Ухвала

від 15.03.2021 по справі 440/1050/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 440/1050/20

адміністративне провадження № К/9901/6441/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Кам`янопотоківської сільської ради, яка є правонаступником Білецьківської сільської ради, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року у справі №440/1050/20 за позовом Білецьківської сільської ради до Народного депутата України Мовчана Олексія Васильовича про визнання дій та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Білецьківська сільська рада звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Народного депутата України Мовчана Олексія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кабінет Міністрів України, в якому просила визнати протиправними його дії щодо внесення Полтавській обласній державній адміністрації пропозицій щодо формування громад Кременчуцького району; неврахування думки жителів Білецьківської територіальної громади та неповідомлення волевиявлення жителів Білецьківської територіальної громади бути у складі Кам`янопотоківської об`єднаної територіальної громади під час участі у нарадах, робочих групах з питань розробки Перспективного плану формування територій громад Полтавської області; здійснення впливу на Полтавську обласну державну адміністрацію під час прийняття рішень з питань розробки Перспективного плану формування територій громад Полтавської області.

Також позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні передбачених частиною п`ятою статті 17 Закону України "Про статус народного депутата України" заходів реагування на порушення прав громадян.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року скасовано та закрито провадження у справі №440/1050/20.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся вдруге із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 22 лютого 2021 року.

У своїй касаційній скарзі Кам`янопотоківська сільська рада просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року, а справу направити на новий судовий розгляд.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була прийнята 1 жовтня 2020 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 22 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що оскільки первісну касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року у справі №440/1050/20 було подано до Суду в межах встановленого статтею 329 КАС України строку, а з повторним зверненням до Верховного Суду він не зволікав, строк касаційного оскарження має бути поновлений.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов наступного висновку.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

З урахуванням зазначеного та на виконання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень Кам`янопотоківська сільська рада посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суд апеляційної інстанції помилково застосував норму права з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі №826/8777/18, з огляду на неподібність правовідносин. Зазначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Разом з тим, скаржник вказує, що у випадку якщо Верховний Суд дійде висновку про подібність цих правовідносин (правовідносини, які виникли у справі №826/8777/18 до правовідносин у справі №440/1050/20), підставою касаційного оскарження слід вважати пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/8777/18.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/8777/18 Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, вказуючи на цивільно-правовий характер такого спору.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Другий апеляційний адміністративний суд переглянув судове рішення суду першої інстанції відповідно до вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду та дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з огляду на відсутність у таких відносинах ознак публічно-правового спору.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються Конституцією України та законами України № 2790-XII та від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР Про комітети Верховної Ради України .

Системний аналіз зазначених законів свідчить про те, що народні депутати України не наділені владними управлінськими функціями, а тому не можуть бути відповідачами як суб`єкти владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

Відповідно до статті 1 Закону № 2790-XII народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України.

Народний депутат не має права мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі (частини перша статті 3 цього Закону).

Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України визначена статтею 6 Закону № 2790-XII, а саме: народний депутат бере участь у засіданнях Верховної Ради України; бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; виконує доручення Верховної Ради України та її органів; бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; бере участь у парламентських слуханнях; звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.

Тобто народний депутат України не є ані посадовою, ані службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а є учасником законотворчої діяльності, не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений владними управлінськими функціями.

Відтак, як правильно було зазначено судом апеляційної інстанції, враховуючи те, що відповідач у межах спірних правовідносин не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склалися між сторонами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої, він може нести відповідальність за дії, які є предметом розгляду у цій справі, лише як фізична особа та бути стороною у справі, яка підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 березня 2019 року у справі №826/8777/18, і підстав для відступлення від такого висновку Верховний Суд не вбачає.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтею 328, пунктом 6 частини першої статті 333, статтею 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Визнати поважними підстави пропуску строку Кам`янопотоківської сільської ради на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року у справі №440/1050/20 і поновити його .

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кам`янопотоківської сільської ради, яка є правонаступником Білецьківської сільської ради, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2020 року у справі №440/1050/20 за позовом Білецьківської сільської ради до Народного депутата України Мовчана Олексія Васильовича про визнання дій та бездіяльності протиправними.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду