Постанова

від 03.03.2021 по справі 910/3188/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Справа№ 910/3188/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі ГуцалО.В.

за участю представників зазначених в протоколі від 03.03.2021р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020

у справі № 910/3188/20 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого

Вознесіння" міста Харкова

до 1. Церковного управління (Єпископату) Німецької

Євангелічно-Лютеранської Церкви України

2. Міністерства культури та інформаційної політики України

про визнання недійсними рішень та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Євангелічно-лютеранська релігійна громада "Святого Вознесіння" міста Харкова" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України (відповідача-1) та Міністерства культури, молоді та спорту України (відповідача-2) про:

- визнання недійсним рішення "Про затвердження переліку громад Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України", оформленого протоколом 4-го засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України VI-го скликання від 12-13 вересня 2017 року;

- визнання недійсними рішень, оформлених протоколом позачергового засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 10 жовтня 2018 року;

- зобов`язання Міністерства культури, молоді та спорту України скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис № 15561070018001082 від 18 жовтня 2018 року про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі зміною в установчих документах, - про зміну керівника юридичної особи.

За твердженням позивача, рішення "Про затвердження переліку громад Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України" (далі - ЦУ (Єпископат) НЄЛЦУ), що оформлене протоколом 4-го засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України VI-го скликання від 12-13 вересня 2017 року, яким затверджено перелік громад ЦУ (Єпископат) НЄЛЦУ без громади позивача, є незаконним, оскільки позивача фактично виключили з числа громад, які об`єднуються Церковним Управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, що суперечить положенням статуту останнього, статуту позивача та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Наслідком прийнятого на засіданні Синоду 2017 року рішення стало те, що позивач (та ще 9 виключених громад) був усунений від участі в Синоді, на якому здійснюється управління Церковним Управлінням (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України.

Обґрунтовуючи незаконність такого рішення позивач посилається на відсутність у ЦУ (Єпископат) НЄЛЦУ статутних повноважень щодо виключення громад з релігійного об`єднання, центом якого є ЦУ (Єпископат) НЄЛЦУ.

Рішення Синоду, які прийняті 10 жовтня 2018 року позивач вважає є незаконним у зв`язку з відсутністю кворуму, порушенням порядку його скликання. Крім того позивач вважає, що цей Синод не проводився взагалі.

Вимога до Міністерства культури, молоді та спорту України є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення Синоду від 10 жовтня 2018 року, оскільки останнє, як суб`єкт державної реєстрації, у разі визнання недійсним цього рішення зобов`язане буде скасувати реєстраційний запис про керівника ОСОБА_1 з 10.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/3188/20 закрито провадження у справі № 910/3188/20 з позовом Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова" до Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви України та Міністерства культури та інформаційної політики України. Повернуто Євангелічно-Лютеранській релігійній громаді "Святого Вознесіння" міста Харкова" з Державного бюджету України 6306 (шість тисяч триста шість) грн. судового збору, сплаченого квитанцією № 0.0.1632642885.1 від 27.02.2020, яка знаходиться в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 910/3188/20.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Євангелічно-Лютеранська релігійна громада "Святого Вознесіння" міста Харкова 17.07.2020 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/3188/20 та направити справу№910/3188/20 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 р. апеляційну скаргу Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова у справі № 910/3188/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Пашкіна С.А. (які входять до складу другої судової палати)

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3188/20 та призначено її до розгляду на 17.09.2020.

10.08.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/3188/20 без змін.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3165/20 від 16.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3188/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 апеляційну скаргу у справі № 910/3188/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 справу № 910/3188/20 за апеляційною скаргою Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова на ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

17.09.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 відкладено розгляд справи № 910/3188/20 на 29.09.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/502/20 від 26.10.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Буравльова С.І. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3188/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А. (які входять до складу першої судової палати).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3188/20 за апеляційною скаргою Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі №910/3188/20 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Разіна Т.І., Іоннікова І.А. Розгляд справи призначено на 18.11.2020.

18.11.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020, після виходу головуючої судді з лікарняного, розгляд справи призначено на 09.12.2020.

В процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Разіна Т.І., Іоннікова І.А. заявлено самовідвід від розгляду апеляційної скарги Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі №910/3188/20, обґрунтовуючи його тим, що під час повторного автоматизованого розподілу справи № 910/3188/20 не було враховано спеціалізацію суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 року заяву колегії суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Іоннікової І.А., Разіної Т.І. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/3188/20 - задоволено. Матеріали справи №910/3188/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядження № 09.1-07/13/21 Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 р., у зв`язку з задоволенням заявленого колегією суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Іоннікової І.А., Разіної Т.І. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/3188/20 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3188/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 р. апеляційну скаргу у справі 910/3188/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Владимиренко С.В., Зубець Л. П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі №910/3188/20, розгляд справи призначено на 03.02.2021 року.

02.02.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.02.2021 року.

Розпорядження №09.1-08/564/21 Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3188/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року апеляційну скаргу у справі №910/3188/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року прийнято справу №910/3188/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О. та розгляд справи №910/3188/20 призначено на 03.03.2021 р.

Представник позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у справі №910/3188/20 та направити справу№910/3188/20 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

03.03.2021р. представники відповідачів у судове засідання не з`явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодекс) України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду судами України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви.

Відповідно до частин 2, 4 статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Позивач - релігійна громада "Святого Вознесіння" Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, є місцевою релігійною організацією, яка у канонічних та організаційних питаннях підпорядковується Німецькій Євангелічно-лютеранській Церкві України.

За статутом Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є центром релігійного об`єднання, який репрезентує всю Німецьку Євангелічно-лютеранську Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України. Кожна громада в складі Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є самостійною юридичною особою, а Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є неприбутковою організацією, яка здійснює свою духовну, адміністративну і господарську організацію відповідно до Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації".

Синод Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є вищим законодавчим органом Церкви України і належить до вищого рівня церковного керівництва.

Відповідно до резолюції 4-го засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України VI-го скликання, що датована 12-13 вересня 2017 року, Синодом Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України були прийняті рішення про затвердження переліку громад Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України (у складі 14 громад), а також ряд інших організаційно-господарський питань (затверджено звіт членів Президії Синоду, затверджено звіт ревізійної комісії, затверджено проект поточної бюджетної діяльності, прийнято до уваги доповіді тощо).

Інше рішення, яке оскаржує позивач, оформлено протоколом також як рішення Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви і датоване 10 жовтня 2018 року.

Згідно з цим протоколом, рішення Синоду стосуються:

- надання оцінки рішенням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , що оформлені протоколом № 09/10 засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України від 09 жовтня 2018 року, припинення повноважень ОСОБА_22 як Єпископського візитатора, припинення повноважень Президії Синоду у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 як членів Президії Синоду;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника - Єпископа Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви і внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, спір, який розглядається у цій справі, є спором між релігійною громадою, яка є першим організаційним рівнем управління Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, та вищим рівнем церковного управління - Церковним Управлінням (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви, і спір стосується в цілому рішень щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та її керівництва. Ці питання не є такими, що регулюються актами цивільного законодавства, а є предметом регулювання статутами позивача і відповідача-1.

Згідно статтею 29 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено, що церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Судова влада є складовою державної влади в України. Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, та, в тому числі, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, однак, у визначених випадках, наприклад, трудові спори, питання щодо ліквідації релігійної організації (правила цивільного судочинства), майнові спори (господарське судочинство) тощо.

Спори щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та порядку формування органів управління керівництва є внутрішньоцерковними спорами, на які не поширюється судова юрисдикція.

Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 15561070018001082 від 18 жовтня 2018 року про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що здійснений на підставі оскаржуваного рішення Синоду від 10 жовтня 2018 року, не змінює правову природу спору, оскільки підставою позову є недійсність рішення відповідача-1 внаслідок його невідповідності статуту, тобто церковним правилам. Вимога, що адресована Міністерству культури та інформаційної політики України, є похідною від вимоги про недійсність рішення відповідача-1, вона не стосується порушення публічних процедур і правил реєстрації, і її наявність зумовлена виключно діями відповідача-1, а не реєстратора.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020р. у справі № 916/3530/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що всі питання, пов`язані із діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції, відносяться до її внутрішньої статутної діяльності. Тому при незгоді окремих членів релігійної організації з прийнятими нею рішеннями, вони можуть оспорити їх в межах процедур, встановлених Статутом організації.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідачів.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обставини викладені апелянтом в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 р. у справі № 910/3188/20 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Євангелічно-Лютеранську релігійну громаду "Святого Вознесіння" міста Харкова.

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Євангелічно-Лютеранської релігійної громади "Святого Вознесіння" міста Харкова залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 р. у справі № 910/3188/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Євангелічно-Лютеранської релігійну громаду "Святого Вознесіння" міста Харкова.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.03.2021р., в зв`язку з виходом судді Алданової С.О. з відпустки.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець