Постанова

від 23.02.2021 по справі 910/5297/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5297/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Сотник А. С.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1 - не з`явися,

арбітражний керуючий (керуючий реструктуризації) Шевченко Юлія Ігорівна - не з`явився,

кредитор - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

представник кредитора - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020,

у складі судді: Мандичева Д.В.,

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020

у складі колегії суддів: Верховця А.А. (головуючий), Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.

у справі за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

1 . Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

введено процедуру реструктуризації боргів боржника;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Шевченко Юлію Ігорівну.

2. 17.06.2020 АТ Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк , кредитор) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання його кредитором боржника на суму 84 458 606,40 грн, з яких:

8 111 196,7 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

17 465 784,2 грн. - заборгованість за процентами;

2 565 886,21 грн. - заборгованість з комісії;

56 315 739,2 грн. - заборгованість з пені,

3 219,00 грн. та 3 654,00 грн. судового збору стягнутого на користь Банку за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 2-2961/12 та рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 757/22755/15-ц.

3. Грошові вимоги ґрунтуються на Кредитному договорі № K2H0GK00260899 від 16.09.2005, Додатковій угоді № 1 від 01.08.2006 до кредитного договору, Договору іпотеки від 26.09.2005, Додатковій угоді № 1 від 03.08.2006 про внесення змін до договору іпотеки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/5297/20 визнано кредитором у справі №910/5297/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :

- Акціонерне товариство Правекс Банк з грошовими вимогами на суму 14 640 223,50 грн., з яких 4 204,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 14 549 943,27 грн. - вимоги другої черги, 86 076,23 грн. - вимоги третьої черги;

- АТ КБ ПриватБанк з грошовими вимогами на суму 36 185 745,31 грн., з яких 4 204,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 19 003 044,81 грн. - вимоги другої черги, 17 178 496,50 грн. - вимоги третьої черги;

зобов`язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства;

відмовлено Акціонерному товариству Правекс Банк у визнанні кредитором на суму 21 631 213 ,32 грн.;

відмовлено АТ КБ ПриватБанк у визнанні кредитором боржника на суму 48 283 938,05 грн;

відмовлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго у визнанні кредитором на суму 29 946,88 грн., інше.

5. Рішення суду в частині відхилених грошових вимог АТ КБ ПриватБанк мотивоване тим, що Банк, звернувшись з позовом до Печерського районного суду міста Києва (рішення Печерського районного суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 757/22755/15-ц) реалізував своє право на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання.

6. Під час розгляду справи судом встановлено:

6.1. 16.09.2005 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено Договір №К2H0GK00260899, за яким банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 239 304,80 дол. США у вигляді не відновлювальної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної комісії в розмірі 0,24 % від суми наданого кредиту, комісії в розмірі 0,5 % від суми кредиту спочатку в момент надання кредиту з кінцевим терміном повернення до 16.09.2025.

6.2. Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору в разі порушення позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктами 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.

6.3. 01.08.2006 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Приватбанк укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 429 252,64 дол. США у вигляді не відновлювальної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії в розмірі 0,0 % від суми кредиту спочатку в момент надання кредиту та 0,24 % від суми наданого кредиту щомісячно.

6.4. 16.09.2005 між позивачем ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № К2H0GK00260899 укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зобов`язався перед банком солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

6.5. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26.09.2005 між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобець П.А. та зареєстрований за № 5346. За умовами вказаного договору в іпотеку ПАТ КБ Приватбанк передано нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

6.6. До вказаного договору іпотеки укладено Договір про внесення змін від 03.08.2006 № 1 щодо розміру забезпеченого зобов`язання.

6.7. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 2-2961/12 позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного іпотечного майна ПАТ КБ Приватбанк з укладенням від імені боржників договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16.09.2005 № К2H0GK00260899 із додатковою угодою в розмірі 759 888,82 дол. США, з яких заборгованість за кредитом складає 343 055,02 дол. США, заборгованість за відсотками - 191 677,29 дол. США, заборгованість з комісії - 22 267,29 дол. США, заборгованість по пені - 202 889,32 дол. США. Також з ОСОБА_1 стягнуто 3 219 грн. судових витрат.

6.8. 23.04.2015 між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 335.

6.9. ПАТ КБ Приватбанк у зв`язку з невиконанням зобов`язань боржником за кредитним договором зверталося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (поручителя) про стягнення заборгованості, яка станом на 21.05.2015 становила 1 352 708,37 дол. США, що станом на 21.05.2013 за курсом НБУ становило 28 149 861,18 грн., та складалася з: заборгованості за кредитом у розмірі 303 912,32 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 365 561,51 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 40 865,25 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором у розмірі 642 369,29 дол. США.

6.10. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 757/22755/15-ц позов ПАТ КБ Приватбанк задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № К2H0GK00260899 у загальному розмірі 1 352 708,75 дол. США, що станом на 21.05.2013 за курсом НБУ становить 28 149 861,18 грн., а також в рівних частинах судові витрати у загальному розмірі 3 654,00 грн.

6.11. Постановою від 04.04.2017 головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. відкрито виконавче провадження № 53684955 з примусового виконання виконавчого листа від 21.06.2016 № 757/22755/15-ц.

6.12. 20.05.2019 постановою державного виконавця виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 21.06.2016 № 757/22755/15-ц повернуто ПАТ КБ Приватбанк на підставі пункту 2 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7 . Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/5297/20 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/5297/20 (в оскаржуваній частині) залишено без змін.

8. Апеляційний господарський суд, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що Банк звернувшись з позовом до Печерського районного суду міста Києва реалізував своє право на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання, в той час як умови Кредитного договору, на підставі яких заявлені грошові вимоги, передбачають нарахування штрафних санкцій лише за правомірне користування кредитними коштами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9 . Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/5297/20, АТ КБ ПриватБанк звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ ПриватБанк до боржника ОСОБА_1 у розмірі 48 283 938,05 грн., включити визнані грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 .

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5297/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020.

11. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ ПриватБанк на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/5297/20, датою проведення судового засідання визначено 23.02.2021 про що повідомлено учасників судової справи.

12. Учасники у справі № 910/5297/20 правом на подання відзиву на касаційну скаргу (до встановленого ухвалою строку 16.02.2021) не скористались, відзивів не надали.

13. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/5297/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

14. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (23.02.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 23.02.2021.

15. Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(АТ КБ ПриватБанк )

16. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що касаційна скарга подана з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції не були враховані при вирішенні спору висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 903/191/19, в яких сформовано висновок про те, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України (у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, предметом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/5297/20 в частині відхилених грошових вимог АТ КБ ПриватБанк у розмірі 48 283 938,05 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.

20. Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

21. За приписами статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

22. Абзацом 11 частини першої статті 1 КУзПБ визначено поняття кредитор у справі процедурі банкрутства.

23. Згідно з положеннями статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

24. Частиною шостою статті 45 КУзПБ встановлено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

24. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що грошові вимоги заявлені АТ КБ ПриватБанк на загальну суму 84 458 606,40 грн. складаються з:

8 111 196,7 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

17 465 784,2 грн. - заборгованість за процентами;

2 565 886,21 грн. - заборгованість з комісії;

56 315 739,2 грн. - заборгованість з пені, а також судового збору у розмірах - 3 219,00 грн та 3 654,00 грн стягнутого на користь Банку за рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 2-2961/12 та рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 757/22755/15-ц.

25. Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

26. За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

27. Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

28. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

29. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

30. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

31. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

32. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

33. Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

34. За змістом частини 2 статті 625, статті 1050 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

35. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики , та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

36. При цьому, умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору .

37. Водночас, суди попередніх інстанцій, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, правомірно встановили, що Банк звернувшись з позовом до Печерського районного суду міста Києва реалізував своє право на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання, в той час як умови Кредитного договору, на підставі яких заявлені грошові вимоги, передбачають нарахування штрафних санкцій лише за правомірне користування кредитними коштами.

38. Проте, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, АТ КБ ПриватБанк , звернувшись до господарського суду в порядку статей 45, 122 КУзПБ, здійснило розрахунок процентів, комісії та пені з урахуванням умов Кредитного договору №K2H0GK00260899 від 16.09.2005 (зі змінами та доповненнями), якими передбачені відповідні нарахування за користування Кредитом.

39. В цій частині, колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.06.2020 у справі № 902/5/19, відповідно до якого у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору , воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.05.2019 у справі № 910/18618/17, від 10.11.2020 у справі № 916/4932/15, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17.

40. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що АТ КБ ПриватБанк не було розраховано та заявлено до боржника вимоги, що ґрунтуються на приписах статті 625 ЦК України, які є мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо доводів касаційної скарги

41. Скаржник в касаційній скарзі вказує на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані при вирішенні спору висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 903/191/19, в яких сформовано висновок про те, що банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів кредитного договору у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

42. Вказані Банком правові позиції не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та наведені скаржником в касаційній скарзі в контекстному форматі, без врахування позиції Верховного Суду якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору , про що вказано у пунктах 36, 39 цієї Постанови.

43. В цій частині, колегія суддів також вважає необхідним вказати наступне:

43.1. У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

43.2. Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

43.3. Правового висновку про обґрунтованість відмови судів першої та апеляційної інстанцій у визнанні грошових вимог кредитора-заявника внаслідок неподання таким кредитором належних та достатніх документальних доказів у справу про банкрутство при поданні заяви конкурсним кредитором суди дійшли у справах № 910/21939/15 (постанова Верховного Суду 23.04.2019) та № 904/2104/19 (постанова Верховного Суду 28.07.2020, зокрема, щодо розгляду грошових вимог ПАТ Алчевський коксохімічний завод ). Така практика є сталою при застосуванні статті 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , так при застосуванні статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

44. Втім, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заява АТ КБ ПриватБанк та відповідний розрахунок оскарженої суми, ґрунтуються саме на умовах Кредитного договору якими передбачені нарахування за користування кредитом, та не містять посилань на умови Кредитного договору якими б визначались зобов`язання передбачені за неправомірне користування кредитними коштами в розумінні приписів статті 625 ЦК України.

45. У касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

46. Саме лише прагнення здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

49. Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

50. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

51. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/5297/20 без змін.

Судові витрати

52. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги АТ КБ ПриватБанк та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 910/5297/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік