Постанова

від 15.03.2021 по справі 409/2040/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року справа №409/2040/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 січня 2021 року у справі № 409/2040/20 (головуючий І інстанції суддя О.Ю. Максименко) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.11.2020 року № 508-ДК/0165По/08/01/-20,

В С Т А Н О В И В:

16.11.2020 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Гончарова Юрія Євгеновича від 05 листопада 2020 року № 508-ДК/0165По/08/01/-20 та закрити справу про адміністративне правопорушення (а.с. 1-15).

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 січня 2021 року у справі № 409/2040/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Скасовано постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Гончарова Юрія Євгеновича від 05.11.2020 року № 508-ДК/0165По/08/01/-20.

Справу про адміністративне правопорушення за ст. 53 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 92-99).

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що за результатами здійснення перевірки 05.11.2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - головним спеціалістом відділу контролю в Білокуракинському, Новоайдарському, Новопсковському, Старобільському районах за використанням та охороною земель у Кремінському, Сватівському, Троїцькому районах Управління з контролю та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Гончаровим Юрієм Євгеновичем було прийнято рішення про складання протоколу від 05.11.2020 року № 508/ДК/0165П/07/01/-20 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53 КУпАП, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та винесення припису про зобов`язання усунути порушення. Також було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 05.11.2020 № 508-ДК/0165По/08/01/-20.

Вважає, що судом не було здійснено аналіз норм земельного законодавства щодо встановлення вимог використання земельної ділянки в межах певного виду, оскільки у документації із землеустрою на орендовану земельну ділянку вказано, що цільове призначення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, але позивач в порушення вимог діючого законодавства використовував наведену земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, зокрема, кукурудзи.

Сторони у судове засідання не з`явилися про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

30 листопада 2018 року між Білокуракинською селищною радою Білокуракинського району Луганської області (орендавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 241 за умовами якого орендавець надає, а орендар приймає, відповідно до рішення Білокуракинської селищної ради за № 55/51 від 30 листопада 2018 року, у строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 4420955100:08:001:0100, яка розташована Луганська область, смт. Білокуракине. У розділі Умови використання земельної ділянки зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 28-29, 30).

16.10.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області винесено наказ № 508-ДК щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 7,3280 га (кадастровий номер 4420955100:08:001:0100), розташованої за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області. У термін з 19.10.2020 року по 30.10.2020 року здійснити захід державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (а.с. 61).

На підставі вказаного наказу державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - головним спеціалістом відділу контролю в Білокуракинському, Новоайдарському, Новопсковському, Старобільському районах за використанням та охороною земель у Кремінському, Сватівському, Троїцькому районах Управління з контролю та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Гончаровим Юрієм Євгеновичем (державний інспектор) проведена планова перевірка, за результатами якої складено акт від 20.10.2020 року № 508-ДК/385/АП/09/01/-20.

В ході проведення перевірки земельної ділянки загальною площею 7,32820 га кадастровий номер 4420955100:08:001:0100 було вказано на відсутність дернини та трав`янистої рослинності (що є невід`ємною частиною складу сіножатей), натомість вона має ознаки аграрної обробки, наявні залишки сформованих стебел кукурудзи та дозрілих кукурудзяних початків, що підтверджується фотофіксацією. На твердження відповідача це свідчить, що вказана земельна ділянка комунальної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя - сіножаті) використовується не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 20, пункту а частини 1 статті 96 Земельного кодексу України, стаття 37 Закону України Про охорону земель , за що передбачена відповідальність згідно пункту г частини 1 статті 211 Земельного кодексу України. Наведене також відображено в акті обстеження земельної ділянки від 20 жовтня 2020 року № 508-ДК/141/АО/10/01/-20 (а.с. 67-69, 70-71).

05.11.2020 року державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 508-ДК/0165П/07/01/-20 в якому зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що земельна ділянка комунальної форми власності сільськогосподарського призначення (угіддя - сіножаті), площею 7,32820 га кадастровий номер 4420955100:08:001:0100, цільове призначення - для сінокосіння та випасіння худоби (код КВЦПЗ-01.08), розташованої за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, використовується орендарем не за цільовим призначенням, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 20, п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст. 37 Закону України Про охорону земель , за що передбачена відповідальність згідно пункту г частини 1 статті 211 Земельного кодексу України (а.с. 64-65).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.11.2020 року № 508-ДК/0165По/08/01/-20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53 КУпАП та накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 62-63).

Також Державним інспектором складено припис від 05.11.2020 № 508-ДК/0206Пр/03/01/-20, відповідно до якого ОСОБА_1 приписано усунути виявлені порушення земельного законодавства шляхом приведення земельної ділянки площею 7,32820 га кадастровий номер 4420955100:08:001:0100, яка розташована за межами населених пунктів на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, у стан придатний для використання за цільовим призначенням (угіддя - сіножаті) у 30-ти денний термін з моменту отримання цього припису (а.с. 66).

Позивач вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За правилами статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно із статтею 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби, а органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

За унормуванням ст. 36 Закону України Про охорону земель охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності окреслені статтею 35 Закону України Про охорону земель .

Відтак, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

- підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

- дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

- забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

- забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

За змістом статті 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що діяльність позивача з підвищення родючості земель не призводить до розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, є такою, що не порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

30 листопада 2018 року між Білокуракинською селищною радою Білокуракинського району Луганської області (орендавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 241 за умовами якого орендавець надає, а орендар приймає, відповідно до рішення Білокуракинської селищної ради за № 55/51 від 30 листопада 2018 року, у строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 4420955100:08:001:0100, яка розташована Луганська область, смт. Білокуракине. У розділі Умови використання земельної ділянки зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 28-29, 30).

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що позивач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку виключно як сіножаті, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договору оренди землі.

Колегія суддів вважає такий довід суперечливим, оскільки в договорі оренди земельної ділянки № 241 відсутні умови щодо заборони технічної обробітки ґрунту, здійснення посівів та інших умов діяльності в рамках обраного виду цільового призначення земельних ділянок.

Крім того, постановою КМУ Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (в поточній редакції) визначено перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) та надано визначення цих угідь. Відповідно до додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру:

Група угідь рілля (001.00) включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці Як вже зазначалось вище, до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви; підгрупа угідь сіножаті Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки .

Згідно вказаного в додатку 4 стандарту ГОСТ 26640-85 визначення ріллі було більш прозорим та конкретизувало термін можливого розорення рілля - сільськогосподарське угіддя, що систематично обробляється та використовується під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари. Примітка. До ріллі не відносять ділянки сіножатей та пасовищ, зайняті посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років, розорані з метою корінного поліпшення, а також міжряддя садів, що використовуються під посіви .

Наразі ГОСТ 26640-85 визнано таким, що не використовується на території України, однак посилання на нього наявне в поточній редакції додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 р.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон № 963-IV).

Статтею 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що державний інспектор при розгляді даної справи не з`ясував обставин, що мали значення під час здійснення заходу щодо перевірки за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів та дійшов помилкового висновку щодо нецільового використання земельної ділянки. В даному випадку мало місце застосування позивачем на земельній ділянці агротехнології у вигляді засівання ділянки по міжряддях зерновою культурою (кукурудзою) та багаторічними травами, що в подальшому дозволить отримувати якісну товарну сільськогосподарську продукцію (сіно).

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельна ділянка складений за допомогою комп`ютерних технологій, що свідчить про складання акту не за місцем знаходження земельної ділянки. Також, з матеріалів перевірки та справи про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач як при перевірці так і при розгляді справи присутнім не був і доказів того, що він запрошувався на ці заходи у відповідача відсутні.

На переконання суду наведені обставини стали вирішальними при проведенні перевірки і. як наслідок, прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки перевірка була проведено суто з точки зору державного інспектора, без відбирання пояснень ОСОБА_1 .

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 311, 316, ст. 321, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 січня 2021 року у справі № 409/2040/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 15 березня 2021 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв