Рішення

від 12.03.2021 по справі 160/14160/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року Справа № 160/14160/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засіданняАлєксєєнко К.С., за участі: представника позивача: представника відповідача: Ваховської Г.О. Лєвшакової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Смоли» про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 10.02.2021 року, 30.10.2020 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного підприємства «Смоли» , в якій просить суд:

- стягнути з Державного підприємства «Смоли» (код ЄДРПОУ 30168850) частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств в сумі 4 041 329,49 грн. Одержувач: відділення Державного казначейства у м. Кам`янському, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 899998, р/р 31113074004013.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до податкового законодавства України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку та в строки визначеними Податковим кодексом України. За невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку платник податків несе відповідальність. В інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час обліковується податковий борг. Тому позивач вказує, у зв`язку з несплатою ДП «Смоли» у встановлені строки донарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

ДП «Смоли» подано до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що ДП Смоли , засноване на державній власності відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства енергетики України від 17.08.1998 № 139/1622 Про створення державного підприємства Смоли , наказу Міністерства енергетики України від 25.08.1998 року № 144 Про забезпечення виконання спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства енергетики України від 17.08.1998 року №139/1622 на базі частини виробничих потужностей ВО Придніпровський хімічний завод . Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями , якою визначається порядок нарахування та сплати частини чистого прибутку державними підприємствами. Відповідачем за результатами фінансово-господарської діяльності у відповідних звітних періодах була самостійно нарахована і зазначена у деклараціях частина чистого прибутку, яка підлягала сплаті до державного бюджету, у наступному розмірі: згідно розрахунку по декларації за 2016 рік нарахована частина чистого прибутку 1 508 495,00 грн. - термін сплати 19.02.2017 року; згідно розрахунку по декларації з 9 місяців 2017 року нарахована частина чистого прибутку 4 404 564, 00 грн., - термін сплати 19.11.2017 року; згідно розрахунку по декларації за 2017 рік нарахована частина чистого прибутку 181 955, 00 грн. - термін сплати 11.03.2018 року. Таким чином, загальна сума частини чистого прибутку, яка підлягала сплаті до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у відповідних періодах 2016-2017 рр. складала 6 095 014,00 грн. Відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України бід 23.02.2011 року 138 Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями частина чистого прибутку відраховується державними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за наявності фінансових ресурсів у підприємства. Не зважаючи на той факт, що відповідач є підприємством державного сектору економіки, заснованим на державній формі власності, жодних коштів з державного або з будь-яких інших бюджетів не надходить взагалі, і підприємство намагається здійснювати свою діяльність у дуже складних фінансових умовах функціонування, розраховуючи виключно на кошти, які отримані від власної господарської діяльності, маючи при цьому чимало зобов`язань і постійно відчуваючи фінансові складнощі. В останні роки внаслідок об`єктивних, незалежних від відповідача причин, у тому числі і політичних (як то внесення відповідача до списків юридичних осіб, по відношенню до яких вводяться спеціальні економічні міри), у значному обсязі втрачені ринки збуту, що призвело до значного скорочення обсягів реалізації продукції і вплинуло на значне скорочення обігових коштів підприємства і спричинило збитковість підприємства. Враховуючи відсутність необхідних -фінансових ресурсів для сплати частини чистого прибутку у повному обсязі.

У клопотанні про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що сума грошових вимог останнього складається із основного платежу у розмірі 3 455 014,00 грн. і пені у розмірі 586 315,49 грн., яка нарахована позивачем як штрафна санкція на підставі Податкового Кодексу України. Таким чином заборгованості відповідача по сплаті частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами позивач відносить до категорії податкового боргу із застосуванням фінансових санкцій, які передбачені законодавством виключно для податкових боргів. Отже, позивач не погоджується з уточненими позовними вимогами. Відповідачем за результатами фінансово-господарської діяльності була самостійно нарахована частина чистого прибутку, яка підлягала сплаті до державного бюджету лише за період 2016-2017 рр. У подальші періоди і по теперішній час ДГІ Смоли є збитковим і нарахування частини чистого прибутку більше не здійснюється. Слід зазначити, що правовий статус існуючої за періоди 2016-2017 рр. заборгованості відповідача по сплаті частини чистого прибутку з урахуванням діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вже визначений і детально відображений у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року у справі № 0440/6679/18, яке було прийняте за результатами розгляду подібної позовної заяви між тими ж сторонами (Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є правонаступником Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) і набрало законної сили 13.08.2019 року. Так у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року у справі № 0440/6679/18 встановлене наступне: враховуючи нормативні визначення понять (грошове зобов`язання, податкове зобов`язання), частина чистого прибутку не с податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, відповідач не має податкового боргу у розумінні положень Податкового кодексу України, за своїм обов`язком щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами, у зв`язку з чим, зважаючи на особливості нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу), пеня до вказаного платежу не застосовується.

Враховуючи той факт, що спірне питання між сторонами раніше вже було вирішено по суті у судовому порядку і позивачу було відмовлено у примусовому стягненні з відповідача частини чистого прибутку, є незрозумілими підстави подання позивачем знову подібного позову. Таким чином, відповідно до законодавчих норм, регулюючих спірні правовідносин на момент їх виникнення, частина чистого прибутку не належить до вичерпного переліку загальнодержавних та місцевих податків і зборів і не підпадає під нормативне визначення понять грошове та податкове зобов`язання, зважаючи на що нарахування пені на вказаний платіж відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України суперечить змісту даної норми і не може бути застосоване. Частина чистого прибутку не с податковим платежем і визначається за результатами фінансово-господарської діяльності та розраховується за правилами бухгалтерського обліку (на підтвердження зазначеного відповідачем також надано до матеріалів справи індивідуальну податкову консультацію № 1483/6/99-9912-02-04- 15/пк від 03.08.2017, отриману па відповідний запит відповідача від Державної фіскальної служби України).

Відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 Про порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями частина чистого прибутку відраховується державними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за наявності фінансових ресурсів у підприємства. Не зважаючи на той факт, що відповідач є підприємством державного сектору економіки, заснованим на державній формі власності, жодних коштів з державного або з будь-яких інших бюджетів не надходить взагалі, і підприємство намагається здійснювати свою діяльність у дуже складних фінансових умовах функціонування, розраховуючи виключно на кошти, які отримані від власної господарської діяльності, маючи при цьому чимало зобов`язань і постійно відчуваючи фінансові складнощі. В останні роки внаслідок об`єктивних, незалежних від відповідача причин, у тому числі і політичних (як то внесення відповідача до списків юридичних осіб, по відношенню до яких вводяться спеціальні економічні міри), у значному обсязі втрачені ринки збуту, що призвело до значного скорочення обсягів реалізації продукції і вплинуло на значне скорочення обігових коштів підприємства і спричинило збитковість підприємства. Враховуючи відсутність необхідних фінансових ресурсів для сплати частини чистого прибутку у повному обсязі, відповідач здійснює поступове погашення заборгованості (на сьогоднішній день сплачено 2 640 000,00 грн., на підтвердження відповідачем надані до матеріалів копії відповідних платіжних доручень) і на теперішній час частина чистого прибутку, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 3 455 014,00 грн., і поступове її погашення здійснюється і буде здійснюватися відповідно до графіку погашення заборгованості (наданий до матеріалів справи), який розроблений з урахуванням прогнозних результатів діяльності підприємства.

Стосовно посилання позивача на Закон України від 16.01.2020 року № 465-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві і Закон України від 16.01.2020 № 466-1Х Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві відповідач зазначив, що останні набрали чинності 27.02.2020 року і 23.05.2020 року відповідно. Стаття 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Таким чином, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 року зазначена вище справа розподілена та 02.11.2020 року передана судді Пруднику С.В.

04.11.2020 року ухвалою суду від відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

16.11.2020 року ухвалою суду розгляд справи №160/14160/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У судове засідання 12.03.2021 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області перебуває ДП «Смоли» , код ЄДРПОУ 30168850, яке підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України. Основний вид діяльності - виробництво пластмас у первинних формах.

Як убачається із матеріалів справи, і інтегрованих картках платника податків станом на теперішній час по підприємству виникла заборгованість по частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в сумі 4 285 014,00 грн. яка нарахована платником самостійно.

Заборгованість по частині чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та іх об`єднаннями нарахована на підставі:

- розрахунку частини чистого прибутку від 19.02.2017 року № 9269196380 в сумі 2 594 564,00 грн.;

- розрахунку частини чистого прибутку від 19.11.2017 року № 9225461695 в сумі 1 508 495,00 грн.;

- розрахунку частини чистого прибутку від 19.02.2017 року № 9269196380 в сумі 181 955,00 грн.

На запити до органу управління підприємства ДП Смоли - Міністерством енергетики та захисту довкілля України від 21.02.2020 року до ГУ ДПС направлено графік погашення заборгованості зі сплати частини чистого прибутку на 2020-2022 роки. За період з 01.04.2020 року по 01.01.2021 року ДП Смоли сплачено самостійно в рахунок погашення заборгованості по частині чистого прибутку в сумі 630 000,00 грн., у січні 2021 року сплачено 200 000,00 грн., що передбачено відповідним графіком.

Також, як було встановлено судом під час розгляду справи, відповідачем у лютому 2021 року сплачено 200 000,00 грн., що передбачено відповідним графіком.

В інтегрованих картках платника податків станом на 01.02.2021 року по підприємству обліковується заборгованість по частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в сумі 4 041 329,49 грн., у т.ч. по:

- основному платежу в сумі 3 455 014,00 грн., яка виникла у підприємства з 19.02.2017 року в результаті несплати у встановлені терміни суми грошових зобов`язань нарахованих відповідно до наданих платником розрахунків: № 9269196380 від 06.02.2017 року, термін сплати - 19.02.2017 року, № 9225461695 від 30.10.2017 року, термін сплати 19.11.2017 року, № 9299159746 від 26.02.2018 року, термін сплати 11.03.2018 року; нараховано пеню в сумі 586 315,49 грн. з 21.07.2017 року відповідно до п.129.1 ПКУ.

Таким чином, з заявленої суми грошових вимог у позові - 4 285 014,00 грн. на теперішній час:

- самостійно сплачено підприємством по основному платежу 830 000,00 грн., цим зменшено суму заявлено в позові до суми 3 455 014,00 грн.;

- виник новостворений борг не заявлений до суду в сумі 586 315,49 грн. у вигляді пені за несвоєчасну сплату задекларованих зобов`язань.

Посилаючись на вище наведені обставини, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України Про управління об`єктами державної власності , статтею 11-1 якого встановлені особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу).

Частиною першою цієї статті передбачено, що державні унітарні та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Пунктом 17 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України віднесено частину чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету (частина третя статті 45 БК України).

Згідно з пунктом 3 Порядку №138, яким передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 61.1. статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (в редакції з 23.05.2020 зі змінами внесеними ЗУ №466 від 16.01.2020).

Враховуючи нормативне визначення поняття грошове зобов`язання, податкове зобов`язання (в редакції ПК України на час спірних відносин до 23.05.2020), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18.

Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , який набрав чинності з 23.05.2020, стаття 19-1 доповнена підпунктом 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

Крім того розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 ПК України в редакції Закону № 466-IX).

А пунктом 1-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України (в редакції Закону № 466-ІХ) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59,60 глави 4, статтями 87,101 глави 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Відтак законодавець лише з 23.05.2020 року усунув неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.

(Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 13.10.2020 по справі № 640/19757/19).

Відповідач надав суду платіжні доручення за період з березня 2017 року по лютий 2021 року про сплату частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у загальному розмірі 2 840 000 грн.

В той же час, як було встановлено судом під час розгляду справи, в інтегрованих картках платника податків станом на 01.02.2021 року по підприємству обліковувалася заборгованість по частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в сумі 4 041 329,49 грн., у т.ч. по:

- основному платежу в сумі 3 455 014,00 грн., яка виникла у підприємства з 19.02.2017 року в результаті несплати у встановлені терміни суми грошових зобов`язань нарахованих відповідно до наданих платником розрахунків: № 9269196380 від 06.02.2017 року, термін сплати - 19.02.2017 року, № 9225461695 від 30.10.2017 року, термін сплати 19.11.2017 року, № 9299159746 від 26.02.2018 року, термін сплати 11.03.2018 року; нараховано пеню в сумі 586 315,49 грн. з 21.07.2017 року відповідно до п.129.1 ПКУ.

Таким чином, з заявленої суми грошових вимог у позові - 4 285 014,00 грн. на теперішній час:

- самостійно сплачено підприємством по основному платежу 830 000,00 грн., цим зменшено суму заявлено в позові до суми 3 455 014,00 грн.;

- виник новостворений борг не заявлений до суду в сумі 586 315,49 грн. у вигляді пені за несвоєчасну сплату задекларованих зобов`язань з 21.07.2017 року відповідно до п.129.1 ПКУ.

Отже, в даному випадку, на думку суду пеня, яка була нарахована позивачем на чистину чистого прибутку в сумі 586 315,49 грн. з 21.07.2017 року відповідно до п.129.1 ПКУ, не могла та не повинна була нараховуватись контролюючим органом, оскільки пеня може нараховуватись відповідно до ст.129 ПК України тільки на грошове зобов`язання, яким не є частина чистого прибутку.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути на користь бюджету 4 041 329,49 грн., з яких 586 315,49 грн. пеня з 21.07.2017 року та 3 455 014,00 грн. частина чистого прибутку з 19.02.2017 року.

Оскільки з наданих сторонами доказів, суд з`ясував, що позивачем без достатніх на те підстав грошові кошти в розмірі 586 315,49 грн. були протиправно направлені на погашення пені, тому позивачем не доведено суду наявність заборгованості в сумі 4 041 329,49 грн.

Крім того, відповідно до п. 1-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України (в редакції Закону № 466-IX) з 23.05.2020 встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59,60 глави 4, статтями 87,101 глави 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Відтак, позивач з 23.05.2020 наділений повноваженнями на стягнення частини чистого прибутку з боржників у порядку визначеному ст.59 ПК України, якою передбачено порядок надсилання контролюючим органом податкової вимоги. Позивач не надав суду доказів того, що ним надсилалась відповідачу податкова вимога, тому у позивача в силу норм Податкового Кодексу не виникли правові підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Крім того, суд зазначає, що в цій справі судом не можуть бути усунуті ті, порушення, які були допущені контролюючим органом стосовно здійснення дій по нарахуванню та автоматичному погашенню пені, яка нараховувалась на частину чистого прибутку. Відповідач сплачував частину чистого прибутку, яка частково йшла на погашення пені, нарахування якої не передбачено чинним законодавством та не могла бути нарахована.

Відтак, позивачем всупереч ст.77 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, тому позов задоволенню не підлягає.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 15 березня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Смоли» про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків - відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 березня 2021 року.

Суддя С. В. Прудник