Рішення

від 16.11.2020 по справі 760/2826/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/1821/20

Справа №760/2826/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Усатової І.А.

за участю секретаря Омелько Г.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КІЙЖИТЛО про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач 30.01.2019 звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кійжитло на користь ОСОБА_1 :

-грошові кошти, що підлягають поверненню в розмірі 191090,00 грн.;

- 3% річних за прострочення повернення коштів в розмірі 1445,00 грн.

-інфляційні витрати в розмірі 7545, 74 грн.

В обгрунтування заявлених вимог вказав, що 11.08.2017 уклав з ТОВ КІЙЖИТЛО попередній договір купівлі-продажу квартири.

Зазначив, що на виконання договору уклав договір про забезпечення виконання зобов`язань № СС/ДЗ/214-354/Н від 11.08.2017 року за яким був зобов`язаний сплатити суму коштів в розмірі 191090 ( сто дев`яноста одна тисяча дев`яносто) гривень 00 копійок в т.ч. ПДВ 20% 31848 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок вісім) гривень 33 копійки.

Просить врахувати, що вказана сума ним сплачена в повному обсязі 14.08.2017.

У позові вказує, що 30 жовтня 2017 року між укладено договір про розірвання попереднього договору купівлі продажу квартири та договір про розірвання Договору про забезпечення виконання зобов`язань № СС/ДЗ/214-354/Н.

Посилається на те, що відповідно до п. 2.4. договору про розірвання договору про забезпечення зобов`язань укладеного 11.08.17, повернення грошових коштів здійснюється після укладення стороною 1 щодо об`єкту, характеристики якого казані в підпункті 1.4.2.пункту 1.4. розділу 1 Попереднього договору та нового договору про забезпечення виконання зобов`язань з третьою особою, та повної оплати 3 особою суми коштів, але не пізніше 1 року з дати укладання цього договору про розірвання.

Зазначає, що для спонукання відповідача виконання умов договорів які вказані вище, 03.12.2018 було направлено на юридичну адресу Відповідача листа претензію з проханням повернути сплачені кошти. Але станом на день подання позовної заяви кошти не повернуті.

З огляду на викладене просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 01.02.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача в судове засідання, призначене не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 16.11.2020 подав до суду клопотання, яким просив розглянути справу без участі представника позивача, в заяві вказав, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву від відповідача до суду не надходило.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутність відповідача, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечує позивач.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 11.08.2017 між позивачем та ТОВ КІЙЖИТЛО було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири.

Відповідно до п. 1.1 попереднього договору сторони зобов`язуються в строки, встановлені в п.п. 1.4.1 п. 1.4 розділу 1 попереднього договору, укласти Договір купівлі-продажу квартири, згідно якого сторона-1 (в основному договорі - продавець) зобов`язується передати у власність (продати) окрему квартиру, характеристики якої вказані в п.п. 1.4.2 п. 1.4 розділу 1 попереднього договору ( Об`єкт ), яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 , а сторона -2 (в основному договорі - Покупець), зобов`язується прийняти у власність (купити) об`єкт та належним чином сплатити його вартість в обсязі, згідно з розділом 2 попереднього договору.

11.08.2017 між позивачем позивачем та ТОВ КІЙЖИТЛО було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань №СС/Д3/214-354/Н, для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін, згідно з попереднім договором, укладеним 11.08.2017, між позивачем та ТОВ КІЙЖИТЛО , щодо укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири ( основний договір ), та забезпечення виконання таких зобов`язань, сторона-2 сплачує стороні-1 суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються розділом 2 попереднього договору. Вказана сума коштів після її належної оплати стороною-2 за договором зараховується стороною-1 до платежів за основним договором.

Відповідно до п. 2.1 даного договору, розмір грошових коштів, які сплачуються відповідно до умов Договору, як забезпечення виконання зобов`язань, згідно п. 1.1 розділу 1 договору становить: 191 090 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 31 848 грн. 33 коп.

П. 2.2 даного договору визначено, що грошові кошти у розмірі 191 090 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 31 848 грн. 75 коп., сторона-2 сплачує стороні-1 у строк до 15.08.2017.

На виконання умов вказаних договорів позивачем було здійснено оплату у розмірі

191090 грн. 00 коп. відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 14.08.2017. (а.с. 15)

Як вбачається з п. 4.3 зазначеного договору, у разі настання обставин, викладених у пункті 7.9, 7.10 розділу 7 попереднього договору, сума грошових коштів, що фактично була сплачена Стороною-2 на рахунок Сторони-1, згідно розділу 2 Договору, повертається Стороні-2 у повному обсязі.

П. 7.10 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2017 визначено, що сторони погодились, що Попередній договір може бути розірваний за згодою Сторін, про що Сторони укладають Договір про розірвання Попереднього договору та Договору забезпечення.

30.10.2017 між позивачем та ТОВ КІЙЖИТЛО було розірвано попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 11.08.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. , за реєстровим № 950,951 на підставі договору від 30.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О., зареєстровано в реєстрі за № 1251,1252.

Також, 30.10.2017 між сторонами укладено договір про розірвання Договору про забезпечення виконання зобов`язань, укладеного 11.08.2017 за №СС/Д3/214-354/Н.

У пункті 2.1 договору про розірвання Договору про забезпечення виконання зобов`язань, укладеного 11.08.2017 за №СС/Д3/214-354/Н, зазначено, що на день укладання цього договору сторона-2 фактично сплатила стороні-1 на виконання Договору про забезпечення грошові кошти у розмірі - 191 090 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 31 848 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 2.3 даного договору, остаточна сума, що повинна бути повернута стороною-1 стороні-2 становить - 191 090 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 31 848 грн. 33 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, не з`явившись до суду, доказів повернення грошових коштів не надав, надані позивачем докази не спростував, а відтак, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача грошових коштів, що підлягають поверненню в розмірі 191090,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов`язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, відповідачем не спростовані, а та беруться судом до уваги, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за прострочення повернення коштів в розмірі 1445,00 грн. та інфляційні витрати в розмірі 7545, 74 грн

З огляду на викладене суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом з`явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, відзиву не подавав, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 629, 635, 638, 652, 653, 654, 655 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кійжитло (ЄРДПОУ 32524173, адреса: м. Київ, вул. Волинська, 60) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) грошові кошти, що підлягають поверненню в розмірі 191090,00 грн., 3% річних за прострочення повернення коштів в розмірі 1445,00 грн. інфляційні витрати в розмірі 7545, 74 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І. А. Усатова