Рішення

від 18.01.2021 по справі 643/20244/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/20244/20

Провадження № 2/643/2181/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Майстренко О. М., за участю секретаря - Шабатько Л. М., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та визнання права власності , суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, якою просить в рахунок стягнення суми боргу визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 27,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0033 га ,кадастровий № 6310136600:03:008:0077 ,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає , що між ним та відповідачем було укладено договір безпроцентної позики, та було погоджено, що позивач передає відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що на момент укладення договору, відповідно до курсу валют встановленого Національним банком України, складає 277431 гривен 24 коп. Як факт отримання грошових коштів між сторонами було усно домовлено ,що у випадку, якщо він не зможе виплатити грошові кошти, які було взято у позику, то він гарантує позивачу , що зобов`язання буде виконане шляхом передачі позивачу у власність гаражу ,загальною площею 27,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно , видане 23.05.2006 року ,на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2006 року ,справа № 2-2540/06/01 та земельної ділянки , на якій розташований гараж , площею 0,0033 га , що належить на праві власності ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.01.2007 року серія ЯБ 992659. Між сторонами було погоджено, що відповідач поверне грошові кошти до 31 травня 2020 року. Відповідачем зобов`язання по поверненню коштів, передбачені договором, не виконано, що стало приводом для звернення до суду з даним позовом

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, просив позов розглянути за його відсутністю, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Представник відповідача позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечувала, просила слухати справу у її відсутність .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено ,що сторонами було укладено договір безпроцентної позики та було погоджено, що позивач передає відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що на момент укладення договору, відповідно до курсу валют встановленого Національним банком України, складає 277431 гривен 24 коп. Як факт отримання грошових коштів між сторонами було усно домовлено ,що у випадку, якщо він не зможе виплатити грошові кошти, які було взято у позику, то він гарантує позивачу , що зобов`язання буде виконане шляхом передачі позивачу у власність гаражу ,загальною площею 27,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно , видане 23.05.2006 року ,на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2006 року, справа № 2-2540/06/01. Вказаний гараж розташований на земельній ділянці площею 0,0033 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.01.2007 року серія ЯБ 992659. Між сторонами було погоджено, що відповідач поверне грошові кошти до 31 травня 2020 року. Відповідачем зобов`язання по поверненню коштів, передбачені договором, не виконано.

Статтею 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до положення ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положенням ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).

На підставі ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому в ході судового розгляду справи встановлено як факт не виконання відповідачем зобов`язання по поверненню коштів, отриманих за договором безвідсоткової позики, так і факт неможливості виконання відповідачем повернення коштів, отриманих за договором безвідсоткової позики , у зв`язку з чим суд доходить висновку щодо доцільності виконання зобов`язання шляхом стягнення в рахунок боргу майна, яке належить відповідачу, визнання права власності за позивачем на вказане майно в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз положення ч. 2 ст. 16 ЦК України, дає підстави для застосування можливості звернення стягнення на майно шляхом передачі позикодавцю права власності на майно позичальника в рахунок виконання зобов`язань за рішенням суду, оскільки зазначеною нормою передбачено задоволення вимог позичальника шляхом набуття права власності на майно, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено законодавством та договором.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

Суд, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача законні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.2, 6, 11, 14, 16, 326, 328, 526, 530, 615, 627, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та визнання права власності - задовольнити.

В рахунок стягнення суми боргу визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 27,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0033 га, кадастровий № 6310136600:03:008:0077 ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Майстренко О.М.