Постанова

від 16.03.2021 по справі 420/8531/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8531/20

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Дата і місце ухвалення 15.10.2020р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Градоначальницький на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Градоначальницький до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Сетам Одеської області Самодурової Наталії Валеріївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Шкоди Тетяни Миколаївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Тихонової Альони Станіславівни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Шарандак Ольги Іванівни, державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни про визнання протиправним та скасування наказу про задоволення скарги від 28.08.2020 року № 2935/5,-

В С Т А Н О В И Л А :

03.09.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Градоначальницький звернулось до суду першої інстанції з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Сетам Одеської області Самодурової Наталії Валеріївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Шкоди Тетяни Миколаївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Тихонової Альони Станіславівни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Шарандак Ольги Іванівни, державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ про задоволення скарги від 28.08.2020 року № 2935/5.

В обґрунтування поданого позову товариство посилалось на те, що оскаржуваним наказом була задоволена скарга громадянки ОСОБА_1 від 28.07.2020 року, зареєстрованої Міністерством юстиції України 29.07.2020 року за № Г-21312 та скасовані рішення від 21.05.2019 року №№ 46955687 та 46953791, прийняті державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни щодо реєстрації прав власності позивача на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає прийнятий наказ протиправним, винесеним у порушення п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно якого відповідач повинен був відмовити у задоволенні скарги через наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами з тих самих предмета і підстав, а саме - провадження у справі № 916/3943/19 (916/1028/20).

Крім того позивач посилався на те, що громадянка ОСОБА_1 є членом наглядової ради ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів , тобто посадовою особою товариства, а тому не могла не знати про розгляд господарським судом Одеської області спору з тими ж самими сторонами, предметом і підставами позову, як і про розгляд у червні 2020 року Міністерством юстиції України та відмову у задоволенні скарги ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів на рішення державних реєстраторів з аналогічних підстав.

На думку позивача, гр. ОСОБА_1 не мала повноважень на подання скарги до Міністерства юстиції України, а строк на подачу скарги пропущений, оскільки про можливе порушення прав власності товариство дізналось ще 23.03.2020 року з рішення приватного нотаріуса ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене, позивач вважає, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Градоначальницький подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт, аналогічно доводам, викладеним у позовній заяві,посилавсяна протиправність оскаржуваного наказу, вважаючи його прийнятим всупереч п. 4, п. 5, п. 7, п. 8 ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; подання скарги особою, яка не має на це повноважень та після закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2020 року № 2935/5, задоволено скаргу ОСОБА_1 від 28.07.2020 року та скасовані

рішення від 02.08.2018 року № 42348072, прийняте державним реєстратором Одеської філії державного підприємства СЕТАМ Одеської області Самодуровою Наталією Валеріївною;

рішення від 07.08.2018 року №№ 42429453, 42422549, 42425812, 42421650 від 29.08.2018 року №№ 42746769, 42749404, 42751946, 42752725, 42747738, прийняті державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Шкодою Тетяною Миколаївною;

рішення від 07.08.2018 року №№ 42422479, 42418766, 42420383, 42423829, 42426976, 42422094, 42419656, 421421670, від 17.08.2018 року №№ 42593872, 42592558, 42590189, 42591551, 42592025, 42592829, від 29.08.2018 року №№ 42741248, 42750930, прийняті державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Тихоновою Альоною Станіславівною;

рішення від 17.08.2018 року №№ 42593785, 42597831, 42597007, 42592582, 42588687, прийняті державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Шарандак Ольгою Іванівною;

рішення від 21.05.2019 року №№ 46955687, 46953791, прийняті державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`єю Юріївною.

Крім того, вказаним наказом тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Зазначений наказ прийнято на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 20.08.2020 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.07.2020 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2020 року № Г-21312 (далі - висновок).

Згідно вказаного висновку, колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції встановлено, що скаржниця є акціонером публічного акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів , яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Одеського відкритого акціонерного товариства по випуску ковальсько-пресових автоматів, та оскаржує реєстраційні дії, оскільки право власності на нежилі будівлі і споруди загальною площею 7975,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належить останньому на підставі свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 від 29.05.2003 року, яке зареєстровано у Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради 10.06.2003 року. Зазначено, що заявниця оскаржує реєстраційні дії, оскільки дізналась, що право власності на нежилі будівлі було зареєстровано за ТОВ Злагода-Д та до БТІ не надходив запит державного реєстратора Самодурової Н.В., а реєстраційна дія вчинена на підставі листа БТІ, складеного від імені директора БТІ Моргуна В.М., який на дату складання такого листа не був директором цього БТІ.

За наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 , встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_4 прийняла рішення та зареєструвала право власності на нежилі будівлі за товариством з обмеженою відповідальністю Злагода-Н не встановивши суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нежилі приміщення та не перевіривши інформацію про зареєстровані права на таке нерухоме майно до 01.01.2013 року, що за своїм наслідком призвело до подальших реєстраційних дій.

У висновку зазначено, що спочатку державні реєстратори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 прийняли рішення та зареєстрували поділ нежилих будівель на 11 окремих будівель з іншими адресами за ТОВ Злагода-Н без документів, що підтверджують присвоєння їм таких адрес, потім державні реєстратори ОСОБА_5 , ОСОБА_7 прийняли рішення та зареєстрували право власності на 11 будівель за ОСОБА_8 . Надалі державні реєстратори ОСОБА_5 , ОСОБА_9 зареєстрували право власності на 7 будівель за товариством з обмеженою відповідальністю Градоначальницький . Згодом державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала об`єднання 7 будівель в одну окрему будівлю з іншою адресою за ТОВ Градоначальницький без документа, що підтверджує присвоєння йому такої адреси.

З огляду на встановлені в ході розгляду скарги ОСОБА_1 обставини, колегія Міністерства юстиції України дійшла висновку, що рішення державного реєстратора ОСОБА_4 є протиправним, тому підлягає скасуванню, як і наступні рішення, що були прийняті іншими державними реєстраторами щодо нежилих будівель, оскільки вони були прийняті за наслідком протиправно прийнятого рішення державним реєстратором Самодуровою Н.В.

Не погоджуючись з прийнятим наказом, вважаючи його протиправним та необґрунтованим, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року№ 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною другою цієї статті визначено, що скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір), розглядає Міністерство юстиції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Частиною 5 статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 37 Закону).

Крім того, ч. 8 ст. 37 Закону № 1952-IV визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 37 Закону).

Частина дев`ята статті 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128).

Згідно з п. 2 вказаного Порядку, для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом. Рішення комісії оформляється висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Згідно п. 3 Порядку № 1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

З аналізу зазначених вище положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Порядку № 1128 слідує, що необхідною умовою для прийняття Міністерством юстиції до розгляду скарги є дотримання скаржником форми її подання, зазначення скаржником всіх відомостей, передбачених ч. 5 ст. 37 Закону № 1952-IV, а також, скарга повинна бути подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

При цьому, п.п. 5, 7 Порядку, передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги. У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

З наявної в матеріалах справи копії скарги ОСОБА_1 , адресованої Міністерству юстиції України, вбачається, що її подання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 є акціонером ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів та згідно ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" вона має право на участь в управлінні товариством, отримання дивідендів, отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства.

Скаржниця посилалась на те, що будь-які суттєві зміни відносно нерухомого майна вказаного товариства, за результатами яких відбувається його зменшення, зокрема, внаслідок неправомірних дій сторонніх осіб, стосуються її прав акціонера товариства, оскільки призводять до зменшення як кількості дивідендів товариства, право на отримання яких їй гарантовано Законом, так і частини вартості майна чи вартості частини майна товариства у разі його ліквідації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 5 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі.

В даному випадку правовий статус скаржниці, як акціонера ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів та аналіз положень Закону України "Про акціонерні товариства" в частині прав та обов`язків акціонерів акціонерних товариств дає підстави для висновку, що вилучення майна з володіння ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів , зокрема, шляхом його перереєстрації на інших осіб, впливає на вартість акцій його членів та отримання дивідендів, а також можливість отримання частки майна або його вартості у разі ліквідації товариства, що безпосередньо зачіпає майнові права учасників товариства, зокрема, і ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на звернення до Міністерства юстиції України із скаргою на дії та рішення державних реєстраторів.

Посилання позивача на те, що гр. ОСОБА_1 не додала до скарги документи у підтвердження своїх повноважень на подачу скарги, є необґрунтованими, з огляду на те, що скарга була подана заявницею у власних інтересах, тоді як докази наявності відповідних повноважень повинні бути продані у разі звернення зі скаргою представника скаржника.

В поданому позові ТОВ Градоначальницький посилалось на те, що на час подання скарги та на даний час триває судовий розгляд господарської справи № 916/3943/19, за позовом ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів до ТОВ Градоначальницький та державного реєстратора Одеської філії державного підприємства Сетам Одеської області Самодурової Наталії Валеріївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Шкоди Тетяни Миколаївни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Тихонової Альони Станіславівни, державного реєстратора Одеської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості Одеської області Шарандак Ольги Іванівни, державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни, громадянина ОСОБА_8 та ТОВ "Мост-Плюс" у межах справи про банкрутство ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів з того самого предмету і з тих самих підстав, що й викладені у скарзі.

З огляду на зазначене, позивач вважав, що Міністерство юстиції було зобов`язано на підставі п. 4 ч. 8 ст. 37 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмовити у задоволенні скарги.

Дійсно, пунктом 4 частини 8 ст. 37 Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

В свою чергу, з доданих до позовної заяви копій ухвали господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 28.04.2020 року та ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року вбачається, що господарським судом Одеської області було прийнято до розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів (далі ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів) до ТОВ Градоначальницький , державних реєстраторів ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мост-Плюс» та ОСОБА_8 , в якій товариство просило суд скасувати саме записи про право власності ТОВ Злагода-Д , ТОВ Градоначальницький та записи про право власності ФОП ОСОБА_8 , (за № 27538113, № 27533389, № 27535737, № 27536632).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в даному випадку провадження господарським судом Одеської області було відкрито за позовом ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів , а не за позовом ОСОБА_1 , та предметом оскарження були записи про право власності, а не рішення державних реєстраторів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент подачі ОСОБА_1 скарги до Міністерства юстиції України були відсутні підстави для відмови у її задоволенні на підставі п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень через відсутність судового провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Також звертаючись до суду першої інстанції позивач посилався на пропуск скаржником строку звернення із скаргою на дії, рішення чи бездіяльність державного реєстратора, встановлений ч. 3 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Позивач вважав, що ОСОБА_1 , як посадовій особі ТОВ ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів , а саме, члену наглядової ради товариства, не могло бути не відомо про прийняття рішень державними реєстраторами стосовно майна товариства. Позивачем вказано, що товариству стало відомо про можливе порушення його права власності ще 23.03.2020 року з рішення приватного нотаріуса ОСОБА_2 . На думку позивача, саме з вказаного моменту повинен обраховуватись строк подачі скарги на рішення державних реєстраторів.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне:

Частиною 3 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У поданій до Міністерства юстиції України скарзі заявниця вказувала на те, що про обставини прийняття державними реєстраторами протиправних, на її думку, рішень, та відповідно, порушення своїх прав їй стало відомо з листа голови правління ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів ОСОБА_11 від 17.06.2020 року.

З наданої до суду апеляційної інстанції копії листа від 17.06.2020 року № 160 вбачається, що заявниця була проінформована про ситуацію, яка склалась навколо ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів , їй було повідомлено про наявність рішень державних реєстраторів ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та запропоновано прибути до ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів для більш детального ознайомлення із ситуацією, яка склалася відносно нерухомого майна вказаного товариства.

ОСОБА_1 не заперечувала, що станом на момент подання скарги до Міністерства юстиції України вона являлась не лише акціонером ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів , а й членом наглядової ради вказаного товариства та обіймала посаду економіста з фінансової роботи. Дійсно, з наданого листа вбачається, що про вчинення реєстраційних дій стосовно спірного нерухомого майна та про прийняття рішень державними реєстраторами, ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів стало відомо 23.03.2020 року при намаганні здійснити державну реєстрацію нерухомого майна.

Однак, з долучених відповідачем пояснень ОСОБА_1 вбачається, що остання посилалась на те, що через складну епідеміологічну ситуацію, яка склалась в країні та введення карантину, було прийнято рішення про припинення скликання та проведення засідань наглядової ради ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів до моменту закінчення карантину на території України, а співробітники, які досягли 65-років (до яких відноситься і вона, оскільки дата її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), були направлені на самоізоляцію до моменту закінчення карантину.

Вказані обставини підтверджуються протоколами засідань Наглядової ради ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів від 20.03.2020 року.

Таким чином, долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 до моменту отримання листа голови правління ПАТ Одеський завод по випуску ковальсько-пресових автоматів ОСОБА_11 від 17.06.2020 року не була обізнана про оскаржувані нею рішення державних реєстраторів, однак, дізнавшись про порушення своїх прав, у межах визначеного частиною 3 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шестидесятиденного строку, звернулась і відповідною скаргою до Міністерства юстиції України.

З огляду на зазначене доводи позивача про те, що заявниця не могла не знати про прийняття оскаржуваних рішень є необґрунтованими припущеннями, а тому не приймаються до уваги колегією суддів.

Враховуючи все вищенаведене, колегія судів вважає, що прийнятий Міністерством юстиції України наказ від 28.08.2020 року № 2935/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 від 28.07.2020 року та скасування рішень державних реєстраторів є законними та обґрунтованими, прийнятим на підставі чинного законодавства та у межах повноважень а тому скасуванню не підлягає.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в позовній заяві та яким суд першої інстанції вже надав правову оцінку. Позивачем в поданій апеляційній скарзі не наведено жодного доводу стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Вказаних обставин не встановлено і судом апеляційної інстанції в ході розгляду даної справи.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на залишення без змін рішення суду першої інстанції, підстави для нового розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Градоначальницький залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16 березня 2021 року .

Суддя-доповідач: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова