Ухвала

від 12.03.2021 по справі 340/3746/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 березня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3746/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2020 року у справі № 340/3746/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА МОСТОБУД СЕРВІС"

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про поновлення строку на апеляційне оскарження, поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання до суду документа про сплату судового збору.

До суду апеляційної інстанції повернулося поштове повідомлення про отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 01 лютого 2021 року, отже останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 11 лютого 2021 року.

03 лютого 2021 року та 15 лютого 2021 року до суду надійшли клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

В обґрунтування клопотань скаржник посилається на недостатність коштів для сплати судового збору, просить врахувати часткову сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. Вказує, що на момент виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху платежі за платіжними дорученнями скаржника тимчасово не здійснюються, зазначає, що тимчасово з об`єктивних причин не має можливості сплатити судовий збір. Також скаржник зазначає, що Головне управління ДПС у Кіровоградській області є територіальним органом державної влади та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, надходить до контролюючого органу періодично, у відповідних розмірах. При надходженні відповідного підтверджуючого платіжного доручення, останнє негайно буде направлено на адресу суду.

Розглянувши зазначені клопотання скаржника, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

На думку суду, держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити й про те, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів також зазначає, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, скаржник не навів суду поважних підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, тому клопотання скаржника задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Станом на 11 лютого 2021 року скаржник недоліки апеляційної скарги не усунув.

У період з 08 лютого 2021 по 22 лютого 2021 року головуючий суддя перебував у відпустці.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційну скаргу слід йому повернути.

Керуючись статтями 121, 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області у задоволенні клопотань про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2020 року у справі №340/3746/20 повернути Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов