Рішення

від 02.03.2021 по справі 908/2504/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/136/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 справа № 908/2504/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Державної екологічної інспекції Південного округу (73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72а)

до відповідача Обслуговуючого кооперативу «По постачанню питної води «Тайфун» (71620, м. Запоріжжя, Гагаріна, буд. 108)

про стягнення 193501,31 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Сеньків І.М., витяг з ЄДРЮОФОПГФ

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 193501,31 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 справу № 908/2504/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2504/20, справі присвоєно номер провадження 18/136/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 04.12.2020 ухвалено розглядати справу № 908/2504/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 13.01.2021.

Ухвалою від 13.01.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 10.02.2021.

Ухвалою від 18.01.2021 судом задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні 10.02.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судове засідання 10.02.2021 проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon за участю представника відповідача. У судовому засіданні 10.02.2021 за письмовою згодою учасників справи (позивача письмово, відповідача - в режимі відео конференції) судом розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою від 10.02.2021 здійснено процесуальне правонаступництво у справі №908/2504/20, замінивши позивача у справі - Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області на Державну екологічну інспекцію Південного округу; судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 02.03.2021.

Ухвалою від 12.02.2021 судом задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні 02.03.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник відповідача Першин В.М. судом запрошувався приєднатися до відеоконференції в програмі EasyCon, проте представник був відсутній у мережі і до конференції не приєднався. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у судовому засіданні 10.02.2021.

В судовому засіданні 02.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що у період з 20.11.2019 по 03.12.2019 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено перевірку дотримання Обслуговуючим кооперативом «По постачанню питної води «Тайфун» вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки встановлено, що в період часу з 23.07.2017 по 27.07.2017 відповідачем здійснювалось спеціальне водокористування без дозволу, чим завдано державі збитки в розмірі 459,00 грн.; в період з 01.11.2014 по 30.06.2014 здійснювалось спеціальне водокористування без дозволу, чим завдано збитків державі в розмірі 16835,81 грн.; у період з 01.01.2014 по 31.12.2018 здійснювалось самовільне користування надрами (видобування підземних вод) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, чим завдано збитки державі в розмірі 176206,32 грн. Оскільки направлені претензії позивача вих. № 5083/12 від 19.12.2019, № 5173/12 від 26.12.2019, №560/12 від 13.02.2020 відповідачем залишені без задоволення, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 193501,31 грн. завданих збитків. Посилаючись на приписи ст.ст. 149, 151 ГК України, ст. 13 ЦК України, ст.ст. 1, 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 21, 23, 65 Кодексу України про надра, ст.ст. 16, 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі. Звернув увагу на невиконання позивачем умови ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України, що є підставою для залишення позову без руху або повернення позову, оскільки в отриманій відповідачем копії позову містяться додатки не в повному обсязі, а вибіркові сторінки, на які позивач посилання в позові (копія положення про відповідача містить тільки 1, 2, 9 та 19 сторінки; акт перевірки від 03.12.2020 року містить 12 аркушів замість 22, зазначених в опису, додатки до позову не завірені належним чином; до позову долучено копії претензій Позивача, але не надано доказів їх направлення або отримання відповідачем). Відповідач зазначив, що він дійсно є юридичною особою, але згідно рішення Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області № 1708034600053 від 26.06.2017 не є прибутковою організацією, тобто не займається господарською діяльністю, а лише здійснює постачання питної води членам свого кооперативу в селах Лугове та Лісне Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області. Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 210197022 від 26.05.2020 року та № 210306243 від 27.05.2020 року, земельні ділянки площею 0,17га, кадастровий номер 2320983200:01:015:0051 та площею 0,17га, кадастровий номер 2320983200:03:001:0008, на яких розташовані насосні станції, є комунальною власністю Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області та в оренді відповідача не перебувають. Вважає посилання позивача на порушення відповідачем норм ст. 23 Кодексу України про надра безпідставними, оскільки відповідач не є ані власником, ані землекористувачем земель, на яких проводиться видобування питної води. Згідно технічних паспортів на насосні станції за адресами: Запорізька область Василівський район с. Лугове вул. Гагарина, 186а, та Запорізька область Василівський район с. Лісне вул. Виноградна, 19а, вони також є комунальною власністю Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області та перебувають у тимчасовому безоплатному користуванні відповідача. Крім того, постановою Василівського районного суду Запорізької області від 04.02.2020 року у справі № 311/4602/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні т.в.о. керівника Відповідача Кухаренка Петра Івановича було закрито через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 1 КУпАП, оскільки відповідач є неприбутковою організацією, господарську діяльність не здійснює, а лише безоплатно надає послуги Лугівській сільській раді Василівського району Запорізької області по постачанню питної води жителям сіл Лугове та Лісне, які є членами відповідача. За доводам відповідача, посилання позивача на порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища під час здійснення господарської діяльності, а також порушення вимог ст.ст. 149, 151 ГК України є надуманими та бездоказовими. Щодо наявності постанови № 001381/01/04 від 26.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 , як т.в.о. керівника відповідача, до адміністративної відповідальності відповідач відзначив, що згідно виписки з ЄДР керівником відповідача є Хорунжий Олександр Анатолійович. Крім того відповідач вказав, що оскільки позивач звернувся до суду тільки 29.09.2020 у нього є право вимагати захисту в судовому порядку прав та інтересів держави, які були порушені будь-ким після 29.09.2017, а тому, до будь-яких вимог позивача щодо порушення прав та інтересів держави відповідачем до 29.09.2017 повинно бути застосовано позовну давність. Просив в позові відмовити.

Через систему «Електронний суд» від відповідача 06.11.2020 надійшла заява про застосування позовної давності, в якій відповідач просив застосувати до позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в строк до 29.09.2017 позовну давність, яка є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив посилання відповідача щодо віднесення Обслуговуючого кооперативу По постачанню питної води Тайфун до неприбуткової організації як на умову не нести відповідальність за порушення водного законодавства та законодавства у сфері охорони надр визнав нормативно необґрунтованими та такими, що суперечать ст.ст. 1, 38 Закону України Про охорону навколишнього природоохоронного середовища , ст.ст. 1, 2, 44, 49, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра. Щодо позовної давності позивач звернув увагу на практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/10452/17, згідно з якою перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав в більш тривалий термін від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період 20.11.2019 по 03.12.2019 проведено планову перевірку дотримання суб`єктом господарювання - Обслуговуючим кооперативом «По постачанню питної води «Тайфун» вимог природоохоронного законодавства в сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 286/546/04 від 03.12.2019, яким встановлено порушення вимог статей 44, 49 Водного кодексу України та статей 19, 21, 23, 56 Кодексу України про надра, а саме:

- у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 відповідачем здійснювалось спеціальне водокористування без дозволу, чим завдано державі збитки в розмірі 459,00 грн.;

- у період з 01.11.2014 по 30.06.2014 здійснювалось спеціальне водокористування без дозволу, чим завдано збитків державі в розмірі 16835,81 грн.;

- у період з 01.01.2014 по 31.12.2018 здійснювалось самовільне користування надрами (видобування підземних вод) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, чим завдано збитки державі в розмірі 176206,32 грн.

Акт підписано державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища та т.в.о. керівника Петром Кухаренком.

За наслідками виявленого порушення природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Запорізькій області на підставі Протоколу від 26.11.2019 № 010524 про адміністративне правопорушення винесено Постанову № 001381(01)04 від 26.11.2019 про притягнення т.в.о. керівника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Згідно журналу обліку свердловини № 13 с. Лугове за 2017 рік та журналу обліку свердловини № 154-В с. Лісне за 2017 рік за період з 23.07.2017 по 27.07.2017 включно забрано зі свердловин 362,6 куб. м. води.

На підставі «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів» (затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 зі змінами) (надалі - Методика), позивачем визначено розмір завданої шкоди у сумі 459,00 грн.

Згідно звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2014 рік за період з 01.01.2014 по 30.06.2014 включно забрано зі свердловин 13300 куб. м. води.

На підставі Методики позивачем визначено розмір завданої шкоди у сумі 16835,81 грн.

Згідно звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2015, 2016, 2017, 2018 роки та звіту про використання води за формою № 2-ТП-водгосп (річна) за 2014 рік за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 включно забрано з артезіанських свердловин 139200 куб. м. води.

На підставі Методики за вказане порушення позивачем визначено розмір завданої шкоди у сумі 176206,32 грн.

Позивач звернувся до відповідача з відповідними претензіям № 5083/12 від 19.12.2019, № 5173/12 від 26.12.2019, № 560/12 від 13.02.2020, направлення яких підтверджується копіями фіскальних чеків та реєстрів відправки пошти за відповідні дати (арк. справи 142-145). До претензії надавались розрахунки збитків.

Доказів надання відповідачем відповідей на претензії суду не надано.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (ст. 3 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути загальним або спеціальним.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ст. 48 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об`єктів місцевого значення.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено обов`язки землекористувачів, зокрема здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно із статтею 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до частини першої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів АР Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території АР Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та третьою статті 19 Кодексу України про надра унормовано, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що вилаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Частиною першою статті 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону №867-VIII від 08.12.2015, який набув чинності з 01.01.2016) унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України (пункт 2 частини другої статті 3), а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (статті 1 та 6).

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра, а тому чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Таким чином, дозвіл на спеціальне водокористування, отримання якого є необхідним для забору води з природного або створеного штучно елементу довкілля, в якому зосереджуються води (статті 1, 48, 49 Водного кодексу України) та дозвіл на видобування підземних вод (стаття 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними необхідними дозвільними документами при здійсненні діяльності по використанню природного ресурсу.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №922/1173/16; від 21.06.2018 у справі № 823/1397/17.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованою в Мін`юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Згідно з п. 9.1 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де

W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно із ст. 255 Податкового кодексу України ставка рентної плати за спеціальне використання підземних вод за 100 куб. м. для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області на дату виявлення порушення складає 84,39 грн.

Відповідно до с. 255.7 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Таким чином, Тар - 84,39 грн. х 0,3 = 25,317 грн. за 100 куб. м.

Згідно п. 9.2 Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Розрахунок розміру відшкодування збитків за кожним порушенням здійснено позивачем у відповідності до п. 9.1 Методики

1) за спеціальне водокористування без дозволу у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 за формулою: З сам = 5 х 362,6 куб. м. х 25,317 грн./100 куб.м. = 459,00 грн.;

2) за спеціальне водокористування без дозволу у період з 01.01.2014 по 30.06.2014 за формулою: З сам = 5 х 13300 куб. м. х 25,317 грн./100 куб.м. = 16835,81 грн.;

3) за спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування надрами у період з 01.01.2014 по 31.12.2018 за формулою: З сам = 5 х 139200 куб. м. х 25,317 грн./100 куб.м. = 176206,32 грн.

З огляду на встановлені актом перевірки факти порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства щодо самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування (з 23.07.2017 по 27.07.2017 та з 01.01.2014 по 30.06.2014) та спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (з 01.01.2014 по 31.12.2018), нарахування збитків, завданих ним внаслідок порушень водного законодавства є правомірним. Розрахунки визнані правильними.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправна поведінка особи; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; 4) вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

З аналізу наведених вище правових норм, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що дії відповідача з використання вод без дозволу на спеціальне водокористування та спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування надрами вважаються самовільним водокористуванням.

Крім того, суд звертає увагу на те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності. Відповідачем не доведено правомірності своєї поведінки, оскільки водокористування у встановлених обсягах вимагає наявність відповідного дозволу.

При цьому, доводи відповідача щодо він не є прибутковою організацією, тобто не займається господарською діяльністю, а лише здійснює постачання питної води членам свого кооперативу в селах Лугове та Лісне Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області - жодним чином не скасовує відповідальність і не звільняє відповідача від неї за порушення правил ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України та ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра.

Суд звертає увагу, що в ході перевірки відповідачем надавались дозволи на спеціальне водокористування терміном дії з 23.07.2011 по 31.12.2013, терміном дії з 23.07.2014 по 22.07.2017, терміном дії з 28.07.2017 по 11.05.2022.

В преамбулі Закону України Про питну воду та питне водопостачання вказано, що наведений Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою. Статтею 15 Закону України Про питну воду та питне водопостачання визначено, що господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає: централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів; питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних); виробництво фасованої питної води; питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок (пристроїв) підготовки питної води.

Відповідно до статті 16 Закону України Про питну воду та питне водопостачання забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі визначених документів, зокрема, дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Статтею 17 Закону України Про питну воду та питне водопостачання унормовано, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, саме на відповідача, як на особу, яка забезпечує споживачів питною водою для певних потреб, вимогами Закону України Про питну воду та питне водопостачання покладено обов`язок здійснювати відповідне водопостачання на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, норми вказаного Закону носять імперативний, а не альтернативний характер, і, відповідно, покладають на відповідача саме обов`язок оформити відповідний дозвіл. Наведений Закон не містить виключень стосовно можливості надавати відповідні послуги без дозволу, як не передбачає і надання відповідних послуг за принципом мовчазної згоди.

Суд зазначає, що юридичною природою даного спору є стягнення шкоди, завданої державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами. Виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу та спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування надрами відповідачем не заперечується, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини.

Отже, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу та спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, завдання збитків державі на загальну суму 193501,31 грн. протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача суд визнає доведеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012, та постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 908/1593/17, від 15.05.2019 у справі № 638/8281/15-а, від 21.05.2019 у справі №922/1017/17, згідно з якою факт самовільного використання водних ресурсів без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування визначається у якості самостійної підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності за порушеннями до 29.09.2017, суд не вбачає підстав для її задоволення в силу наступного.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України, відповідно до якої за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права па позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення-її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, оскільки Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, як уповноважений державний орган, дізналась про вказане порушення з дати закінчення перевірки та оформлення її результатів актом перевірки, тобто з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів 03.12.2019, то саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності.

Враховуючи, що позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, поданий 29.09.2020, а позовні вимоги ґрунтуються на акті перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства №286/546/04, який складений 03.12.2019, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. Звернення з позовом відбулося у межах строків позовної давності, обрахованих із моменту виявлення такого порушення, що відповідає приписам ст.ст. 257, 261 Цивільного Кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 910/10452/17.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про відсутність підстав для застосування до нього відповідальності за допущені порушення не надав.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 193501,31 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства є обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 165, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «По постачанню питної води «Тайфун» (71620, м. Запоріжжя, Гагаріна, буд. 108; ідентифікаційний код 36465232) на користь держави (платіжні реквізити для зарахування шкоди: отримувач: УК у Василів.р-ні/Лугівська, рахунок UA148999980333149331000008051 у Казначействі України (ЕАП)), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 38025519; код бюджетної класифікації 24062100) 193501,31 грн. (сто дев`яносто три тисячі п`ятсот одну грн. 31 коп.) збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства; стягувач - Державна екологічна інспекція Південного округу (73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72а; ідентифікаційний номер 43877338). Видати наказ.

3. Стягнути Обслуговуючого кооперативу «По постачанню питної води «Тайфун» (71620, м. Запоріжжя, Гагаріна, буд. 108; ідентифікаційний код 36465232) на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10, адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72а; ідентифікаційний номер 43877338) 2902,52 грн. (дві тисячі дев`ятсот дві грн. 52 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.03.2021.

Суддя В.В. Левкут