Рішення

від 15.03.2021 по справі 480/6586/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року Справа №480/6586/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6586/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області оформлену листом від 30.06.2020 № П-48, в частині відмови нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни III-ї групи, у відповідності до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в розмірі - семи мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області дорахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ-ї групи, у відповідності до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, тобто 11466 грн., з урахуванням вже виплаченого розміру (3160 грн.).

Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту позивачу гарантовано право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни III групи. Відповідно Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, доповнено розділ VI Бюджетного кодексу України пунктом 26, яким Уряду було делеговано повноваження самостійно визначати розмір виплат до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни I-III груп. У 2020 році позивач отримав щорічну грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі 3160,00 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112. Водночас, вважає, що у 2020 році Кабінетом Міністрів України визначалися такі виплати у зменшеному розмірі, ніж це передбаченого Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі №3-р/2020 вказана норма закону, яка делегувала відповідні повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір виплати до 5 травня, визнана неконституційною. Таким чином, розмір виплати особам з інвалідністю внаслідок війни I-III груп до 5 травня визначається статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , яка діє в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 № 367-ХІV, яким передбачено, зокрема, розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою суду від 06.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 22.10.2020 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Ухвалою суду від 17.02.2021 поновлено провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач повідомлявся належним чином про відкриття провадження у даній справі, проте, заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України до суду не надав, тому суд, в порядку ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, представник відповідача подав клопотання про заміну відповідача у справі на належного, у задоволенні якого ухвалою суду від 17.02.2021 було відмовлено.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І, особою з інвалідністю внаслідок війни III групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.19).

У квітні 2020 року позивач отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 3160,00 грн.

Не погодившись з розміром такої допомоги, позивач звернувся із заявою до відповідача про здійснення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-Р/2020, у відповідь на яку відповідач листом від 30.06.2020 № П-48 повідомив позивача про те, що питання щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №112, розміри виплати у якій для осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи встановлено у розмірі 3160,00 грн. Така допомога у вказаному розмірі позивачу була виплачена (а.с.17).

Надаючи оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 1999 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV, яким статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком» .

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова КМУ №112), відповідно до якої визначено виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020р. особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.

Саме керуючись цією нормою, в квітні 2020 року відповідачем було виплачено позивачу грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3160,00грн.

Водночас, рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-Р/2020 (справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 (п.п.2.1,2.2) Судом встановлено, що в Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються па основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).

Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17).

Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Бюджетний кодекс України (далі - Кодекс).

Конституційний Суд України звертає увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Виходячи з вищевикладеного, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові КМУ №112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни І групи здійснюється у розмірі 4120 гривень, ІІ групи - 3640 гривень та ІІІ групи - 3160 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV і Постанова №112.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову КМУ №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень.

Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року.

Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік для осіб з інвалідністю, до яких відноситься позивач, становить 11466,00грн. (1638,00 грн*7).

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2019 по зразковій справі №440/2722/20, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При цьому, суд відмічає, що частинами першою, другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення закріплено статтею 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» .

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 вбачається, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, беручи до уваги на викладене, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відтак, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII, така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаних норм слідує висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві. Таким чином, суд вважає, що вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому це повинно бути пов`язано із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням чого, та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

При цьому, позивач просить визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, викладену у листі від 30.06.2020, водночас, як встановлено судом, відповідачем окремого рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви не приймалось, а листом від 30.06.2020 лише повідомлялося позивача про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у належному розмірі. У той же час не нарахування та не виплата у належному розмірі допомоги є пасивною формою поведінки відповідача, а відтак, суд вважає, що належним способом захисту є саме визнання протиправної бездіяльності відповідача.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат зазначає, що судові витрати не стягуються з жодної сторони, оскільки позивач при подані позову був звільнений від сплати судового збору, про понесення ним будь-яких інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації (пров. Шкільний, 2, смт. Краснопілля, Сумська область, 42400, код ЄДРПОУ 03197948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько