Постанова

від 03.03.2021 по справі 520/12321/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 р.Справа № 520/12321/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ТОВ "EVCI PLASTIK" та Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 26.06.20 року по справі № 520/12321/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43143704) №00001080502 від 06.11.2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00001080502 від 06.11.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 5313081 (п`ять мільйонів триста тринадцять тисяч вісімдесят одна) грн. 00 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 3542054 (три мільйона п`ятсот сорок дві тисячі п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1771027 (один мільйон сімсот сімдесят одна тисяча двадцять сім) грн. 00 коп. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" сплачену суму судового збору у розмірі 15471 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 19 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте з порушенням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст.317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Щодо кредиторської заборгованості позивача, стверджує, що до матеріалів справи надано докази листування з контрагентом, що свідчить про визнання кредиторської заборгованості та переривання перебігу строку позовної давності. Однак, ці документи не надавалися під час проведення перевірки, а, отже, ненадання таких документів нормами п.44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Окрім того, платник податків втрачає право подати їх до суду. Вважає, що судом першої інстанції порушено зазначену норму права та взагалі не надано належної правової оцінки відсутності первинних документів під час проведення перевірки. Стосовно поворотної фінансової допомоги від засновника ОСОБА_1 , зазначає, що до перевірки та до матеріалів справи не надано жодного документу, який би підтверджував ввезення або перерахунок грошових коштів на територію України з іноземної держави або іншого документу на підтвердження легального походження та фізичної наявності грошових коштів у обсягах внесеної фінансової допомоги. Натомість контролюючим органом, на підтвердження своєї правової позиції, надано належні та допустимі докази відсутності у засновника ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 17 115 674 гривні, а саме: відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 . Вважає, що ОСОБА_1 не міг вносити грошові кошти у зазначених обсягах, тому вони не можуть вважатися поворотною фінансовою допомогою, а є отриманими на безповоротній основі, оскільки неможливо визначити їх реальне походження. Стверджує, що неврахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин даної справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18, від 29.08.2018 року у справі №815/2119/17, від 12.09.2018 року у справі №815/7386/16, від 15.01.2020 року у справі №520/1086/19.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у задоволені позовних вимог, є незаконним, необґрунтованим, ухваленим судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та таким, що підлягає частковому скасуванню. Вказує, що відповідач, здійснюючи дослідження питань дотримання TOB"EVCI PLASTIK" вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року вийшов за межі предмету документальної перевірки, у зв`язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення вважає не правомірним. Стверджує, що контролюючий орган, не передбачивши у направленні від 06.09.2019 року №129 питань щодо перевірки дотримання TOB "EVCI PLASTIK" вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства за період до 01.01.2017 року, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки згідно положень глави 8 розділу II ПК України встановлено правило щодо призначення та проведення перевірок, які є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється органами ДПС у процесі адміністрування податків і зборів. При цьому, посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14.06.2018 року у справі №812/1028/17, від 15.06.2018 року у справі №817/98/16. Зазначає, що акт перевірки від 11.05.2017 року №3403/20-40-14-02-08/32566213 є беззаперечним доказом відсутності порушень з боку позивача в частині не здійснення переоцінки боргу на кожну дату балансу відповідно до вимог п.7.15 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» зі змінами та доповненнями до 2017 року, натомість суд першої інстанції при розгляді справи не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що також призвело до ухвалення незаконного рішення в певній частині. Вказує, що відповідач зробив висновок щодо порушення позивачем порядку здійснення переоцінки боргу із постачальниками ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI та EVCI PLASTIK за відсутності аналізу по рахунку №632, а тому він не мав права посилатись на докази, які не були покладенні в основу оскаржуваного рішення, а саме на аналіз рахунку №632 в розрізі контрагентів по контракту від 20.03.2014 року №3-2014 із постачальником ANSTAB STABILIZATOR VE LIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI та контрактам від 14.03.2014 року №1-2014, від 26.01.2015 року №3-2015, від 20.01.2016 року №1-2016 із постачальником EVCI PLASTIK, натомість суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та фактично переклав обов`язок відповідача щодо доказування правомірності (неправомірності) свого рішення на позивача, задовольнивши клопотання відповідача про витребування від позивача аналіз рахунку №632. Вважає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що в даному випадку неналежне оформлення результатів перевірки, зокрема не зазначення в акті конкретних ідентифікуючих відомостей, не підтверджують факт вчинення позивачем порушень, які відображені в акті перевірки.

Головне управління Державної податкової служби у Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK", вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. Вказує, що підприємство не здійснювало переоцінку боргу на кожну дату балансу відповідно до вимог п. 7, 15 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» зі змінами та доповненнями до 2017 року, то зазначені витрати у сумі 4 755 454, 14 грн., з них по контракту з ANSTAB STABILIZATOR VE KІMYEVIMADD.SAN.TIC.LTD.STI 1 758 256. 38 грн., по контракту з EVCI PLASTIK 3 017 197,76 грн не є витратами від операційної курсової різниці 2017 року, а є витратами попередніх періодів. Стверджує, що ТОВ « EVCI PLASTIK» порушено п. 7, 15 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» зі змінами та доповненнями, п. 6 стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України та завищено інші витрати на загальну суму 4 755 154 грн. в т. ч. за 4 квартал 2017 року на суму 4 755 154 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" подало до суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що позивач заперечує проти апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що нормами податкового законодавства не передбачено віднесення фінансової допомоги до виду безповоротної у випадку неможливості встановлення походження коштів, які надаються у позику. У той же час, наявні в матеріалах справи докази, а саме копії договорів свідчать про обставини того, що зазначені договори відповідають вимогам, передбаченим п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України щодо поворотної допомоги. Вказує, що докази листування з контрагентом про визнання кредиторської заборгованості від 10.01.2019 року та від 10.09.2019 року не є первинними документами для цілей бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , не регламентуються нормами податкового законодавства, тому вказані листи не було надано разом з всією первинною документацією відносно вказаних взаємовідносин, натомість під час перевірки перевіряючим повідомлялось про визнання сторонами кредиторської заборгованості та зазначалось про наявність вказаного листування.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" подало до суду додаткові письмові пояснення щодо отриманої фінансової допомоги та курсів валют за період 2015-2017 роки. Зазначає, що усі отримані грошові кошти в готівковій формі від ОСОБА_2 за договорами позик в дні їх отримання підприємством від ОСОБА_3 здавалися у банк - AT "УкрСиббанк" на розрахунковий рахунок підприємства і надалі витрачалися на потреби підприємства - придбання сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату електроенергії і інших послуг, необхідних для технологічного процесу підприємства. У 2017 році поступило в касу за договорами позик на поворотній основі готівкою 3159600,00 грн., які були здані у банк на розрахунковий рахунок. У 2018 році прийняті за договорами позик на поворотній основі в касу підприємства 12880000,00 грн, здані у банк на розрахунковий рахунок 12880000,00 грн. за І півріччя 2019 рік за договорами позики на поворотній основі прийнято в касу підприємство 1200000,00 грн, та здано в банк на розрахунковий рахунок 1200000,00 грн. При цьому, всі операції щодо розрахунків з постачальниками сировини, матеріалу і оплата послуг здійснюється тільки у безготівковій формі з розрахункового рахунку підприємства. Таким чином, вважає, що доводи відповідача про фіктивність вказаних договорів позики є безпідставними, та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи. Додатково враховує, що курс долара США до української гривні станом на 31.12.2016 року є майже ідентичним курсу долару США, який було встановлено НБУ на протязі всього 2017 року, що також підтверджує безпідставність висновків контролюючого органу. Стверджує, що якщо погодитись з висновками відповідача про те, що зазначені курсові різниці є витратами попередніх періодів, то TOB « EVCI PLASTIK» за періоди 2015-2016 року мало б збитки в сумі 843,45 тис. грн., (3912000 грн-4755454 грн.), а в бюджет податок на прибуток не нараховувався б і не перераховувався. Але податок на прибуток був перерахований позивачем в сумі 761,0 тис. грн. повністю (2015 рік - 428,0 тис. грн. + 2016 рік -333 тис. грн.). Просить суд апеляційної інстанції врахувати вказані додаткові пояснення при розгляді справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи власної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача підтримував доводи власної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK", просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача, результати якої оформлено у вигляді акту перевірки №328/20-40-05-02-08/32566213 від 06.11.2019 року.

Відповідно до висновків акту №328/20-40-05-02-08/32566213 від 06.11.2019 року перевіркою, зокрема, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями та п. 7, 15 стандарту бухгалтерського обліку 15 «Доходи» зі змінами та доповненнями, п. 7, 8, 15 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» , п. 6 стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати» зі змінами та доповненнями та п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями 4398036 грн., в тому числі за 1 квартал 2017 року на суму 461233 грн., за 4 квартал 2017 року на суму 855982 грн. та за 2 квартал 2019 року на суму 3080821 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 06.11.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №00001080502, яким за встановлене порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 7, 15 П(С)БО 15 «Доходи» , п. 7, п. 8, п.15 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» , п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 6597054,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 4698036 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2199018 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи доводи контролюючого органу стосовно порушень підприємства позивача частково не знайшли свого підтвердження, тому наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00001080502 від 06.11.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 5313081,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 3542054,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1771027,00 грн.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом п.44.2 ст.44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (далі по тексту - Положення №290), визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з п. 15 Положення №290 визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов`язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО 11 якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пунктом 2 ч.2 ст.1048 ЦК України визначено, що договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За матеріалами справи, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є одним із засновників, підписантом та керівником ТОВ "EVCI PLASTIK".

Між ТОВ "EVCI PLASTIK" та засновником ОСОБА_1 було укладено ряд договорів позики (безвідсоткової) на поворотній 100% основі, аналогічного змісту.

Відповідно до умов зазначених договорів ОСОБА_1 , в якості засновника, та ТОВ "EVCI PLASTIK", в якості позичальника, домовились про передачу відповідних сум безвідсоткової позики на поворотній основі та позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики не пізніше ніж через 365 днів. Відповідно до п.2.1 договорів позикодавець зобов`язується внести до каси позичальника або перерахувати на його банківський рахунок зазначену у договорі суму на виконання фінансово-господарських заходів в міру потреби у позичальника.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "EVCI PLASTIK" та засновником ОСОБА_1 було укладено договори позики (безвідсоткової) на поворотній 100% основі №1 від 19.05.2017 року на суму позики 6670000,00 грн.; №9 від 06.06.2017 року на суму позики 1268000,00 грн.; №10 від 06.06.2017 року на суму позики 1228000,00 грн.; №11 від 07.06.2017 року на суму позики 970000,00 грн.; №12 від 27.06.2017 року на суму позики 3345000,00 грн.; №14 від 03.08.2017 року на суму позики 499000,00 грн.; №15 від 03.08.2017 року на суму позики 1000000,00 грн.; №16 від 03.08.2017 року на суму позики 1000000,00 грн.; №17 від 03.08.2017 року на суму позики 1000000,00 грн.; №18 від 03.08.2017 року на суму позики 2000000,00 грн.; №19 від 03.08.2017 року на суму позики 510000,00 грн.; №20 від 03.08.2017 року на суму позики 695000,00 грн.; №21 від 03.08.2017 року на суму позики 400000,00 грн.; №22 від 03.08.2017 року на суму позики 500000,00 грн.; №23 від 03.08.2017 року на суму позики 700000,00 грн.; №24 від 07.09.2017 року на суму позики 695000,00 грн.; №25 від 08.09.2017 року на суму позики 990000,00 грн.; №26 від 27.09.2017 року на суму позики 1681000,00 грн.; №27 від 27.09.2017 року на суму позики 1476000,00 грн.; №28 від 27.09.2017 року на суму позики 550000,00 грн.; №29 від 01.11.2017 року на суму позики 400000,00 грн.; №30 від 28.12.2017 року на суму позики 800000,00 грн.; №1 від 09.01.2018 року на суму позики 160000,00 грн.; №2 від 12.03.2018 року на суму позики 560000,00 грн.; №3 від 19.03.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №4 від 20.03.2018 року на суму позики 450000,00 грн.; №5 від 26.03.2018 року на суму позики 610000,00 грн.; №6 від 08.05.2018 року на суму позики 6645240,00 грн.; №7 від 11.05.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №9 від 22.05.2018 року на суму позики 550000,00 грн.; №10 від 24.05.2018 року на суму позики 400000,00 грн.; №8 від 16.05.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №11 від 24.05.2018 року на суму позики 1267000,00 грн.; ?№12 від 04.06.2018 року на суму позики 1228000,00 грн.; №13 від 04.06.2018 року на суму позики 970000,00 грн.; №14 від 04.06.2018 року на суму позики 3345000,00 грн.; №15 від 04.06.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №16 від 05.06.2018 року на суму позики 300000,00 грн.; №17 від 07.06.2018 року на суму позики 320000,00 грн.; №18 від 14.06.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №19 від 23.06.2018 року на суму позики 570000,00 грн.; №20 від 25.06.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №21 від 26.06.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №22 від 04.07.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №23 від 05.07.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №24 від 05.07.2018 року на суму позики 160000,00 грн.; №25 від 09.07.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №26 від 02.08.2018 року на суму позики 493000,00 грн.; №27 від 02.08.2018 року на суму позики 1000000,00 грн.; №28 від 02.08.2018 року на суму позики 1000000,00 грн.; №29 від 02.08.2018 року на суму позики 1000000,00 грн.; №30 від 02.08.2018року на суму позики 2000000,00 грн.; №31 від 02.08.2018 року на суму позики 510000,00 грн.; №32 від 02.08.2018 року на суму позики 695000,00 грн.; №33 від 02.08.2018 року на суму позики 400000,00 грн.; №34 від 02.08.2018 року на суму позики 500000,00 грн.; №35 від 02.08.2018 року на суму позики 700000,00 грн.; №36 від 23.08.2018 року на суму позики 250000,00 грн.; №37 від 04.09.2018 року на суму позики 200000,00 грн.; №38 від 05.09.2018 року на суму позики 692600,00 грн.; №39 від 05.09.2018 року на суму позики 990000,00 грн.; №40 від 05.09.2018 року на суму позики 1681000,00 грн.; №41 від 05.09.2018 року на суму позики 1476000,00 грн.; №42 від 05.09.2018 року на суму позики 550000,00 грн.; №43 від 05.09.2018 року на суму позики 550000,00 грн.; №44 від 06.09.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №45 від 26.10.2018 року на суму позики 395000,00 грн.; №46 від 03.12.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №47 від 04.12.2018 року на суму позики 600000,00 грн.; №48 від 17.12.2018 року на суму позики 750863,00 грн.; №1 від 08.01.2019 року на суму позики 160000,00 грн.; №2 від 04.03.2019 року на суму позики 547700,00 грн.; №3 від 04.03.2019 року на суму позики 600000,00 грн.; №4 від 04.03.2019 року на суму позики 450000,00 грн.; №5 від 04.03.2019 року на суму позики 610000,00 грн.; №6 від 02.05.2019 року на суму позики 250000,00 грн.; №7 від 06.05.2019 року на суму позики 400000,00 грн.; №8 від 07.05.2019 року на суму позики 550000,00 грн.; №9 від 07.05.2019 року на суму позики 6640239,22 грн.; №10 від 07.05.2019 року на суму позики 600000,00 грн.; №11 від 07.05.2019 року на суму позики 600000,00 грн.; №12 від 07.05.2019 року на суму позики 550000,00 грн.; №13 від 07.05.2019 року на суму позики 400000,00 грн.; №14 від 03.06.2019 року на суму позики 1267000,00 грн.; №15 від 03.06.2019 року на суму позики 1228000,00 грн.; №16 від 03.06.2019 року на суму позики 969600,00 грн.; №17 від 03.06.2019 року на суму позики 3344393,00 грн.; №18 від 03.06.2019 року на суму позики 600000,00 грн.; №19 від 03.06.2019 року на суму позики 300000,00 грн.; №20 від 03.06.2019 року на суму позики 320000,00 грн.; №21 від 03.06.2019 року на суму позики 600000,00 грн.; №22 від 03.06.2019 року на суму позики 570000,00 грн.; №23 від 03.06.2019 року на суму позики 600000,00 грн.; №24 від 03.06.2019 року на суму позики 600000,00 грн.

Таким чином, підприємство позивача у періоді з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року отримувало поворотну фінансову допомогу від засновника ОСОБА_1 у загальному розмірі 17115674 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки до управління обслуговування платників податків Головного управління ДПС у Харківській області було надано службову записку від 24.09.2019 року №156/20-40-05-02-19 з проханням надати інформацію щодо сум доходу нарахованого/сплаченого на користь платника податку НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період 2015 - 1 півріччя 2019 року.

Так, у акті перевірки зафіксовано, що відповідно до отриманих відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) отримав наступні доходи: 2015 - 68942,56 грн; 2016 - 77244,56 грн; 2017 - 147150,69 грн; 2018 - 197509,37 грн; І півр. 2019 - 120000 грн.

При цьому, як зазначено перевіряючими, до перевірки не надано жодного документу на підтвердження ввезення або перерахунку грошових коштів на територію України з іноземної держави у обсягах наданої фінансової допомоги, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 можливості вносити грошові кошти у зазначених обсягах, тому вони не можуть вважатися поворотною фінансовою допомогою, а отримані на безповоротній основі, оскільки неможливо визначити їх реальне походження.

Отже, зазначене, на думку контролюючого органу, свідчить про заниження підприємством позивача іншого доходу на загальну суму 17115674 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про отримання підприємством позивача безповоротної фінансової допомоги з огляду на обставини неможливості встановлення реального походження коштів ОСОБА_1 , які в подальшому було надано підприємству відповідно до договорів позики (безвідсоткової) на поворотній 100% основі, оскільки нормами податкового законодавства не передбачено віднесення фінансової допомоги до виду безповоротної у випадку неможливості встановлення походження коштів, які надаються у позику.

Крім того, наявні в матеріалах справи копії договорів відповідають вимогам, передбаченим п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України щодо поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, вказані висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини того, що відповідачем під час розгляду справи не надано до суду жодних інших доказів порушення позивачем в цій частині норм податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не підтвердження порушення підприємством позивача норм податкового законодавства в цій частині.

Також під час розгляду справи встановлено, що 20.03.2014 року підприємством позивача було укладено контракт №3-2014, відповідно до умов якого ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI, в якості продавця, та ТОВ "EVCI PLASTIK", в якості покупця, домовились, що продавець зобов`язується продати, а покупець купити стабілізатори для ПВХ. Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, кількість вартість відповідно специфікацій. Положеннями п.2.2 визначено, що ціни тверді та не підлягають змінам під час строку дії контракту. Як визначено у п.2.4 контракту загальна вартість контракту складає 500000,00 дол. США. Положеннями п.6.1 контракту визначено, що платіж за даним контрактом здійснюється покупцем відстрочення платежу 30 днів. Відповідно до п.6.2 контракт набуває чинності з моменту його підписання та дії до 31.12.2014 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до контракту №3-2014 від 20.03.2014 року на адресу позивача відповідно до специфікації №1 від 20.03.2014 року було поставлено товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 94988,00 дол. США.

Постачання на користь позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджено наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме митної декларації №807100000/2014/011279 від 27.03.2014 року, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №004124, рахунку фактури №014222 від 20.03.2014 року, сертифікату від 20.03.2014 року, накладної від 20.03.2014 року, прибуткової накладної №ЕР-0000046 від 27.03.2014 року.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку зазначена заборгованість обліковується на рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» та станом на 01.01.2017 року становить 94988 доларів США або 758925,62 грн.

При цьому, у періоді з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року відвантаження товару або оплати за відвантажену продукцію не було, але відповідно до даних попередньої перевірки (акт віл 11.05.2017 року №3403/20-40-1402-08/32566213) остання операція за зазначеним контрактом проводилась 26.03.2014 року (відвантаження продукції ГТД) .

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіряючими було виявлено, що станом на 26.03.2017 року зазначена сума кредиторської заборгованості вважається простроченою, відповідно до вимог п. 14.1.11 ПК України.

В той же час, контролюючим органом вказано, що підприємством позивача станом на 31.03.2017 року не проведено перерахунок курсових різниць по зазначеному боргу та не включено суму доходу по простроченій кредиторській заборгованості до складу Інших доходів за 1 кв. 2017 року, а отже, оскільки така заборгованість станом на 01.01.2017 року становить 94988 доларів США або 758925,62 грн., то з огляду на курс долару США станом на 31.03.2017 року, який становить 26,9761 грн за 1 долар США, прострочена кредиторська заборгованість перед постачальником складає 94988 доларів США або 2562405,79 грн.

Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

При цьому, згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про наявність у підприємства простроченої заборгованості, не проведення перерахунку курсових різниць та не включення суми доходу по простроченій кредиторській заборгованості до складу Інших доходів, не засновані на розумінні поняття простроченої заборгованості та врахуванні всіх обставин в цілому.

За матеріалами справи, з метою виконання умов контракту №3-2014 від 20.03.2014 року сторонами було також складено та підписано додаткову угоду №1 від 30.12.2014 року до контракту №3-2014, відповідно до якої пункти 6.1 та 6.2 викладено у наступній редакції: платіж за даним контрактом здійснюється покупцем у доларах США на банківські реквізити продавця; даний контракт набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами повністю своїх зобов`язань.

Також зі змісту наданих представником позивача пояснень та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що щорічно сторонами проводились переговори, що підтверджується листуванням про визнання кредиторської заборгованості. Так, матеріали справи містять, зокрема, копії листа від 10.01.2019 року та від 10.09.2019 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини переривання строку позовної давності в рамках зазначених господарських правовідносин та початок перебігу позовної давності спочатку.

Отже, в даному випадку строк позовної давності по кредиторській заборгованості закінчується 10.09.2022 року, а отже у підприємства позивача був відсутній обов`язок включення такої заборгованості до доходів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження розглядом справи обставин порушення підприємством позивача норм податкового законодавства в цій частині, тому наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №00001080502 від 06.11.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 5313081,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 3542054,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1771027,00 грн.

Доводи апеляційної скарги податкового органу є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Однак , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов`язання за 4 квартал 2017 року за встановлене порушення курсової різниці (занижено фінансовий результат) у розмірі 855982,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 427991,00 грн.

В обґрунтування зазначеного висновку суд зазначив, що для визначення витрат відповідного періоду підприємству необхідно було здійснювати переоцінку заборгованості у іноземній валюті щоквартально. Так , зі змісту акту перевірки вбачається, що по контракту з AN STAB STABILIZATOR VE KIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI заборгованість переоцінена станом на 31.12.2016 року складає 2582809,21 грн., а по контракту з EVCI PLASTIK заборгованість переоцінена станом на 31.12.2016 року складає 5740135,48 грн. Вказані обставини свідчать, що курсові різниці по зазначеним контрактам виникли до 01.01.2017 року, а відтак не є витратами звітного періоду 2017 року. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час розгляду справи не було спростовано висновків контролюючого органу стосовно наявності порушень підприємством позивача порядку здійснення переоцінки боргу із постачальниками ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI та EVCI PLASTIK. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов`язання за 4 квартал 2017 року за встановлене порушення курсової різниці (занижено фінансовий результат) у розмірі 855982,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 427991,00 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими та помилковими , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами /країни, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1.2. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, отримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з врахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства. Контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих встановленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, планову документальну перевірку податкові органи здійснюють згідно з планом- графіком, який формується і затверджується відповідно до п. 77.2 ПКУ та Методрекомендацій № 190 і в основі формування якого лежить принцип охоплення податковою перевіркою неперевірених періодів діяльності підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки TOB « EVCI PLASTIK» на підставі виданого ГУ ДПС у Харківській області направлення від 06.09.2019р. №129, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, 77,п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та плану графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік проведена планова виїзна документальна перевірка TOB « EVCI PLASTIK» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2017р. по 30.06.2019р., валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2019р., питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1.01.2017 по 30.06.2019р. та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2019р. відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки .

Тобто, предметом перевірки було дотримання TOB"EVCI PLASTIK" вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 30.06.2019р., валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2019р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.06.2019р. та іншого законодавства за період з 1.01.2017 по 30.06.2019р.

Натомість, згідно акту перевірки (стр. 10 абз.7) в ході проведення переоцінки заборгованості у 2017 році підприємство включило до складу витрати у сумі переоцінки на загальну суму 4755454,14 грн., з них по контракту з ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVIMADD.SAN.TIC.LTD.STI 1758256,38 грн., по контракту з EVCI PLASTIK 3017197,76 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємство з дати виникнення заборгованості до 2017 року жодного разу не здійснювало переоцінку заборгованості, про те для визначення витрат відповідного періоду підприємству необхідно було здійснювати переоцінку заборгованості у іноземній валюті щоквартально, на кожну дату балансу.

При цьому, зазначені витрати частково сформовані за рахунок переоцінки боргу у валюті перед наступними постачальниками:

- ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI - станом на 01.01.2017 року заборгованість складає 94988 доларів США або 758925,62 грн. та датою виникнення заборгованості є 26.03.2014 року;

- EVCI PLASTIK - станом на 01.01.2017 року заборгованість складає 211105,02 доларів США або 2577085,27 грн. та датою виникнення заборгованості є 26.03.2014 року.

Як вказано перевіряючими в акті перевірки, зазначену заборгованість підприємством позивача було включено до складу витрат у сумі переоцінки на загальну суму 4755454,14 грн., з них по контракту з ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI 1758256,38 грн., по контракту з EVCI PLASTIK 3017197,76 грн.

Тобто, курсові різниці по зазначеним контрактам виникли до 01.01.2017 року і не є витратами звітного періоду 2017 року.

Колегія суддів зазначає, що перевіркою було встановлено, що розмір заборгованості позивача перед вищевказаними підприємствами є однаковим відносно кожного підприємства в іноземній валюті, натомість різним у перерахунку на національну валюту України, при цьому , жодного розрахунку (перерахунку тощо) податковим органом зроблено не було.

Враховуючи те, що підприємство не здійснювало переоцінку боргу на кожну дату балансу відповідно до вимог п.7.15 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» зі змінами та доповненнями до 2017 року, колегія суддів зазначає , що зазначені витрати не є витратами від операційної курсової різниці 2017 року, а є витратами попередніх періодів , які помилково підприємством відображені в попередніх роках .

Колегія суддів звертає увагу на те , що у вищезазначеному акті перевірки (стр.2) зазначено інформацію про попередню планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.12.2016, яка була проведена ГУ ДФС України у Харківській області (акт від 11.05.2017р. № 3403/20-40-14-02-08/32566213).

Так, згідно акту перевірки від 11.05.2017р. №3403/20-40-14-02-08/32566213 (розділ 4 висновок) перевіркою ТОВ "EVCI PLASTIK" були встановлені порушення, однак порушення в частині не здійснення переоцінки боргу позивача у взаємовідносинах з ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVIMADD.SAN.TIC.LTD.STI та EVCI PLASTIK по вищевказаним контрактам на кожну дату балансу відповідно до вимог 5 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» зі змінами та доповненнями даною перевіркою не встановлено.

Тобто , як слідує з висновків податкового органу позивачем в період діяльності з 01.01.2014р. по 31.12.2016 не допущено порушення в частині не здійснення переоцінки боргу позивача у взаємовідносинах з ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVIMADD.SAN.TIC.LTD.STI та EVCI PLASTIK по вищевказаним контрактам на кожну дату балансу відповідно до вимог 5 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» зі змінами та доповненнями, що підтверджується відповідним актом перевірки від 11.05.2017р. №3403/20-40-14-02-08/32566213.

Однак , відповідно до вимог п.54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, в тому числі : дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Колегія суддів зазначає , що загальне право підприємства позивача на віднесення курсової різниці до інших операційних витрат від`ємного значення не враховано податковим органом , у звязку з чим не дотримано приписів п.54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України при проведені обох перевірок і складанні актів перевірок від 11.05.2017р та від 11.10.2019р.

Колегія суддів, дослідивши акт перевірки від 11.10.2019р., звертає увагу на те , що з зазначеного акту перевірки взагалі не вбачається з яких первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів відповідач прийшов до висновку, що позивачем було порушено п.7, 15 стандарту бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» , як і не вбачається з яких документів відповідач прийшов до висновку, що вищезазначена переоцінка боргу у валюті є переоцінкою минулих періодів, а не переоцінкою за 4 квартал 2017 року, яку зобов`язаний та зробив позивач.

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Відповідно до пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, зa якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Аналізуючи вищенаведені положення нормативних актів та враховуючи, що від`ємна курсова різниця, одержана платником в результаті придбання товарів для погашення зобов`язань перед кредиторами, виникає об`єктивно, незалежно від волевиявлення платника, внаслідок економічних процесів, що перебувають поза сферою його контролю і впливу, коливання валютних курсів призводять до майнових втрат платника в результаті фактичного збільшення його зобов`язань у гривневому еквіваленті, а норми Податкового кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо обліку для цілей оподаткування від`ємних курсових різниць, що виникають в результаті переоцінки вираженого в іноземній валюті зобов`язання платника у рамках діяльності, спрямованої на одержання доходу, колегія суддів вважає , що позивачем було правомірно віднесено до інших операційних витрат від`ємного значення суми курсових різниць по заборгованості перед компаніями ANSTAB STABILIZATOR VE CIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI та EVCI PLASTIK , які виникли до 2017року .

Таким чином, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції помилково не врахував той факт, що в даному випадку неналежне оформлення результатів перевірки, зокрема не врахування загального права підприємства позивача на віднесення курсової різниці до інших операційних витрат від`ємного значення , не дотриманння приписів п.54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України при проведені обох перевірок і складанні актів перевірок від 11.05.2017р та від 11.10.2019р, не зазначення в акті від 11.10.2019р конкретних ідентифікуючих відомостей, свідчать про необгрунтаване і необ`єктивне визначення відповідачем факту порушень, які відображені в акті перевірки.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що підприємством позивача порушено порядок здійснення переоцінки боргу із постачальниками ANSTAB STABILIZATOR VE KIMYEVI MADD SAN.TIC.LTD.STI та EVCI PLASTIK за 4 квартал 2017 року (занижено фінансовий результат) .

Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, враховуючи те, що в ході розгляду справи відповідачем не надано достатньо належних доказів на підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001080502 від 06.11.2019 року в частині нарахування податкового зобов`язання за 4 квартал 2017 року у розмірі 855982,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 427991,00 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №00001080502 від 06.11.2019 року в частині нарахування податкового зобов`язання за 4 квартал 2017 року у розмірі 855982,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 427991,00 грн. не в повному обсязі дослідив всі фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "EVCI PLASTIK" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року по справі № 520/12321/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

В цій частині прийняти нове рішення , яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001080502 від 06.11.2019 року в частині нарахування податкового зобов`язання за 4 квартал 2017 року у розмірі 855982,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 427991,00 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 520/12321/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 15.03.2021 року