Рішення

від 12.03.2021 по справі 911/3617/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3617/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Науково-технічний центр "СПЕЦТЕХНІКА" (03113, м. Київ, просп. Перемоги, 64)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Річна, буд. 119, кім. 1)

про стягнення 42000,00 грн. у відшкодування збитків за договором № 28/9-20 від 28.09.2020 р. на виконання робіт,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Науково-технічний центр "СПЕЦТЕХНІКА" (далі - ПП НТЦ "СПЕЦТЕХНІКА", позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ" (далі - ТОВ "ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ", відповідач) про стягнення 42000,00 грн. у відшкодування збитків за договором № 28/9-20 від 28.09.2020 р. на виконання робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо виконання робіт з підготовки Тізеру - презентаційного документу, що дозволяє ознайомитись з проектом і оцінити його інвестиційну привабливість, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 42000,00 грн. попередньо сплачених за вказаним договором коштів, а також судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Приватним підприємством Науково-технічний центр "СПЕЦТЕХНІКА" позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ" про стягнення 42000,00 грн. за договором № 28/9-20 від 28.09.2020 р. на виконання робіт, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.01.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ" (виконавець) та Приватним підприємством Науково-технічний центр "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) було укладено договір № 28/9-20 на виконання робіт, відповідно до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по підготовці Тізеру - презентаційного документу, що дозволяє ознайомитися з проектом і оцінити його інвестиційну привабливість. Основна мета Тізера - зацікавити потенційного інвестора в проекті.

Згідно з п. 2.4 договору результат виконаної роботи за цим договором передається виконавцем замовнику в електронній формі в день проведення остаточного розрахунку за цим договором.

У відповідності з п. 2.5 договору сторони погодились, що строк виконання робіт за цим договором складає 10 робочих днів з дня внесення клієнтом авансового платежу, відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором є фіксованою, та складає 42000,00 грн.

Умовами п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує на користь виконавця авансовий платіж від загальної ціни договору, а саме - 25000,00 грн., в день підписання даного договору.

Другу частину оплати за цим договором в розмірі 17000,00 грн. замовник сплачує на користь виконавця після письмового погодження замовником результату виконаної виконавцем роботи (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору оплата за цим договором здійснюється в безготівковій формі шляхом зарахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання своїх зобов`язань (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору № 28/9-20 від 28.09.2020 р. ПП НТЦ "СПЕЦТЕХНІКА" перерахувало на рахунок ТОВ "ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ" 25000,00 грн. попередньої оплати згідно з платіжним дорученням № 291 від 28.09.2020 р. та 17000,00 грн. оплати згідно з платіжним дорученням № 315 від 20.10.2020 р.

Проте, виконавцем не було виконано робіт, передбачених договором № 28/9-20 від 28.09.2020 р., у зв`язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 0312-1 від 03.12.2020 р. про відшкодування завданих матеріальних збитків, відповідно до якої замовник зазначав, що виконавцем не було виконано свого зобов`язання щодо виконання обумовленої договором роботи у встановлений договором строк. З огляду на викладене, цим листом (претензією) ПП НТЦ СПЕЦТЕХНІКА повідомляло ТОВ ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ про свою відмову від прийняття виконання зобов`язання за договором № 28/9-20 на виконання робіт від 28.09.2020 р. (якщо таке зобов`язання і буде виконане) з підстав, визначених, зокрема, ч. 3 ст. 612, ч. 2 ст. 849 ЦК України. Водночас, ПП НТЦ СПЕЦТЕХНІКА вимагало відшкодувати у п`ятиденний термін, з моменту отримання цієї претензії, понесені матеріальні збитки, пов`язані з оплатою не виконаної роботи в розмірі 42000,00 грн., перерахувавши вказану суму на рахунок позивача.

Відповідь на претензію отримано не було, грошові кошти не повернуто, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку - відповідачем як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), передбаченого договором обов`язку повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У свою чергу, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені, в тому числі - ст. 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1 ст. 849 ЦК України);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 ЦК України);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. (ч. 4 ст. 849 ЦК України).

Аналіз положень ст. 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 р. у справі № 910/2051/19.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів виконання робіт згідно договору № 28/9-20 на виконання робіт від 28.09.2020 р. або повернення позивачеві коштів суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензією № 0312-1 від 03.12.2020 р. та повідомляв про свою відмову від прийняття виконання зобов`язання за договором № 28/9-20 на виконання робіт від 28.09.2020 р.

З урахуванням зазначеного, з огляду на відмову позивача від договору підряду в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України, зазначений вище договір є припиненим.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду строк виконання відповідачем робіт за договором сплив, а договір припинив свою дію.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд відзначає, що у разі припинення зобов`язань сторін за договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту .

Як зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача 03.12.2020 р. була направлена претензія № 0312-1 від 03.12.2020 р., за якою позивач, серед іншого, вимагав повернення оплати за невиконані роботи в розмірі 42000,00 грн. у 5-денний строк від дня отримання претензії (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження повернення відповідачем здійсненої позивачем попередньої оплати в результаті односторонньої відмови позивача (замовника) від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу за платіжними дорученнями № 291 від 28.09.2020 р. та № 315 від 20.10.2020 р., у зв`язку з припиненням договору № 28/9-20 від 28.09.2020 р. внаслідок односторонньої відмови замовника від нього на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, підлягають поверненню позивачеві.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 42000,00 грн., як такої, що є документально доведеною, обгрунтованою та відповідачем у встановленому ГПК України порядку не спростованою, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТНИЙ КОНСУЛЬТАНТ" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Річна, буд. 119, кімн. 1, код 42834885) на користь Приватного підприємства Науково-технічний центр "СПЕЦТЕХНІКА" (03113, м. Київ, просп. Перемоги, 64, код 24318770) 42000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. грошових коштів, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Рішення підписане 12.03.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна