Рішення

від 15.03.2021 по справі 910/18457/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2021Справа № 910/18457/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" (Україна, 01033, м. Київ, Спортивна площа, буд. 3; ідентифікаційний код: 36843876)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрім" (Україна, 02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 9, кв. 187; ідентифікаційний код: 41312023)

про стягнення 21 400,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрім" (далі - відповідач) про стягнення 21 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором поставки № К/15-68 від 24.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

09.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатком.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 9, кв. 187.

На вказану адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 14.12.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

20.01.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.12.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 16.01.2021 не було вручене відповідачу під час доставки та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 14.12.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

19.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зміну свого найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна".

Розглянувши вказане клопотання та додані до нього документи, суд здійснив зміну найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

24.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрім" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №К/15-68 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти) покупцеві товар, вказаний у Специфікації, а покупець зобов`язується приймати поставлений товар та оплачувати його в повному обсязі на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.8 Договору підтвердженням приймання-передачі товару є підпис уповноважених осіб сторін на видатковій та товарно-транспортній накладній.

Поставка товару здійснюється на піддонах та в кегах, які є зворотною (заставною) тарою. Вимоги до зворотної (заставної) тари визначені у Додатку № 3 до Договору. Покупець зобов`язаний повернути постачальнику зворотну (заставну) тару в такі строки: піддони - впродовж 90-та (дев`яноста) календарних днів з моменту поставки товару, кеги - негайно після звільнення вмісту, але в будь-якому разі не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару (пункт 3.1 Договору).

У пункті 3.7 Договору сторони погодили, що у разі неповернення зворотної тари в строки, вказані в цьому Договорі, або повернення пошкодженої зворотної тари постачальник має право виставити рахунок на оплату неповерненої чи пошкодженої тари, а покупець зобов`язується здійснити оплату за таку тару за заставною вартістю, зазначеною в документах, впродовж 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту виставлення рахунку постачальником.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу товар вартістю 17 280,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № НПЛ00009567 від 30.05.2019.

Товар за вказаною товарно-транспортною накладною було прийнято відповідачем, про що свідчить підпис відповідальної особи відповідача (вантажоодержувача) та відтиск його печатки у зазначеній накладній.

За твердженнями позивача, товар було поставлено відповідачу у зворотній тарі: на піддонах вартістю 100,00 грн у кількості 4 шт., що підтверджується належним чином засвідченою копією товарно-транспортної накладної № НПЛ00009569 від 30.05.2019, та в кезі об`ємом 50 літрів вартістю 2 100,00 грн у кількості 24 шт., про що свідчить належним чином засвідчена копія товарно-транспортної накладної № НПЛ00009570 від 30.05.2019.

Позивач вказує на те, що відповідач, в порушення пункту 3.1 Договору, зворотну тару по поставці товару 30.05.2019 не повернув, у зв`язку з чим 15.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 1048 від 15.11.2019 про відшкодування вартості зворотної тари в сумі 60 960,00 грн за Договором, до якої було додано рахунок на оплату на суму 60 960,00 грн № 1459 від 15.11.2019 (докази направлення та отримання вказаної претензії відповідачем містяться в матеріалах справи), після чого відповідачем було повернуто позивачу зворотну тару - кегу в кількості 14 шт.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач у повному обсязі не повернув зворотну тару, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь вартість неповернутої за Договором зворотної тари в сумі 21 400,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 17 280,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв № НПЛ00009567 від 30.05.2019, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підпис відповідальної особи та відтиск печатки відповідача у зазначеній накладній.

Як встановлено судом, товар було поставлено відповідачу у зворотній тарі: на піддонах вартістю 100,00 грн у кількості 4 шт., що підтверджується належним чином засвідченою копією товарно-транспортної накладної № НПЛ00009569 від 30.05.2019, та в кезі об`ємом 50 літрів вартістю 2 100,00 грн у кількості 24 шт., про що свідчить належним чином засвідчена копія товарно-транспортної накладної № НПЛ00009570 від 30.05.2019.

Вартість зворотної тари також підтверджується наявними в матеріалах справи Довідкою вих. № 1156 від 13.11.2020 та Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 02843 за листопад 2020, контрагент - ТОВ "Санрім".

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.1 Договору, зобов`язання з повернення позивачу зворотної (заставної) тари мало бути виконане відповідачем по піддонам - впродовж 90-та (дев`яноста) календарних днів з моменту поставки товару (тобто до 28.08.2019 включно), по кезі - не пізніше 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару (тобто до 29.06.2019 включно).

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, останнім було повернуто позивачу кегу в кількості 14 штук.

Суд встановив, що на виконання пункту 3.7 Договору позивач разом з претензією вих. №1048 від 15.11.2019 направив відповідачу рахунок на оплату на суму 60 960,00 грн №1459 від 15.11.2019. Вказану претензію разом з рахунком відповідач отримав 02.12.2019, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303113873828.

Виходячи зі змісту пункту 3.7 Договору, зобов`язання відповідача щодо оплати вартості неповернутої тари мало бути виконано впродовж 5-ти (п`яти) робочих днів з моменту виставлення рахунку постачальником.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань (щодо оплати вартості неповернутої зворотної тари) є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, документально обґрунтованою є заборгованість відповідача за Договором з оплати вартості неповернутої тари в розмірі 21 400,00 грн (4 х 100,00 грн (вартість 4-х піддонів) + 10 х 2 100,00 грн (вартість 10 кег)).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у розмірі 21 400,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрім" (Україна, 02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 9, кв. 187; ідентифікаційний код: 41312023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові продукти Україна" (Україна, 01033, м. Київ, Спортивна площа, буд. 3; ідентифікаційний код: 36843876) заборгованість в розмірі 21 400 (двадцять одна тисяча чотириста) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.03.2021

Суддя О.В. Нечай