Рішення

від 11.03.2021 по справі 908/93/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/8/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2021 Справа № 908/93/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50; код ЄДРПОУ 39820689)

До відповідача: Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Бабенка, буд. 2; код ЄДРПОУ 24910221)

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 7 413,36 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.01.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 7 413,36 грн.

12.01.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 13.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/93/21 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.02.2021, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Судом встановлено, що 19.01.2021 відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Проскурякова К.В. на лікарняному 11.02.2021, ухвалою суду від 22.02.2021 повторне проведення розгляду справи по суті призначено на 11.03.2021 о 10 год. 00 хв. без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу виконати вимоги ухвали суду від 13.01.2021, сторонам подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

11.03.2021 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами проведеної 23.06.2020 державним інспектором перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 4,8214 га кадастровий номер 2325585700:03:029:0003, розташованої на території Ільїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області, 03.07.2020 інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 348-ДК/0112П/07/01/-20 та здійснено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 7 413,36 грн. Згідно зі змістом вказаного протоколу особою, яка вчинила адміністративне правопорушення є керівник фермерського господарства ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Третім апеляційним адміністративним судом за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17.09.2020 в адміністративній справі № 329/589/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної Олени Анатоліївни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування постанови № 348-ДК/0115ПО/08/01/-20 від 13.07.2020 встановив наступні обставини: « ...суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем доведено, позивачем не спростовано, що земельна ділянка державної форми власності площею 4,8214 га, кадастровий номер 2325585700:03:029:0003, станом на час проведення контрольного заходу використовувалася Фермерським господарством Усенка Дмитра Григоровича в особі керівника Усенка Юрія Дмитровича без оформлення відповідного права в порядку, визначеному чинним законодавством, що є за своєю правовою природою самовільним зайняттям земельної ділянки, а тому оскаржувана постанова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області є обґрунтованою та правомірною.» Станом на час звернення до суду з вказаною позовною заявою відповідач не здійснив оплату шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 7 413,36 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 22 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 1166 ЦЕ України, ст. 56 ЗУ Про охорону земель , позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 7 413,36 грн.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву запропонований надати ухвалами суду від 13.01.2021 та 22.02.2021 до суду не направив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 11.03.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель - Мізерною О.А. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 4,8214 га кадастровий номер 2325585700:03:029:0003, розташованої на території Ільїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області (акт обстеження земельної ділянки № 348-ДК/206/АО/10/01/-20 від 23.06.2020 щодо огляду земельної ділянки площею 4,8214 га з кадастровим номером 2325585700:03:029:0003, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ільїнського старостинського округу Чернігівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області), проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області.

Перевіркою встановлено, що на земельній ділянці, яка використовується фермерським господарством Усенка Дмитра Григоровича без правовстановлюючих документів, присутні ознаки поверхневого обробітку ґрунту, зростають сільськогосподарські культури - соняшник. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 23.06.2020 №348-ДК/294/АП/09/01/-20 (а.с. 18-21).

03.07.2020 Усенко Ю.Д. ознайомлений з вищезазначеним актом, копію акту отримав, про що свідчить його підпис в акті (а.с. 21).

03.07.2020 інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 348-ДК/0112П/07/01/-20, в якому встановлено, що Фермерське господарство Усенка Дмитра Григоровича в особі керівника Усенка Юрія Дмитровича, не маючи правовстановлюючих документів, самовільно займає та використовує земельну ділянку державної форми власності площею 4,8214 га з кадастровим номером 2325585700:03:029:0003, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ільїнського старостинського округу Чернігівської селищної ОТГ Чернігівського району Запорізької області (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - посавища) (а.с. 22-23).

08.07.2020 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надіслано на адресу відповідача повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 08.07.2020 №348-ДК/0077/ИК/11/01/-20 на суму 7 413,36 грн., а також розрахунок розміру заподіяної шкоди (а.с. 24-26).

13.07.2020 інспектором складено постанову про накладення адміністративного стягнення №348-ДК/0115По/08/01/-20, якою керівника Фермерського господарства Усенка Д.Г. - гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. (а.с. 27-29).

Згідно зі змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №329/589/20 за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17.09.2020 за позовною заявою ОСОБА_2 до головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної Олени Анатоліївни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування постанови встановлено наступні обставини: « ...суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем доведено, позивачем не спростовано, що земельна ділянка державної форми власності площею 4,8214 га, кадастровий номер 2325585700:03:029:0003, станом на час проведення контрольного заходу використовувалась Фермерським господарством Усенка Д.Г. в особі керівника Усенка Ю.Д. без оформлення відповідного права в порядку, визначеному чинним законодавством, що є за своєю правовою природою самовільним зайняттям земельної ділянки, а тому оскаржувана постанова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області є обґрунтованою та правомірною.»

15.07.2020 інспектором здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який склав 7 413,36 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/93/21, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007.

В силу п. 7 названої Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1619 від 01.11.2000.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про державний контроль за використанням і охороною земель", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Згідно ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статті 56 ЗУ "Про охорону земель", згідно якої юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу (ч. 1). Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (ч. 2).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Застосування вищенаведених норм матеріального права в їх сукупності дає змогу дійти висновку про те, що правопорушником було заподіяно шкоду державі як власнику майна, права якого порушені.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пп. 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016 визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області

Отже, наведені приписи свідчать, що шкода заподіяна відповідачем державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Статтею 386 ЦК України визначені засади захисту права власності. Так, ч. 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Крім того, в контексті наданих позивачем доказів та встановлених на їх підставі обставин, слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону, основними принципами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відносно земельних ділянок, які були об`єктом перевірки судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які рішення органів виконавчої влади про їх передачу у власність, надання у користування (оренду) Фермерському господарству Усенка Дмитра Григоровича. Доказів зворотного відповідачем суду не надано. Натомість, факт використання зазначених земельних ділянок відповідачем підтверджено в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, яка означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу правопорушення.

Розрахунок завданої шкоди позивачем здійснено вірно.

Оскільки, при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.10.2018 по справі № 908/4007/15, постанові від 12.10.2018 по справі № 925/119/18, постанові від 12.09.2019 по справі № 908/1092/18, постанові від 12.11.2019 по справі № 914/2436/18.

На підставі викладеного, факт заподіяння відповідачем шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок на суму 7 413,36 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини у завданні шкоди.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Бабенка, буд. 2; код ЄДРПОУ 24910221) на користь держави (розрахунковий рахунок UA728999980314070611000008403; банк: Казначейство України (ел. адм. подат.); код отримувача (ЄДРПОУ): 37892348, отримувач: УК у Черн.рн/отг смт Черніг./24062200) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 7 413 (сім тисяч чотириста тринадцять) грн. 36 коп. Стягувач: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50; код ЄДРПОУ 39820689). Видати наказ.

3. Стягнути з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Бабенка, буд. 2; код ЄДРПОУ 24910221) на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50; код ЄДРПОУ 39820689) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.03.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.