Постанова від 12.03.2021 по справі 2-5031/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3121/21 Справа № 2-5031/11 Суддя у 1-й інстанції - Реброва С.О. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2020 року Заявник звернувся до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

В обґрунтування заяви зазначає, згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень у Дніпровському відділі ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №33128975 з примусового виконання виконавчого листа №2-5031 від 13 жовтня 2011 року виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь - ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 123 790,97 грн. Згідно даних довідки №351-36 від 15 вересня 2020 року виконавче провадження 04 січня 2013 року, було завершене на підставі п.2 ст. 47 (37) ЗУ Про виконавче провадження .

Станом на 15 вересня 2020 року виконавчий лист №2-5031 від 13 жовтня 2011 року до Дніпровського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно на виконання не надходив та був втрачений.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року було видано дублікат втраченого виконавчого листа, однак його строк пред`явлення до виконання сплинув. Тому заявник звернувся до суду з заявою про поновлення строку оскільки, стягувач позбавлений можливості виконати рішення суду.

Рішення суду станом на сьогоднішній день залишається не викопаним, боржник не погашає заборгованість та ухиляються від самостійного виконання рішення суду.

У зв`язку з вищевикладеним, заявник просить суд поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання задоволено та ухвалено поновити ОСОБА_2 пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа №2-5031/11-ц про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 ..

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки рішення не виконано і не втратило своєї законної сили, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання підлягає поновленню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити заявнику у задоволенні його заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не звернув уваги на обставини, які мали значення для вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а обмежився лише доводами позивача у даній справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Задовольняючи заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання районний суд виходив з того, що оскільки рішення не виконано і не втратило своєї законної сили, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання підлягає поновленню.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право на справедливий суд, що означає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Так, з відповіді Дніпровського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що у них перебувало виконавче провадження №33128975 з примусового виконання виконавчого листа №2-5031 від 13 жовтня 2011 року виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь - ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 123 790,97 грн. Згідно даних довідки №351-36 від 15 вересня 2020 року виконавче провадження 04 січня 2013 року, було завершене на підставі п.2 ст. 47 (37) ЗУ «Про виконавче провадження» .

Тобто, виконавче провадження було завершене 04 січня 2013 року, з врахування переривання цього строку у 2013 році, у зв`язку із повернення виконавчого листа, позивач мав можливість пред`явити його до виконання повторно впродовж одного року з моменту завершення вказаного виконавчого провадження, а саме до 04 січня 2014 року, проте із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник звернувся лише у 2020 році, більше ніж через 6 років.

В порушення наведених вимог закону, суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу формально посилався лише на те, що рішення суду не виконано і не втратило законної сили, проте належних та допустимих доказів пропуску строку більш ніж у 6 років, матеріали справи не містять.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На вказані вимоги закону та обставини справи, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим прийшов помилкового висновку про задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд допустив порушення ст.89 ЦПК України щодо оцінки доказів в їх сукупності, неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково ,а ухвала суду на підставі ст.376 ЦПК - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову .

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2021 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко