Рішення

від 15.02.2021 по справі 917/1852/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2021 р. Справа № 917/1852/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030

до Комбінату комунальних підприємств, вул. Ринкова, 19, Котелевський район, Полтавська область, смт. Котельва, 38600, код ЄДРПОУ 03351548

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 29-01/1937 від 12.11.2020 року (вх. № 2029/20) до Комбінату комунальних підприємств про стягнення заборгованості в розмірі 8 952,58 грн. за договором № 802 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 12.12.2012 року, яка складається з: 4 411,59 грн. - основний борг, 4 411,59 грн. - пеня, 62,50 грн. - 3% річних та 66,90 грн. - інфляційні витрати.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 802 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 12.12.2012 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Частиною першою статті 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (малозначними справами є, зокрема, справи, в яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.11.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1852/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. ст. 167, 184 ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 27.11.2020 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась рекомендованим листом сторонам за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення, які міститься в матеріалах справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач направив до суду відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні позовних вимог.

Будь-які інші заяви, клопотання тощо до суду від сторін не надходили.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

12.12.2012 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація, позивач) та Комбінатом комунальних підприємств (споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 802 "С" (договір).

За вказаним договором позивач взяв на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень відповідача (споживача) до межі розподілу балансової належності теплових мереж будівлі за адресою: вул. Жовтнева, 214 в смт. Котельва - готель "Котельва" (пункт 1 договору).

Межею розподілу є вимикаючий пристрій в ТК - 20 (згідно схеми, яка є невід`ємною частиною Договору) (абзац 2 пункту 2 Договору).

У свою чергу на відповідача покладено обов`язок сплачувати за фактично отриману теплову енергії.

Згідно пункту 17 Договору: "Облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача, проводиться по лічильнику: PolluThermX 10 I/imp B 3,6 V № 24651054".

Зняття показань з приладів обліку проводяться споживачем, записуються в журналі встановленої форми і передаються в Теплопостачальній організації 25 числа кожного місяця, або по телефону 510-464 з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом керівника та печаткою підприємства за наявності.

Відповідно до пункту 21 Договору: "Кількість теплової енергії, яка щомісячно нараховується Споживачу в опалювальний період за опалення, визначається, як різниця показань теплового лічильника на 25 число звітного місяця та на 25 число минулого місяця, з урахуванням коефіцієнту втрат на теплових мережах по формулі наведеній в цьому пункті".

Пунктом 31 договору передбачено, що оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Відповідно до пункту 32 Договору: "Всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного "теплопостачальною організацією" споживачу з обов`язковим застосуванням діючих тарифів.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

Пунктом 12 договору передбачено, що споживач зобов`язаний розглянути направлений йому теплопостачальною організацією акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

Відповідно до абзацу 3 пункту 32 договору у разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Згідно з матеріалами справи, протягом спірного періоду з 01.01.2020 року по 02.03.2020 року позивачем направлялися відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки.

Відповідач за цей період акти приймання-передачі теплової енергії не підписав. А тому позивач вважає акти оформленими відповідно до вимог чинного законодавства і вони підтверджують факт надання відповідачу теплової енергії.

Згідно пунктом 33 договору споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням відповідача, 02.03.2020 року проведено опломбування вузла обліку теплової енергії у приміщення готелю Котельва по вул. Полтавський шлях, 214 в смт. Котельва, а вже 03.03.2020 укладено додаткову угоду до договору про його припинення з 02.03.2020 року.

Позивачем надано копії відповідних рахунків на оплату теплової енергії за період з січня 2020 року по березень 2020 року (а.с. 20-22).

В матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем на адресу відповідача рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2020 року по березень 2020 року (копії реєстрів поштових відправлень, а.с. 26-28).

Згідно п. 41 договору споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів. Споживач може проводити попередню оплату за місяць, наступний за розрахунковим. Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, теплопостачальна організація зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди.

Порушуючи договірні зобов`язання відповідач не здійснював розрахунків за теплову енергію за період січень - березень 2021 року.

Крім того, позивач в обгрунтування нарахованої відповідачу заборгованості зазначає, що 14.01.2020 року постановою № 87 НКРЕКП встановлено ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб різних категорій споживачів. Вказана постанова набрала чинності 17.01.2020 року.

Відповідно до пункту 42 Договору: "У випадку зміни тарифів "Теплопостачальна організація" повідомляє про це Споживачу у порядку, визначеному законодавством і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів. Нові тарифи є обов`язковими до застосування і набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Рахунки та акти приймання-передачі за кожен місяць спірного періоду, з нарахованою умовно-постійною складовою тарифу, направлялися поштою на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами згрупованих поштових відправлень листів за січень-березень 2020 року.

Однак, всупереч вказаному, відповідачем не виконано свого обов`язку щодо оплати вартості умовно-постійної складової двоставкового тарифу за період з 01.01.2020 року по 02.03.2020 року, а тому утворилася заборгованість в розмірі 4 411,59 грн.

Згідно пункту 34 договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги № 686-ХІ від 20.05.99 р., а також стягнення 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат, згідно ст. 625 ЦК України.

З урахуванням умов договору та норми чинного законодавства, позивачем за період з 01.01.2020 року по 02.03.2020 року нараховано пеню в розмірі 4 411,59 грн., 3% річних в розмірі 62,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 66,90 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з вимогою про стягнення 4 411,59 грн. за теплову енергію, 4 411,59 грн., 3% річних - 62,50 грн. та інфляційні втрати - 66,90 грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про теплопостачання тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 визначено, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. (ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання ).

Відповідно до частини 1 статті 2, п. 2 статті 5, абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, як встановлення тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

01.06.2011 року постановою Кабінету Міністрів України № 869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін).

Згідно з п. 1 Порядку він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - вартість одиниці теплової енергії, визначена з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії або відповідно до норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуги з постачання теплової енергії.

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:

- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плата за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Зі змісту Порядку слідує, що плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання (теплову енергію).

Згідно п. 14 Порядку калькулювання собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з розрахунку на планований період.

Відповідно до п. 12 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, а також витрат і втрат, визначених відповідно до методик (порядків), затверджених у встановленому порядку, з урахуванням ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Пунктом 48 Порядку встановлено, що формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та відповідного річного планованого прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Під час формування двоставкових тарифів на теплову енергію визначаються планована повна собівартість, витрати на відшкодування втрат і планований прибуток від ліцензованої діяльності відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини (п. 49 Порядку).

Пунктом 42 Порядку встановлено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається, зокрема, як абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження об`єктів теплоспоживання.

Постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 87 від 14.01.2020 року встановлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства Полтаватеплоенерго тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб різних споживачів на рівні:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу - 1 004,48 грн./Гкал без ПДВ;

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу - 46 161,82 грн./Гкал без ПДВ.

Судом встановлено, що позивач застосовує двоставковий тариф на підставі постанови національного регулятора, дані тарифи не були скасовані чи визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Пунктом 31 Договору передбачено: Оплата за опалення, що проводить Споживач , стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом . Тобто, в Договорі сторони не обумовили, який саме тариф підлягає застосуванню при розрахунках за спожиту теплову енергію: одноставковий, чи двоставковий.

Отже, при застосуванні встановлених національним регулятором тарифів Позивач не порушив умов договору.

Згідно з п. 32 Договору: Всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного Теплопостачальною організацією Споживачу з обов`язковим застосуванням діючих тарифів.

Факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.

В разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за спірний період з 17.01.2020 року по 02.03.2020 року позивачем відповідачу направлялися акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки. Акти приймання-передачі теплової енергії Відповідачем не підписані, однак відповідно до п. 32 Договору такі акти вважаються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджують факт надання Відповідачу теплової енергії.

Згідно з п. 33 Договору Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за відпуск теплової енергії, матеріалами справи підтверджено, що порушення Відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію мало місце.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 4 411,59 грн. заборгованості за договором № 802 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 12.12.2012 року є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони у Договорі погодили, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги № 686-ХІ від 20.05.99 р., а також стягнення 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат, згідно ст. 625 ЦК України (п. 34 договору).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вказаних положень норм чинного законодавства та умов Договору, Позивачем нараховано пеню в сумі 4 411,59 грн., 3% річних в сумі 62,50 грн., інфляційні втрати в сумі 66,90 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі нарахування проведено правильно.

У відзиві відповідач висловлює свою незгоду з нарахуванням пені, оскільки вважає, що до нього мали бути застосовані положення Закону України Про житлово-комунальні послуги як до індивідуального споживача. Згідно з пунктом 6 статті 1 вказаного Закону: індивідуальний споживач - фізична або юридична особа…, яка є власником (співвласником) нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб… . Комбінат комунальних підприємств є споживачем послуг.

Відповідно до частини 1 статті 26 вказаного Закону: У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу .

Позивачем нарахувано 1% пені за кожен день прострочення, що на думку відповідача не відповідає Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 26).

Крім того, відповідач вважає, що вказаний у позовній заяві спірний період з 01.01.2020 р. по 02.03.2020 р. є неправильним, оскільки плату за приєднане теплове навантаження Позивач повинен нараховувати тільки з 17.01.2020, тобто з дати набрання чинності постановою № 87 НКРЕКП від 14.01.2020.

В обґрунтування викладеного у відзиві, відповідач надає копії документів, які направлені цінним листом з описом вкладення позивачу.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він виклав свої заперечення на зазначене відповідачем у відзиві.

У відповіді на відзив зазначено, щодо інформації про тарифи, яка відповідно до норм чинного законодавства оприлюднюється на сайті підприємства, а також на сайті НКРЕКП. Вказана інформація є загальнодоступною та перебуває у вільному, цілодобовому доступі на сайтах ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та НКРЕКП.

Також у відповіді на відзив надано пояснення щодо періоду нарахування плати за теплову енергію, а саме зазначено, що згідно з розрахунком заборгованості за теплову енергію, який додано до позовної заяви, нарахування плати за теплову енергію проведено за період з 17.01.2020 року по 02.03.2020 року.

Крім того, надано пояснення щодо нарахування пені за несвоєчасне проведення розрахунків за Договором, яке здійснено відповідно до умов договору, укладеного між сторонами.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що він є споживачем послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та до нього мають бути застосовані положення цього закону щодо розміру пені є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідач - Комбінат комунальних підприємств є юридичною особою, заснованою на власності Котелевської громади.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріалів справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності, та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за Договором, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором, а також те, що відповідач є комунальним підприємством, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та стягнення 2 205,80 грн. пені. Зазначена сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії позивачем.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.

Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн. покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 77, 86, 129, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комбінату комунальних підприємств (вул. Ринкова, 19, смт. Котельва, Полтавська обл., 38600, код ЄДРПОУ 03351548) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) - 4 411,59 грн. основної заборгованості, 2 205,80 грн. - пені, 62,50 грн. - 3% річних, 66,90 грн. - інфляційні витрат та 2 102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15.02.2021 року.

Суддя Білоусов С. М.