Рішення

від 12.03.2021 по справі 910/20011/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2021Справа № 910/20011/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОЛАБ"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 58 160,50 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОЛАБ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 58 590, 22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №53-122-01-19-08966 від 11.12.2019 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

04.01.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Також, разом із заявою про усунення недоліків позивач подав позовну заяву, в якій позивач просить про стягнення основного боргу в сумі 55 621, 08 грн., 3% річних в сумі 1 145, 00 грн., інфляційні витрати в сумі 1 394, 42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/20011/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

01.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про часткову оплату заборгованості та не вірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Також, відповідач заявив клопотання про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

16.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2019 між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (замовника, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОЛАБ" (постачальник, позивач) укладений договір поставки №53-122-01-19-08966 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 1.2. договору, предметом поставки по даному договору є 15990000-4 (фільтри лабораторні), які передбачені специфікацією №1 до даного договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 59 415,00 гри. (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гри. 00 коп.), крім того ПДВ - 11 883,00 грн. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три грн. 00 коп.) (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору складає 71 298,00 грн. (сімдесят одна тисяча двісті дев`яносто вісім грн. 00 коп.)

Згідно п. 2.3. договору кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, сторонами погоджено, що продукція поставляється "Постачальником" у 2020р. в строк до 31.03.2020 на умовах: DDP Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП „Складське господарство" ДП НАЕК „Енергоатом".

Оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС (п. 6.1. договору).

Товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції : видаткова накладна, паспорт якості або сертифікат якості (п. 8.2. договору).

Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем (п. 8.4. договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатки (для контрагентів які застосовують печатку ). Строк дії даного договору - по 3.12.2020 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 71 298,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №5 від 20.02.2020.

Оскільки, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар за договором поставки №53-122-01-19-08966 від 11.12.2019 у розмірі 15 676,92 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 55 621,08 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковою накладною №5 від 20.02.2020 поставив відповідачу товар на суму 71 298,00 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС .

На виконання п. 8.1. договору позивачем пройдено вхідний контроль та отримано ярлики на придатну продукцію №1-3-39 від 11.03.2020 та №1-1-24 від 11.03.2020

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідач здійснив повністю оплату за поставлений товар у сумі 71 298,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №11059 від 02.12.2020, №621 від 21.01.2021, №1045 від 02.02.2021 та випискою з рахунку позивача.

Отже, під час розгляду справи, відповідач згідно із платіжними дорученнями №621 від 21.01.2021, №1045 від 02.02.2021 сплатив на користь позивача суму заборгованості у сумі 55 621,08 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума основного боргу у розмірі 55 621,08 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/20011/20 в частині позовних вимог про стягнення 55 621,08 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані 3% річних у сумі 1 145,00 грн та інфляційні втрати у сумі 1 394,42 грн. Згідно із розрахунку доданого до позовної заяви вбачається, що нарахування 3% річних здійснюється з 26.04.2020 по 13.08.2020 на суму заборгованості 71 298,00 грн, з 14.08.2020 по 02.12.2020 на суму заборгованості 56 008,80 грн, та нарахування інфляційних втрат здійснюється з травня 2020 року по липень 2020 року та з серпня 2020 року по листопад 2020 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки умовами договору передбачено, що оплата проводиться на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію (11.03.2020), враховуючи, що 25.04.2020 є вихідним днем, то початок відліку здійснюється з 27.04.2020.

Крім того, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період, за який здійснюється нарахування 3% річних.

За таких обставин, періодом нарахування 3% річних є 27.04.2020 по 12.08.2020 та 14.08.2020 по 01.12.2020.

Здійснивши перерахунок 3% річних за періоди з 27.04.2020 по 12.08.2020 та 14.08.2020 по 01.12.2020, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 1 136,16 грн, у зв`язку із чим вимоги підлягають частковому задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Таким чином, судом здійснено розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому сума інфляційних втрат складає 1 394,42 грн, у зв`язку із чим вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОЛАБ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги у розмірі 5500,00 грн, судом встановлено наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно із попереднім розрахунком позовних вимог, наведеного у позовній заяві, очікувані витрати на правову допомогу становлять 5500,00 грн.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів позовної заяви додані договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №231120 від 23.11.2020, укладений між позивачем та адвокатом Ковбасою В.М.; акт приймання-передачі послуг №1 від 10.12.2020 на суму 5 500,00 грн; свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю КВ №000615; ордеру серії АА №1063504 від 11.12.2020.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Проаналізувавши акт приймання-передачі послуг №1 від 10.12.2020 на суму 5 500,00 грн, судом встановлено про надання послуг на підготовку відповіді на відзив відповідача у розмірі 1 500,00 грн, однак враховуючи відсутність у матеріалах справи відповіді на відзив, суд прийшов до висновку, шо позивачем належними та достатніми доказами не доведено понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 1 500,00 грн на підготовку відповіді на відзив, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні в цій частині.

Відповідачем було заявлено клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОЛАБ" задоволено частково.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, ст. 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/20011/20 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 55 621,08 грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вулиця НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., місто Вараш; ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОЛАБ" (02002, місто Київ, вулиця МИКІЛЬСЬКО-СЛОБІДСЬКА, будинок 1-А; ідентифікаційний код 38133040) 3% річних у розмірі 1 136,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 394,42 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.03.2021.

Суддя О.В. Гулевець