Рішення

від 15.03.2021 по справі 908/3308/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/209/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

15.03.2021 Справа № 908/3308/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод Плінфа про розподіл судових витрат у справі №908/3308/20

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод Плінфа (61052, м. Харків, вул. Конторська, б. 75/77, ідентифікаційний код юридичної особи 00240253)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Верхліфт (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Донцова Дмитра, б. 16/1, ідентифікаційний код юридичної особи 41810292)

про стягнення коштів

без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

22.12.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Приватне акціонерне товариство Харківський машинобудівний завод Плінфа з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Верхліфт про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 126000,00 грн, пені у сумі 3253,28 грн, 4066,60 грн 15% річних.

22.12.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3308/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3308/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2020 позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ТОВ Верхліфт на користь ПрАТ Харківський машинобудівний завод Плінфа заборгованість з орендної плати в сумі 126000,00 грн , пеню у сумі 3253,28 грн, 4066,60 грн 15% річних, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

04.03.2021 від ПрАТ Харківський машинобудівний завод Плінфа надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.03.2021 клопотання про розподіл судових витрат у справі №908/3308/20 передано на розгляд судді Топчій О.А.

За приписами п.п. 3,4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи, що справа №908/3308/20 розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відтак додаткове рішення ухвалюється у такому ж порядку.

Дослідивши клопотання ПрАТ Харківський машинобудівний завод Плінфа та матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо … судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи № 908/3308/20, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №15-2020 від 01.02.2020, акт про надання правової допомоги від 23.02.2021, платіжне доручення №421 від 26.02.2021.

Відповідно до п. 1.1. договору №15-2020, укладеного між АБ Віталія Іванюченко та ПрАТ Харківський машинобудівний завод Плінфа , адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах та в порядку, зо визначені цим договором, з питань, пов`язаних із стягненням заборгованості з ТОВ Верхліфт за договором №04/05/2020 від 04.05.2020, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В пункті 3.1 договору сторони узгодили, що за проведення претензійно-позовної роботи та участь у суді першої інстанції гонорар становить 6000,00 грн.

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого печатками акту про надання правової допомоги по договору від 23.02.2021, адвокатським бюро надано правову допомогу, а саме: проведення претензійно-позовної роботи та участь у суді першої інстанції, вартість якої становить 6000,00 грн.

Оплата позивачем наданої правової допомоги підтверджується платіжним дорученням №421 від 26.02.2021 на суму 6000,00 грн.

Тобто, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у справі №908/3308/20 у сумі 6000,00 грн.

Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Об`єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Від відповідача заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу або клопотання про зменшення суми витрат не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховним Судом у своїх постановах неодноразово зауважувалося, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судом враховано, що витрати понесені позивачем, пов`язані саме з розглядом справи №908/3308/20, позивачем фактично понесені, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В задоволенні клопотання в частині стягнення з відповідача сплаченої суми судового збору у розмірі 2 102,00 грн судом відмовляється, оскільки питання про стягнення судового збору вирішено в рішенні Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у справі №908/3308/20.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 42, 46, 123, 126, 129, 233, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання Приватного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод Плінфа про розподіл судових витрат у справі №908/3308/20 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Верхліфт (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Донцова Дмитра, б. 16/1, ідентифікаційний код юридичної особи 41810292) на користь Приватного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод Плінфа (61052, м. Харків, вул. Конторська, б. 75/77, ідентифікаційний код юридичної особи 00240253) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.).

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 15 березня 2021 року.

Суддя О.А. Топчій