ГРС.

На думку суду, вказаний акт оформлений у відповідності до вказаних вимог.

Зокрема, у такому зазначено суть порушення - наявність несанкціонованого газопроводу, акт складено у присутності відповідача, яка підписала його та зазначила про відсутність у неї зауважень. Відповідно до п.5 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС під час виявлення порушення позивач здійснював фото- та відеозйомку, про які суд зазначав вище і які дослідив безпосередньо. Відповідача повідомлено про необхідність бути присутньою на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення.

Надалі, відповідача повідомлено про дату, місце і час засідання комісії та скеровано акт про порушення.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За змістом частини першої та другої статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, сторона самостійно повинна довести обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог чи заперечень і саме така сторона повинна нести ризик настання наслідків, пов`язаних із не наданням доказів.

Всупереч зазначеним нормам, заперечуючи проти позову відповідач не надала суду жодних доказів, які б спростовували факти несанкціонованого відбору природного газу (крадіжки газу), тоді як її аргументи, які висловлені в судовому засіданні представником і про які згадується в письмових поясненнях слід визнати безпідставними.

Так, відсутність доказів про включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника правового значення не має, оскільки створення такого Реєстру, як і порядок його формування передбачено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1437 від 27.12.2017 року, яка набрала чинності 01.08.2018 року, тобто після виявлення порушення.

Зрештою, положення п.1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначають порушенням саме крадіжку газу, яка може здійснюватись як санкціонованим, так і несанкціонованим споживачем.

З аналогічних підстав не мають правового значення доводи відповідача про відсутність між сторонами договірних відносин, оскільки відповідно до згаданого вище визначення, несанкціонованим споживачем визнається фізична особа, яка без укладеного договору здійснює несанкціонований відбір природного газу.

Також, є безпідставними твердження сторони відповідача щодо відсутності у позивача ліцензії на здійснення діяльності з розподілу природного газу.

Зокрема, відповідно до п.1 Глави 2 Розділу І Кодексу ГРС, оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.

Постановою Регулятора (НКРЕКП) від 29.06.2017 року № 850 видано позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Львів та Львівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз . Вказана постанова оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора: 30.06.2017 ( https://www.nerc.gov.ua/?id=26109 ).

Попередньо, ПАТ Львівгаз мало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м.Львова та Львівської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у користуванні ПАТ Львівгаз , видану на підставі постанови НКРЕ від 24.03.2011 року № 386 (переоформлену, за заявою ліцензіата, на безстрокову постановою НКРЕКП від 15.12.2015 року № 2970).

Як перша, так і друга постанова Регулятора є загальнодоступною та підтверджує правомірність вимог позивача.

Тому, суд ствердно відповідає на питання щодо встановлення факту крадіжки газу відповідачем і надалі переходить до вирішення питання щодо обґрунтованості поданого розрахунку.

Найперше суд вважає за необхідне відкинути аргументи сторони відповідача щодо проведення несанкціонованого газопроводу до інших приміщень будинку. По-перше, протилежне підтверджується матеріалами справи та власне, згаданими вище фото-відеодоказами, згідно яких такий газопровід поєднано в тому числі до квартири відповідача, а по-друге, розрахунок об`єму необлікованого природного газу проведено виключно з урахуванням площі квартири відповідача та кількості проживаючих в ній осіб.

Також, слід звернути увагу на те, що у справі яка розглядається, предметом спору є відшкодування вартості природного газу, використаного безобліково. Таке відшкодування не є тотожним поняттю обов`язку співвласників утримувати спільне майно , а отже, відповідальність в даному випадку є індивідуальною.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток Х цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

За змістом пп.1 п.11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу.

Виходячи з встановлених судом обставин, після виявлення несанкціонованого відбору природного газу, яке здійснено шляхом прихованих заходів, позивач правомірно розрахував об`єм необлікованого природного газу за період, який не перевищував двох років з моменту виявлення правопорушення. При цьому, вказаний розрахунок проведено за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу та з урахуванням газових приладів, про які зазначено в Акті (а.с.15), а також з урахуванням опалювальної площі та кількості проживаючих осіб (а.с.24).

Свого розрахунку об`єму необлікованого природного газу сторона відповідача не надала та крім цього, не надала доказів на спростування розрахунку, наданого позивачем.

Тому, повертаючись до своїх висновків про змагальність цивільного судочинства, суд не буде самостійно спростовувати поданий позивачем розрахунок, приймає його як належний доказ та у підсумку, визнає позов обґрунтованим і ухвалює рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Серед багатьох інших, висновки аналогічного змісту висловлені Верховним Судом під час розгляду справи 303/7792/16 (постанова від 17.06.2020) та у справі № 310/823/19 (постанова від 09.02.2021).

В силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1921,0 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.5)

Позивач у своїй першій заяві по суті справи вказав, що очікує понести лише витрати з оплати судового збору. В подальшому позивач не заявляв про понесені ним судові витрати. Відповідно, немає підстав для відшкодування йому судових витрат, відмінних від судового збору.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі понесені відповідачем судові витрати у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз збитки за несанкціонований відбір природного газу за період з 25.01.2016 року по 24.01.2018 року у розмірі 56025,86 гривень (п`ятдесят шість тисяч двадцять п`ять гривень 86 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз судовий збір у розмірі 1921,0 гривень (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Львівгаз , місцезнаходження: 79039, м.Львів, вул.Золота,42, код ЄДРПОУ 03349039.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено - 12 березня 2021 року.

Суддя Грицко Р.Р.