Рішення

від 03.03.2021 по справі 582/1264/20

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/52/21

Справа № 582/1264/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Яковенко Н.М.,

за участю секретаря Костенка Ю.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_4 на її користь 25 000 грн. отриманих відповідачем протягом 2012-2020 років за оренду 1/4 частки її земельної ділянки.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є спадкоємцем 1/4 частки майна, а саме земельної ділянки площею 1,8504 га, після смерті матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спадкоємцем 1/4 частки майна, а саме земельної ділянки площею 1,8504 га, після смерті батька ОСОБА_6 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Земельною ділянкою площею 1,8504 га користується її тітка по лінії матері, відповідач ОСОБА_4 . Відповідач уклала договір із ТОВ Агрофірма довіра 2008 та отримує орендну плату. Оскільки позивач не отримувала доходу від користування її часткою земельної ділянки, вона звернулась із позовом про стягнення коштів за оренду її часток земельної ділянки. Позивач просить стягнути кошти за оренду часток земельної ділянки у розмірі 25 000 грн., але розрахунку цієї суми не надала.

У судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі наказу Конотопського МЦ про надання безоплатної вторинної правової допомоги, ОСОБА_7 вимоги позивача підтримав. Щодо ціни позову та її розрахунку ніяких обгрунтувань не надав та не пояснив, зазначив, що саме таку суму коштів за оренду належної позивачу частки земельних ділянок, просила стягнути позивач.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову із підстав зазначених у відзиві на позов. Також підтримала клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та просила відмовити у задоволенні позову із підстав пропущення строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 19.03.2020 позивач ОСОБА_3 24.11.2020 отримала у власність відповідно до свідоцтва на право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 1.8504 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5923583400:04:003:0141) (а.с.10) та 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 0,2423 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5923583400:04:0035: 0338) (а.с.11).

На підставі зазначеного рішення позивач ОСОБА_3 24.11.2020 отримала у власність відповідно до свідоцтва на право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 1.8504 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5923583400:04:003:0141) (а.с.8) та 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 0,2423 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(сіножаті) (кадастровий номер 5923583400:04:0035: 0338) (а.с.9).

На підставі зазначеного рішення відповідач ОСОБА_4 отримала у власність відповідно до свідоцтва на право на спадщину за заповітом ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_6 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 1.8504 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5923583400:04:003:0141) (а.с.28) та 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,2423 га наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5923583400:04:0035: 0338) (а.с.31).

Оскільки сторонами не оспорюється правильність визначення розміру часток нотаріусом, при видачі сторонам свідоцтв про право на спадщину, то суд приходить до висновку, що позивачу та відповідачу належать спірні земельні ділянки на праві спільної часткової власності, по 1/2 частки кожному.

До постановлення зазначеного рішення 02.10.2012 відповідач ОСОБА_8 уклала з ТОВ Агрофірма Довіра 2008 договір оренди землі, відповідно до якого передала в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5923583400:04:003:0141, кадастровий номер 5923583400:04:0035: 0338).

В подальшому 01.09.2017 між цими ж сторонами був укладений додатковий договір до договору оренди землі від 02.10.2012 (а.с.39-41), з якого вбачається, що в оренду передається тільки земельна ділянка загальною площею 1.8504 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 5923583400:04:003:0141).

З довідки ТОВ Агрофірма Довіра від 01.02.2021 (а.с.45) встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору оренди землі від 01.12.2012 з урахуванням змін і доповнень, викладених сторонами в додаткових угодах, отримувала орендну плату за період з 2012 по 2019 рік включно. Орендна плата за 2020 рік не виплачувалась.

Відповідач ОСОБА_4 подала клопотання про застосування строку позовної давності в спорі та просила відмовити в задоволенні позову з цих підстав у повному обсязі (а.с.46).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення орендної плати, ОСОБА_3 посилалася на ст. 1241, 1269, 1270 ЦК України, які регулюють право на обов`язкову часку у спадщині та порядок здійснення права на спадкування.

Судом у даній справі встановлено, що предметом позову по суті є стягнення з співвласника земельної ділянки коштів, отриманих у виді орендної плати за користування часткою земельної ділянки, яка належить позивачу. Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про спадкування.

Відповідач ОСОБА_4 , як фактичний користувач цілої земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок співвласника цієї ділянки ОСОБА_3 , набула кошти, які отримала від ТОВ Агрофірма Довіра 2008 як орендну плату, зобов`язана повернути половину цих коштів іншому співвласнику земельної ділянки ОСОБА_3 на підставі глави 83 ЦК України, яка визначає набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Як вбачається з досліджених судом доказів, судом було скасоване свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого ОСОБА_4 уклала договір оренди земельної ділянки та отримувала орендну плату.

На підставі зазначеного рішення нотаріусом видано нові свідоцтва на право на спадщину, відповідно до яких позивач та відповідач є співвласниками спірних земельних ділянок по 1/2 частиною кожна.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст 359 ЦК України, плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Отже, ОСОБА_4 , яка отримала орендну плату за цілу земельну ділянку, повинна повернути ОСОБА_3 половину отриманих коштів, що відповідає її частці у спільному майні.

Разом з тим, у зв`язку з клопотанням відповідача про застосування позовної давності, суд відповідно до ст. ст. 256, 267 ЦПК України вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності та стягнути на користь позивача половину отриманої ОСОБА_4 , орендної плати за 2017-2018 роки, яка відповідно до довідки ТОВ Арофірма Довіра 2008 складає 17183,55 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати (судовий збір) пропорційно задоволеній частині позову, тобто 288,96 грн., а решта судових витрат компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення орендної плати задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , 8591 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто одну) грн 76 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , на користь держави 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 96 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 березня 2021 року.

Суддя : Н. М. Яковенко