Ухвала

від 16.03.2021 по справі 280/1909/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 280/1909/20

адміністративне провадження № К/9901/7235/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів -Желтобрюх І. Л., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі №280/1909/20 за позовом Фермерського господарства Дон до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання здійснити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Фермерське господарство Дон звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України, в якому просило: -визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 лютого 2020 року №1457314/32923973 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 31 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; -зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 31 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її направлення платником податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 лютого 2020 року, Комісією ДПС прийнято рішення № 1457314/32923973 про відмову в реєстрації податкової №4 від 31 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, але яких саме документів не підкреслено як того вимагає форма Рішення. Вказує, що форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані. Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення містять в собі лише загальне твердження про їх ненаданні, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані. Таким чином вказує на те, що таке рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для не прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість. Зазначає, що господарські операції, за результатами яких видані податкові накладні, мають, реальний характер, докази якої були надані Комісії, адже це і є головним критерієм, за яким має бути зареєстрована ПН, і суди здебільшого виходять із суті правовідносин, а не формальних критеріїв блокування, до того ж незаконних, оскільки вони не встановлені ПК України. Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує, а ні обставин здійснення платником податків господарської операції, а ні обставин наявності дати виникнення саме першої події (постачання продукції або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування. Зазначає, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, а також на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. Таким чином просить суд визнати протиправним рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 17 лютого 2020 року №1457314/32923973 та зобов`язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 31 січня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її направлення платником податку. Додаткові пояснення надано у відповіді на відзив (вх. №18641 від 22 квітня 2020 року).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1909/20.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року в адміністративній справі змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, скаргою Головне управління ДПС у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі №280/1909/20 за позовом Фермерського господарства Дон до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання здійснити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді І. Л. Желтобрюх

М. М. Яковенко