Постанова

від 16.03.2021 по справі 127/11867/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11867/20

Провадження № 22-ц/801/584/2021

Категорія: 58

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

апеляційну скаргу Громадської організації Едельвейс-Вінниця

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2020 року, ухвалене під головування судді Дернової В.В., повний текст якого складений 28 грудня 2020 року

в справі №127/11867/20

за позовом Громадської організації Едельвейс-Вінниця (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про захист ділової репутації, -

встановив:

Громадська організація Едельвейс-Вінниця звернулась до міського суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, в обґрунтування якого посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в прямому ефірі телеканалу UA: Вінниця в програмі Тема дня головою Вінницької обласної Громадської організації Агенція журналістських розслідувань ОСОБА_1 була оголошена та розповсюджена неправдива інформація що завдає шкоди діловій репутації Громадській організації Едельвейс-Вінниця .

Просив визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ГО Едельвейс-Вінниця інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 в ефірі UA: Вінниця в програмі ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2020 року щодо того, що ГО Едельвейс-Вінниця є терористичною, нацистською, фашистською організацією, тобто вона розпалює ворожнечу, вона розпалює ненависть, вона порушує закони України, вчиняє кримінальні правопорушення ; зобов`язати ОСОБА_1 спростувати поширену недостовірну інформацію стосовно ГО Едельвейс-Вінниця шляхом зачитування на телеканалі UA: Вінниця в програмі Тема дня резолютивної частини судового рішення по справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, керівник Громадської організації Едельвейс-Вінниця подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, просив скасувати рішення та ухвали нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що у висловлюванні відповідача містяться не оціночні судження, а конкретні факти, які принижують ділову репутацію ГО Едельвейс-Вінниця . Вважає висновок суду про те, що такий вислів не стосується саме позивача, передчасним.

В судовому засіданні представники позивача - її керівник Костишин Р.І. та адвокат - Кадочніков А.О. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Микшковська Т.М. проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановивши, що у коментарі відповідача не йдеться про те, що саме позивач - громадська організація Едельвейс-Вінниця є терористичною, нацистською, фашистською організацією, тобто вона розпалює ворожнечу, вона розпалює ненависть, вона порушує закони України, вчиняє кримінальні правопорушення як зазначено у позовній заяві, оскільки оспорюване висловлювання відповідача ОСОБА_1 носило неперсоніфікований характер і є її оціночним судженням, суд першої інстанції вірно застосував положення статті 277 ЦК України, встановив фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку про відмову в позові.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - громадська організація Едельвейс - Вінниця є юридичною особою, добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб; засновниками громадської організації є ОСОБА_2 (керівник), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 14, 55-66).

Відповідач ОСОБА_1 є керівником Громадської організації Вінницька обласна громадська організація Агенція журналістських розслідувань та журналістом, що вбачається з ефіру UA: Вінниця в програмі ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2020, однак позов було пред`явлено до неї як до фізичної особи, що було з`ясовано у судовому засіданні.

З відтвореного у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції відеозапису ефіру UA: Вінниця в програмі Тема дня 03.02.2020, відповідачем ОСОБА_1 було зазначено таке: …оскільки моя особиста думка, що таким організаціям, тобто не просто таким організаціям, а організаціям, які так діють, не місце взагалі в Україні, вони ведуть себе як терористичні, нацистські, фашистські організації, тобто розпалюють ворожнечу, вони розпалюють ненависть, порушують закони України, вчиняють кримінальні правопорушення, як мінімум ці люди зайшли з закритими обличчями, в Україні заборонено ходити, якщо вони не є правоохоронцями, якимись оперативними працівниками… з закритими обличчями в публічних місцях… .

Згідно з статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в тому числі для захисту репутації або прав інших людей (частина 2 статті 34).

Порядок і межі здійснення особою вищевказаних особистих немайнових прав, а також способи їх захисту визначаються положеннями Цивільного Кодексу України, Законом України "Про інформацію", а також Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Згідно з частиною 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже стаття 277 ЦК України й інші акти цивільного законодавства передбачають два спеціальних способи захисту особистих немайнових прав, якими є право на спростування неправдивої інформації та право на відповідь.

Під правом на спростування слід розуміти право фізичної особи вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.

Водночас під правом на відповідь слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права.

Обидва способи захисту можуть мати місце у випадку, коли особисті немайнові права зазнали порушення внаслідок поширення інформації, а відмінність між ними полягає в тому, що: 1) відповідь передбачає внесення пояснення щодо поширених відомостей, тоді як спростування зводиться до визнання попередньо поширених відомостей неправдивими; 2) відповідь здійснюється особою, стосовно якої були поширені відомості, або членами її сім`ї, тоді як спростування - особою, яка поширила ці неправдиві відомості.

Проте вимагати як спростування, так і відповіді можуть фізичні особи і юридичні особи, стосовно яких поширена неправдива інформація, що порушує їх особисті немайнові права.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в п. 15, 19 Постанови №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділову репутацію фізичної особи та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 5 Закону України Про інформацію визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню.

Так відповідно до статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Так само відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Зазначена норма передбачає також різницю між "інформацією" та "ідеями". Свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення. Таким чином, гарантії статі 10 поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції.

Незважаючи на існування фактів, які може бути доведено, правдивість оціночних суджень неможливо довести (Справа ЄСПЛ "Лінгенс проти Австрії").

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 29.03.2005 року у справі Українська прес-група проти України зазначив, що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження; якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню; вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рішення у справі Lingens v. Austria від 8 липня 1986 року); залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (Рішення у справі De Haes Gijsels v. Belgium від 24 лютого 1997 року).

Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 (справа № 180/492/17) виклав свою позицію про те, що свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті; крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість; оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висловлювання відповідача, зроблене нею без персоніфікації особи, і є таким, що не містять безспірних тверджень про достовірні факти, а натомість є частиною дискусії, в ході якої сторона доводила переконливість своєї позиції.

Про зазначене свідчить наявність в аналізованому висловлюванні таких словосполучень як моя особиста думка , організаціям, які так діють , ведуть себе як тощо. Із загального змісту висловлювання і контексту зрозуміло, що ОСОБА_1 не стверджувала про те, що позивач - ГО Едельвейс-Вінниця є терористичною, нацистською, фашистською, а висловила свою думку про те, що під час обговорюваної події поведінка представників організації уподібнилася чи нагадувала поведінку таких організацій.

Не спростовує цього висновку і та обставина, що в іншому місці програми на запитання ведучого чи взагалі можлива комунікація в даному випадку, відповідач ОСОБА_1 відповіла, що не розуміє, чому … ми маємо запрошувати на тренінги для журналістів представників терористичних організацій .

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з судом першої інстанції про те, що оспорювана позивачем інформацію є оціночною, оскільки не містить фактичних даних, не є фактичними твердженнями, а містить критику поведінки окремих категорій громадських організацій та особисту (суб`єктивну) думку відповідача ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановив:

Апеляційну скаргу Громадської організації Едельвейс-Вінниця залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

М.В.Матківська