Рішення

від 01.03.2021 по справі 363/887/18

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.03.2021 Справа № 363/887/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки Сидорової Ю.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в тому числі як законного представника малолітнього ОСОБА_4 до АТ Альфа-Банк , Державного реєстратора Максюти Дмитра Вікторовича, треті особи - ОСОБА_5 та Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, про визнання незаконним переходу права власності на кватиру, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

встановив:

позивачка звернулася до суду із позовом, в якому, просить визнати незаконним здійснений 07 лютого 2018 року перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218 від ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725 та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Пріорітет Максюти Дмитра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 лютого 2018 року, індексний номер: 39599386 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218, за Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725.

Свої вимоги мотивувала тим, що в порушення умов укладеного між нею та ПАТ УКРСОЦБАНК іпотечного договору та ст. 37 Закону України Про іпотеку державний реєстратор без достатніх правових підстав, а саме: за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя; за відсутності копії вимоги надісланої іпотекодавцю та підтвердження її отримання нею й завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя; здійснення примусового відчуження нерухомого майна позивачки - квартири, в якій зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, в період дії мораторію на примусове відчуження майна, й здійснив державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем ПАТ УКРСОЦБАНК .

В суді представник позивачки просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року відповідача Публічне акціонерне товариство АТ Укрсоцбанк замінено на його правонаступника Акціонерним товариством Альфа-Банк .

Представник АТ Альфа-Банк подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.5. Іпотечного договору іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку . Таким чином, викладені вимоги Іпотечного договору свідчать про те, що між сторонами укладене іпотечне застереження, яке спричиняє права та обов`язки, які підлягають виконанню. При цьому, укладення окремого договору між банком га Іпотекодавцем про задоволення вимог Іпотекодержателя законодавство не вимагає.

Крім того зазначив, що на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 направлено вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 25 вересня 2017 року, в яких попереджено, що у разі, якщо грошові вимоги не будуть виконані, банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку , коли АТ Альфа-Банк не має можливості надати відповідні документи, оскільки їх оригінали не передані від АТ Укрсоцбанк після злиття двох банків, однак такі документи знаходяться у відповідній реєстраційній справі.

Також посилався на те, що положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки звернення стягнення на квартиру позивачки, як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не в примусовому порядку, а згідно ст. 37 Закону України Про іпотеку на підставі Іпотечного застереження, тобто в позасудовому порядку за згоди Іпотекодателя, про що свідчить підпис останнього в Іпотечному договорі.

Крім того зазначив, що свідоцтво про народження дитини не може свідчити про те, що права дитини порушені певними правочинами, укладеними її батьками, коли позивачка перш за все повинна довести факт, що дитина мала майнові права відносно спірної квартири на час укладення саме Іпотечного договору. Крім того, відповідно до п. 3.6 Іпотечного договору Іпотекодавець гарантує, що на предмет іпотеки не існує прав га вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив прийняти рішення в інтересах дитини.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 11 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК укладено договір кредиту №013/057- на підставі якого Банк надай ОСОБА_5 кредит в розмірі 40 000 доларів США на поточні витрати, зі сплатою 13,5 відсотків річних терміном користування по 11 грудня 2022 року (включно).

20 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору, згідно якої з 20 жовтня 2008 року підвищено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 15 відсотків річних.

11 грудня 2007 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Г.С. за реєстровим номером 6537.

Згідно п. 1.1 договору іпотеки предметом іпотеки є однокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 353 500 грн., що в еквіваленті складає 70 000 доларів США.

Згідно п. 4.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2. договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як передбачено п. 4.5. договору іпотеки іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

4.5.1. на підставі рішення суду;

4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса;

4.5.3. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку ;

4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку ;

4.5.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем (та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати .

Пунктом 4.8 договору іпотеки передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі вчиненого нотаріусом виконавчого напису.

09 лютого 2018 року Державний реєстратор Комунального підприємства ПРІОРІТЕТ Максюта Д.В. прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №114135747 від 15 лютого 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Публічним акціонерним товариством УКРСОЦБАНК .

Підставою виникнення права власності стали іпотечний договір номер 6537 від 11 грудня 2007 року, копія письмової вимоги ПАТ УКРСОЦБАНК про усунення порушень №б/н від 25 вересня 2017 року та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку №б/н від 25 вересня 2017 року, видавник: Пошта, вручено: 01 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 36 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог потекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 37 Закону України Про іпотеку , в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор, серед іншого:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема,:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

формує реєстраційні справи у паперовій формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Так, відповідно до згаданої частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою ст. 36 Закону України Про іпотеку іпотечне застереження прирівняне до окремого договору. Проте у разі його відсутності у договорі іпотеки - сторонам необхідно укласти окремий договір щодо позасудового задоволення вимог кредитора.

Як вбачається договору іпотеки сторони погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку (підпункт 4.5 договору іпотеки).

Таким чином ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, однозначно вказує на необхідність укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку у разі відсутності іпотечного застереження у договорі іпотеки.

При цьому законодавець фактично визначає іпотечне застереження окремим правочином за яким у сторін виникають певні права та обов`язки та який є підставою для вчинення дій щодо реєстрації права власності на заставне майно.

Проте, докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні.

Окремого застереження в іпотечному договорі, як підставу виникнення права власності у іпотекодержателя, ст. 37 Закону України Про іпотеку в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки, не передбачала і в іпотечному договорі сторони про це не домовлялися.

А тому прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності, що виникає на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором та договором іпотеки, є протиправним (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року в справі №554/14813/15-ц).

Крім того, згідно п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

Разом з тим, як зазначає у своїй позовній заяві ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем вона не отримувала, а підпис на документі, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя вчинений не нею, а іншою особою, у зв`язку з чим вона звернулася до Генеральної прокуратури України із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 30 липня 2018 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03 квітня 2019 року від Державного реєстратора Максюти Дмитра Вікторовича та ПАТ УКРСОЦБАНК витребувано оригінали повідомлення поштового відправлення від 06 жовтня 2017 року (штрих код 14000 34500652) та вимоги про усунення порушень основного зобов`язання б/н від 25 вересня 2017 року, які належало надати суду протягом 7-ми діб з дня отримання копії ухвали.

Разом з тим, як вбачається з листа ПАТ УКРСОЦБАНК 16 квітня 2019 року останнє не може надати такі документи, які були передані державному реєстратору.

Ухвали суду від 03 квітня 2019 року про надання оригіналу повідомлення поштового відправлення від 06 жовтня 2017 року (штрих код 14000 34500652) та вимоги про усунення порушень основного зобов`язання б/н від 25 вересня 2017 року й належним чином оформлених матеріалів реєстраційної справи у письмовому чи електронному вигляді (індексний номер 39599386 від 09.02.2018 року), на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ Укрсоцбанк на квартиру АДРЕСА_2 , державним реєстратором Максютою Д.В. не виконано і вказані документи суду так і не подані.

Згідно ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відтак, суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що ПАТ УКРСОЦБАНК направив позивачці письмову вимогу про усунення порушень, яка нею отримана та з моменту її отримання минув 30-денний строк, а отже дотримання вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку при зверненні стягнення на предмет іпотеки відповідачем в суді не доведено.

Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03 червня 2014 року, відповідно до п. 1 ст. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання 7284 від 24 грудня 2010 у вказаній квартирі зареєстровані позивачка, її чоловік ОСОБА_5 та їх неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 317 ЦК України зміст права власності полягає в наявності у особи правомочностей володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, квартира, яка є предметом іпотеки, загальна площа якої становить 28,5 кв.м, використовується як місце постійного проживання позивачки, а тому не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , у тому числі шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, як забезпечення виконання іпотекодавцем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Тобто, за змістом Закону згода іпотекодавця є обов`язковою.

Суд вважає, що мораторій також розповсюджується і на позасудове звернення стягнення на спірне іпотечне майно за ст. 37 Закону України Про іпотеку , згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року в справі №802/1340-18-а.

Таким чином, у відповідача Державного реєстратора Комунального підприємства ПРІОРІТЕТ Максюти Д.В. , були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ УКРСОЦБАНК .

Разом з тим, суд звертає увагу й на те, що вказана квартира позивачкою придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою, а належить їй ще з 13 березня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А.

Крім того, згідно ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, реєстрацію права власності на вказану квартируза ПАТ УКРСОЦБАНК вчинено без попереднього дозволу органу опіки та піклування, що призвело до порушення прав неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, судом встановлено, що рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ПАТ УКРСОЦБАНК державним реєстратором прийнято протиправно, з порушенням вимог законодавства, а тому його дії слід визнати незаконними, а вказане рішення скасувати.

Таким чином, судом встановлено порушене право позивачки, яке підлягає захистові, а позов про це задоволенню.

Крім того, позивачкою представлене документальне підтвердження понесених нею судових витрат, що складаються із судового збору, які слід стигнути з відповідачів на її користь на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Визнати незаконним здійснений 07 лютого 2018 року перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218 від ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Пріорітет Максюти Дмитра Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09 лютого 2018 року, індексний номер: 39599386 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1481661532218, за Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк , номер запису про право власності: 24759725.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк та державного реєстратора комунального підприємства Пріорітет Максюти Дмитра Вікторовича на користь ОСОБА_3 судові витрати, зокрема судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. з кожного.

Повне рішення суду складено 15 березня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 23 листопада 2005 року Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_3 .

Відповідачі: АТ Альфа-Банк , код ЄДРОПУ 23494714, знаходиться за адресою м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Державний реєстратор КП Пріорітет Максюта Дмитро Вікторович, код ЄДРПОУ 41475284, знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, с. Семенівка, вул. Макаренка, 2.

Треті особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 28 червня 1995 року Уманським МВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою АДРЕСА_4 .

Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, знаходиться за адресою Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

Суддя