Постанова

від 15.03.2021 по справі 910/15322/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. Справа№ 910/15322/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020

у справі №910/15322/20 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 3 750, 30 грн,

УСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" стягнуто 1 500 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" 24.12.2020 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу, у решті рішення суду залишити без змін. Також вказує, що у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн, докази чого надасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, оскільки суд першої інстанції, самостійно зменшуючи витрати на професійну правничу допомогу, вийшов за межі наданих господарським процесуальним законодавством повноважень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 05 лютого 2021 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

22 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, посилаючись на те, що при розгляді справи судом першої інстанції відповідачем подавалось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Також вказує, що в разі надання позивачем детального опису витрат на професійну правничу допомогу на суму 1000 грн, просить зменшити їх до 300 грн.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 3750,30 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу по залізничній накладній №44838969.

У позові позивачем також було повідомлено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу - 3000 грн, докази понесення яких позивач зобов`язався надати протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

21.10.2020 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечував проти позову, а також заява про зменшення розміру штрафу на 50%.

28.10.2020 позивачем було подано відповідь на відзив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" 3 750 грн. 30 коп. штрафу та 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

08.12.2020 відповідачем подано клопотання, у якому він вказує, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн є неспівмірним зі складністю справи, тому у разі подання позивачем детального опису робіт просить зменшити розмір цих витрат до 300 грн.

14.12.2020 позивачем подано клопотання про розподіл судових витрат, у якому він просить стягнути з відповідача 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскаржуваним додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" стягнуто 1500 грн витрат на правову допомогу.

Надавши оцінку наданим сторонами доказам, фактичним обставинам справи та запереченням відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, у зв`язку із чим зменшив розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, до 1500,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У силу статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Так, за вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" та адвокат Накоп`юк Я.В. 13.05.2020 уклали договір про надання правової допомоги № 15-05, за яким адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - оплатити надані послуги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано акт виконаних робіт № 15-05/02 від 25.09.2020 на суму 2 500, 00 грн., рахунок № 15-05/02 від 25.09.2020, платіжне доручення № 635 від 25.09.2020 на суму 2 500, 00 грн.

Відповідач скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом першої інстанції при розгляді заяви позивача про відшкодування витрат на правову (професійну правничу) допомогу було враховано, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, оскільки становить 2500грн при ціні позову в розмірі 3750,30 грн, справа є малозначною, предметом розгляду є вимоги про стягнення штрафу лише по одній залізничній накладній.

Вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для зміни додаткового рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, правильно застосував до них належні норми процесуального права, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва законне і обґрунтоване, отже, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати, понесені позивачем (апелянтом) при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.03.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко