Рішення

від 15.03.2021 по справі 910/19859/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2021Справа № 910/19859/20 Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Грей"

(вул. Рейтарська, буд. 17, м. Київ, 01030)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магна Віс"

(вул. Предславинська буд 28, м. Київ)

про стягнення 15 132,57 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Грей" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магна Віс" (далі-відповідач) про стягнення 15 132,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 відкрито провадження у справі №910/19859/20, постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105475122735 повернуто до суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України .

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України ).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України , не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України ).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України , проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Грей" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом посилаючись на те, що згідно умов укладеного у спрощений спосіб між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магна Віс" договору поставки, позивач поставив останньому товар на загальну суму 15 132, 57 грн.

Оскільки відповідач оплатив цей товар лише частково, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю Смарт Грей 15 132, 57 грн., позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) просив суд стягнути Товариства з обмежено відповідальністю "Магна Віс" вищевказану суму боргу.

На виконання вказаної угоди Товариство з додатковою відповідальністю "Смарт Грей" згідно підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання видаткових накладних №391 від 05.02.2020 на суму 1 808, 41 грн.; №441 від 09.02.2020 на суму 2 484,00 грн.; №447 від 10.02.2020 на суму 7 316, 21 грн.; №520 від 14.02.2020 на суму 1 323,00 грн.; №548 від 17.02.2020 на суму 3 456, 00 грн.; №554 від 17.02.2020 на суму 533,78 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями цих товаророзпорядчих документів. Загальна сума боргу відповідно до вищезазначених накладних становить 16921,40 грн.

Згідно платіжного доручення №678 від 11.03.2020 відповідачем було сплачено 20 062,35 грн. за поставлений товар в повному обсязі, отже з урахуванням повної сплати за вищевказаними накладними залишок переплати за платіжним дорученням №678 склав 3 140, 95 грн.

Згідно до зворотної накладної №2 від 17.02.2020 було здійснено повернення товару поставленого позивачем відповідно до накладної №519 від 14.02.2020 на суму 1432,68 грн.; відповідно до накладної №565 від 18.02.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 3 462, 76 грн., але з урахуванням залишку переплати згідно платіжного дорученням №678 від 11.03.2020 в сумі 3 140, 95 грн. та платіжного доручення №782 від 30.06.2020 на суму 1500, грн. заборгованість відсутня, а залишок переплати за платіжним доручення №782 від 30.06.2020 становить 1 178,19 грн. ; згідно видаткової накладної №580 від 19.02.2020 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 2 214,00 грн., але з урахуванням залишку переплати за платіжним дорученням №782 від 30.06.2020 сума боргу по накладній №580 від 19.02.2020склала 1 035,81 грн.; згідно накладної №651 від 24.02.2020 позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4 279,50 грн., згідно зворотної накладної №5 від 14.05.2020 було здійснено повернення товару на суму 461, 25 грн. ПДВ 92,25 грн., отже сума боргу по накладній №651 становить 3 726,00 грн.

Відповідно до видаткових накладних №727 від 29.02.2020 на суму 1 955,94 грн., №741 від 02.03.2020 на суму 4 462,94 грн., №818 від 06.03.2002 на суму 2 484, 80 грн.; №845 від 10.03.2002 на суму 963,90 грн. позивачем було виконано свої зобов`язання в частині поставки товарів, однак відповідачем не було сплачено суму заборгованості за вищевказаними накладними.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, становить 14 628, 71 грн.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України ).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України ).

Судом встановлено, що між Товариством з додатковою відповідальністю "Смарт Грей" та Товариством з додатковою відповідальністю "Магна Віс" був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

01.09.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію та акти звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 26.08.20200, проте зазначені вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Смарт Грей" були залишені відповідачем без задоволення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України , глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України , продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу .

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати суми у розмірі 15 132, 57 грн. відповідачем не виконано. Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 01.01.2020 по 26.08.2020 року 190,08 грн. - інфляційні нарахування, 313, 78 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 313, 78 грн. - 3 % річних та 190,08 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2020 по 26.08.2020.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 18 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Грей" та Адвокатом Ступаком Сергієм Олександровичем 27.09.2020 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Грей" доручає, а Ступак Сергій Олександрович бере на себе зобов`язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової допомоги Клієнту на підставі поданої заявки.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Дія Договору закінчується після стягнення заборгованості по рішенню першої інстанції (пункт 2.3 Договору).

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України , має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано звіт про надані юридичні послуги від 04.12.2020, рахунок-фактуру №26 від 22.10.2020 та платіжне доручення №2053 від 30.10.2020 на суму 18 000 грн. Стосовно наданого звіту наданих послуг від 04.12.2020 суд зазначає наступне. Пунктом 7 зазначено підготовка до судового засідання (розгляду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ Магна Віс .

Однак, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судових засідань, окрім того станом на момент ухвалення рішення у справі №910/19859/20 жодних процесуальних документів у справі, окрім позовної заяви, від представника позивача до суду не надходило.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що нараховані витрати на професійну правничу допомогу відповідно до звіту наданих послуг від 04.12.2020 за п. 7 є необґрунтованими, недоведеними, документально непідтвердженими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73 , 74 , 76-80 , 86 , 129 , 165 , 219 , 232 , 233 , 236-238 , 240 , 241 , 252 ГПК України , Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Магна Віс (03150, м. Київ, вул. Предславінська, буд.28; Код ЄДРПОУ - 41426792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Грей (01030, м.Київ,вул.Рейтарська, буд. 17; код ЄДРПОУ - 40330130) 14 628, 71 грн. - основного боргу, 313,78 грн. - 3% річних, 190, 08 грн. - інфляційні нарахування, 9 000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 102, 00 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України . Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253 , 254 , 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України .

Суддя М.О.Лиськов