Постанова

від 03.03.2021 по справі 185/11445/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2912/21 Справа № 185/11445/19 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Фортуна , третя особа - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання внести записи до трудової книжки, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на початку червня 2019 року він уклав трудовий договір з керівником ТОВ ТК Фортуна ОСОБА_2 про те, що він буде працювати на цьому підприємстві водієм автотранспортних засобів та виконувати обов`язки щодо керування транспортними засобами: автомобілем МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 при перевезенні вантажів. За цим договором позивач приймався на роботу без випробування, безстроково, з повним робочим днем, з заробітною платою 17 925 грн на місяць, з урахуванням належних податків та зборів у розмірі 2925 грн. При цьому він надав працедавцеві свій паспорт, трудову книжку, водійське посвідчення і був повідомлений про те, що має приступити до роботи 12 червня 2019 року.

У період з 12 червня 2019 року по 31 жовтня 2019 року включно він виконував визначену угодою роботу, також виконував завдання керівника з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку. За весь період роботи відповідач не виплачував йому заробітну плату, тому він змушений був звільнитись. Після звільнення з`ясувалось, що відповідач не оформила належним чином трудові відносини, не сплачувала відповідні податки та збори, не внесла записів до його трудової книжки, а заробітну плату виплатити відмовилася, посилаючись на відсутність трудових відносин.

Тому просив суд встановити факт трудових відносин між ним та ТОВ Транспортна компанія Фортуна та перебування його на посаді водія автотранспортних засобів з 12 червня 2019 року по 31 жовтня 2019 року включно, зобов`язати керівника ТОВ ТК Фортуна протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили внести до його трудової книжки записи про прийняття його на посаду водія автотранспортних засобів з 12 червня 2019 року та звільнення з посади за власним бажанням з 31 грудня 2019 року; стягнути з відповідача заробітну плату за період з 12 червня 2019 року по 31 жовтня 2019 року включно у розмірі 78 369 грн 76 коп, з урахуванням належних податків та зборів у розмірі 15 282 грн 10 коп; стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі 53 775 грн. з урахуванням належних податків і зборів у розмірі 8775 грн; стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з дня звільнення по день ухвалення судового рішення, виходячи з розміру середньомісячного заробітку 833 грн 72 коп.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами трудового договору.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування скарги зазначає, що з відповідачем як керівником ТОВ «Транспортна компанія «Фортуна» було укладено трудовий договір про те, що позивач буде працювати водієм автотранспортних засобів. Позивач виконував свою трудову функцію, однак заробітну плату не отримував. Неналежне оформлення роботодавцем трудових відносин не позбавляє позивача трудових прав щодо отримання заробітної плати та належних витрат при звільненні. Факт перебування в трудових відносинах підтверджується показаннями свідків, які підтвердили, що позивач користувався автомобілем ТОВ «Транспортна компанія «Фортуна» . Заперечення відповідача про те, що позивач виконував обов`язки на підставі цивільно-правових угод не підтверджені належними доказами.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. На відміну від працівника, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

На підтвердження факту трудових правовідносин позивачем надані копії товарно-транспортних накладних на вантажні перевезення, в яких він зазначений водієм автомобіля МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , а саме:

-ТТН № Р107 від 11 жовтня 2019 року, автомобільний перевізник - ТОВ Компанія Вестер Груп (а.с.14),

-ТТН № Л39 від 01 жовтня 2019 року, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_3 (а.с.19),

-ТТН № Р96 від 23 вересня 2019 року, автомобільний перевізник - ТОВ Компанія Вестер Груп (а.с.21),

-ТТН № Р84 від 12 вересня 2019 року, автомобільний перевізник - ТОВ Компанія Вестер Груп (а.с.22),

-ТТН №065601 від 10 липня 2019 року, автомобільний перевізник ТОВ ТК Фортуна (а.с.23),

-ТТН № Л22 від 08 липня 2019 року, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_3 (а.с.24),

-ТТН № 1264 від 02 липня 2019 року, автомобільний перевізник ТОВ ТК Фортуна (а.с.26).

Зазначеними копіями товарно-транспортних накладних підтверджується, що ОСОБА_1 у липні, вересні та жовтні 2019 року здійснив кілька перевезень вантажів на автомобілі, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Однак зазначені документи не доводять того, що позивач перебував у трудових правовідносинах з ТОВ ТК Фортуна , а не виконував кожне перевезення за окремим цивільно-правовим договором, самостійно організовуючи свою роботу без підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку.

Згідно з відомостями, які надавалися ТОВ ТК Фортуна до державної фіскальної служби про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, ОСОБА_1 нараховувалися суми за договорами цивільно-правового характеру (а.с.45-62).

Згідно договору-заявки на разове перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11 жовтня 2019 року, укладеного між експедитором ФОП ОСОБА_4 та перевізником ФОП ОСОБА_1 , перевезення здійснював водій ОСОБА_1 на автомобілі МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 (а.с.63).

Згідно копії договору оренди автомобіля №2 від 01 березня 2018 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендар) отримав у тимчасове користування автомобіль МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , який належить на праві власності орендодавцю ОСОБА_2 . Договір укладений на строк з 12 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну орендного користування письмово не заявить іншій стороні про намір його розірвання, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (а.с.94).

Згідно копії договору позики №3 від 01 березня 2019 року, позикодавець ОСОБА_2 передала позичальнику ФОП ОСОБА_1 у тимчасове користування належний їй на праві власності автомобіль - сідловий тягач Е марки МАЗ 54329 номерний знак НОМЕР_1 , загальний напівпричіп марки WILSON номерний знак НОМЕР_2 , на строк з 01 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року (а.с.140).

Згідно копії договору про надання послуг № 2506 від 25 червня 2019 року замовник ТОВ ТК Фортуна в особі директора Зейнетдінової Т.В. доручає виконавцю - фізичній особі ОСОБА_1 , а виконавець зобов`язується надавати послуги з перевезення вантажу транспортним засобом марки МАЗ 54329 номерний знак НОМЕР_1 , загальний напівпричіп марки WILSON номерний знак НОМЕР_2 . Строк виконання робіт - з 25 червня 2019 року по 26 червня 2019 року. Згідно пункту 1.4 договору, виконавець надає послугу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.142-143).

За зазначеним договором складений акт приймання-передачі наданих послуг від 26 червня 2019 року, замовник сплатив виконавцю винагороду у розмірі 300 грн.

Представником відповідача надано також копії аналогічних договорів про надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом між ТОВ ТК Фортуна та фізичною особою ОСОБА_1 від 02 липня 2019 року, 25 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року, та актів приймання-передачі наданих послуг (а.с.144-148).

Однак враховуючи, що оригінали зазначених документів суду надано не було, копії не можуть бути прийняті в якості належних доказів у справі.

Оскільки позивачем не доведено, що у спірний період він був найманим працівником у ТОВ ТК Фортуна з визначеними трудовими обов`язками, нормами праці та тривалістю робочого часу, підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку та графікам змінності, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами було укладено трудовий договір не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому у суду відсутні підстави для захисту трудових прав позивача, які виникають за умов, передбачених ст. 21 КЗпП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується показаннями свідків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки показання свідків не є прямими доказами у даних правовідносинах.

Сам по собі факт користування позивача автомобілем, який належить керівнику ТОВ ТК Фортуна , не свідчить про існування між ОСОБА_1 та ТОВ ТК Фортуна трудових правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем також не підтверджено належними доказами, що позивач виконував обов`язки водія на підставі цивільно-правових угод, не можуть бут прийняті до уваги, оскільки саме на позивача покладається тягар доказування обставин, на підставі яких він звернувся з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З огляду на зазначене, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова