Ухвала

від 02.03.2021 по справі 927/491/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/491/19

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. - головуючого, суддів: Баранця О. М., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (далі - ТОВ "АС")

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020

у справі за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації

до ТОВ "АС"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 253 229,67 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації з позовом до ТОВ "АС", у якому просив визнати недійсними додаткові угоди від 05.09.2018 № 2, від 17.09.2018 № 3, від 25.09.2018 № 4, від 16.10.2018 № 5 до договору на постачання природного газу від 02.08.2018 № 621(18)Б (далі - Договір), укладені між сторонами, та стягнути з ТОВ "АС" 253 229,67 грн збитків у вигляді надмірно сплачених позивачем грошових коштів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення додаткових угод збільшилась ціна природного газу для позивача; спірні додаткові угоди укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни природного газу упродовж вересня-жовтня 2018 року, чим порушено норми статей 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та умови Договору; оскільки позивач сплачував кошти за поставлений природний газ відповідно до цін, вказаних у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеними цінами, надмірно сплачені позивачем кошти у сумі 253 229,67 грн підлягають стягненню із відповідача.

3. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 19.12.2019 позов задовольнив.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як таких, що укладені з порушенням частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на встановлені судом обставини реального коливання цін на товар на рівні значно нижчому, ніж погоджено сторонами у спірних додаткових угодах; внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів у розмірі 253 229,67 грн.

5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.09.2020 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019, виклавши її в редакції цієї постанови; резолютивну частину рішення залишив без змін.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у сторін не було підстав для збільшення ціни договору відповідно до пункту другого частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ТОВ "АС" направляючи листи-пропозиції щодо внесення змін до договору поставки газу від 02.08.2018 не надало доказів наявності коливання на ринку щодо товару "природний газ видобутий в Україні" у відсотковому співвідношенні до ринкової вартості газу на момент укладення договору поставки. Відтак, усі зміни, внесені оспорюваними додатковими угодами, суперечать положенням статей 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", що має наслідком визнання їх недійсними в порядку статей 203, 215 ЦК України.

7. Не погодившись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "АС" подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Касаційну скаргу, з посиланням на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушили положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 226, 275, 278 ГПК України, при цьому не застосували пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України та не врахували висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, а саме: від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 17.08.2020 у справі № 912/73/19 та у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2017 у справі № 911/540/15.

9. Серед іншого ТОВ "АС" відзначає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. При цьому суди попередніх інстанцій залишили даний факт поза увагою та відповідно не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

10. Також скаржник вказує, що господарські суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України щодо застосування наслідків безпідставного збагачення у договірних відносинах, оскільки таке застосування не узгоджується з практикою застосування норми права у подібних правовідносинах, встановленою Верховним Судом у справах № 912/895/18 та № 927/491/19.

11. Верховний Суд ухвалою від 22.12.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "АС", а ухвалою від 19.02.2021 колегія суддів передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.

12. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

13. Аналіз положень статей 37, 43 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 15, 16, 203, 215 ЦК України дає змогу дійти висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

14. Крім цього, здійснивши системний аналіз положень статей 11, 1212 ЦК України, колегія суддів зазначила, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

15. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

16. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

17. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, можливість застосовувати статтю 1212 ЦК України виникає тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

18. Визнаючи недійсними спірні додаткові угоди та вказуючи на безпідставність перерахування коштів, суди мають досліджувати можливість при визнанні їх недійсними стягувати спірні кошти на підставі статті 1212 ЦК України, яка застосовується у випадку відсутності спеціальної норми.

19. Натомість, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), якою скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та залишено в силі рішення Господарського суду Луганської області від 25.06.2019, з урахуванням приписів частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України викладено висновок про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод від 20.02.2019 № 1 та від 22.02.2019 № 2 до договору від 05.02.2019 № 19-476, як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Також, у цій постанові зазначено, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 12 987,15 грн на підставі статті 1212 ЦК України.

20. Колегія суддів у справі, що розглядається, вважає за необхідне відступити від зазначених висновків колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, у зв`язку з чим для формування єдиної правозастосовчої практики з наведених вище мотивів передала справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

21. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Керуючись статтями 233- 235, 301- 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Прийняти касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 927/491/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Призначити розгляд справи № 927/491/19 у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2021 року о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кім. № 203.

3. Направити учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді: О. Баранець

О. Васьковський

Т. Дроботова

Б. Львов

В. Селіваненко

Н. Ткаченко

В. Уркевич