Рішення

від 15.03.2021 по справі 420/6409/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6409/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради про:

визнання протиправними дії Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради у вигляді відмови №К-1233/1635 від 02.06.2020 року щодо перерахунку належної виплати щорічної одноразової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій за 2020 рік та відмови у виплаті недоплаченої суми;

зобов`язання Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради донарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

зобов`язання Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради до нарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначив, що йому протиправно не було здійснено нарахування та виплати одноразової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Позивачем наголошувалося, що рішенням Конституційного Суду України за №3-р/2020 від 27.02.2020 року, визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На думку ОСОБА_1 , з 27.02.2020 року, він набув суб`єктивного права на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України №367-ХІV від 25 грудня 1998 року Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : право на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, провадження по адміністративній справі №420/6409/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/2722/20.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, провадження по адміністративній справі №420/6409/20 поновлено у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Станом на 15 березня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.12.2015 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та перебуває на обліку Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради, як отримувач щорічної разової допомоги до 5 травня (а.с.10).

30.04.2020 року, ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390,00 гривень.

27.11.2020 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради щодо здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8190,00 гривень (а.с.11).

Листом №К-1233/1635 від 02.06.2020 року, Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня у більшому розмірі та наголосило, що виплата здійснена у розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 року Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (а.с.12).

Вважаючи, що виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснено у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551-XII від 22.10.1993 року (далі - Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 року, статтю 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту було доповнено пунктом 22 такого змісту: …щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком... .

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік згадану вище норму права викладено у такій редакції: …щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України… .

У подальшому рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України та пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення ОСОБА_1 із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них - 5 мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, серед іншого, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №112 від 19.02.2020 року Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань , де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1390,00 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-247/2018(3393/18) від 27.02.2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вбачається, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина 2 статті 3).

Згідно з Основним Законом України, Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини 2 статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.

У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону №79 розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, у тому числі й Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

Згідно правових висновків Конституційного Суду України: …встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту… (абзаци 2, 3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року №12-р/2018).

Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини 2 статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року наголошував на тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци 3, 4 підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини 2 статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні №12-р/2018 від 18 грудня 2018 року наголошував, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною 1 статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України у поєднанні з частиною 1 цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абзац 9 пункту 6 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року № 17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).

За положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №367-ХІV від 25.12.1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій та особам, прирівняним до них - п`ять мінімальних пенсій за віком.

Крім того, у Рішенні по справі №1-37/2008 від 27.11.2008 року, Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України, як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року №20-рп/2004, від 09.07.2007 року №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо, в залежність від видатків бюджету.

Зокрема, у рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язати Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.12.2015 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (стаття 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ), а не особи з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) (а.с.10).

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача донарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України №3551-XII (у редакції від 25.12.1998 року зі змінами відповідно до Закону України №367-XIV), суд зазначає наступне.

Оскільки, на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій у 2017-2019 роках, норми пункту 26 розділу VІ Бюджетного кодексу України (у редакції Закону України №79-VІІІ від 28 грудня 2014 року) неконституційними не визнавались, а положення постанов Кабінету Міністрів України №223 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та № 237 від 20 березня 2019 року - були чинними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги до 05 травня у вказані періоди.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.382 КАС України встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, на думку суду, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме у даному випадку зобов`язання відповідача, як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення у частині позовних вимог, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним судом у постанові по зразковій справі №440/2722/20 від 29.09.2020 року.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа РуїзТоріха проти Іспанії ) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради (67700, м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський 8, код ЄДРПОУ 03194789) про визнання протиправними дії Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради у вигляді відмови №К-1233/1635 від 02.06.2020 року щодо перерахунку належної виплати щорічної одноразової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій за 2020 рік та відмови у виплаті недоплаченої суми; зобов`язання Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради донарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язання Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради до нарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2017-2019 роки, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком - задовольнити частково.

Бездіяльність Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком - визнати протиправною.

Зобов`язати Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 03194789) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.