Постанова

від 15.03.2021 по справі 915/710/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/710/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактайз.ком"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020

у справі №915/710/20

за позовом Приватного підприємства "КАІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактайз.ком"

про стягнення заборгованості у розмірі 69 567,84 грн.,

(суддя першої інстанції: Мавродієва М.В., дата та місце ухвалення рішення: 24.11.2020, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

25.05.2020 Приватне підприємство "КАІ" (далі - ПП КАІ ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №80 від 21.05.2020 (вх.№6324/20), в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактайз.ком" (далі - ТОВ "Контактайз.ком") заборгованість у розмірі 69567,84 грн, з яких: 54000,0 грн. основного боргу по Договору №35-21-18 від 14.12.2018 та 15567,84 грн. пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №35-21-18 від 14.12.2018 відповідач не виконав свої зобов`язання з надання замовнику ліцензії на використання програмного забезпечення Constanise.com, у визначений Договором строк.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Контактайз.ком" на користь ПП "КАІ" 54000,0 грн. основного боргу, 9202,19 грн пені та 1909,67 грн судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 54000,0 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в рішенні суд зазначив, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, у зв`язку з чим судом уточнено розрахунок пені та встановлено, що стягненню підлягає пеня в сумі 9202,19 грн. за період з 20.05.2019 по 20.11.2019 включно (185 дн.), в частині стягнення пені у сумі 6365,65 грн. суд відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Контактайз.ком звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що в даному випадку спостерігається недобросовісна поведінка позивача в частині не підписання направленого йому акту приймання-передачі ліцензії відповідачем. Відповідач зазначає, що ним виконано умови договору, хоча і з простроченням, але позивач уникає підписання документу, що підтверджує передачу йому ліцензії, окрім цього, позивач не надав на адресу відповідача документальних заперечень стосовно отримання ліцензії чи відмови від неї.

Апелянт зазначає, що у даній ситуації, після неотримання від позивача підписаного акту приймання-передачі ліцензії або ж обґрунтованих заперечень проти підписання акту відповідач, як виконавець в односторонньому порядку підписав акт приймання-передачі ліцензії, зазначивши факт та докази необґрунтованої відмови замовника від підписання.

Апелянт вказує, що в даному випадку суд підійшов формально до порядку вивчення і прийняття доказів у справі, чим порушив права сторони при вирішенні спору, адже докази, надані відповідачем, повністю підтверджували виконання ним своїх обов`язків за договором, хоча і з простроченням виконання. Судом першої інстанції не оцінено доводи відповідача в частині твердження про надсилання 10.09.2019 ліцензії разом з актом згідно договору №35-21-18 від 14.12.2018 і 04.12.2019 акту приймання-передачі ліцензії №49 від 09.09.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 по даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Контактайз.ком" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 по справі №915/710/20, вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Контактайз.ком" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 по справі №915/710/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

08.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ПП КАІ заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2018 між ТОВ "Контактайз.ком" (виконавець, відповідач у справі) та ПП "КАІ" (замовник, позивач у справі) укладено Договір №35-21-18.

Згідно з п.1.1. вказаного Договору виконавець зобов`язується надати замовнику ліцензію на використання програмного забезпечення Contactise.com.

Згідно з п.2.1. Договору ліцензія на використання програмного забезпечення Contactise.com, що визначена у Специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору буде надана в момент підписання акту приймання-передачі або видаткової накладної.

У відповідності до п.2.2. Договору постачання програмного забезпечення Contactise.com здійснюється силами та за власний кошт виконавця за адресою місцезнаходження замовника.

Відповідно до Специфікації №1 від 14.12.2018 до Договору №35-21-18 від 14.12.2018 виконавець приймає на себе зобов`язання надати, а замовник сплатити послуги за номенклатурою, в кількості та за цінами, які наведені у таблиці, а саме: найменування товару - Ліцензія ПЗ Contactise.com з параметрами: кількість ліній - без обмежень; кількість користувачів - без обмежень; кількість одночасних розмов - 10. Термін дії ліцензії - безстроково; кількість - 1 шт.; ціна за одиницю - 54000,0 грн; сума - 54000,0 грн.

Відповідно до п.п.1, 2 Специфікації №1 загальна вартість ліцензії відповідно до даної Специфікації становить 54000,0 грн без ПДВ. Ця специфікація є невід`ємною частиною Договору №35-21-18 від 14.12.2018 і набирає чинності з моменту її підписання. Вказана специфікація підписана обома сторонами без зауважень.

Пунктом 2.5. Договору встановлений строк постачання ліцензії на програмне забезпечення - до 30.01.2019.

Відповідно до п.2.6. Договору документом, що підтверджує факт передачі програмного забезпечення Contactise.com, є видаткова накладна або акт приймання-передачі, підписаний постачальником і замовником протягом 3 (трьох) робочих днів від дати видачі ліцензії на використання програмного забезпечення Contactise.com.

У відповідності до п.2.7. Договору місце постачання програмного забезпечення Contactise.com: Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Мистецька, б.2.

Згідно п.3.1. Договору загальна вартість цього Договору, відповідно до Специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору, складає грошову суму у розмірі 54000,0 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору замовник зобов`язується сплатити 100% ціни Договору.

У відповідності до п.п.4.1.1. п.4.1. Договору обов`язки виконавця: здійснити поставку програмного забезпечення Contactise.com замовнику в строки визначені в п.2.1. цього Договору.

Згідно з п.п.4.2.1. п.4.2. Договору обов`язки замовника: здійснити оплату вартості програмного забезпечення Contactise.com на умовах визначених у п.3.2. цього Договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не припиняє права замовника на використання програмного забезпечення, яке виникло на підставі цього Договору (п.7.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем на підставі Специфікації №1 та рахунку-фактури №45-12 від 14.12.2018 сплачено 100% вартості ліцензії у сумі 54000,0 грн, що підтверджується платіжним дорученням №409 від 20.12.2018 (т.1 а.с.16).

Відповідач в свою чергу не виконав свої зобов`язання належним чином у строк визначений п.2.5. Договору ліцензію не передав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №26 від 19.02.2020, в якій зокрема, вимагав повернути грошові кошти за ненадання послуг та ліцензію за Договором №35-21-18 у розмірі 54000,0 грн. В матеріалах справи містяться докази направлення зазначеної претензії та отримання її відповідачем (т.1 а.с.23-25).

Вказану претензію залишено відповідачем без відповіді.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПП КАІ до ТОВ Контактайз.ком з відповідними позовними вимогами про стягнення грошових коштів за ненадання послуг та ліцензію по Договору №35-21-18 від 14.12.20018 в сумі 54000,0 грн. а також пені.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено Договір №04-41-18 від 14.12.2018, відповідно до п.1.1 якого відповідач прийняв на себе зобов`язання надати, а Замовник прийняти послуги в сфері інформатизації, у тому числі надання консультацій та інформації стосовно інсталяції, обслуговування та роботи програмного забезпечення Contactise.com, встановлення обладнання, необхідного для роботи програмного забезпечення, а також Договір №95-21-О від 14.12.2018 про поставку обладнання.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2020 по справі та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2020 по справі №915/709/20 позовні вимоги ПП КАІ задоволено, стягнуто з ТОВ Контактайз.ком грошові кошти за невиконання умов Договорів.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За змістом ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, як зазначалося раніше, 14.12.2018 між ТОВ "Контактайз.ком" та ПП "КАІ" укладено Договір №35-21-18, згідно з п.1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику ліцензію на використання програмного забезпечення Contactise.com.

Пунктом 2.5. Договору встановлений строк постачання ліцензії на програмне забезпечення - до 30.01.2019.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначає про те, що умови договору виконані ним належним чином, оскільки 10.09.2019 ліцензія на програмне забезпечення Contactise.com згідно Договору №35-12-18 від 14.12.2018 була направлена позивачу Укрпоштою за його юридичною адресою. Після того, як він не отримав підписаний акт приймання-передачі ліцензії, акт було повторно направлено позивачу 04.12.2019.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки п.2.5. Договору передбачено, що строк постачання ліцензії на програмне забезпечення - до 30.01.2019, а п.2.6 договору передбачає, що підтвердженням факт передачі програмного забезпечення Contactise.com є видаткова накладна або акт приймання-передачі, підписаний постачальником і замовником.

Відповідачем не надано суду, а матеріали справи не містять доказів підписання з боку позивача направлених йому актів приймання-передачі ліцензії чи видаткової накладної у визначений договором термін.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази направлення позивачу ліцензії - опис вкладення у цінний лист від 10.09.2019 та опис вкладення у цінний лист від 04.12.2019 про направлення акту приймання-передачі ліцензії №49 від 09.09.2019, а також Ліцензія від 09.09.2019 не завірені відповідачем належним чином, у зв`язку з чим обґрунтовано не прийняті судом як належні докази у справі.

Також судова колегія звертає увагу, що згідно з п.1.1, п.1.2 Договору №35-12-18 від 14.12.2018 виконавець зобов`язується надати замовнику Ліцензію на використання програмного забезпечення Contactise.com. Терміном програмне забезпечення Contactise.com позначаються спеціалізовані програмні комплекси, що поставляються виконавцем в електронному та паперовому вигляді.

Відповідно до Специфікації №1 від 14.12.2018 до Договору №35-21-18 від 14.12.2018 виконавець приймає на себе зобов`язання надати, а замовник повинен сплатити послуги за номенклатурою, в кількості та за цінами, які наведені у таблиці, а саме: найменування товару - Ліцензія ПЗ Contactise.com з параметрами: кількість ліній - без обмежень; кількість користувачів - без обмежень; кількість одночасних розмов - 10. Термін дії ліцензії - безстроково; кількість - 1 шт.; ціна за одиницю - 54000,0 грн.; сума - 54000,0 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору №35-21-18, укладеного між сторонами по справі.

У відповідності до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

На підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України позивач направив на адресу відповідача претензію №26 від 19.02.2020, в якій він просив останнього повернути кошти. В матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача зазначеної претензії та отримання її відповідачем.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов`язань з оплати, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 54000,0 грн.

Доводи апелянта стосовно недобросовісності позивача в частині отримання ліцензії засобами поштового зв`язку судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не виконано належним чином умови Договору №35-21-18 в частині надання програмних комплексів у паперовому та електронному вигляді, а також порушено умови договору в частині строку постачання ліцензії, що і стало підставою непідписання відповідного акту.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 15567,84 грн, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

У відповідності до п.5.2. Договору у випадку порушення виконавцем умов, визначених у п.2.1. та 2.2., виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості послуг за кожен день прострочення надання ліцензії.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, погоджується з його правильністю, а також частковим задоволенням позовних вимог ПП КАІ про стягнення з ТОВ Контактайз.ком пені з 20.05.2019 по 20.11.2019 у сумі 9202,19 грн.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактайз.ком" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 у справі №915/710/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 у справі №915/710/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактайз.ком" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 у справі №915/710/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 у справі №915/710/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош