Рішення

від 16.03.2021 по справі 200/11453/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р. Справа№200/11453/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з клопотанням (заявою), в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського при значення державної власності, розташованої на території Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області, для ведення особистого селянського господарства. До заяви також було додано викопіювання з кадастрової карти із зазначенням орієнтовно го місця розташування земельної ділянки; документи, які свідчать про переважне право позивача як учасника бойових дій на отримання земельної ділянки. Між тим, в задоволенні клопотання (заяви) наказом від 27 жовтня 2020 року №587-УБД безпідставно та необґрунтовано відмовлено з підстав, що не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Вважав наказ відповідача таким, що порушує його права, у зв`язку з чим просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27 жовтня 2020 року №587-УБД;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розроб лення проекту землеустрою, за якою йому було відмовлено наказом від 27 жовтня 2020 року №587-УБД, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що орган Держгеокадастру відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у зв`язку з тим, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватися на даних Державного земельного кадастру.

Вважав, що оскаржений наказ відповідав вимогам законодавства.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то зазначав, що у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин , яка запускає механізм передачі земель сільськогосподарського призначення всім без виключення об`єднаним територіальним громадам держави, та прийнятого на її виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2020 року № 485 Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарською призначення державної власності до комунальної власності у Донецькій області запущено механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність об`єднаним територіальним громадам, а тому до завершення процедури передачі земель у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Тому позивачу для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Билбасівської сільської ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, необхідно звернутися з відповідним клопотанням та пакетом документів до відповідної об`єднаної територіальної громади.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі його представника - в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 26 серпня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з клопотанням (заявою), в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського при значення державної власності, що перебувають у запасі, розташованої на території Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства. До заяви також було додано викопіювання з кадастрової карти із зазначенням орієнтовно го місця розташування земельної ділянки; документи, які свідчать про переважне право позивача як учасника бойових дій на отримання земельної ділянки. Між тим в задоволенні клопотання наказом від 27 жовтня 2020 року №587-УБД безпідставно та необґрунтовано відмовлено з підстав, що не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27 жовтня 2020 року №587-УБД Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою в задоволенні клопотання (заяви) відмовлено з таких підстав: подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом а ч. 3 ст. 22 вказаного Кодексу визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 цього Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 4 ст. 122 вказаного Кодексу центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, що затверджене наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308, визначено, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковано.

Підпунктом 13 п. 4 Положення визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Донецької області.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Кодексу рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 вказаного Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 вказаного Кодексу визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, саме встановлення відповідності/невідповідності місця розташування об`єкта вимогам, про які йдеться в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, є вирішальним при прийнятті рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови в наданні такого дозволу.

З оскарженого наказу вбачається, що вказане питання відповідачем не досліджувалося.

Оскарженим наказом позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою оскільки подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орган Держгеокадастру послався на підстави, які не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка містить виключні підстави відмови у наданні такого дозволу.

Враховуючи наведене оскаржений наказ не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим він підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо похідних позовних вимог зобов`язального характеру

Відповідач посилався на те, що у Донецькій області запущено механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність об`єднаним територіальним громадам, а тому до завершення процедури передачі земель у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. І позивачу необхідно звернутися з відповідним клопотанням та пакетом документів до відповідної об`єднаної територіальної громади.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюють ся Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них норма тивно-правовими актами.

Як вже зазначалося, згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає відповідні клопотання громадян, що зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Щодо земельних ділянок комунальної власності відповідних територіальних громад такими органами є сільські, селищні, міські ради (ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України).

Щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності - це центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

15 жовтня 2020 року Президентом України прийнято указ №449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , яким Кабінету Міністрів України постановлено:

1) активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність;

2) опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності;

3) вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою;

4) забезпечити супроводження законопроектів щодо фінансової підтримки фермерських господарств, удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, встановлення прозорого процесу проведення електронних земельних аукціонів;

5) вжити в установленому порядку заходів щодо прискорення створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних України.

З метою забезпечення виконання вказаного Указу Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16 листопада 2020 року №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних відносин , п. 1 якої Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру наказано забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

На виконання цієї Постанови Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 17 листопада 2020 року № 485 Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарською призначення державної власності до комунальної власності , п. 1 якого керівникам головних управлінь Держгеокадастру в областях наказано:

1) передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України з 17 листопада 2020 року;

2) передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, включені до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, якщо до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цього наказу, вжити заходів щодо включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахування вимог Земельного кодексу України;

5) в одноденний строк після передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність органам місцевого самоврядування оприлюднювати на сайті територіального органу Держгеокадастру вказаний перелік земельних ділянок;

6) щовівторка інформувати Департамент землеустрою, використання та охорони земель про хід виконання підпунктів 1-3 пункту 1 цього наказу.

Отже, відповідно до указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин та постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , з метою виконання яких Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 17 листопада 2020 року № 485 Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарською призначення державної власності до комунальної власності , відбувається поступова передача земель сільськогосподарського призначення з державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений обов`язок доказування, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у відповідача витребувані, зокрема докази того, що земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, щодо якої звернувся позивач, передано у комунальну власність.

На виконання вимог вказаної ухвали відповідач подав пояснення, в яких зазначав, що наразі Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області витребувану позивачем земельну ділянку ще не передано у комунальну власність Слов`янської об`єднаної територіальної громади. Механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаним територіальним громадам на території Донецької області триває.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються відповідні відомості про земельні ділянки.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до норм та правил, технічних регламентів (ч. 2 ст. 8 цього Закону).

Кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 35 цього Закону).

Судом досліджено публічну кадастрову карту та встановлено, що станом на час розгляду справи земельна ділянка, кадастровий номер 1424255600:02:000:0186, щодо якої позивач звернувся до відповідача, перебуває в державній власності, цільове призначення - 16.00. - землі запасу (які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Станом на час розгляду справи доказів того, що земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, щодо якої звернувся позивач, передано у комунальну власність, відповідачем до суду не подано; про наявність таких - не зазначено.

Отже, відповідачем не доведено те, що на час розгляду справи та винесення судового рішення повноваження щодо розгляду клопотання позивача має вже не відповідач (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України), а відповідний орган місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 122 вказаного Кодексу).

З огляду на наведене посилання відповідача на вказані обставини є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

В даному випадку суб`єктом владних повноважень виконано не всі умови, визначені законом, необхідні для правильного вирішення клопотання, з яким звернувся позивач.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що суб`єктом владних повноважень виконано всі умови, визначені законом, встановлені та проаналізовані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), зокрема, що при розгляді клопотання позивача були виключені всі передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Адже саме виключення законних підстав для такої відмови при дотриманні особою порядку подання клопотання є безумовною підставою для надання такій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються, вчиняючи замість нього дії, які входять до його безпосередньої компетенції та які він мав вчинити.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі №813/1062/14.

З огляду на наведене для відновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за результатом чого прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, б-р Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 27 жовтня 2020 року №587-УБД.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 26 серпня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за результатом чого прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 16 березня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда