Постанова

від 09.03.2021 по справі 440/3613/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 р.Справа № 440/3613/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 28.08.20 року по справі № 440/3613/20

за позовом ОСОБА_1

до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язанняч вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, в якому просив суд першої інстанції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_1 наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області

- зобов`язати Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, згідно клопотання від 07 лютого 2020 року.

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що Великосорочинською сільською радою Миргородського району Полтавської області йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених ст. 118 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України), а також з порушенням місячного строку розгляду відповідного клопотання, а тому спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Гоголя, 26, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37663, ЄДРПОУ 24832716) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року по справі №440/3613/20 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що з рішенням суду першої інстанції категорично не погоджується, вважає його необґрунтованим, таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що здійснюючи розгляд справи, суд не в повній мірі дослідив фактичні обставини, не провів належну оцінку доказів, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Посилається в обґрунтування своїх вимог на приписи ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Вказує, що в положеннях цієї статті не наведено підстави, застосованої відповідачем. Зазначає, що виходячи зі змісту норми ч.3 ст.136 ЗК України, вбачається, що передача земельної ділянки у приватизацію безоплатно неможлива, якщо заява подана у той момент, коли бажана земельна ділянка вже до земель, які плануються реалізувати з аукціону. Зазначає, що на момент звернення апелянта із заявою про надання відповідного дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки рішення про включення такої земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги прийнято не було, а прийнятолише після того, як апелянт звернувся до органу місцевого самоврядування. Отже, орган місцевого самоврядування штучно створює громадянинові перепони в безоплатній приватизації земельної ділянки у відповідності до ст. 118 ЗК України. Крім цього звертає увагу суду, що рішенням 55 сесії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області 7 скликання від 12 лютого 2020 року лише надано дозвіл на розроблення проекту, землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,5096 га з кадастровим номером 5323285600:00:001:0107, а не затверджено перелік земель ділянок право оренди на які підлягає продажу на торгах. Зазначає, що лише планування суб`єктом владних повноважень у майбутньому передати земельну ділянку в оренду в порядку аукціону без винесення рішення про її включення до переліку земельних ділянок право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах, не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Отже, відповідачем не надано до суду ані рішення сільської ради визначення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення як такої, право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), ані доказів включення її до переліку земельних ділянок право оренди на які буде продано на земельних торгах. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постановах від 28.11.18 у справі № 826/5735/16, від 23.01.19 у справі № 308/10112/16-а. Вважає, що своїми діями відповідач порушує конституційне право позивача на набуття власності на землю, майнові права в розумінні 1 протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, тобто вчиняє протиправні дії, виходячи за межі наданих повноважень, дискредитуючи систему органів влади та ставлячи громадянина у невигідне становище по відношенню до суб`єктів, наділених владними повноваженнями. Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не дослідив належним чином порядок віднесення земельних ділянок до категорії земель, що підлягають реалізації з аукціону, не дослідив факту відсутності належних доказів на підтвердження позиції відповідача, тобто виніс необґрунтоване рішення, яке не базується на належних допустимих доказах, є безпідставним, а отже підлягає скасуванню. Вважає, що в спірних правовідносинах ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Великосорочиської сільської ради Миргородського району Полтавської області, згідно клопотання від 07.02.2020 року. Крім того, зазначає, що відмова яка міститься в витягові з рішення від 13.04.2020 року не відповідає вимогам законодавства, не є законною та підлягає скасуванню, оскільки: 1) пропущено місячний строк надання відмови, оскільки позивачем подана заява 07.02.2020 року, а відповідь надано 13.04.2020 року через 2 місяці 6 днів. 2) зазначена в рішенні підстава для відмови не є аргументованою та не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, якою встановлено виключний перелік підстав для відмови. Отже, вважає, що дії відповідача є протиправними і полягають у наданні незаконної відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року по справі №440/3613/20, в якому посилаючись на те, що апеляційна є необґрунтованою, безпідставною, та такою, що є необґрунтованою нормами матеріального права та не підтвердженою належними доказам, тобто такою, що задоволенню не підлягає, просила в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.

05.03.2021 року представник позивача направив на електронну адресу суду апеляційної інстанції листа з клопотанням про розгляд справи без участі апелянта та представника апелянта, який не містив електронного цифрового підпису, в якому останній клопотав розгляд справи, що призначено на 09.03.2021 року на 13:30 год. здійснити без участі апелянта та представника апелянта. Зазначив, що апеляційну скаргу підтримує, вимоги, викладені в апеляційній скарзі, прохає задовольнити в повному обсязі. Також прохає покласти на відповідача Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області усі судові витрати, понесені апелянтом.

Про дату час та місце розгляду апеляційної скарги учасники по справі були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ч.4 ст.229 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 07 лютого 2020 року позивач звернувся до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с. 41-44).

За результатами розгляду вищевказаної заяви 13 квітня 2020 року рішенням п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області з підстав віднесення земельної ділянки за кадастровим номером 5323285600:00:001:0107 (частина якої позивачем обрана для відведення) до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах (а.с. 13).

Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_1 наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення по суті звернення позивача прийняте суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі по тексту - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За визначенням частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Статтею 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Отже, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог ч. 2 ст.19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.

Згідно з ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до положень ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 за № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

При цьому ч.7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч.7 ст.118 ЗК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що приписами ст.136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що ЗК України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому приписи статті 136 ЗК України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 02.10.2018 по справі №806/3708/15, від 03.04.2018 та від 02.10.2018 у справах №№815/3059/17, 806/3708/15 відповідно, від 17.10.2019 по справі №823/1120/16, від 22 квітня 2020 року по справі № 823/1267/16, від 15 вересня 2020 року по справі №815/3055/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням п`ятдесят п`ятої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 19 лютого 2020 року надано дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,5096 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0107 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сіножаті), не наданих у власність чи користування, розташованої за межами населених пунктів на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, з метою продажу права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону, із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Виконавцю земельних торгів приватному підприємству "Регіональний центр аукціонів" для підготовки лота до земельних торгів: виступити замовником та платником за надані послуги з розроблення документації із землеустрою; забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державну реєстрацію земельної ділянки; після погодження у встановленому порядку, документацію із землеустрою подати для розгляду та затвердження до сесії сільської ради (том 1, а.с. 47).

Рішенням п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 року було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2, 00 га у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323285600:00:001:0107 (частина якої позивачем обрана для відведення) включена до переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону)

Отже, станом на момент прийняття вищевказаного рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області земельна ділянка з кадастровим номером 5323285600:00:001:0107, частину якої хотів отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціон, а відповідачем розпочато підготовчі дії щодо проведення таких торгів, що виключало можливість здійснити безоплатну приватизацію такої земельної ділянки.

Наведене вище відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №620/1058/19.

Отже, на момент розгляду заяви позивача була наявна об`єктивна обставина, яка відповідно до частини третьої статті 136 ЗК України, є перешкодою для задоволення заяви позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Оскільки станом на дату розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою спірна земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, то в силу приписів ч.3 ст.136 КАС України така обставина правомірно була зазначена відповідачем в якості підстави для відмови у наданні заявнику дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки двом окремим юридичним та/або фізичним особам стосовно однієї і тієї ж земельної ділянки, сприяє позбавленню одного з них можливості завершити розпочату відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання земельної ділянки у власність чи продажу права оренди на неї (аукціону).

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області обґрунтовано відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з наведених у рішенні від 13.04.2020 року підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на момент звернення його із заявою про надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області рішення про віднесення такої ділянки до земель, які планується реалізувати з аукціону, не було прийнято, а отже, орган місцевого самоврядування штучно створює громадянинові перепони в безоплатній приватизації земельної ділянки у відповідності до ст. 118 ЗК України, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки оскаржуване позивачем рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області було прийнято 13.04.2020, тобто, після включення земельної ділянки, частину якої хотів отримати у власність позивач до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що лише планування суб`єктом владних повноважень у майбутньому передати земельну ділянку в оренду в порядку аукціону без винесення рішення про її включення до переліку земельних ділянок право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах, не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, колегія суддів не приймає до уваги, з урахуванням наведених вище висновків щодо правомірності оскаржуваної відмови Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано до суду ані рішення сільської ради визначення спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення як такої, право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), ані доказів включення її до переліку земельних ділянок право оренди на які буде продано на земельних торгах, колегія суддів вважає необґрунтованими, з урахуванням наведених вище висновків, оскільки станом на дату розгляду відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 5323285600:00:001:0107, частину якої хотів отримати у власність позивач, вже була, з урахуванням рішення п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 19.02.2020 року, включена до переліку земельних ділянок з метою продажу права оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постановах від 28.11.18 по справі №826/5735/16, від 23.01.19 по справі №308/10112/16-а, колегія суддів відхиляє, як такі, що не підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції, оскільки правовідносини, які склалися у вказаних справах є відмінними від даної справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а не з заявою про передачу земельної ділянки у власність, враховуючи наведені вже вище висновки, жодним чином не впливають на вирішення даної справи по суті.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відмова, яка міститься в витягові з рішення від 13.04.2020 року не відповідає вимогам законодавства, не є законною та підлягає скасуванню, оскільки: 1) пропущено місячний строк надання відмови, оскільки позивачем подана заява 07.02.2020 року, а відповідь надано 13.04.2020 року через 2 місяці 6 днів. 2) зазначена в рішенні підстава для відмови не є аргументованою та не відповідає положенням частини 7 статті 118 ЗК України, якою встановлено виключний перелік підстав для відмови, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими , з огляду на наступне.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав заяву про надання дозволу на розробку землеустрою 07.02.2020, у той час як сільська рада прийняла оскаржуване рішення 13.04.2020.

Отже, відповідачем було допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Разом з тим, строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, в даному випадку, пропуск строку, визначеного ч.7 ст.118 ЗК України, сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого оскаржуваного рішення.

Крім того, наведена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є правомірною та такою, що відповідає приписам ч.3 ст.136 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що дії відповідача є протиправними і полягають у наданні незаконної відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, колегія суддів, з урахуванням викладених вище висновків суду апеляційної інстанції, є помилковими та необґрунтованими.

Щодо посилання в апеляцій ній скарзі на те, що своїми діями відповідач порушує конституційне право позивача на набуття власності на землю, майнові права в розумінні 1 протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, тобто вчиняє протиправні дії, виходячи за межі наданих повноважень, дискредитуючи систему органів влади та ставлячи громадянина у невигідне становище по відношенню до суб`єктів, наділених владними повноваженнями, а також посилання на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення, не дослідив належним чином порядок віднесення земельних ділянок до категорії земель, що підлягають реалізації з аукціону, не дослідив факту відсутності належних доказів на підтвердження позиції відповідача, тобто виніс необґрунтоване рішення, яке не базується на належних допустимих доказах, є безпідставним, а отже підлягає скасуванню, то колегія суддів відхиляє ці посилання, як такі, що носять характер особистих припущень скаржника, які не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду даної справи.

Щодо посилання в апеляційній скарзі правові позиції Верховного Суду, в обґрунтування своїх доводів та вимог, то колегія суддів зауважує, що з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України врахуванню по даній справі підлягають наведені вище судом апеляційної інстанції рішення (постанови) вказаного суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.

З огляду на те, що відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року по справі № 440/3613/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 15.03.2021 року