Рішення

від 04.03.2021 по справі 541/2340/20

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2340/20

Номер провадження 2/541/242/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 березня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Городівського О. А. ,

за участю: секретаря судового засідання - Непокупна Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Енергофінанс" про стягнення середнього заробітку за час виконання військового обов`язку та моральної шкоди,

установив:

04 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час виконання військового обов`язку за період з 01 червня 2020 року по 30 листопада 2020 року в сумі 21964,65 грн. та моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн .

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі наказу (розпорядження) №-565-К від 28.11.2011 він прийнятий на роботу у вишкомонтажний цех вишкомонтажником по 2-му розряду ТОВ «ЕНЕРГОФІНАНС». 17.05.2013 на підставі строкового трудового договору за №133 його прийнято у вишкомонтажний цех вишкомонтажником по 4-му розряду.

На підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію» 13.03.2015 ОСОБА_1 призвано на військову службу до Збройних сил України під час мобілізації на особливий період, за наказом військового комісара Миргородського об`єднаного міського військового комісаріату від 13.03.2015 №49. 09.03.2016 ОСОБА_1 уклав контракт із Міністерством Оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Та проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . З моменту підписання контракту ТОВ «ЕНЕРГОФІНАНС» в порушення вимог ч. 4 ст. 119 КЗпП України в редакції, яка діяла станом на 09.03.2016 та ч 3 ст. 119 КЗпП України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» перестало нараховувати та виплачувати позивачу середній заробіток. В зв`язку з цим позивач для захисту своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання (а.с.18).

У встановлений судом строк, відповідач правом на подання відзиву не скористався.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, до суду подав заяву в якій виклав прохання провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду свого представника не повідомив.

Ухвалою суду від 05.03.2021 суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу (розпорядження) №-565-К від 28.11.2011 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ТОВ «ЕНЕРГОФІНАНС» у вишкомонтажний цех вишкомонтажником по 2-му розряду, з 17.05.2013 по 4-му розряду, що підтверджується строковим трудовим договором №133 (а.с.5,8-11).

На підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію» від 13.03.2015, ОСОБА_1 призвано на військову службу до Збройних сил України під час мобілізації на особливий період. 09.03.2016 ОСОБА_1 уклав контракт із Міністерством Оборони України, строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, що підтверджується контрактом про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 02.10.2018 (а.с.11-12).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістомстатті 3 Закону України «Про оборону України»підготовка державидо оборонив мирнийчас включає,зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VIIбув затвердженийУказ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року № 113- VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зістаттею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,статтею 119 КЗпП Україниза громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7 Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію»).

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в діюУказом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно достатті 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначеністаттею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі частиною другоюстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертоюстатті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61 Закону України «Про освіту».

За змістомстатті 119 КЗпП України,на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу»і «;Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими порядком, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року.

З огляду на викладене, підлягає захисту порушене право позивача. Суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, стягнувши із Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОФІНАНС» на користь ОСОБА_1 компенсаційні виплати в розмірі середнього заробітку з 01 червня 2020 року по 30 листопада 2020 року включно в розмірі 21964,65 грн. виходячи з розрахунку: 172,95 грн середньоденний заробіток х 127 робочих днів. Розрахунок компенсаційних виплат в розмірі середнього заробітку підтверджується довідками про розмір середнього заробітку та середньоденну заробітну плату від 08.11.2019 (а.с.13-14) .

Вирішуючи питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди заподіяної позивачеві, суд виходить з положень ст. 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на допущені ТОВ «Енергофінанс» порушення трудових прав позивача, що проявилися в ігноруванні вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , суд приходить до переконання, що позивачеві було заподіяно моральної шкоди, але зазначений позивачем розмір моральної шкоди зважаючи на зміст його позовних вимог є завищеним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та заподіяним моральним стражданням.

Зважаючи на вище викладене, суд вважає, достатнім розмір морального відшкодування у сумі 500 грн., що буде відповідати засадам розумності та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

При розподілі судових витрат, суд керуюється положеннями ст. 141 ЦПК України. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду заявлено дві майнові позовні вимоги. Судовий збір в розмірі 840,80 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку, від сплати якого позивач був звільнений в силу закону, у зв`язку із задоволенням даної вимоги в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача на користь держави. У зв`язку із частковим задоволенням позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, із відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 210,20 грн. Таким чином загальний розмір судових витрат, котрий підлягає стягненню з відповідача складає 1051,00 грн.

При розподілі судових витрат, суд керуюється положеннями ст. 141 ЦПК України. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду заявлено одну майнову позовну вимогу, від сплати судового збору щодо якої позивач був звільнений в силу закону, а тому у зв`язку із задоволенням даної вимоги в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Керуючись ч.3 ст. 119 КЗпП, ст. ст.265-268, 280, 281, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОФІНАНС» про стягнення середнього заробітку за час виконання військового обов`язку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«ЕНЕРГОФІНАНС» ЄДРПОУ24594033,юридична адреса:вул.03127,Сєченова,буд.7-Акв.23м.Київ накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 середній заробітокза періодз 01червня 2020року по 30листопада 2020року включнов розмірі 21964,65грн (двадцятьодну тисячудев`ятсот шістдесятчотири гривнішістдесят п`ятькопійок) з утриманнямвідповідачем обов`язковихплатежів передбаченихдіючим законодавством та 500 (п`ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОФІНАНС» ЄДРПОУ 24594033, юридична адреса: 03127, вул. Сєченова, буд. 7-А кв.23 м. Київ, на користь держави судовий збір в розмірі 1051 грн 00 коп.

Відповідач може подати письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. А. Городівський