Рішення

від 11.03.2021 по справі 754/10022/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/334/21

Справа №754/10022/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.,

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю

представника позивача Варицького Є.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПрАТ ХК Київміськбуд звернувся до суду з позовом, вимоги якого було зменшено під час розгляду справи, до відповідача про стягнення грошових коштів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що ПрАТ ХК Київміськбуд є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно він 26.06.2013 року. 01.03.2013 року між компанію, як наймодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як наймачем, було укладено договір найму (оренди) вказаної квартири в„– 36/УМ . Відповідно до п.1.1 вказаного договору наймодавець зобов`язується передати наймачеві у строкове платне користування вищевказану квартиру, а наймач зобов`язується прийняти зазначене майно, своєчасно оплачувати орендну плату та після припинення договору повернути об`єкт оренди наймодавцю в належному стані. Згідно п.1.3 договору, об`єкт оренди надається наймачеві для його особистого проживання та членів його сім`ї. Також, 01.03.2013 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі житлового приміщення (квартири).

Як зазначає позивач, згідно п.7.1 договорі, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2013 року. Відповідно до п.7.3 договору, дія договору автоматично продовжується на той же строк, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії протягом одного місяця до закінчення строку. Враховуючи відсутність письмового попередження про припинення дії договору, він продовжився на той самий строк, а саме на три місяці до 31.08.2013 року. Пунктом 5.1.4 договору передбачено, що договір припиняється за умови попередження про це заінтересованою стороною іншу сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати припинення. На виконання вказаного пункту договору, компанією листом за вих. № 03835/0/2-13 було повідомлено орендаря про припинення договору та запропоновано розглянути можливість купівлі орендованої квартири. Однак, жодної відповіді від відповідача компанія не отримувала, а тому договір припинив свою дію 31.08.2013 року.

Позивач вказує на те, що пунктом 2.1.9 договору передбачено обов`язок наймача після припинення договору повернути об`єкт оренди наймодавцеві в належному стані. Відповідно до п.5.2 договору, при припиненні договору наймач зобов`язується протягом одного тижня передати наймодавцеві орендоване майно в належному стані. Однак, відповідач не виконав свої обов`язки, визначені договором, проігнорував претензію компанії від 11.06.2019 року і звільнив квартиру лише у 2020 році.

Посилаючись на викладені обставини, а також п.п.3.1, 5.3 договору та положення ст.785 ЦК України, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог та уточненої позовної заяви, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 165 600,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

24.02.2020 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

24.02.2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку зі спливом позовної давності, в якому посилається на те, що позивач не використав своє право на звернення до суду в межах позовної давності на стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік, тобто до 11.06.2015 року з відповідним позовом.

Також, 24.02.2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 , в яких він заперечував проти позовних вимог про стягнення, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та необґрунтованість вимог.

23.09.2020 року до суду надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 23.09.2020 року провадження у справі за позовом ПрАТ ХК Київміськбуд до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про виселення та стягнення неустойки - закрито в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про виселення.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 23.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

07.12.2020 року до суду надійшла уточнена редакція позовної заяви, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача суму грошових коштів в розмірі 165 600,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення, а також покласти на відповідача судові витрати.

24.12.2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на уточнену позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти заявлених вимог, вважаючи позивачем пропущено строк позовної давності, який на його думку сплив 08.09.2016 року, а позивач звернувся до суду лише в липні 2019 року. Представник відповідача зауважив і на те, що наданий позивачем договір найму (оренди) квартири відповідачем не підписувався.

23.02.2021 року до суду надійшла відповідь представника позивача Керез К.С. на відзив. У даній відповіді представник позивача наголошує на тому, що позивач добросовісно користувався своїми правами в рамках чинного законодавства. Що ж стосується обчислення строку позовної давності, то компанії стало відомо про порушення прав 26.06.2019 року після складання акту, яким було встановлено, що квартира перебуває у незаконному користуванні інших осіб. Оскільки компанія звернулась до суду в липні 2019 року, то строк позовної давності не пропущено. Крім того, на думку представника позивача, з урахуванням положень ст.785 ЦК України до даного виду неустойки застосовується загальна позовна давність у 3 роки.

02.03.2021 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_2 на відповідь на відзив. У даних запереченнях представник відповідача вказує на необґрунтованість відповіді представника відповідача щодо направлення претензії, а також звертає увагу на те, що на його думку перебіг строку позовної давності починається з 08.09.2013 року, в той час, як позивач звернувся до суду з даним позовом лише у липні 2019 року. Відтак, представник відповідача просив застосувати позовну давність у даній справі та відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_10 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 року між позивачем ПАТ ХК Київміськбуд та відповідачем ОСОБА_1 було укладеного договір найму (оренди) квартири в„– 36/УМ , відповідно до п.1.1. якого позивач зобов`язався передати відповідачу в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався прийняти зазначене майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути об`єкт оренди позивачу в належному стані.

Пунктом 1.4 договору визначено, що об`єкт оренди приймається наймачем шляхом підписання акту прийому-передачі. Строк оренди розпочинається з дня підписання акту.

Згідно п.2.1.9, відповідач зобов`язався після припинення договору повернути об`єкт оренди наймодавцеві в належному стані.

Відповідно до п.3.1 договору, наймач за користування орендованим майном сплачує орендну плату, розмір якої становить 2300,00 грн.

Пунктом 5.1.4 договору сторони погодили, що договір припиняється за умови попередження про це заінтересованою стороною іншу сторону не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати припинення.

Відповідно до п.5.2 договору, при припиненні договору наймач зобов`язується протягом одного тижня передати наймодавцеві орендоване майно в належному стані. Про передачу квартири складається акт.

Згідно п.5.3, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення квартири, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2013 року.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Дія договору автоматично продовжується на той же строк, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії на протязі одного місяця до закінчення строку, вказаного у п.6.1 цього договору.

Згідно акту приймання-передачі приміщення (квартири) від 01.03.2013 року, на підставі вищевказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вищевказану квартиру.

В судовому засіданні також встановлено, і даний факт було визнано сторонами, що строк дії договору після спливу перших трьох місяців оренди було автоматично продовжено ще на 3 місяці, тобто до 31.08.2013 року.

Листом від 04.07.2013 року позивач повідомив відповідача про намір реалізації квартири та про припинення дії договору оренди на підставі п.5.1.4. договору. Одночасно відповідачу було запропоновано розглянути можливість та прийняти рішення щодо купівлі квартири і надати відповідь у строк до 04.08.2013 року.

11.06.2019 року відповідачу було направлено претензію щодо звільнення квартири та сплати заборгованості.

Як вбачається з акту ПрАТ ХК Київміськбуд від 26.06.2019 року, було встановлено, що на дату складання акту відповідач не звільнив вищевказану квартиру, ключі від неї власнику не передав, продовжує користуватись вищезазначеним приміщенням надалі разом з невстановленими особами та користуватись комунальними послугами.

13.04.2020 року вищевказану квартиру було продано позивачем ТОВ Травень 21 на підставі договору купівлі-продажу.

Під час судового розгляду сторонами також визнано, що відповідач звільнив квартиру у березні 2020 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 165 600,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення за період з 01.06.2016 року по 01.06.2019 року.

Відповідач та його представник проти позову заперечували, вказуючи на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, а також на необґрунтованість та незаконність нарахування пені, оскільки договір оренди було розірвано, тобто, позивач нарахував пеню по неіснуючому договору. Крім того, відсутні докази того, що претензію від 11.06.2019 року було отримано відповідачем.

Суд вважає, що доводи позивача знайшли свої підтвердження під час судового розгляду, в той час, як позицію відповідача суд вважає необґрунтованою, виходячи з наступного.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 вересня 2014 року у справі №3-85гс14, Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2019 року у справі №910/20370/17, Верховний Суд у постанові від 31 січня 2020 року у справі №916/2724/18.

Відповідно до ч.2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Крім того, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Аналізуючи зміст договору оренди від 01.03.2013 року в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що строк його дії припинився 31.08.2013 року. Даний факт визнано і відповідачем та його представником. Відтак, починаючи з 01.09.2013 року по 07.09.2013 року відповідач був зобов`язаний повернути позивачу орендовану квартиру. Однак, з урахуванням наданих суду пояснень, відповідач звільнив квартиру лише в березні 2020 року. Відтак, з урахуванням умов договору та положень ст.785 ЦК України він зобов`язаний сплатити позивачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.

З урахуванням загального строку позовної давності, який підлягає застосуванню в даному випадку з вищенаведених підстав, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 165 600,00 грн. за період з 01.06.2016 року по 01.06.2019 року. При цьому суд враховує і те, що відповідач був достовірно обізнаний як про припинення договору, так і про свої обов`язки щодо повернення майна. Однак, починаючи з моменту припинення договору 31.08.2013 року, він звільнив квартиру лише в березні 2020 року (через 8 місяців після початку розгляду даної справи в суді). Таким чином, його невиконання своїх зобов`язань щодо повернення майна орендодавцю є триваючим порушенням, а тому вимоги позивача за цей період є правомірними.

Щодо посилань представника відповідача на умови договору, за якими сторони мають вирішувати спірні питання шляхом переговорів та звернення до господарського суду, то суд зауважує на те, що виходячи зі суб`єктного складу сторін договору, спір між ними не підсудний господарським судам за правилами підсудності. Відтак, даний спір належить розглядати саме в порядку цивільного судочинства. Непроведення між сторонами переговорів та не направлення претензій не є підставою для відмови у позові, оскільки обов`язок звільнити квартиру в разі припинення договору прямо визначений як умовами самого договору, з якими був обізнаний відповідач, так і нормами ЦК України. Твердження представника відповідача про те, що неустойку нараховано за неіснуючим договором також спростовані вищенаведеними нормами ЦК України та позиціями касаційної інстанції.

Відхиляючи доводи відповідача та його представника, суд звертає увагу і на те, що ними не надано жодних доказів в їх обгрунтування. Зокрема, стороною відповідача не надано жодного доказу щодо поважності причин неповернення вчасно орендованого житла чи неможливості такого повернення, або що позивач ухилявся від отримання житла. Відтак, враховуючи тривалість такого порушення, суд приходить до висновку, що вона мало місце виключно з вини відповідача. Інші доводи і заперечення відповідача та його представника висновки суду не спростовують і підстав для відмови в задоволенні позову не дають.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому вимоги позивача є обґрунтованими. В зв`язку з наведеним, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути суму судового збору на користь позивача в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 510, 512, 514, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд (код ЄДРПОУ 23527052) 165600 грн. - суму неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Повне рішення складено та підписано 16 березня 2021 року.

Суддя: