Постанова

від 02.03.2021 по справі 160/9576/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9576/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (головуючий суддя Кальник В.В)

у справі № 160/9576/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еліос Стратегія

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еліос Стратегія звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, у якому просило визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 № 0002235011 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 821 596,24 грн. (основний платіж - 3 857 276,99 грн., штрафна санкція - 964 319,25 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 № 0002245011 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 207 323,94 грн. основний платіж - 4 165 859,15 грн., штрафна санкція - 1 041 464,79 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій з ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті підтверджена первинною документацією, відповідно, підприємством правомірно визначено витрати та податковий кредит, що сформовані від контрагентів-постачальників. У ТОВ Еліос Стратегія наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність первинних документів в ході перевірки не виявлено, зауважень контролюючих органів до наданих первинних документів, які підтверджують реальні зміни майнового стану ТОВ Еліос Стратегія , не наведено в акті перевірки, у відповіді на заперечення та в рішенні про розгляд скарги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 адміністративний позов задоволено.

Суд встановив, що надані ТОВ Еліос Стратегія документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті . За встановлених фактичних обставин суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, що дало право позивачу включити дані суми до витрат та податкового кредиту. Контролюючим органом отримано від позивача під час перевірки усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у акті перевірки, але, відповідачем залишено їх без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, скаржник зазначає, що підставою для висновків стосовно нереальності господарських операцій із контрагентами були наявність інформації про порушення кримінальних проваджень за фактом фіктивного підприємництва, у яких фігурують безпосередні постачальники позивача - підприємства ТОВ Карлас Ком`юніті та ТОВ Крафт Інвест Груп та їх контрагенти. Крім того, відповідач зауважив, що доказами нереальності операцій, проведених контрагентами позивача - ТОВ Карлас Ком`юніті та ТОВ Крафт Інвест Груп є також інші чинники (відсутність персоналу та основних засобів, відсутність підприємства за вказаною адресою, віддаленість об`єктів один від одного, площа земельних ділянок на яких проводилися підготовчі роботи та те, що в період взаємовідносин з ТОВ Еліос Стратегія ТОВ Карлас Ком`юніті та ТОВ Крафт Інвест Груп надавалися послуги (будівельні роботи, послуги з реконструкції об`єктів та ін.) в адресу десятків інших контрагентів).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав наведені в апеляційній скарзі доводи.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого письмового відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідачем подано письмове клопотання про процесуальне правонаступництво, а саме: заміну відповідача - Офісу великих платників податків Державної податкової служби його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Клопотання мотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, в тому числі, Офіс великих платників податків Державної податкової служби. В той же час на базі ліквідованих органів утворено нові управління про роботі з великими платниками податків, зокрема, Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, яке створено 30.09.2020, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741030008085321. З 01.01.2021 розпочато здійснення територіальними органами ДПС своїх повноважень.

Розглянувши означене клопотання, дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження наведених в ньому обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання і здійснення відповідно до положень ст.52 КАС України процесуального правонаступництва, а саме: заміни відповідача - Офісу великих платників податків Державної податкової служби його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Офісом великих платників податків ДПС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Еліос Стратегія з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах із підприємствами ТОВ Крафт Інвест Груп (код 41827840) за період 01.09.2018-31.10.2018, ТОВ Карлас Ком`юніті (код 42043628) за період 01.10.2018-31.10.2018 та відображення зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з ПДВ за вересень-жовтень 2018 року (включно), а також в податкових деклараціях з податку на прибуток за три квартали 2018 року та за 2018 рік, або наступних податкових періодах згідно із правилами податкового обліку.

За результатами перевірки складений акт від 16.03.2020 №28/28-10-50-11/37807163, в якому зафіксовані виявлені порушення:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у ; бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями; розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку І активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, п.3 розд.ПІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868, що із урахуванням положень п.137.4 ст.137 Податкового Кодексу України, призвело до: заниження об`єкту оподаткування за 2018 рік та податку на прибуток у розмірі 4 165 859,15 грн. (у т.ч. за 4 квартал 2018 року у сумі 4 165 859,15 грн.);

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 з урахуванням п. 201.1 ст. 201 ПК України (що діяли на момент здійснення господарських операцій), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму - 3 857 276,99грн., у т.ч. за наступні звітні періоди: вересень 2018 - 565 000,00 грн.; жовтень 2018 - 3 292 276,99 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов, виходячи з таких обставин.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів (актів приймання-здачі робіт, платіжних доручень), аналізу даних податкової звітності позивача, даних комп`ютерних автоматизованих систем (в тому числі й даних Єдиного реєстру податкових накладних) встановлено, що між ТОВ Еліос Стратегія та ТОВ Крафт Інвест Груп , ТОВ Карлас Ком`юніті були укладені договори про виконання послуг (підготовчі роботи по плануванню внутрішніх технологічних доріг до моменту початку земляних робіт, роботи з планування та формування внутрішніх та зовнішніх тимчасових відвалів бульдозером, перевезення та переміщення в зворотному напрямку розкривної породи, виймання та навантаження земляного ґрунту гідравлічним екскаватором та гідравлічним завантажувачем в самоскиди) від 03.09.2018 №03/09-1, від 14.08.2018 №01/02-1.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем до перевірки надані акти приймання-здачі робіт, суми по яких були віднесені до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкові накладні, суми ПДВ по яких віднесені до складу податкового кредиту ТОВ Еліос Стратегія за відповідний період.

Водночас, до перевірки не надано будь-які інші документи, які розкривають суть операції, а саме: кількість фахівців, які виконували вказані роботи; обсяг робіт у людино-годинах; ціна (вартості) за одну людино - годину праці фахівця, який виконує конкретний від робіт, інформація щодо техніки, якою виконувались земельні роботи; загальна вартість конкретного виду виконаних робіт, розрахована із урахуванням характеру виконаних робіт, вартості праці однієї людино-години, їх обсягу.

За твердженням контролюючого органу надані до перевірки акти здачі-приймання не містять відомостей, які дають можливість встановити характер та зміст наданої послуги або виконаних робіт, їх обсяг, характер, осіб, які здійснювали такі операції та є відповідальними за їх здійснення.

Також, як зазначено в акті перевірки, ТОВ Крафт Інвест Груп , ТОВ Карлас Ком`юніті не мають достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, ділянок, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємств. Крім того, відсутні відомості про залучення до виконання робіт субпідрядників.

Крім того, згідно Єдиного реєстру досудових розслідувань, ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті є фігурантам кримінального провадження, зареєстрованого за № 32016100110000197, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 Кримінального кодексу України.

Виходячи з наведеного, контролюючим органом зазначено, що зафіксовані в акті перевірки відомості свідчать про ненадання послуг суб`єктом підприємницької діяльності, який задокументував їх первинне ведення у обіг, докази спростовують можливість подальшого руху фіктивно введених у обіг послуг по ланцюгам постачання (їх послідовного перевиставлення) безпосередньо до ТОВ Еліос Стратегія . Докази у акті перевірки ґрунтуються на доведенні неможливості здійснення операцій із ідентифікованим активом, внаслідок відсутності ресурсів для здійснення господарської діяльності у контрагентів ланцюга постачання.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення - рішення форми Р від 14.04.2020:

№ 0002235011 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 821 596,24 грн. (основний платіж - 3 857 276,99 грн., штрафна санкція - 964 319,25 грн.);

№ 0002245011 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 207 323,94 грн. основний платіж - 4 165 859,15 грн., штрафна санкція - 1 041 464,79 грн.).

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З огляду на п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 Витрати ) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На підставі п.7 П(с)БО 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Суд встановив, що позивач в періоді, що перевірявся, мав фінансово - господарські операції з ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті .

Між позивачем та ТОВ Карлас Ком`юніті (Виконавець) укладений договір № 03/09-1 від 03.09.2018, за умовами якого виконавець зобов`язувався здійснити послуги та виконати роботи на об`єктах, які зазначаються ТОВ Еліос Стратегія (Замовник), а саме: виконати підготовчі роботи по плануванню внутрішніх технологічних доріг до моменту початку земляних робіт; роботи з планування та формування внутрішніх та зовнішніх тимчасових відвалів бульдозером; перевезення та переміщення в зворотному напрямку розкривної породи, виймання; навантаження земляного ґрунту гідравлічним екскаватором та гідравлічним завантажувачем в самоскиди.

Також згідно умов договору №03/09-1 від 03.09.2018 Виконавцеві надавалось право на залучення субпідрядних організацій. Договором не передбачено, що Виконавець зобов`язаний узгодити, повідомити або вчинити інші подібні дії із Замовником відносно вибору субпідрядної організації. Таким чином, Виконавець самостійно визначав та залучав субпідрядників для виконання робіт, без повідомлення/узгодження із Замовником.

При цьому ТОВ Карлас Ком`юніті має діючу ліцензію ДАБІ від 25.07.2018.

За результатами виконаних в межах цього договору підготовчих робіт сторонами підписано акти прийому-здачі робіт, Виконавцем сформовано податкові накладні, Замовником проведено оплату.

Між позивачем та ТОВ Крафт Інвест Груп (Виконавець) укладений договір № 01/02-1 від 14.08.2018, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався здійснити послуги та виконати роботи на об`єктах, які зазначаються ТОВ Еліос Стратегія (Замовник), а саме: підготовчі роботи по плануванню внутрішніх технологічних доріг до моменту початку земляних робіт; роботи з планування та формування внутрішніх та зовнішніх тимчасових відвалів бульдозером; перевезення та переміщення в зворотному напрямку розкривної породи, виймання; навантаження земляного ґрунту гідравлічним екскаватором та гідравлічним завантажувачем в самоскиди.

Також згідно умов договору № 01/02-1 від 14.08.2018 Виконавцеві надавалось право на залучення субпідрядних організацій. Договором не передбачено, що Виконавець зобов`язаний узгодити, повідомити або вчинити інші подібні дії із Замовником відносно вибору субпідрядної організації. Таким чином, Виконавець самостійно визначав та залучав субпідрядників для виконання робіт, без повідомлення/узгодження із Замовником.

При цьому ТОВ Крафт Інвест Груп має діючу ліцензію ДАБІ від 18.04.2018.

За результатами виконаних в межах цього договору земляних робіт сторонами підписано акти прийому-здачі робіт, Виконавцем сформовано податкові накладні, Замовником проведено оплату.

На час здійснення господарської операції з позивачем вказані контрагенти мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб`єктності.

Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідає вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаної господарської операції в бухгалтерському обліку товариства.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження виконання вказаних вище договорів, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт, надання послуг, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що, виходячи зі специфіки укладених між ТОВ Еліос Стратегія та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані ТОВ Еліос Стратегія документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій. В наданих ТОВ Еліос Стратегія первинних документів визначено суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання послуг та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, в актах приймання-здачі робіт зазначено найменування робіт (послуг) та їх безготівкову оплату. Зауважень до наданих первинних документів, які підтверджують реальні зміни майнового стану ТОВ Еліос Стратегія , ні в акті перевірки, ні у відповіді на заперечення, ні в рішенні про розгляд скарги не наведено.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з виконання робіт, надання послуг меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Також позивачем в ході перевірки контролюючому органу була надана інформація, де безпосередньо виконувалися обумовлені вказаними вище договорами роботи. Факт реалізації укладених позивачем з ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті договорів відповідачем не спростований.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, зокрема, що вказані вище підприємства в період, що перевірявся, фактично не могли безпосередньо здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі виконувати роботи за укладеними з ТОВ Еліос Стратегія договорами через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних засобів, оренди складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся), та з огляду на дослідження ланцюга постачання.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з виконання певного виду робіт є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. У разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Факти відсутності у таких контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

В постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо справжнього стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи або послуги), не дивлячись на те, що контрагенти, можливо, і мають намір порушити податкове законодавство.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

В свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагентів позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операції з виконання робіт вказаними вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно контрагентів позивача.

Також є помилковим посилання відповідача на дослідження ланцюга постачання, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками таких операції, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно посилання в акті перевірки на наявність кримінальних проваджень за фактом фіктивного підприємництва стосовно посадових осіб безпосередніх контрагентів позивача ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті та їх контрагентів, судом встановлено, що ані на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ані на момент розгляду даної адміністративної справи означені кримінальні провадження не є завершеними, обвинувальні вироки за наслідками розслідування судом не постановлені, тому матеріали таких кримінальних проваджень самі по собі не мають доказової сили для цієї адміністративної справи.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Встановлені у справі обставини, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують, що позивач отримав виконані ТОВ Крафт Інвест Груп та ТОВ Карлас Ком`юніті роботи для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Досліджені судом надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст відповідної господарської операції і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Виходячи в вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно встановив, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки, за результатами якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 160/9576/20 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко