Рішення

від 11.03.2021 по справі 716/24/21

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/24/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2021 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.,

за участю секретаря судових засідань - Вікторівської Д.Я.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Барабащука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- стягнути з Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 16 642 грн. 39 коп.;

- стягнути з Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за грудень 2020 року у сумі 16 642 грн. 39 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона з 01.08.1992 по 31.12.2020 перебувала у трудових відносинах із Заставнівською центральною районною бібліотекою, яка довгий час знаходилася у підпорядкуванні відділу культури Заставнівської РДА, а з 26.12.2019 перейшла у підпорядкування Сектору культури Заставнівської РДА Чернівецької області.

Згідно наказу №51 від 31.12.2020 її було звільнено із займаної посади в зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП.

Однак, при звільненні відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі за грудень 2020 року, а також не здійснив виплату вихідної допомоги при звільненні, що в сукупності становить 16642,39 грн. Вказані обставини є грубим порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України та, на її думку, підлягають захисту в судовому порядку.

Також, із посилання на положення ст. 117 КЗпП України позивачка вважає, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, який на момент звернення до суду складає 1518 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Враховуючи викладене, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження за участю сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги та обґрунтувавши їх вищенаведеним, просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за грудень 2020 року в розмірі 10464,44 грн., допустивши негайне виконання в цій частині позовних вимог, а також 6177,95 грн вихідної допомоги та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував проти стягнення з Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь позивачки заборгованості по заробітній платі в розмірі 10 464, 44 грн. та вихідної допомоги в розмірі 6 177,95 грн. Однак, невизнав позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просив відмовити у задоволенні таких вимог, посилаючись на відсутність грошових коштів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, з оглянутих та досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів судом встановлено , що в період з 01.08.1992 по 30.12.2020 ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із Заставнівською центральною районною бібліотекою, в якій станом на 30.12.2020 працювала на посаді завідуючої відділом обслуговування ЦРБ (а.с.6).

31.12.2020 позивач була звільнена із займаної посадизгідно з наказом Сектору культури Заставнівської РДА №51 від 15.12.2020 відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, підстава припинення трудових відносин - скорочення штатної чисельності працівників (а.с.7).

Відповідний запис про звільнення ОСОБА_4 занесений до трудової книжки позивачки 31.12.2020 року за наказом №51 від 15.12.2020 (а.с.6 зворот).

Поряд з цим в наказі про припинення трудового договору №51 від 15.12.2020 обумовлено умови проведення розрахункових виплат ОСОБА_1 за період роботи з 22.05.2020 по 31.12.2020 та виплат вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

За змістом наявної в матеріалах справи довідки №315 від 31.12.2020 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за грудень 2020 року становить 16 642,39 грн (а.с.8).

Одночасно, у наданому позивачкою розрахунковому листі за грудень 2020 року, наведено усю суму нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати з розшифровкою за видами виплат та відображенням сум нарахованих окремих її складових, з якої вбачається, що сума нарахованої зарплати за розрахунковий період становить 10 464,44 грн, сума вихідної допомоги - 6 199,95 грн, що в сукупності складає 16 642,39 грн (а.с.9).

Будь-яких доказів на підтвердження відсутності заборгованості із виплати заробітної плати ОСОБА_1 стороною відповідача не надано.

За таких обставин судом встановлено, що в день звільнення позивача, Сектор культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, який згідно положення про сектор культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, затвердженого розпорядженням №339-р від 24.12.2019, є структурним підрозділом Заставнівської РДА та у підпорядкуванні якого знаходиться, зокрема, Заставнівська центральна районна бібліотека, не виплатив належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, що підтверджується сукупністю наданих позивачкою доказів, зокрема розрахунковим листком та довідкою, відповідно до якої вбачається, що станом на 31.12.2020 перед ОСОБА_1 значиться заборгованість по оплаті праці.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та отримання соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян урегульована Законом Про оплату праці , Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.

Зокрема, ст. 24 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата .

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, чинним законодавством України обов`язок виплати заробітної плати покладений саме на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, які зобов`язані дотримуватися строків виплати своїм працівникам заробітної плати.

Окрім того, приписами ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу працівникам передбачено, зокрема, виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 10464,44 грн та заборгованості по вихідній допомозі в сумі 6177,95 грн та зазначив, що вказана заборгованість дійсно не була виплачена ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю належного фінансового забезпечення .

У зв`язку з наведеним суд вважає за доречне звернути увагу на те, що відсутність фінансування та грошових коштів у підприємства, установи, організації не позбавляє його обов`язку з виплати належних працівникові грошових коштів, та не звільняє від відповідальності за невиконання цього обов`язку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №359/4100/16-ц.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі Мельниченко проти України , п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

У рішенні від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , заява №40450/04, ЄСПЛ зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених щодо державних підприємств та органів державної влади.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, враховуючи визнання відповідачем позову в частині наявності заборгованості по заробітній платі і вихідній допомозі та їх розміру, з огляду на викладені норми чинного законодавства України та наявність в матеріалах справи документального підтвердження наявності вищевказаної заборгованості, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 10 464,44 грн та вихідній допомозі в розмірі 6177,95 грн, на загальну суму 16642,39 грн, а тому позовні вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць, а саме в розмірі 10464,44 грн, підлягає негайному виконанню.

Поряд з цим, вирішуючи питання наявності правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, суд зазначає наступне.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не проведено повний розрахунок з позивачкою при звільненні, здійснити обчислення затримки розрахунку при звільненні позивачки на даному етапі є неможливим. А отже, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні є передчасною та не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 76, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області (код ЄДРПОУ 02231590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 10464,44 грн. та заборгованість по виплаті вихідної допомоги при звільненні в розмірі 6177,95 грн., всього на загальну суму 16 642,39 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області (код ЄДРПОУ 02231590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі за грудень 2020 року у розмірі 10464,44 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Представник позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , довіреність від 09.02.2021, зареєстрована в реєстрі за №169;

Представник відповідача - ОСОБА_3 , начальник Сектору культури Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Дата складення повного судового рішення: 16.03.2021

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ