Постанова

від 18.02.2021 по справі 826/2204/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа №826/2204/18

адміністративне провадження №К/9901/4078/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Сан Трейд

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (судді - Епель О.В., Губська Л.В., Степанюк А.Г.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Сан Трейд

до Головного управління ДФС в м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Сан Трейд (надалі також - Позивач, ТОВ Сан Трейд ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (надалі також- Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2017 року № 2562615147, №2572615147.

Посилаючись на невідповідність оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач, зокрема, зазначив, що висновки Відповідача про безпідставність формування Позивачем витрат та податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій із ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ПП ТЕХНОБАЗІС , ТОВ МІЛТОН ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ПРОГРЕС , ТОВ ДРАНТЕК є необґрунтованими та такими, що спростовуються відповідними доказами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 2562615147 в частині нарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ на суму 225048,00 грн. та штрафних санкцій на суму 56262,00 грн. і № 2572615147 в частині визначення розміру завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 93863,00 грн. по взаємовідносинах ТОВ Фірма Сан Трейд з контрагентами ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ПП ТЕХНОБАЗІС , ТОВ МІЛТОН ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ПРОГРЕС , ТОВ ДРАНТЕК . У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ПП ТЕХНОБАЗІС , ТОВ МІЛТОН ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ПРОГРЕС , ТОВ ДРАНТЕК підтверджуються відповідними первинними документами та є реальними, а їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності товариства. Разом з тим, суд дійшов висновку, що операції позивача з ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП І ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН оформлені лише документально та є фіктивними, що підтверджується відповідними судовими вироками щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які без наміру здійснення господарської діяльності, зареєстрували вказані товариства на своє ім`я.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Сан Трейд та Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2019 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 2572615147, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 2562615147, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві, в частині донарахування ТОВ Фірма Сан Трейд податкових зобов`язань у розмірі 158 266,00 (сто п`ятдесят вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 566,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 2572615147, яким Позивачу визначено завищення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 93863,00 грн., стосується його правовідносин лише з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , товарність операцій по яких підтверджена в повному обсязі. Тому, це рішення є протиправним та підлягає скасуванню повністю. Водночас, податкове повідомлення-рішення № 2562615147, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в розмірі 406682,00 грн. (основний платіж - 325346,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 81336,00 грн.), стосується його операцій З ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ТОВ ДРАНТЕК , ТОВ ТРЕЙД ПРОГРЕС , ТОВ МІЛТОН ТРЕЙД , ПП ТЕХНОБАЗІС , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС . Однак товарність операцій Позивача підтверджена лише за результатами оцінки взаємовідносин з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ТОВ ДРАНТЕК , ТОВ ТРЕЙД ПРОГРЕС , ТОВ МІЛТОН ТРЕЙД , ПП ТЕХНОБАЗІС . Тому зазначене ППР підлягає скасуванню лише в частині визначення позивачу зобов`язань та нарахування штрафних санкцій по вказаним контрагентам, що складає: 158 266,00 грн. - за основним зобов`язанням та 39 566,00 грн. - за штрафними санкціями.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати у відповідній частині і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки Позивача Відповідачем складено акт перевірки від 5 жовтня 2017 року №151/26-15-14-07-02-10/38777334, згідно з висновками якого порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті, що призвело до:

1) заниження ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 325346,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2017 року на суму 49857,00 грн., за лютий 2017 року на суму 6283,00 грн., за квітень 2017 року на суму 33907,00 грн., за травень 2017 року на суму 113468,00 грн., за червень 2017 року на суму 121831,00 грн.;

2) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду р.24 (р.21) за червень 2017 року на суму 93863,00 грн.

Висновки Відповідача про порушення неведених норм Позивачем ґрунтуються на тому, що Позивач безпідставно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за результатами операцій із ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ПП ТЕХНОБАЗІС , ТОВ МІЛТОН ТРЕЙД , ТОВ ТРЕЙД ПРОГРЕС , ТОВ ДРАНТЕК , оскільки такі операції фактично не здійснювались а оформлювались лише виключно метою отримання незаконної податкової вигоди.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2017 року:

- № 2562615147, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 406682,00 грн. (основний платіж - 325346,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 81336,00 грн.);

- № 2572615147, яким визначено завищення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 93863,00 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, Позивач зазначає, що апеляційний суд, сформувавши виснвоки про фактичне нездійснення господарських операцій із порушені норми процесуального права, передбачені частиною другою статті 2, частиною четвертою статті 9, частиною 2 статті 77, частинами 1, 4 статті 90, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та норми матеріального права, передбачені підпунктом 4.1.4 статті 4, пунктами 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, з огляду на таке:

- судом апеляційної інстанції не було взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27 лютого 2018 року у справі№802/1853/16-а та від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, згідно з якою лише факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили;

- за висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/1618 та від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/1720, сама по собі наявність вироку чи протоколу допиту в межах кримінального провадження щодо контрагента не є доказом у справі. Суди повинні проаналізувати чи підтверджує (встановлює) вирок/протокол допиту причетність платника податків до зазначених дій та чи взагалі згадується в даних документах операції поставок контрагента з платником податків;

- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної та зареєстрованої постачальником податкової накладної звільняє покупця, отримувача цієї накладної, від будь-якої відповідальності як платника ПДВ, за виключенням випадку вжиття з цим постачальником взаємоузгоджених зловмисних (тобто протиправних) свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права в межах, встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі 400/987/19 сформовано правову позицію за якою, наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відтак наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної є однією із обов`язкових, але не єдиних умов, які надають право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права на відображення сум податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

уд апеляційної інстанції зазначив про непідтвердження фактичного здійснення операцій із ТОВ "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС", ТОВ "ФІДО-СТРОЙ ГРУП" І ТОВ "БУД КОРПОРЕЙШН".

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ Фірма Сан Трейд та ТОВ "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС", ТОВ "ФІДО-СТРОЙ ГРУП" І ТОВ "БУД КОРПОРЕЙШН" укладено договори поставки. На підтвердження фактичного здійснення операцій надано копії видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, договорів перевезення, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень, виписок по особовому рахунку, податкових накладних, квитанцій, оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 631.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2018 року у справі № 755/9751/18, який набрав законної сили 27 вересня 2018 року, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором і підозрюваним ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 32017100040000029 від 15 травня 2017 року.

Зазначеним вироком, зокрема, встановлено факт реєстрації у січні 2017 року ОСОБА_3 ТОВ "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС" без наміру здійснення господарської діяльності, за відсутності засобів для її ведення, з метою використання товариства для прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Також за змістом установлених судом першої інстанції обставин, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі №761/32192/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (вісім тисяч п`ятсот грн.).

Як встановлено Шевченківським районним судом м. Києва, обвинувачений ОСОБА_1 в грудні 2016 року, в денний час доби, перебуваючи в м. Києві біля станції метро Лівобережна отримав від невстановленої досудовими розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати) на своє ім`я підприємство ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН (код ЄДРПОУ 41031564).

Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство реєструється ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими особами, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію.

В цей же період часу ОСОБА_1 , прибувши до станції метро Театральна , надав невстановленій досудовими розслідуванням особі копії власного паспорту серії НОМЕР_1 , виданий Святошинським PB ГУ МВС України в м. Києві від 12 серпня 2003 року та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка на підставі цих документів виготовила необхідні документи для перереєстрації ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН на його ім`я.

Так, попередньо отримавши інформацію телефоном, ОСОБА_1 11 січня 2017 року прибув до станції метро Театральна , де на виході з метро підписав документи для придбання (перереєстрації) ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН . Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані йому на підпис документи містять завідомо неправдиві відомості та необхідні для перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , яка в подальшому буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності інших осіб, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 засвідчив їх своїм підписом, наділивши їх таким чином значенням документів, серед яких в тому числі: договір № 1, 2 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН від 11 липня 2017 року, протокол № 22/03 загальних зборів учасників ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН .

В подальшому ОСОБА_1 з метою досягнення злочинної мети, яка полягала у придбанні ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН для подальшого його використання невстановленими досудовим розслідуванням особами з ціллю прикриття незаконної діяльності, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою прослідували до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. , який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 1 , де було завірено справжність підписів ОСОБА_1 на реєстраційних та установчих документах ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , про що свідчить запис у реєстрі № 2228. В той же день разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою ОСОБА_1 відправився до банківської установи ПАТ ПУМБ , який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, в приміщенні якого підписав заяву для відкриття банківського рахунку ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , а також заяву для отримання ключа для входу в систему клієнт-банк.

Після підписання реєстраційних та установчих документів ОСОБА_1 , отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи грошову винагороду у розмірі 500 гривень.В подальшому невстановленою досудовим розслідуванням особою підписані документи були подані до органів державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, де було проведено перереєстрацію юридичної особи ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН та ОСОБА_1 виступив засновником ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , що в свою чергу, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН для прикриття незаконної діяльності - надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарської діяльності під виглядом здійснення реальних фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Окрім того, вироком Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року у справі №757/13392/18-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до змісту вказаного судового рішення, 19 лютого 2016 року до ОСОБА_2 звернулась невстановлена особа та запропонувала за грошову винагороду в сумі 500 грн. підписати документи щодо перереєстрації на ОСОБА_2 суб`єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП та призначення його директором цього товариства.

Не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП підписав документи необхідні для перереєстрації підприємства. Отримавши підписані ОСОБА_2 підроблені документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, невстановлена особа передала йому обіцяну грошову винагороду у розмірі 500 грн. Під час підписання зазначених документів ОСОБА_2 розумів, що вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП та діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів вчинив такі дії.

У подальшому, на підставі підписаних ОСОБА_2 підроблених документів, невстановленою особою у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб вніс завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Надавши оцінку встановленим під час судового розгляду обставинам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість на підставі документів, виданих від ТОВ Перший Будівельний Мегаполіс , ТОВ Фідо-строй груп , ТОВ Буд Корпорейшн , включати суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11 від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14, від 24 травня 2016 року у справі №21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі №21-2430а16.

Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким засновника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин.

Отже, суд апеляційної інстанції при постановленні судових рішень дійшов обґрунтованого висновку, що наявність у Позивача первинних документів виписаних від імені ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами щодо придбання товарів, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Суд апеляційної інстанцій при оцінці документів, виписаних від імені ТОВ ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ МЕГАПОЛІС , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН як недостовірних, обґрунтовано взяв до уваги як факти, встановлені у відповідних судових рішеннях, так і обставини, які свідчать про фіктивну діяльність з використанням цих підприємств. Така оцінка доказів судом апеляційної інстанції відповідає правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд апеляційної інстанції за результатами дослідження і оцінки доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача належних і допустимих доказів щодо здійснення операцій із зазначеними вище контрагентами, до безпідставного формування податкового кредиту за цими операціями.

Скаржник в касаційній скарзі в обґрунтування неврахування судом апеляційної висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висновку, викладеного у постановах Верховного Суду, цитує рішення від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а та від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 та від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Так, у наведеній Позивачем постанові від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а Верховним Судом висновки про правомірність формування платником податків даних податкового обліку зроблені за результатами правової оцінки взаємовідносин, у яких контрагенти відповідного платника податків, щодо посадових осіб яких судами ухвалені вироки, були споживачами продукції, а не як у цій справі, - постачальниками відповідної продукції. У справі №802/1853/16-а суд оцінював правомірність перекваліфікації податковим органом отриманих від контрагентів коштів в такі, що мають статус безповоротної фінансової допомоги.

Так, у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо нереальності спірних господарських операцій внаслідок того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період. Також у постанові зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не встановлення вироками, які набрали законної сили, обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи, та відсутність їх преюдиціального значення.

У постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 посилання податкового органу на вирок Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року у справі №757/22907/15-к, як на підтвердження доводів щодо безтоварності господарських операцій Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльська фірма Он лайн Дніпро Верховним Судом до уваги не бралися, зокрема у зв`язку із тим, що відповідні обставини не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

Колегія суддів Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, вказала, що: сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами; крім того, кримінальна справа порушена за частиною третьою статті 212 , статтями 366, 382 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ТОВ Кремікс , про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.

Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі і у наведених скаржником постановах Верховного Суду свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, правова оцінка яким надана залежно від повноти наданих під час розгляду справ доказів.

Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, судами оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснення без дотримання положень процесуального законодавства.

При цьому межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний і обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін, у зв`язку з чим наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині та прийняв рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Сан Трейд залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх