Постанова

від 15.03.2021 по справі 904/4561/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року м.Дніпро

Справа № 904/4561/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕНЕРГОТЕК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 (прийняте суддею Панна С.П., повне судове рішення складено 10.11.2020) у справі № 904/4561/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕНЕРГОТЕК"

про стягнення неустойки за договором поставки в розмірі 13 599, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕНЕРГОТЕК" про стягнення неустойки за договором поставки в розмірі 13 599, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №452/149 від 22.05.2020, в частині своєчасної поставки продукції.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі № 904/4561/20 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕНЕРГОТЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ" неустойку за договором поставки в розмірі 13 599, 50 грн, а також 2 102, 00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки товару та передбаченої умовами договору відповідальності за вказане порушення зобов`язань.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕНЕРГОТЕК" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі № 904/4561/20, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно Специфікації до Договору, термін поставки 20-30 календарних днів з дня отримання передоплати; позивач сплатив за товар 26.05.2020, відповідно термін поставки - до 25.06.2020. Відповідач передав товар позивачу згідно видаткової накладної № 136 від 05.06.2020, про що свідчать підписи під даним документом з двох сторін, натомість, позивач в подальшому дописав самостійно іншу дату, але односторонні виправлення в первинних документах нe передбачені законодавством та протирічать звичаям ділового обороту. Будь - які виправлення у документах мають місце лише при засвідченні підписами з двох сторін. Товар було передано безпосередньо представнику позивача, а тому фактично була відсутня необхідність користуватись послугами транспортної компанії.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення. Суду першої інстанції разом з позовною заявою було надано оригінал видаткової накладної № 136 від 05.06.2020 з відміткою Покупця про отримання товару саме 04.08.2020, що підтверджує доводи Позивача про прострочення відвантаження товару. Видаткова накладна № 136 від 05.06.2020 складена відповідно до вимог законодавства, та підтверджує всі зазначені в ній відомості.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

22.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕНЕРГОТЕК" (постачальник) укладено договір поставки №452/149.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у Специфікації до Договору (надалі іменується товар ), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Згідно з п. 1.2. Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі іменується "специфікація"), що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник бере на себе обов`язок після набрання чинності цим Договором в строк визначений в Специфікації передати покупцеві товар із сертифікатом якості (при необхідності залежно від виду товарів, - документи по їх експлуатації).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару.

Ціни в специфікації за Договором зазначені з урахуванням ПДВ. Оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця в строки передбачені в Специфікації (п.п. 4.2, 4.3 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та діє до 31 грудня 2020 року (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

22.05.2020 між позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №1, в якій сторонами було узгоджено поставку товару (Муфта МУВП 13 16000 140-1-120-1, ст.25-35Л ГОСТ 21424-93) у кількості 1 шт, вартістю 34 870, 50 грн з ПДВ.

Згідно з п.п. 1, 2, 3, 4 Специфікації, загальна вартість товару, відповідно до цієї Специфікації складає: 34 870, 50 грн; Умови оплати: 100 % передоплата; Термін поставки: протягом 20-30 календарних днів з дня отримання передоплати; Умови поставки: транспортною компанією "Делівері", за рахунок покупця. Вантажоотримувач: м. Одеса, вул. Промислова, 25, ТОВ "РЕМТЕХМОРПОРТ".

На оплату вищевказаного товару, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №99 від 21.05.2020 на суму 34 870, 50 грн.

26.05.2020 позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 34 870, 50 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10588 від 26.05.2020.

Враховуючи узгоджені сторонами умови оплати та поставки товару, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 25.06.2020 включно.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 137/ЮР від 14.07.2020, в якій просив відповідача здійснити відвантаження оплаченого товару та сплатити суму договірної неустойки.

Як вбачається з видаткової накладної №136 від 05.06.2020, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача, позивач отримав товар 04.08.2020, тобто відповідач здійснив поставку товару з порушенням встановленого у договорі строку.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку затримки в передачі (відвантаженні) товару покупцю понад строк, передбачений в Специфікації до Договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 1% вартості товару за кожен день прострочення.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, нарахував та заявив до стягнення договірну неустойку у розмірі 13 599, 50 грн за період з 26.06.2020 по 04.08.2020, що і є причиною виникнення даного спору.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи узгоджені сторонами умови оплати та поставки товару, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 25.06.2020 включно.

Проте, товар було поставлено 04.08.2020, що підтверджується видатковою накладною № 136.

За порушення строків поставки товару відповідно до п. 5.3. Договору постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 1% вартості товару за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєчасної поставки товару за договором, колегія суддів погоджується з правомірністю нарахування та стягнення з відповідача договірної неустойки у розмірі 13 599, 50 грн за період з 26.06.2020 по 03.08.2020 на підставі пункту 5.3. договору поставки №452/149.

При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки розрахунку суми позовних вимог, зокрема, в частині встановлення періоду нарахування, що підлягає стягненню.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що товар було поставлено позивачу 05.06.2020, тобто у дату складення видаткової накладної, а дата 04.08.2020 була дописана позивачем в односторонньому порядку.

Видаткова накладна це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця. Наразі немає затвердженої форми видаткової накладної.

Слід зауважити, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Дата складання первинного документа і дата здійснення господарської операції можуть не збігатися (зокрема враховуючи транспортування товару та інше). За таких обставин обидві ці дати повинні фігурувати в первинному документі. Зокрема, зміст господарської операції передбачає і дату її здійснення.

За загальним правилом видаткова накладна складається у двох примірниках продавцем/постачальником, тобто відповідачем; у даному випадку дата (05.06.2020) складення відповідачем видаткової накладної не збігається з датою (04.08.2020) фактичного отримання товару, про що свідчить відповідна відмітка покупця на накладній, а також ті обставини, що 14.07.2020 позивач звертався до відповідача з вимогою поставити товар (тобто, після 05.06.2020 - дати видачі накладної).

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару у певну дату, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

За викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням суду першої інстанції на ті обставини, що відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження обставин передачі ним товару у дату складення видаткової накладної 05.06.2020.

Враховуючи, що видаткова накладна складається у двох екземплярах, для доведення обставин самостійного проставлення позивачем іншої дати на видатковій накладній після її підписання сторонами, відповідач не був позбавлений права надати свій примірник видаткової накладної, проте таким правом не скористався.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕНЕРГОТЕК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі № 904/4561/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі № 904/4561/20 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко