Рішення

від 15.03.2021 по справі 910/16859/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2021Справа № 910/16859/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код: 09806443)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентолл" (Україна, 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17; ідентифікаційний код: 39398363)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 175 004,03 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентолл" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку заборгованості в розмірі 175 004,03 грн, з яких 104 154,00 грн заборгованості за кредитом, 0,03 грн заборгованості по відсоткам, 60 373,64 грн заборгованості по комісії, 6 821,55 грн пені та 3 654,81 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Заявою-договором № ID4962670 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 27.07.2018 та відповідачем-2 - зобов`язань за Договором поруки № HI 5781 від 27.07.2018.

Судом встановлено, що відповідачем-2 у цій справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_1 , місце проживання якого позивачем зазначено: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

17.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва у відповідь на запит суду від 02.11.2020 від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист №104/22-963 від 10.11.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.10.2000 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

01.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача-1 є: Україна, 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17.

На вказану адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

13.01.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-1, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.12.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 09.01.2021 не було вручене під час доставки відповідачу-1 та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Крім того, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 на адресу місця проживання відповідача-2 з метою повідомлення його про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

15.12.2020 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-2, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 07.12.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 12.12.2020 не було вручене під час доставки відповідачу-2, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд цієї справи та відповідачам були створені достатні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачами відзивів на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентолл" (далі - позичальник, відповідач-1) шляхом накладання електронного цифрового підпису було підписано Заяву-договір № ID4962670 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (далі - Заява-договір), згідно з п. 1.1 якої Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - позивач, банк) за умови наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Заяви-договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ "Таскомбанк", з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

У Розділі 2 Заяви-договору сторони погодили умови надання кредиту, а саме: розмір кредиту: 500 000,00 грн (п. 2.1 Заяви-Договору); розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001 % річних (підп. 2.3.1 пункту 2.3 Заяви-Договору); розмір комісійної винагороди: 1,75 % від суми виданого кредиту (щомісячно) (підп. 2.3.2 пункту 2.3 Заяви-Договору); термін і порядок погашення кредиту: згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним в Додатку № 1 до цього Договору (п. 2.5 Заяви-Договору); термін повернення кредиту: 27.07.2020 (п. 2.6 Заяви-Договору).

За умовами пунктів 3.1, 3.2 Заяви-договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно за графіком погашення кредиту. Остаточне погашення кредиту позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.6 цього Договору.

У пункті 4.1 Заяви-договору сторони погодили, що цей Договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.

Згідно з п. 4.3 Заяви-договору підписання Договору є підтвердженням наміру позичальника укласти Кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладення Договору.

У Додатку № 1 до Заяви-договору сторони погодили Графік погашення кредиту.

За змістом пункту 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (далі - Правила) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/інтернет клієнт банк "ТАС24/БІЗНЕС", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

27.07.2018 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №HI 5781 (далі - Договір поруки), у відповідності до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ "Рентолл" (далі - боржник) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID4962670 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 27.07.2018, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (далі - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 500 000,00 грн у терміни (строки), визначені Кредитним договором та Додатком № 1 до Кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 27.07.2020 (підп. 1.2.1 пункту 1.2 Договору поруки); щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001 % річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно з умовами Кредитного договору, та в строки, що встановлені Кредитним договором (підп. 1.2.2 пункту 1.2 Договору поруки); сплатити комісії в порядку та в розмірах, встановлених Кредитним договором (підп. 1.2.3 пункту 1.2 Договору поруки); сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором (підп. 1.2.4 пункту 1.2 Договору поруки); у випадках, передбачених Кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Кредитного договору (підп. 1.2.5 пункту 1.2 Договору поруки); інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, в тому числі, збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами Кредитного договору (підп. 1.2.6 пункту 1.2 Договору поруки).

За умовами пункту 2.1 Договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник.

Передбачена п. 2.1 цього Договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у пунктах 1.2, 1.3 цього Договору (п. 2.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 5.2 Договору поруки порука за цим Договором припиняється, якщо кредитор протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя.

Як зазначає позивач, ним було виконано свої договірні зобов`язання за Кредитним договором та перераховано на рахунок відповідача-1 кредитні кошти в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідача-1 за період з 27.07.2018 по 27.10.2020, натомість відповідач-1 взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором виконав неналежним чином, кредитні кошти позивачу в повному обсязі не повернув, а також не сплатив інші передбачені умовами Кредитного договору платежі, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 104 154,00 грн, а також заборгованість по відсоткам - 0,03 грн, заборгованість по комісії - 60 373,64 грн. Крім того, оскільки відповідач-1 прострочив оплату кредитних коштів згідно з графіком погашення кредиту, позивач нарахував пеню в розмірі 6 821,55 грн та штраф у розмірі 3 654,81 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів 104 154,00 грн заборгованості за кредитом, 0,03 грн заборгованості по відсоткам, 60 373,64 грн заборгованості по комісії, 6 821,55 грн пені та 3 654,81 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Внаслідок укладення договору шляхом підписання відповідачем-1 Заяви-договору від 27.07.2018, між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача-1 кредитних коштів у сумі 500 000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку відповідача-1 за період з 27.07.2018 по 27.10.2020.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по рахунку відповідача-1 за період з 27.07.2018 по 27.10.2020, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредитні кошти повернув позивачу в сумі 395 846,00 грн, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість по поверненню позивачу кредиту в сумі 104 154,00 грн.

Крім того, з наданих позивачем виписок по рахунку відповідача-1 за період з 27.07.2018 по 27.10.2020 вбачається, що відповідачем-1 було сплачено позивачу відсотки за користування кредитом у сумі 0,50 грн та комісійну винагороду в сумі 167 126,36 грн, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість по відсоткам у розмірі 0,03 грн та по комісії - 60 373,64 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.5 Заяви-договору та в Додатку № 1 до Заяви-договору сторони погодили внесення позичальником суми кредиту, комісії та відсотків за користування кредитом 27 числа кожного місяця протягом строку кредитування, остаточне погашення за кредитом відповідач-1 мав здійснити 27.07.2020.

Приймаючи до уваги умови Кредитного договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

В свою чергу, відповідач-1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії у передбачений Кредитним договором строк не виконав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому процесуальним законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 104 154,00 грн заборгованості за кредитом, 0,03 грн заборгованості по відсоткам, 60 373,64 грн заборгованості по комісії є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.3 Заяви-договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів та комісії за користування кредитом, передбачених цим розділом Правил, або строків повернення кредиту, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 18.2.5.1 Правил).

Перевіривши наведені у матеріалах справи розрахунки пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту та по комісії, за заявлений позивачем період, суд встановив, що вказані розрахунки є арифметично вірними, втім при додаванні нарахованих сум пені позивачем було допущено арифметичну помилку, відтак обґрунтованим є розмір пені 6 821,54 грн (4 715,18 + 2 106,36).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом пункту 18.2.5.2 Правил у випадку порушення цільового використання кредиту клієнт сплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. У випадку порушення зобов`язань, вказаних у пунктах 18.2.2.2.7, 18.2.2.2.9 цього розділу Правил клієнт сплачує штраф у розмірі 2 % від розміру кредиту, діючого на момент застосування штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 3 654,81 грн позивачем не наведено за яке саме зобов`язання, що виконано неналежним чином, було нараховано штраф. Кредитний договір та Правила не містять положень щодо можливості банка нараховувати позичальнику штраф за порушення строків виконання останнім грошових зобов`язань за Кредитним договором.

Доказів порушення позичальником визначених пунктами 18.2.2.2.7, 18.2.2.2.9 Правил зобов`язань щодо надання банку фінансової інформації, а також забезпечення умов для проведення банком перевірок за даними бухгалтерського, оперативного і складського обліку, цільового використання кредиту, його забезпеченості та своєчасності погашення, порушення яких, відповідно до п. 18.2.5.2 Правил, є підставою для нарахування штрафу суду не надано.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 3 654,81 грн є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Як було вказано вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки, за умовами якого відповідач-2 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії в порядку та в розмірах, встановлених Кредитним договором, неустойки за неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частин 1 - 4 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження повернення позивачу кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, а також пені за неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачі повинні відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають 104 154,00 грн заборгованості за кредитом, 0,03 грн заборгованості по відсоткам, 60 373,64 грн заборгованості по комісії та 6 821,54 грн пені.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 570,24 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів у рівних частинах по 1 285,12 грн, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн суд зазначає наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв`язку з розглядом справи у вигляді витрат на правову допомогу, яка складається з: 1) усна консультація та ознайомлення з матеріалами справи - 2 години - 1 000,00 грн; 2) визначення нормативної бази та підготовка позовної заяви - 3 години - 1 500,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано Договір № 2 про надання правової допомоги від 02.04.2019, Додаткові договори № 1 від 15.04.2019 та № 2 від 28.12.2019 до вказаного договору, меморіальний ордер № 658121080 від 20.10.2020 на суму 87 000,00 грн.

За змістом пункту 4.2 Договору № 2 про надання правової допомоги від 02.04.2019 в редакції Додаткового договору № 1 від 15.04.2019 клієнт (позивач) здійснює оплату вартості правової допомоги в 3-х денний термін з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості (акту приймання-передачі наданої правової допомоги), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу витрат позивача на правову допомогу адвоката між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентолл" (Україна, 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17; ідентифікаційний код: 39398363) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код: 09806443) 104 154 (сто чотири тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 0 (нуль) грн 03 коп. заборгованості по відсоткам, 60 373 (шістдесят тисяч триста сімдесят три) грн 64 коп. заборгованості по комісії та 6 821 (шість тисяч вісімсот двадцять одну) грн 54 коп. пені.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентолл" (Україна, 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17; ідентифікаційний код: 39398363) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код: 09806443) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 285 (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять) грн 12 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код: 09806443) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 285 (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять) грн 12 коп.

6. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 54,82 грн покласти на позивача.

7. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.03.2021

Суддя О.В. Нечай