Рішення

від 16.03.2021 по справі 380/8589/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8589/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 12.10.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області (далі - Управління соціального захисту, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що є учасником бойових дій; в 2020 році як учасник бойових дій отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390 грн. Позивач вказує, що частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , в редакції Закону від 25.12.1998, передбачено виплату щорічно учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. Позивач посилається на те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 втратили чинність положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, які передбачали, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач вважає, що з 27.02.2020 відновила дію норма частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12.1998, яка передбачала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Позивач вказує, що виплачений відповідачем розмір грошової допомоги до 5 травня в 2020 році не відповідає вимогам чинного законодавства України; вважає протиправними дії відповідача щодо виплати допомоги у неналежному розмірі.

Суд ухвалою від 13.10.2020 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Цього ж дня, ухвалою суд зупинив провадження у цій справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20. У зв`язку з набранням цим судовим рішенням законної сили суд ухвалою від 18.02.2021 поновив провадження у цій справі.

Відповідач відзиву на позов не подав, позовних вимог не спростував. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія № НОМЕР_2 від 06.01.2017 (а.с. 8).

В 2020 році позивач отримав щорічну допомогу до 5 травня на підставі частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» , що для учасників бойових дій склала 1390 грн.

Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4, частини третьої статті 291 КАС України:- типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; - зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення; - при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховний Суд 29.09.2020 прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20), котре 13.01.2021 набрало законної сили, визначивши такі ознаки типових справ: - позивачі мають статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); - предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.

При вирішенні питання щодо відповідності цієї справи ознакам типової справи суд враховує таке:

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кукоби О.О. 11.06.2020 постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив передати адміністративну справу №440/2546/20 за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Верховного Суду для ухвалення зразкового рішення. В цій ухвалі суд вказав, що в провадженні суду перебуває низка справ з тотожними вимогами, а саме вимоги позивачів стосуються виплати учаснику бойових дій у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня, суд виділив такі ознаки типових справ:

1) позивачі є учасниками бойових дій та мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік; 2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області); 3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18); 4) позивачами у даних справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати у 2020 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою №440/2546/20 від 23.06.2020 відмовив у відкритті провадження у цій зразковій справі. Мотиви Верховного Суду зводились до того, що ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 відкрито провадження у зразковій адміністративній справі №440/2722/20 за позовом ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. З аналізу наданої Полтавським окружним адміністративним судом адміністративної справи №440/2546/20 та матеріалів типових справ вбачається, що такі мають ознаки типових справ, визначених ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №440/2722/20. Тому, колегія суддів вважала за необхідне відмовити у відкритті провадження у зразковій справі №440/2546/20, з огляду на те, що Верховним Судом за цими підставами вже відкрито провадження у зразковій справі.

Суд врахував цю позицію Верховного Суду, висловлену в ухвалі №440/2546/20 від 23.06.2020 та дійшов висновку, що ця справа за суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20, тому висновки Верховного Суду щодо застосування норм права є релевантними та враховуються при прийнятті рішення.

При прийняття рішення суд керується такими нормами:

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені в статті 12 Закону №3551-XII.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV статтю 12 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком» .

Згідно з пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VІ внесені зміни у Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» частину п`яту статті 12 цього Закону викладено в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» .

Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 291 КАС України суд має враховувати такі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи:

« […]

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту:

«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком» .

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» .

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу I «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .

[…] законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 гривень; II групи - 3.640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3).

Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.

У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону № 79 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

За юридичною позицією Конституційного Суду України „встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).

Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

[…] Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України. […]

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком […]» .

При прийнятті рішення суд застосовує наведені вище релевантні норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, при цьому керується такими мотивами:

Позивач є учасником бойових дій, йому на підставі статті 12 Закону №3551-XII щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога. В 2020 році відповідач здійснив виплату зазначеної допомоги у розмірі, який визначений постановою Кабінетом Міністрів України №112 від 19.02.2020, для учасників бойових дій така склала 1390 гривень.

Суд зауважує, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 чинною є частина п`ята статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998, що передбачає виплату щорічно до 5 травня учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. Разом з тим, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратили чинність.

Таким чином з 27.02.2020, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 у справі N1-247/2018(3393/18) Кабінет Міністрів України втратив повноваження визначати розмір передбаченої Законом №3551-XII щорічної до 5 травня разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

На час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягав нарахуванню і виплаті Управлінням соціального захисту у розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, тобто учасникам бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки відповідач за зверненням позивача не провів перерахунок та доплату разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій в розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 (тобто п`яти мінімальних пенсій за віком) суд вважає, що Управління соціального захисту протиправно відмовило у виплаті соціальної допомоги у розмірі, встановленому Законом.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; - інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Визначаючи спосіб захисту прав позивача суд враховує обраний Верховним Судом у згаданій зразковій справі підхід, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання орган соціального захисту нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Аналізуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (пункти 14, 48-54, 61) суд наводить такі мотиви до оцінки інших аргументів відповідача, а також роз`яснення щодо правильного розуміння змісту цього рішення з метою його належного виконання:

- при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для визначення мінімального розміру пенсії за віком застосуванню підлягає частина перша статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

- управління соціального захисту як орган, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги, є належним відповідачем у цьому спорі, підстав для залучення до участі у справі в якості відповідачів Кабінету Міністрів України чи Міністерства соціальної політики України як належних відповідачів немає.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації Львівської області (81500, Львівська область, Городоцький район, місто Городок, вул. Львівська, буд. 3, ідентифікаційний код 25259319) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.