Постанова
від 02.03.2021 по справі 520/8279/2020
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 р. Справа № 520/8279/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 (суддя Спірідонов М.О., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 12.10.20) по справі № 520/8279/2020

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод"

до Міністерства фінансів України третя особа Офіс великих платників податків Державної податкової служби , Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо обліку заборгованості Приватного акціонерного товариства Харківський тракторний завод перед державою за кредитними угодами № 11/16-169 від 05.02.1998 p., № 11/17-182 від 30.11.1998 p., залученими під державні гарантії.

-зобов`язати Міністерство фінансів України відобразити в обліку заборгованості Приватного акціонерного товариства Харківський тракторний завод перед державою за кредитними угодами №11/16-169 від 05.02.1998 p., №11/17-182 від 30.11.1998 p., залученими під державні гарантії, судові рішення, а саме:

рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2005 р. у справі №04/309-04;

постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 р. у справі № 04/309-04;

постанова Вищого господарського суду України від 14.06.2005 р. у справі № 04/309-04;

ухвала Верховного суду України від 25.08.2005 р. у справі № 04/309-04; 2.5. Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2006 р. у справі № АС-42/299-05;

постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі 42/299-05;

постанова Вищого господарського суду України від 05.03.2008 р. у справі № 42/299-5;

ухвала Верховного суду України від 22.05.2008 р. у справі № 42/299-05;

ухвала господарського суду від 24.10.2014 р. у справі № Б-39/109-07;

постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. у справі № Б-39/109-07; 2.11. Постанова Вищого господарського суду України від 04.03.2015 р. у справі № Б-39/109-07;

ухвала Верховного суду України від 21.04.2015 р. у справі № Б-39/109-07;

ухвала господарського суду Харківської області від 16.06.2014 р. у справі № Б-39/109-07;

постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 р. у справі № Б-39/109-07;

постанова Вищого господарського суду України від 12.11.2014 р. у справі № Б-39/109-07;

-зобов`язати Міністерство фінансів України визнати безнадійною заборгованість Приватного акціонерного товариства Харківський тракторний завод перед державою за кредитними угодами №11/16-169 від 05.02.1998 p., №11/17-182 від 30.11.1998 p.;

-зобов`язати Міністерство фінансів України списати заборгованість Приватного акціонерного товариства Харківський тракторний завод перед державою за кредитними угодами №11/16-169 від 05.02.1998 p., №11/17-182 від 30.11.1998 p.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, що позовна заява не містить ніяких фактичних даних та доказхів на підтвердження бездіяльності субєкта владних повноважень. Так апелянт вважає, що на виконання п.17 Порядку обліку заборгованості (далі - Порядок), в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 (далі Порядок) третя особа мала повідомити ДПС про наявність рішення, прийнятого не на користь держави. В свою чергу ДПС на виконання п.18 Порядку мала передати інформацію позивачу. Наслідком дій щодо виконання рішень суду, на думку апелянта, є подальше визнання заборгованості безнадійною та її списання з обліку відповідно до п. 20-25 Порядку. Також зазначив, що недоліки Порядку полягають у можливості вільного його трактування учасниками правовідносин та відсутності системи контролю за відповідністю процедури, її оскарження в позасудовому порядку. Зокрема п.17 Порядку передбачено, що органи державної податкової служби щокварталу та за підсумками року не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітнім періодом, інформують за встановленою згідно з додатком 2 формою, Державну податкову службу - про застосовані до боржників за кредитами санкції, а також про суми простроченої заборгованості за кредитами та нараховану на них пеню, стягнуті за рішенням судів та перераховані до державного бюджету (станом на 1 число місяця, що настає за звітнім періодом). Втім на думку апелянта, відсутність відповідного механізму або його недосконалість (що є прогалиною в законодавчому регулюванні) не може бути причиною, через яку позивач не матиме змоги в судовому порядку вимагати усунення триваючого порушення своїх прав. Крім того, на думку апелянта, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відобразити в обліку заборгованості раніше ухвалені судові рішення, визнати заборгованість безнадійною та списати її, вдався до оцінки змісту описової частини рішень господарських судів, проігнорувавши, що саме у резолютивній частині було однозначно та беззаперечно зазначено: про повну відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АТ "ХТЗ" заборгованості перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії або про затвердження мирової угоди, що передбачено трансформацію зобов`язань та зміну строків їх виконання. Також вказав на помилковість висновків суду про відсутність необхідності врахування в обліку заборгованості умови мирової угоди, затвердженої у справі №Б-39/109-07, оскільки умовами мирової угоди, виконання якої є обов`язковим як для боржника, так і для кредиторів (в тому числі і СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів), передбачено припинення зобов`язання на якому ґрунтувалися вимоги кредитора у справі та виникнення нового зобов`язання щодо сплати боржником грошових коштів на користь кредитора в порядку та строки, передбачені умовами мирової угоди та додатками до неї. Отже, внаслідок затвердження мирової угоди у справі № Б-39/109-07 припинено зобов`язання боржника перед державою за кредитними угодами № 11/16-169 від 05.02.1998 р., № 11/17-182 від 30.11.1998 р. Проте виникло зобов`язання зі сплати грошових коштів на користь Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на умовах мирової угоди від 10.10.2014 р.

Третіми особами подано відзиви на апеляційну скаргу, в якому останні просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник третьої особи - Офісу великих платників податків Державної податкової служби в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, просив відмовити в її задоволенні скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 00013480) щодо обліку заборгованості Приватного акціонерного товариства Харківський тракторний завод (61007, м. Харків, просп. Московський, 275, ідентифікаційний код 05750295) перед державою за кредитними угодами № 11/16-169 від 05.02.1998 p., № 11/17-182 від 30.11.1998 p., залученими під державні гарантії, колегія суддів зазначає наступне.

Підповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі -Положення), Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства та діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 9, 77, 168 КАС України, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому дійсне (фактичне) порушення Відповідачем прав, свобод чи інтересів Позивача має довести належними та допустимими доказами саме Позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене статтями 5, 6 КАС України, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

При цьому, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, а під порушенням прав, свобод та інтересів - наявність негативних протиправних наслідків для Позивача як наслідок такої бездіяльності. Таким чином, для вирішення вказаного спору, з огляду на зміст та обсяг заявлених вимог, є визначальним встановлення обставин, які свідчать чи було допущено відповідачами невиправдано пасивну поведінку відносно Позивача.

У постанові від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17 ВСУ роз`яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з. порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач під час судового розгляду не надав жодних доказів того, що діями (бездіяльністю) міністерства порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах.

Як стверджує ПАТ «ХТЗ» , на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2006 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.20069 у справі № 42/299-0, на виконання пункту 17 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, третя особа не пізніше 20.04.2006 мала повідомити Державну податкову службу України про наявність рішення, прийнятого не на користь держави. У свою чергу, як стверджує апелянт, Державна податкова служба України до 30.04.2006 повинна була передати цю інформацію до Міністерства фінансів України, та як наслідок, вказані суми повинні були бути визнані безнадійними та списані з обліку відповідно до пунктів 20-25 Порядку № 174.

Водночас Порядок № 174 набрав чинності 11.03.2011, тобто значно пізніше дат ухвалення вказаних судових рішень, що свідчить про юридичну неспроможність доводів апеляційної скарги в цій частині, оскільки статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші номативно -правові акти не мають зворотної дії в часі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в іншій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 9 статті 17 Бюджетного кодексу України передбачено, що прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання податковими органами, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) не поширюється.

У разі порушення справи про банкрутство суб`єкта господарювання простроченою заборгованістю вважаються всі планові платежі з повернення кредиту (позики) на момент порушення справи.

У разі надання державної (місцевої) гарантії для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання органи доходів і зборів стягують всю суму простроченої заборгованості за таким кредитом (позикою) з подальшим перерахуванням кредитору частини стягнутої суми пропорційно до негарантованої частини зобов`язань за кредитом (позикою).

Державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов`язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права та обов`язки гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.

Обов`язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між Борговим агентством України (відповідним місцевим фінансовим органом), та суб`єктом господарювання про погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов`язань. Істотними умовами такого договору мають бути зобов`язання суб`єкта господарювання: внести плату за надання державної (місцевої) гарантії; надати майнове або інше забезпечення виконання зобов`язань за гарантією; відшкодувати витрати державного (місцевого) бюджету, пов`язані з виконанням гарантійних зобов`язань; сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені; надати гаранту права на договірне списання банком коштів з рахунків суб`єкта господарювання на користь гаранта.

Суб`єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов`язані надати майнове або інше забезпечення виконання зобов`язань та сплатити до Державного бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною чи міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Платежі, пов`язані з виконанням гарантійних зобов`язань держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради чи територіальної громади міста), здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), у такому ж порядку, як визначено частиною шостою статті 16 цього Кодексу, та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані.

Забороняється реструктуризація заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, за кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб`єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов`язання щодо погашення такої заборгованості, на строк не більше трьох років на підставі договору, укладеного між таким суб`єктом господарювання, інвестором та податковим органом. При цьому сума пені, нарахована внаслідок невиконання позичальником таких зобов`язань на реструктуризовану суму заборгованості, списується.

Забороняється списання заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, кредитами з бюджету, крім заборгованості суб`єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв`язку з недостатністю їхніх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, а також крім заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним. Порядок списання такої заборгованості визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється надання державних (місцевих) гарантій суб`єкту господарювання, який має прострочену заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), іншу заборгованість з погашення раніше отриманого кредиту (позики) у фінансовій установі або податковий борг перед державним (місцевим) бюджетом.

Судовим розглядом встановлено, що між Кабінетом Міністрів України, який представляє Міністерство фінансів України, та ВАТ Державний експортно-імпортний банк України (далі - Укрексімбанк) 19 вересня 1996 року укладена Агентська угода, на підставі якої Укрексімбанк, як агент, за доручення Кабінету Міністрів України прийняв на себе обов`язки виконувати агентські (посередницькі) функції по залученню іноземних кредитів та наданню за рахунок цих коштів кредитів українським юридичним особам, повернення яких державою іноземним кредиторам гарантовано Кабінетом Міністрів України.

Укрексімбанком, як агентом, залучений кредит у сумі 41 845 500,00 нім. марок в рамках кредитної лінії консорціуму банків KPW на підставі Індивідуальних кредитних угод від 19.02.1998 № F 2101/25 (22 797 000,00 нім. марок) та від 03.12.1998 № F 2101/25 А (19 048 500,00 нім. марок) як частин Базової Угоди з консорціумом банків KFW від 06.05.1992 №F2101.

Зобов`язання Укрексімбанку перед іноземним кредитором забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 №40-270/96, наданою згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1998 № 78 Про надання гарантії Кабінету Міністрів України щодо забезпечення погашення кредиту ФРН, що залучається для фінансування проекту організації виробництва сільськогосподарських тракторів ХТЗ-17021 з двигунами німецької фірми Дойц АГ на ПАТ Харківський тракторний завод імені С. Орджонікідзе та їх реалізації".

За рахунок кредиту консорціуму банків KFW Укрексімбанком надано кредит ПАТ ХТЗ для частково фінансування 85% вартості зовнішньоторгівельного контракту від 04.09.1997 № 804-05750295/276-03-97 купівлі - продажу дизельних двигунів, мастил моторних, охолоджувальної рідини та запасних частин, укладеного між ПАТ ХТЗ та фірмою Дойц АГ .

Кредит надано на умовах внутрішніх кредитних угод від 05.02.1998 № 11/16-169 та від 30.11.1998 № 11/17-182, укладених між Укрексімбанком та ПАТ ХТЗ , на загальну суму 41 845 500,00 нім. марок.

Загальна сума планових платежів ПАТ ХТЗ з погашення та обслуговування кредитів після переведення у євро становить 24 746 998,12 євро1, Крім того планова плата за надання гарантії Кабінету Міністрів України та кредиту становить 1 174 254,79 євро.

Фактично в рахунок погашення кредиту ПАТ ХТЗ сплачено 9 537 708,80 євро:

- 9 363 437,76 євро ( 18 313 292,47 нім. марок) зараховано згідно із Актом зарахування заборгованості ПАТ ХТЗ перед державою від 11.11.2001 № 071-211-1;

- плата за надання гарантії - 334 721,43 євро, в тому числі 328 682,61 євро (642 847,30 нім. марок) зараховано згідно із Актом зарахування заборгованості ПАТ ХТЗ перед державою від 11.11.2001 №071-211-1.

2005 - 2014 pp. - провадження справи про банкрутство ПАТ ХТЗ , підписано мирову угоду, по кредиту визнано 158,5 млн. грн.. в IV черзі.

З метою уникнення виплати боргу ПАТ ХТЗ розпочинає процедуру досудової санації та 05.07.2016 Господарським судом Харківської області План досудової,санації було затверджено. Порядок задоволення вимог Інших кредиторів до яких було віднесено заборгованість перед державою за кредитом, окрім відстрочки виконання зобов`язань тривалістю 1 (один) календарний рік не містить жодних даних про розміри, порядок і строки виконання таких зобов`язань боржника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 затверджено Порядок обліку заборгованості (далі - Порядок), в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості.

Цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички / фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках. Облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані.

Порядком передбачено, що облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані.

Кошти в національній валюті, що надходять в рахунок погашення заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами та нарахованої на її суму пені зараховуються на окремий рахунок, відкритий у Державній казначейській службі.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що Облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички / фінансової допомоги, в якій вони надані.

Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Перерахунок в іноземну валюту бюджетної позички / фінансової допомоги коштів, що надходять у національній валюті в рахунок погашення заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, здійснюється за офіційним курсом Національного банку на дату зарахування коштів на рахунки, відкриті органами Державної казначейської служби.

За правильність спрямування коштів (у рахунок погашення, обслуговування, сплати відсотків, пені тощо) та заповнення реквізитів відповідає платник.

Датою погашення простроченої заборгованості перед державою за бюджетними позичками / фінансовою допомогою, нарахованих відсотків та нарахованої на суму простроченої заборгованості пені вважається дата зарахування коштів на рахунки, відкриті органами Державної казначейської служби.

Пунктом 12 Порядку визначено, що пеня нараховується: Мінфіном на прострочену заборгованість за кредитами; територіальними органами Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника на прострочену заборгованість за бюджетними позичками / фінансовою допомогою.

Пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги.

Нарахування пені припиняється в день надходження коштів у рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою. У разі часткової сплати суми простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою /фінансовою допомогою нарахування пені зупиняється щодо такої сплаченої частки.

Мінфін припиняє нарахування пені на суму простроченої заборгованості за кредитами на підставі виписки з окремого рахунка та/або повідомлення про надходження коштів в іноземній валюті, отриманих від Державної казначейської служби відповідно до пункту 4 цього Порядку.

У разі погашення простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою (її частини) іншим способом, ніж через сплату за платіжним документом, нарахування пені припиняється в день фактичного здійснення такого погашення, зафіксованого у відповідних документах.

Відповідно до вимог пункту 15 Порядку прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у- строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Як бачається з матеріалів справи, станом на 01.04.2020 сума простроченої заборгованості ВАТ Харківський тракторний завод становить перед державним бюджетом 16 048 822,68 євро, а саме:

Основний борг - 13 619 4385,22 євро

Проценти - 1 339 323,53 євро

Штрафи, комісії - 31 354,82 євро

Відсотки за надання гарантії-839 533,36 євро

Крім цього, на суму простроченої заборгованості нараховується пеня, яка станом на 01.04.2020 становить 566 057 140,36 гривень.

Також судом встановлено, що 05.04.2016 на користь держави було прийняте рішення Вищого адміністративного суду України щодо залишення без змін постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 по справі № 820/5225/15, яким зобов`язано стягнути на користь держави з AT ХТЗ борг на суму 400 982 187,64 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2006 по справі №42/299-05, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 та постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2008 (рішення, на які посилається позивач), відмовлено в задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо стягнення заборгованості перед державою за кредитами, наданими підприємству під державні гарантії у розмірі 20 318 447,61 грн.

Так, у відповідності до встановлених обставин судами в постанові по справі №42/299-05 від 05.03.2008 року:

Інспекція звернулась в господарський суд Харківської області з позовом про стягнення з Товариства за рахунок його активів 20318447,61 грн. заборгованості за період з 01.06.2004 р. по 01.05.2005 р. за кредитами, залученими державою та під державні гарантії, посилаючись на подання Управління державного казначейства у Харківські області, які були надіслані на його адресу.

Судами встановлено, відповідно до акту про зарахування заборгованості Товариства перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001 p., складеного між; Міністерством фінансів України та Товариством, прострочена заборгованість Товариства перед державою за кредитами, наданими відповідно до кредитних угод від 05.02.1998 р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182, зменшується на суму 33980649,90 грн., що за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату поставки сільськогосподарської техніки лізингодавцям становить 18956139,77 німецьких марок. Як зазначено у пункті 3 цього акту, Товариство відображає в бухгалтерському обліку суму 18956139,77 німецьких марок (станом на 01.01.2002 р. -9692121 Євро), як погашення кредиторської заборгованості перед державою за кредитами.

Таким чином, як встановлено судами по справі №42/299-05 сума заліку за актом № 071-211-1 від 22.11.2001р., з урахуванням самостійно сплачених відповідачем сум, поглинає розмір фактичних витрат бюджету по заборгованості за кредитами, залученими державою та під державні гарантії.

Також, Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2005 по справі №04/309-04, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2005 (рішення, на які посилається позивач), відмовлено в задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо стягнення заборгованості перед державою за кредитами, наданими підприємству під державні гарантії у розмірі 29 882 405,81 грн.

Так, у відповідності до встановлених обставин судами в постанові по справі №42/299-05 від 05.03.2008 року:

Відповідач надав акт про зарахування заборгованості Товариства перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001 p., складеного між; Міністерством фінансів України та Товариством, прострочена заборгованість Товариства перед державою за кредитами, наданими відповідно до кредитних угод від 05.02.1998 р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182, зменшується на суму 33980649,90 грн., що за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату поставки сільськогосподарської техніки лізингодавцям становить 18956139,77 німецьких марок. Як зазначено у пункті З цього акту, Товариство відображає в бухгалтерському обліку суму 18956139,77 німецьких-марок (станом на 01.01.2002 р. -9692121 Євро), як погашення кредиторської заборгованості перед державою за кредитами.

Таким чином, зарахуванню у рахунок зменшення заборгованості перед державою за кредитами підлягає вся сума заліку у розмірі 9692121 Євро. Крім того, підприємством самостійно сплачено німецькій стороні 69266,0 євро.

Аналогічні обставини щодо погашення заборгованості відповідачем в розмірі 20 318 447,61 грн. відповідно до акту про зарахування заборгованості Товариства перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001 p., складеного між Міністерством фінансів України та Товариством, встановлені в Постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2010 у справі №Б-39/109-07 (яку позивач залишає поза увагою суду):

Також судами попередніх інстанцій було встановлено суму заборгованості за кредитними угодами було частково погашено шляхом здійснення взаємозаліків між: боржником та Міністерством фінансів України (акт №071-211-1 від 11.11.2001 року).

В вказаному акті зазначено, що прострочена заборгованість ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе " перед державою за кредитами наданими цьому товариству відповідно до кредитних угод №11/16-169 від 05.02.1998 року та №11/17-182 від 30.11.1998 року, укладено між; Кабінетом Міністрів України, Державним експортно-імпортним банком України і ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" зменшується на суму 18 956 139,77 німецьких марок.

Також, Постанова Вищого господарського суду України від 10.08.2010 у справі №Б-39/109-07, якою задоволено касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Харкова та визнано її кредитором до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" з грошовими вимогами в розмірі 158 409 995,02 грн., прийнята з урахуванням висновків суду по справам №42/299-05 та №04-/309-04. В Постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2010 зазначено:

Окрім того відмовляючи Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова в задоволені заяви про включення до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" суди попередніх інстанцій посилались на рішення господарського суду Харківської області по справі №42/299-05, №04-309/4 якими відмовлено в позовних вимогах Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Ордженікідзе" про стягнення заборгованості, з мотивів недоведеності фактичних витрат бюджету в рахунок заборгованості за кредитами залученими державою під державні гарантії.

3а таких обставин висновки суду в наведених справах №42/299-05, №04/309-04 не мають правового значення для вирішення питання щодо визнання кредиторських вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Харкова в розмірі 158409995,02грн.

Таким чином, судовими рішенням, що набрали законної сили по справам №42/299-05, №04/309-04, №Б-39/109-07 встановлено, що відповідно до акту про зарахування заборгованості Товариства перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001 p., складеного між Міністерством фінансів України та Товариством, прострочена заборгованість Товариства перед державою за кредитами, наданими відповідно до кредитних угод від 05.02.1998 р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182, зменшується на суму 33980649,90 грн., що за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату поставки сільськогосподарської техніки лізингодавцям становить 18956139,77 німецьких марок. Як зазначено у пункті 3 цього акту, Товариство відображає в бухгалтерському обліку суму 18956139,77 німецьких марок (станом на 01.01.2002 р. -9692121 Євро), як погашення кредиторської заборгованості перед державою за кредитами.

Отже, вище вказаними судовими рішенням по справах №42/299-05, №04/309-04, на які посилається позивач, як на підставу відображення в обліку заборгованості позивача з подальшим визначенням такої заборгованості безнадійною та її списанням, встановлено факт зменшення заборгованості товариства в сумі 18956139,77 німецьких марок в обліку Міністерства фінансів України на підставі акту про зарахування заборгованості перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001 p., складеного між Міністерством фінансів України та Позивачем.

У відповідності до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 78 КАС України та встановлену обставину судовими рішеннями, що набрали законної сили по справам №42/299-05, №04/309-04, №Б-39/109-07 щодо факту зарахування в обліку Міністерства фінансів України часткового погашення заборгованості позивача перед державою згідного акту про зарахування заборгованості № 071-211-1 від 22.11.2001, обов`язок МФУ щодо відображення в обліку судових рішень по справам№42/299-05, №04/309-04 не підлягає доказуванню в рамках цієї справи.

Також, слід звернути увагу на той факт, що відомості акта про зарахування заборгованості перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001 p., складений між Міністерством фінансів України та Позивачем, відображені Міністерством фінансів України в інформаційній довідки щодо простроченої заборгованості за період з 01.01.1998 по 01.11.2015.

Спеціалізована державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Харкова в 2015 році звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до позивача щодо стягнення заборгованості перед державою за кредитами, наданими підприємству під державні гарантії у розмірі 553 170 557,74 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. по справі № 820/5225/15 відмовлено в задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Харкова до ПАТ Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе щодо стягнення заборгованості перед державою за кредитами, наданими підприємству під державні гарантії у розмірі 553 170 557,74 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/5225/15 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Харкова задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 400 982 187,64 грн.

При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 року по справі №820/5225/15 залишено без задоволення касаційну скаргу товариства, Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/5225/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції від 12.04.2016 року, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України. Постановою Верховного Суду України від 30.05.2017 року у задоволенні заяви товариства відмовлено.

В той час, при розгляді справи №820/5225/15 Харківським апеляційним адміністративним судом в постанові від 08.12.2015р. встановлено наявність заборгованості відповідача на підставі довідки Міністерства фінансів України від 24.11.2015 №31-12110-11/42-10/36017:

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, заборгованість Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" перед Державним бюджетом за період 01.01.1998 по 01.11.2015 підтверджується довідкою Міністерства фінансів України від 24.11.2015 № 31-12110-11/42-10/36017, за розрахунками якої заборгованість Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" перед державним бюджетом за кредитами, наданими під державну гарантію за кредитними угодами від 19.02.1998 №2101/25 та від 03.12.1998 № 2101/25А, складає за основним боргом усього 401 767 126,21 грн., з них основний борг - 340 949 703,99 грн., відсотки - 33 528 700,25 грн., 5 486 857,75 грн. -штрафи, 784 938,57 грн. - інше, 21 016 925,65 грн. - відсотки за надання гарантій, (т.2 а.с.37).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, в межах справи №820/5225/15 розглянуто спір та встановлено суму заборгованості відповідача на підставі інформаційної довідки Міністерства фінансів України від 24.11.2015 № 31-12110-11/42-10/36017 за період з 01.01.1998 по 01.11.2015 на яку посилається позивач в рамках справи №520/8279/2020 (копія надається до відзиву), згідно якої сума заборгованості за основним боргом станом на 01.11.2015 становить 13 619 435,22 EUR, відсотки - 1 339 232,53 EUR, штрафи - 219 175,74 EUR, інше - 31 354.83 EUR, відсотки за надання гарантії - 839 533,38 EUR.

Відомості акта про зарахування заборгованості перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001р., що складений між Міністерством фінансів України та Позивачем, на розмір зменшення заборгованості позивача на суму 18 956 139,77 німецьких марок за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату поставки сільськогосподарської техніки лізингодавцям, відображені Міністерством фінансів України в інформаційній довідки щодо простроченої заборгованості за період з 01.01.1998 по 01.11.2015, що підтверджується наступним:

Інформаційна довідка МФУ щодо простроченої заборгованості позивача за період з 01.01.1998 по 01.11.2015 містить наступну інформацію:

За кредитною угодою від 19.02.1998 №2101/25:

- Борг на 01.01.1998-0,00 німецьких марок.

Планові платежі - 17 445 943,57 німецьких марок.

Фактичні платежі - 13 980 956,17 німецьких марок, що складаються в відшкодування в суму 13 767 532,13 німецьких марок (в тому числі зараховані платежі в 2001 році - 13 632 058,50 німецьких марок) та резервування 213 424,04 - німецьких марок.

- Борг на 31.12.2001 - 3 464 987,40 німецьких марок, (планові платежі 17 445 943,57

- фактичні платежі 13 980 956,17 = борг 3 464 987,40 німецьких марок) За кредитною угодою від 03.12.1998 №2101/25:

- Борг на 01.01.1998 -0,00 німецьких марок.

- Планові платежі - 10 174 788,08 німецьких марок.

- Фактичні платежі - 5 327 838,65 німецьких марок, що складаються в відшкодування в суму 5 324 081,28 німецьких марок (в тому числі зараховані платежі в 2001 році - 5 324 081,28 німецьких марок) та резервування 3757,37 німецьких марок.

- Борг на 31.12.2001 - 4 846 949,43 німецьких марок, (планові платежі 10 174 788,08

- фактичні платежі 5 327 838,65 = борг 4 846 949,43 німецьких марок)

Тобто, виходячи з даних, що міститься в інформаційній довідки МФУ щодо простроченої заборгованості позивача за період з 01.01.1998 по 01.11.2015. в 2001 році в обліку Міністерства фінансів України відображено зарахування платежів за кредитними угодами від 19.02.1998 №2101/25 та від 03.12.1998 № 2101/25А в загальній сумі 18 956 139,78 німецьких марок (13 632 058,50 німецьких марок за кредитною угодою від 19.02.1998 №2101/25 + 5 324 081,28 німецьких марок за кредитною угодою від 03.12.1998 №2101/25), що відповідає відомостям згідно акта про зарахування заборгованості перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001р., та неодноразово підтверджено рішеннями суду, які набрали законної сили по справам №42/299-05, №04/309-04, №Б-39/109-07.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність врахування в обліку заборгованості Міністерства фінансів України умови мирової угоди, затвердженої у справі №Б-39/109-07, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт посилається на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.10.2014 у справі № Б-39/10-07, якою було затверджено мирову угоду, та як стверджує позивач, на цій підставі сума заборгованості повинна була списана відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2014 у справі №Б-39/109-07 затверджено надану суду мирову угоду від 10.10.2014. Ухвала від 24.10.2014 про затвердження мирової угоди залишена без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 у справі №Б-39/109-07 та Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 у справі №Б-39/109-07.

Залишаючи без змін Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.10.2014Та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 у справі №Б-39/109-07, Вищим господарським судом України в Постанові від 04.03.2015 зазначено:

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції проаналізовано умови мирової угоди, за якими боржник зобов`язується почати здійснювати розрахунки з кредиторами з першого кварталу 2020 року; задовольнити вимоги кредиторів наступним чином: вимоги першої черги (93 136 451,38 гри.) - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів протягом п`ятнадцяти років кожні три місяця рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачено додатком № 1, до 31.12.2034 року; вимоги другої черги (4 937 077,18 грн.) в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів протягом п`яти років кожні три місяці рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачено додатком № 2, до 31.12.2034 року; вимоги третьої черги (9 977 563,65 грн.) - в розмірі ста відсотків узгодженої суми кредиторів протягом тридцяти років з першим платежем не пізніше 31.03.2035 року, кожні три місяця рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачено додатком № 3 до 31.12.2064; вимоги четвертої черги (476 199 627,97 грн. до складу яких входять кредиторські вимоги СДПІ, що затверджені Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2010 у справі №Б-39/109-07) - в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів протягом тридцяти років з першим платежем не пізніше 31.03.2035 року кожні три місяця рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачено додатком № 4 до 31.12.2064 року; вимоги шостої черги (50 401 098,67 грн.) - не підлягають задоволенню, вважаються прощеними та підлягають списанню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання позивача на необхідність врахування умов мирової угоди в обліку заборгованості Міністерством фінансів України, оскільки жодним нормативно-правовим документом не передбачено вчинення МФУ відповідних дій.

Крім цього, позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на п. 2 Порядку 175, в якому надано визначення безнадійної заборгованості - прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою та нарахована на її суму пеня: щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або недоцільним.

Тобто, як підставу позову ПрАТ Харківський тракторний завод визначає необхідність відображення в обліку Міністерством фінансів України судових рішень, прийнятих не на користь держави шляхом визнання такої заборгованості безнадійною та подальшої її списання у відповідності до п. 2 Порядку 174.

Проте, затвердження мирової угоди Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2014 у справі №Б-39/109-07, Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 та Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 не відповідає вимогам п. 2 Порядку 174 щодо визначення заборгованості безнадійною та необхідності її подальшого списання в обліку Міністерства фінансів України.

Про безпідставність вказаних доводів свідчить правовий висновок щодо застосування норм ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, який викладені в Постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/5225/15, якою позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків м. Харкова задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 400 982 187,64 грн. При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 року по справі №820/5225/15 залишено без задоволення касаційну скаргу товариства, Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/5225/15 залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог по справі №820/5225/15, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2014, залишеною без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 та Вищого господарського суду України від 04.03.2015, затверджено мирову угоду між ПАТ Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе (боржником) та кредиторами, в тому числі і Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, зі змісту якої вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби входять до вимог четвертої черги, за якими боржник зобов`язується почати здійснювати розрахунки в розмірі ста відсотків узгодженої суми вимог кредиторів протягом тридцяти років з першим платежем не пізніше 31.03.2035 кожні три місяця рівними щоквартальними платежами, розмір яких передбачено додатком № 4 до 31.12.2064, а вимоги шостої черги не підлягали погашенню, вважаються прощеними та підлягають списанню в повному обсязі; мировою угодою передбачено припинення зобов`язання боржника перед кредиторами за всіма угодами; внаслідок затвердження судом мирової угоди та відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Тому усі зобов`язання боржника перед кредиторами, що виникли до затвердження мирової угоди, незалежно від того, брали ці кредитори участь у справі про банкрутство, чи ні, припиняються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд в Постанові від 08.12.2015 по справі №820/5225/15 мотивував своє рішення тим, що оскільки станом на день звернення до суду підприємством не вжито достатніх заходів щодо погашення в добровільному порядку заборгованості за кредитами, наданими підприємству під державні гарантії, то позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, заявленими відповідно до чинного законодавства; заборгованість ПАТ Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе перед Державним бюджетом за період 01.01.1998 по 01.11.2015 підтверджується довідкою Міністерства фінансів України від 24.11.2015 № 31-12110-11/42-10/36017.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 року до справі №820/5225/15, якою залишено без задоволення касаційну скаргу товариства, викладено правовий висновок щодо застосування норм ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин:

Спірні відносини ґрунтуються на нормах бюджетного законодавства, а саме щодо надання суб`єкту господарювання кредиту під державні гарантії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1998 № 78 Про надання гарантії Кабінету Міністрів України щодо забезпечення погашення кредиту ФРН, що залучається для фінансування проекту організації виробництва сільськогосподарських тракторів ХТЗ-17021 з двигунами німецької фірми ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВАТ Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе та їх реалізації та стягнення простроченої заборгованості згідно Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 рок;" нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, тому норми цивільного законодавства, зокрема, ч. 2 cm. 604 Цивільного кодексу України, не підлягають застосуванню в даному випадку.

У відповідності до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо твердження апелянта про необхідність відображення в обліку МФУ рішень суду по справі №Б-39/109-07 з подальшим визначенням такої заборгованості безнадійною та її списанням, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2014 у справі №Б-39/109-07 відмовлено Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові в задоволенні заяв щодо коригування конкурсних кредиторських вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 у справі №Б-39/1О9-О7 ухвалу першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суд України від 12.11.2014 у справі №Б-39/109-07 касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення.

В обґрунтування збільшення кредиторських вимог до 290 819 025,01 грн., що були предметом розгляду справи №Б-39/109-07, СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Харкові зазначало, що вказана заборгованість виникла в наслідок коливання курсу національної валюти України (гривні) по відношенню до грошової одиниці, в якій надавались кредити боржнику.

У зв`язку з тим, що Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2010 по справі №Б-39/109-07, якою визнано кредитором СДПІ з грошовими вимогами в розмірі 158 409 995,02 грн. (розмір грошових вимог визначений згідно курсу національної валюти на дань подання відповідної заяви), кредитор вбачав необхідність здійснити коригування конкурсних кредиторських вимог СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Харкові, що включені до реєстру вимог кредиторів, на суму коливання курсу національної валюти України.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 по справі № 520/8279/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 12.03.21.

Дата ухвалення рішення02.03.2021
Оприлюднено15.03.2021

Судовий реєстр по справі —520/8279/2020

Постанова від 15.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 13.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 05.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 02.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Смокович М.І.

Ухвала від 24.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стрелець Т.Г.

Ухвала від 24.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стрелець Т.Г.

Постанова від 02.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

Постанова від 02.03.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

Ухвала від 21.12.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

Ухвала від 21.12.2020

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Катунов В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні