Постанова

від 16.03.2021 по справі 916/571/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/571/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

розглянувши а порядку письмового провадження, без повідомлення сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД"

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020

по справі №916/571/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО"

про стягнення 199672,20 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД"

про стягнення 82569,09 грн

ВСТАНОВИВ

У березні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" (далі - ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" (далі - ТОВ "АІР-ТЕРМО") в якому просило стягнути з відповідач на свою користь неустойку у розмірі 199672,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором, а саме несвоєчасну поставку товару.

В подальшому, ТОВ "АІР-ТЕРМО" звернулося до суду першої інстанції з зустрічним позовом до ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" в якому просило стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь заборгованість за договором № 05-28/01 від 28 січня 2019 в сумі 82 569,09 грн., з яких: 69 420,00 грн. - основний борг; 10 937,64 грн. - неустойка; 1447,83 грн. - три проценти річних; 763,62 грн. - інфляційні втрати.

Вимоги за зустрічним позовом ТОВ "АІР-ТЕРМО" обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" на користь ТОВ "АІР-ТЕРМО" основного боргу у розмірі 69420 грн., пеню у розмірі 10937,64 грн., 3% річних у розмірі 1447,83 грн., інфляційні витрати у розмірі 763,62 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції з приводу первісного позову зазначив, що заявляючи вимоги про стягнення неустойки за порушення строків поставки на підставі п. 5.3. договору, позивач за первісним позовом, не навів необхідних складових розрахунку неустойки та, зокрема, не визначив момент закінчення нарахування, який мав би відповідати моменту здійснення поставки товару. При цьому, на думку суду першої інстанції, посилання позивача за первісним позовом на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не звільняють його від виконання вимог ст. 74 ГПК України.

За твердженням суду першої інстанції, після подання ТОВ "АІР-ТЕРМО" зустрічного позову та відзиву на первісну позовну заяву, де датою поставки за договором було вказано 17 липня 2019, ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" за власною ініціативою було надано до суду електронне листування сторін, з якого вбачається, що факт поставки мав місце саме 05 липня 2019. Крім того, відповідно до листа ТОВ "Ентех Україна", у якого ТОВ "АІР-ТЕРМО" придбало товар, підтверджено, що поставка відбулась 05.07.2019. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що датою поставки ТОВ "АІР-ТЕРМО" на адресу ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" товару слід вважати саме 05 липня 2019.

Визначаючи чи виникло у постачальника ТОВ "АІР-ТЕРМО" зобов`язання з передачі товару, місцевий господарський суд із посилання на умови укладеного між сторонами договору та Специфікацію зазначив, що до моменту постачання товару, ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" мало б сплатити на користь ТОВ "АІР-ТЕРМО" 80% вартості товару, однак станом на час поставки товару перерахував лише попередню оплату. Отже, на думку суду першої інстанції, незалежно від фактичної дати поставки, положення п. 5.3. договору про відповідальність постачальника за прострочення передачі товару в даному випадку не можуть бути застосовані з огляду на невиконання покупцем (ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД") зобов`язань з попередньої оплати товару.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що критично оцінює доводи позивача за первісним позовом про те, що перешкодою для внесення чергового платежу стало те, що ТОВ "АІР-ТЕРМО" не виконало передбачений п. 3.4. договору обов`язок щодо повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, оскільки наявними матеріалами справи, зокрема листуванням між сторонами підтверджується обізнаність покупця про готовність товару. До того ж, як зазначає суд першої інстанції, отриманий ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" товар відчужено на користь іншої особи, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Місцем господарським судом відхилено доводи позивача за первісним позовом про некомплектність отриманого ним товару, оскільки в пункті 3.6. договору сторони погодили порядок прийому товару щодо його кількості, якості, комплектності, тари та упаковки на складі покупця згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю. Однак, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не було надано будь-яких документів, передбачених Інструкцією на підтвердження некомплектності прийнятого ним товару.

До того ж, за твердженням суду першої інстанції, той факт, що поставлений товар відповідає підписаній сторонами Специфікації № 1 до договору підтверджується листуванням сторін, вантажно-митною декларацією, податковою накладною, листом виробника тощо. Таким чином, на переконання суду першої інстанції, позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами, поставки йому відповідачем товару, який не відповідає умовам договору, в тому числі щодо комплектності, маркування та відсутності певної товаросупровідної документації.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "АІР-ТЕРМО" неустойки, передбаченої п. 5.3. договору та відповідно задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем за зустрічним позовом ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" сам факт поставки не заперечується. Доводи покупця щодо комплектності товару не доведені. При цьому, відповідачем за зустрічним позовом не доведено існування обставин, за яких він мав би право вимагати заміни товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. За твердженням суду першої інстанції, товар було фізично передано уповноваженій особі покупця 05 липня 2019, а тому останній був зобов`язаний здійснити оплату до 12 липня 2019 включно, однак, станом на час розгляду справи таких дій не вчинив. Таким чином, у ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" утворилася заборгованість за поставлений товар в сумі 69 420,00 грн, з урахуванням здійсненої передплати за поставлений товар.

З огляду на задоволення вимог про стягнення основного боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку й щодо обґрунтованості заявлених зустрічних позовних вимог про стягнення неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по справі №916/571/20 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ ВЕГА- СЕРВІС ЛТД до TOB АІР-ТЕРМО за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову ТОВ АІР-ТЕРМО до ТОВ ВЕГА-СЕРВІС ЛТД - відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, апелянт вказує, що станом як на день звернення з первісною позовною заявою, так і на поточну дату з огляду на положення п. 3.3 договору та ч. 2 ст. 662 ЦК України обов`язок відповідача по поставці товару не виконаний, на чому наполягає позивач за первісним позовом, а тому період нарахування неустойки з боку позивача за первісним позовом дорівнює 6 місяців, починаючи з 15.04.2019, про що чітко було зазначено в позовній заяві.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом та суду першої інстанції на податкову накладну від 07.03.2019, апелянт стверджує, що вона була складена за першою подією - отриманням попередньої оплати за товар. Станом на дату складення податкової накладної товар ще не був поставлений. Тому трактування судом відсутності оскарження податкової накладної, як згоду позивача за первісним позовом з номенклатурою товару, що підлягав поставці, є на переконання скаржника, необґрунтованим.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що фактично поставка товару за договором відбулася 05.07.2019. У відповідності до п. 4.1 Специфікації до Договору, термін постачання Товару 5 (п`ять) робочих тижнів з моменту отримання попередньої оплати (першого платежу) згідно п. 5.2.1 справжньої Специфікації. Перший платіж за договором було проведено 07.03.2019, відтак, з наступного дня почав обчислюватися строк 5 робочих тижнів протягом якого відповідач за первісним позовом повинен був здійснити поставку товару.

Відтак, на думку апелянта, навіть якщо поставка відбулася 05.07.2019, вона однозначно відбулася з порушенням встановленого п. 4.1 Специфікації строку, а тому відповідачем за первісним позовом були порушені договірні зобов`язання та не дотримано встановлений п. 4.1 Специфікації до договору строк. Проте дані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Апелянт також зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору, постачальник зобов`язаний у письмовій Формі направити покупцеві повідомлення про готовність товару до відвантаження. ТОВ АІР-ТЕРМО посилається на електронне листування між представниками сторін по справі як на доказ нібито належного повідомлення про готовність обладнання. Проте, як вважає скаржник, в електронному листуванні жодним чином не зазначено про те, що обладнання, яке підлягає поставці, станом на дати листування, готово до відвантаження та постачання, не містить таких відомостей й лист виробника наданий ТОВ АІР-ТЕРМО , оскільки з його змісту неможливо встановити, кому цей лист адресований, також він не містить інформацію про готовність товару, а містить лише посилання на ймовірну дату відвантаження, він складений виробником, у якого немає договірних відносин з ТОВ ВЕГА- СЕРВІС ЛТД . Відтак, апелянт вважає, що його не було належним чином повідомлено про готовність товару до відвантаження.

ТОВ ВЕГА- СЕРВІС ЛТД вказує, що з вимогою про оплату повної вартості товару вперше відповідач звернувся до позивача тільки у листі, датованому 21.08.2019. Відповідно, твердження відповідача про те, що прострочення боржника в даному випадку не настало у зв`язку з простроченням кредитора з посиланням на ч. 4 ст. 612 ЦК України та на ст. 538 ЦК України, яка регламентує питання зустрічного виконання зобов`язання, з метою уникнути відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, яке було повністю підтримано судом в оскаржуваному судовому рішенні, є на переконання апелянта, необґрунтованим.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні повністю проігнорував та нівелював ту обставину, що TOB АІР-ТЕРМО 05.07.2019 фізично не міг поставити товар, який ним самим було отримано 17.07.2019. Так, на переконання апелянта, місцевим господарським судом проігноровано той факт, що видаткова накладна по поставці товару від ТОВ ВЕГА СЕРВІС ЛТД на адресу ПАТ Новомосковський завод мінводи датована 04.07.2019. Крім того, ПАТ Новомосковський завод мінводи до матеріалів судової справи надано фотографії отриманого від ТОВ ВЕГА СЕРВІС ЛТД товару - він має вентилятори та захисний корпус. Проте протягом всього розгляду судової справи відповідач за первісним позовом наполягав на тому, що ним було поставлено не товар у збірці, а тільки запчастину - без вентилятора та захисного корпусу. Таким чином, на переконання скаржника, отриманий ПАТ Новомосковський завод мінводи 04.07.2019 товар не с товаром, який, за твердженням відповідача за зустрічним позовом, був поставлений 05.07.2019.

Також апелянт вважає, що в оскаржуваному судовому рішенні судом повністю проігноровані вимоги Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань при розрахунку неустойки у зв`язку із задоволенням зустрічної позовної заяви, а саме те, що у разі стягнення неустойки (пені) за невиконання або несвоєчасне виконання грошових зобов`язань застосовується обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Проте суд при задоволенні зустрічного позову, крім положень ГК України, керувався виключно умовами договору, якими передбачено, що за прострочення опити товару покупець сплачує постачальникові неустойку у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення. Дані обставини, на переконання апелянта, є грубим порушенням норм матеріального права, а саме вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Крім того, як вважає апелянт, судом при задоволенні зустрічного позову не були враховані положення п.п. 5.1.1 - 5.1.3 Специфікації до договору, відповідно до яких у зв`язку з імпортним походженням товару його вартість, встановлена в гривнях, розуміється як змінна, відносно курсу української гривні до Євро. Відповідно до п. 5.1 Специфікації до Договору, вартість товару, що поставляється по справжній специфікації, в еквіваленті складає 6 900,00 євро з ПДВ. Відповідачем за зустрічним позовом було виставлено позивачу в день підписання Договору та Специфікації рахунок-фактуру № СФ-0000007 від 28.01.2019 на загальну суму з ПДВ 219 420,00 гривень, тобто на загальну суму договору. По курсу ПАТ А-БАНК оплачена сума у розмірі 150 000.00 грн склала 4 950,50 євро, що на дату оплати дорівнювало 71,75% вартості Товару (курс гривня/євро 30.30 станом на 9.00 годин 06.03.2019) з урахуванням п.п. 5.1.1-5.1.3 Специфікації № 1. А тому, як вважає апелянт, залишок заборгованості у гривні після оплати вказаної суми дорівнював 59 085 грн на 06.03.2020, що не було враховано судом при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №916/571/20 за апеляційною скаргою ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "АІР-ТЕРМО" в якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач за первісним позовом щодо посилань апелянта на не передання йому разом з товаром супровідних документів зазначає, що рахунок-фактуру було надано позивачу за первісним позовом в січні 2019, податкова накладна складена та зареєстрована в ЄРПН на суму внесеної передоплати, підстави для складання податкової накладної на решту суми постачання станом на поточний момент відсутні, оскільки ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" не погашає заборгованість по оплаті та не підписує видаткову накладну на поставлений товар. У п. 3.3. договору серед товаросупровідних документів згадується також витратна накладна . Однак, за твердженням відповідача, чинне законодавство, в тому числі - податкове, таким поняттям не оперує. Щодо обставин складання ТОВ АІР-ТЕРМО видаткової накладної на товар, відповідач вказує, що товар дійсно було поставлено на адресу ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" 05 липня 2019, а плутанина в датах видаткової накладної виникла через зволікання ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" з підписанням цього документа та неодноразове перенесення дати підписання. Інструкція з експлуатації, за твердженням відповідача, надавалась і разом з товаром, і в додаток до листа ТОВ АІР-ТЕРМО від 21.08.2019.

На переконання відповідача, апелянт безпідставно ототожнює невиконання обов`язку з передачі приналежностей товару і невиконання обов`язку з передачі самого товару, однак, відповідно до Цивільного кодексу України, вони мають різний юридичний зміст і тягнуть за собою різні правові наслідки. Так, посилаючись на приписи ст. 666 ЦК України відповідач зазначає, що у разі якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Однак, за твердженням відповідача, отриманий позивачем товар відчуженим ним на користь третьої особи та працює на використовується іншим підприємством, що підтверджується наявними матеріалами справи. Відтак, відповідач вважає, що апелянт безпідставно ухиляється від оплати за товар, який він вже перепродав іншому підприємству.

Як стверджує відповідач, укладеним між сторонами договором передбачена відповідальність за прострочення передачі товару, а не товаросупровідних документів. Таким чином, вимоги про стягнення неустойки за порушення строків передання товаросупровідних документів позбавлені будь-якого правового підґрунтя, оскільки: по-перше, постачальником належним чином виконано обов`язки з постачання товару та передачі супровідних документів, а по-друге, договором взагалі не передбачено відповідальності за порушення строків передачі товаросупровідних документів.

ТОВ "АІР-ТЕРМО" також відзначає, що ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" під час прийняття товару не було заявлено про некомплектність та/або відсутність повного пакету товаросупровідних документів, не було складено відповідного акта передбаченого договором, не було запропоновано перевізнику засвідчити своїм підписом виявлені під час прийняття товару недоліки.

За твердженням відповідача за первісним позовом, ТОВ ВЕГА-СЕРВІС ЛТД не заперечує факту поставки товару, але, водночас, заперечує виникнення у нього зобов`язань щодо його оплати. При цьому, покупцем не доведено існування обставин, за яких він мав би право вимагати заміни товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Також позивач за первісним позовом не надав жодних пояснень щодо дій, які було вчинено з його боку для організації процедури приймання-передачі товару.

Наголошує відповідач за первісним позовом й на відсутності підстав для стягнення з нього пені, оскільки положення п. 5.3. договору про відповідальність постачальника за прострочення передачі товару в даному випадку не можуть бути застосовані з огляду на невиконання покупцем зобов`язань з попередньої оплати товару. Посилання апелянта на те, що він не був обізнаний про виникнення в них обов`язку з оплати 50% вартості товару, на думку відповідача, не можна визнати обґрунтованими, оскільки згідно Специфікації моментом виникнення зобов`язання покупця з оплати 50% вартості товару є сам момент готовності товару, а не момент отримання покупцем повідомлення про готовність, а електронне листування сторін підтверджує поінформованість покупця про готовність товару.

Щодо застосування при розрахунку пені Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , відповідач за первісним позовом відзначає, що згідно розрахунку пені, доданого до зустрічної позовної заяви, позивачем за зустрічним позовом були враховані обмеження, передбачені ст. 3 вказаного Закону.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач за первісним позовом скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 28 січня 2019 між ТОВ "АІР-ТЕРМО" (продавець) та ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" (покупець) укладено договір №05-28/01, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується передати товарно-матеріальні цінності виробничо-технічного призначення (товар) в асортименті, кількості, у терміни та за цінами, узгодженими Сторонами в цьому Договорі та відповідних додатках до нього (Специфікаціях), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість згідно з умовами Договору.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору визначено, що передача (поставка) товару проводиться в терміни, узгоджені сторонами в Специфікаціях до справжнього договору. Умови поставки обговорюються в відповідних Специфікаціях до договору. Взаємовідношення сторін щодо умов постачання регулюються відповідно до положень, затверджених міжнародними торговельними термінами "Інкотермс-2000". У доказ поставки постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні товаропровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, витратну накладну, інструкцію по експлуатації.

Згідно з п. 3.6. договору прийом товару та перевірка його кількості, асортименту, якості, комплектації, тари та упаковки здійснюється на складі покупця відповідно до прикладної документації згідно з "Інструкцією про порядок прийому виробів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженою постановою Госарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 зі змінами і доповненнями і "Інструкцією про порядок отримання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7 зі змінами і доповненнями.

У відповідності до п. 3.7. договору у випадку, якщо під час прийому буде встановлена невідповідність товару вимогам цього договору, постачальник зобов`язаний, за власним рахунком, змінити товар на високий або укомплектований товар у терміни узгоджені з покупцем.

Ціна товару, що поставляється, вказується у відповідних Специфікаціях до цього договору. Оплата товару, що поставляється, робиться на умовах погоджених сторонами у відповідних Специфікаціях до цього договору (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що у невиконання або неналежного виконання якої-небудь зі сторін, перейнятих на себе зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до умов цього договору і вимог чинного законодавства. За прострочення оплати товару покупець сплачує постачальникові неустойку у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення. Неустойка налічується, якщо прострочення склало більше 7-ми календарних днів (п.5.2. договору). За прострочення передачі товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від ціни несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочення. Неустойка налічується, якщо прострочення склало більше 7-ми календарних днів (п.5.3. договору).

Згідно з п. 7.1. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє д 31.12.2019, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

28 січня 2019 сторонами складено та підписано Специфікацію №1 до договору, в якій вони визначили найменування товару, його кількість, ціну, строк поставки та оплати. Зокрема, відповідно до Специфікації № 1 постачальник зобов`язався поставити покупцю Теплообмінник RWD 100 4R SX (30x26) в кількості 1 шт. вартістю з ПДВ 219 420,00 грн.

У пункті 4 Специфікації сторони погодили умови поставки товару і виконання послуг. Так, термін постачання товару 5 (п`ять) робочих тижнів, з моменту отримання попередньої оплати (першого платежу), згідно з п.5.2.1. справжньої Специфікації.

Оплата проводиться в наступному порядку: передоплата 30%, оплата 50% вартості товару після готовності обладнання та 20% вартості товару - протягом 5 днів з моменту постачання товару (п. 5.2.1. Специфікації).

07 березня 2019 ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" відповідно до платіжного доручення № 257 перераховано на користь ТОВ "АІР-ТЕРМО" грошові кошти у загальному розмірі 150 000 грн.

За твердженням позивача за первісним позовом, ТОВ "АІР-ТЕРМО" не було виконано свого обов`язку щодо поставки товару, після отримання попередньої оплати, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки у відповідності до п. 5.3. укладеного між сторонами договору.

В той же час, позивач за зустрічним позовом ТОВ "АІР-ТЕРМО" стверджує, що належним чином виконав свій обов`язок з поставки товару, однак відповідач за зустрічним позовом безпідставно ухиляється від виконання свого обов`язку щодо повної оплати за поставлений товар.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог за первісним позовом та відмовив у їх задоволенні, в той час як вимоги за зустрічним позовом визнано судом обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського з цього приводу зазначає наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Так, сторонами у п. 4.2. договору визначено, що оплата товару, що поставляється, робиться на умовах погоджених сторонами у відповідних Специфікаціях до цього договору.

Пунктом 5.2.1. Специфікації визначено, що оплата проводиться в наступному порядку: передоплата 30%, оплата 50% вартості товару після готовності обладнання та 20% вартості товару - протягом 5 днів з моменту постачання товару

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 07 березня 2019 ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" відповідно до платіжного доручення №257 перераховано на користь ТОВ "АІР-ТЕРМО" грошові кошти у загальному розмірі 150 000 грн.

Отже, покупець виконав взятий на себе за договором обов`язок щодо здійснення передоплати, що не заперечується сторонами.

Сторонами у п. 3.1. договору визначено, що передача (поставка) товару проводиться в терміни, узгоджені сторонами в Специфікаціях до справжнього договору.

У відповідності до п. 4.1. Специфікації до Договору, термін постачання Товару 5 (п`ять) робочих тижнів з моменту отримання попередньої оплати (першого платежу) згідно п. 5.2.1 справжньої Специфікації.

З урахуванням наведених умов договору та Специфікації, у постачальника, відповідача за первісним позовом, після отримання 07.03.2019 попередньої оплати, виник обов`язок щодо поставки на користь покупця товару визначеного договором.

Поставка товару мала бути здійснена ТОВ "АІР-ТЕРМО" до 11.04.2019 з урахуванням визначеного сторонами у Специфікації строку поставки товару (07.03.2019+п`ять робочих тижнів).

Проте, як свідчать наявні матеріали справи, у погоджений сторонами строк, ТОВ "АІР-ТЕРМО" не було здійснено поставки товару та не переданого його на користь ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД".

Натомість, поставка товару фактично була здійснена 17.07.2019, що підтверджується наступним.

У відповідності до наявної у матеріалах справи товарно-транспортна накладної від 04.07.2019 за №0407-02 ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА було направлено, а ТОВ НОВАТЕК УКРАЇНА отримано товар, а саме Теплообмінник RWD 100 4R SX (30x26) в кількості 1 шт (т.1, а.с. 121-122).

Також, у наявних матеріалах справи міститься Специфікація №10 у відповідності до якої ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА та ТОВ "АІР-ТЕРМО" домовилися щодо поставки товару Теплообміннику RWD 100 4R SX (30x26) в кількості 1 шт (т.1, а.с. 123).

У відповідності до видаткової накладної №ЕН-0000193 від 17.07.2019 ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА було передано, а ТОВ "АІР-ТЕРМО" отримано товар Теплообмінник RWD 100 4R SX (30x26) в кількості 1 шт (т.1, а.с. 124).

Згідно з видатковою накладною №РН-000053 від 17.07.2019 (т.1, а.с. 125) ТОВ "АІР-ТЕРМО" було поставлено позивачеві за первісним позовом ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" товар Теплообмінник RWD 100 4R SX (30x26) в кількості 1 шт, однак, підпису отримувача дана накладна не містить (т. 1, а.с. 125).

Також, 17.07.2019 складено та підписано ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА та ТОВ "АІР-ТЕРМО" товарно-транспортну накладну №РН94 у відповідності до якої вантажовідправником є ТОВ "АІР-ТЕРМО", а вантажоодержувачем ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД". При цьому, у вказаній накладній зазначено найменування товару - Теплообмінник RWD 100 4R SX (30x26) в кількості 1 шт (у відповідному стані) та товаропровідні документи (пакет документів), дана накладна також не була підписана вантажоодержувачем ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" (т.1, а.с. 126).

Відтак, наявними матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем за первісним позовом, про що останній зазначив у відзиві на первісний позов (т.1, а.с. 114), що товар, який мав бути поставлений позивачеві за первісним позовом, було отримано ТОВ "АІР-ТЕРМО" від іншої особи, а саме ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА - 17.07.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №ЕН-0000193 від 17.07.2019.

Наведене спростовує твердження відповідача за первісним позовом, а також суду першої інстанції з приводу поставки товару за укладеним між сторонами договором - 05.07.2019, оскільки ТОВ "АІР-ТЕРМО" об`єктивно було позбавлено можливості поставити товар позивачеві за первісним позовом раніше аніж отримано його від ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА .

Щодо посилання відповідача за первісним позовом та суду першої інстанції на електронне листування між сторонами, зокрема лист від 05.07.2019 (т.1, а.с. 209), як на підтвердження поставки товару 05.07.2019, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №910/8612/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Так, колегія суддів зазначає, що вказаний вище електронний лист від 05.07.2019 не є первинним документом, який може підтвердити поставку товару, оскільки не містить ані даних про осіб постачальника та отримувача, ані індивідуально визначених ознак товару, що постачається. Інших доказів, які можуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару саме 05.07.2019, зокрема видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які датовані 05.07.2019, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано.

Слід також відзначити, що згідно з ст. 91 ГПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п.5.27. Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003) , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. №55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису).

Так колегія суддів зазначає, що вищевказаний електронний лист, який датований 05.07.2019 не відповідає вищенаведеним вимогам ст. 91 ГПК України та п.5.27. Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003) , оскільки не містить назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Не може вважатися доказом поставки товару 05.07.2019 й лист ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА № б/н від 01.10.2020 (т.2, а.с. 225), в якому зазначено, що згідно з специфікацією № 10 від 29.01.2019 до Договору № 16-86 від 02.11.2016 запасна частина з усіма товаросупровідними документами була доставлена і відвантажена на склад вантажоодержувача 05.07.2019 за адресою: Дніпропетровська обл., с. Знаменівка, вул. Жукова 1а, автомобілем ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА Рено Доккер НОМЕР_1 ; відповідальний за доставку водій - експедитор ОСОБА_1 , оскільки відомості вказані у даному листі не підтверджуються жодними з наявних у матеріалах справи документами.

Навпаки, відомості вказані у даному листі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема товарно-транспортною накладною від 17.07.2019, яка свідчить про те, що поставка товару автомобілем ТОВ ЕНТЕХ УКРАЇНА Рено Доккер НОМЕР_1 ; відповідальний за доставку водій - експедитор ОСОБА_1 , у пункт розвантаження ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД", Дніпропетровська обл., с. Знаменівка, вул. Жукова, 1а, відбулась саме 17.07.2019.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що наявними матеріалами справи підтверджується поставка відповідачем за первісним позовом товару на користь ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" саме17.07.2019.

Враховуючи встановлені вище обставини щодо виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку щодо поставки товару позивачеві до 11.04.2019 та фактичне виконання такого зобов`язання лише 17.07.2019, колегія суддів вважає, що ТОВ "АІР-ТЕРМО" було порушено умови договору в частині своєчасної поставки товару.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Сторонами у пунктом 5.1. договору визначено, що у невиконання або неналежного виконання якої-небудь зі сторін, перейнятих на себе зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до умов цього договору і вимог чинного законодавства. Так, за прострочення передачі товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від ціни несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочення. Неустойка налічується, якщо прострочення склало більше 7-ми календарних днів (п.5.3. договору).

З огляду на наведені умови договору, період прострочення поставки товару складає з 19.04.2019 (11.04.2019+7 календарних днів) по 17.07.2019 (дата виконання зобов`язання з поставки товару), що дорівнює 89 днів.

Відповідно, сума неустойки за прострочення передачі товару складає 97 641,90 грн (219 420 х 0,5 % х 89) та підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача за первісним позивом з приводу того, що відповідальність постачальника за прострочення передачі товару в даному випадку не можуть бути застосовані з огляду на невиконання покупцем зобов`язань з попередньої оплати товару, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору, а також Специфікації до нього, обов`язок щодо поставки товару виникає у постачальника саме з моменту отримання попередньої оплати, яка була здійснена покупцем 07.03.2019, та відповідно з цієї дати у постачальника виник обов`язок щодо поставки товару, а не після отримання повної оплати за товар.

Щодо зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Так, звертаючись із зустрічним позовом до суду першої інстанції ТОВ "АІР-ТЕРМО" зазначило, що ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" після отримання товару за укладеним між сторонами договором не виконано свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У відповідності до п. 4.2. договору оплата товару, що поставляється, робиться на умовах погоджених сторонами у відповідних Специфікаціях до цього договору.

Пунктом 5.2.1. Специфікації визначено, що оплата проводиться в наступному порядку: передоплата 30%, оплата 50% вартості товару після готовності обладнання та 20% вартості товару - протягом 5 днів з моменту постачання товару

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 07 березня 2019 ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" відповідно до платіжного доручення №257 перераховано на користь ТОВ "АІР-ТЕРМО" грошові кошти у загальному розмірі 150 000 грн.

Як вже було встановлено вище, поставка товару відбулась 17.07.2019, а тому у відповідача за зустрічним позовом виник обов`язок здійснити повний розрахунок за поставлений товар протягом п`яти днів з моменту його поставки, тобто до 22.07.2019.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на що, не підписання ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" видаткової накладної №РН-000053 від 17.07.2019 та товарно-транспортної накладної №РН94, не звільняє його від обов`язку здійснення оплати за поставлений товар. При цьому, судова колегія зауважує, що відповідачем за зустрічним позовом не зазначено жодних обґрунтованих обставин, які стали підставою для відмови у підписанні таких документів.

До того ж, як свідчать наявні матеріли справи, зокрема листування між сторонами (т.1, а.с. 12-20), ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" не заперечувало проти отримання товару, однак, вказувало на певні недоліки виявленні при його отриманні.

Наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження здійснення ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" повної оплати за поставлений товар як станом на час звернення з зустрічним позовом, так й на теперішній час.

Загальна заборгованість за поставлений товар, яка рахується за ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" складає 69 420,00 грн (219 420,00 - 150 000) та відповідно підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Щодо заявленої до стягнення неустойки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано вищевказаним Законом, який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

Зазначений Закон прямо вказує на те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує тієї, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У пункті 5.2. договору сторони передбачили, що за прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальникові неустойку у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення. Неустойка налічується, якщо прострочення склало більше 7-и календарних днів.

Отже, сторонами погоджено нарахування неустойки у розмірі, що є більшим ані ж подвійна облікова ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови договору колегія суддів вважає, що неустойка, за прострочення оплати товару підлягає нарахуванню з врахуванням вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який вона сплачується.

Як вбачається із наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку розміру неустойки за прострочення оплати поставленого товару, останнім було враховано наведені вище законодавчі обмеження та здійснено розрахунок неустойки за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Перевіривши даний розрахунок колегіє суддів встановлено, що він є вірним, арифметично правильним, здійсненим з урахуванням умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства.

З огляду на наведене стягненню з ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" на користь позивача за первісним позовом підлягає неустойка передбачена п. 5.2. договору у розмірі 10 937,64 грн.

Щодо заявлених до стягнення за зустрічним позовом трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем за зустрічним позовом розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат колегією суддів встановлено, що вони є вірними та здійснені арифметично правильно, а тому стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь ТОВ "АІР-ТЕРМО" підлягають інфляційні втрати в сумі 763,62 грн. та три проценти річних від простроченої суми - 1447,83 грн.

Судова колегія не приймає до уваги твердження ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" з приводу невідповідності поставленого товару, а також відсутності товаросупровідних документів з огляду на таке.

В пункті 3.6. договору сторонами погоджено, що прийом товару та перевірка його кількості, асортименту, якості, комплектації, тари та упаковки здійснюється на складі покупця відповідно до прикладної документації згідно з "Інструкцією про порядок прийому виробів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженою постановою Госарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 зі змінами і доповненнями і "Інструкцією про порядок отримання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7 зі змінами і доповненнями.

Згідно п. 14, 16, 20, 25, 29, 31, 40 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7, приймання продукції за якістю та комплектністю відбувається у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність вказаних супровідних документів або якихось із них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що надійшла і в акті зазначається, які документи відсутні.

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору чи даним, що вказані на маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості чи некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією.

Отримувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двохстороннього акта представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі. В договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю і складання акту являється обов`язковою. При одногородній поставці виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції та складання акту являються обов`язковими.

При неявці представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції по якості.

За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участі представників, вказаних в п.п. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт має бути складено в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

В цьому акті має бути вказано: а) найменування отримувача продукції і його адреса; в) прізвища та ініціали осіб, що приймали участь в прийманні продукції за якістю і в складанні акту, місце їх роботи, посади, які вони займають, дата та номер документа про повноваження представника на участь в перевірці продукції по якості і комплектності, а також вказівка про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; г) найменування і адреса виробника (відправника) та постачальника; д) дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами чи договором не передбачений; п) кількість некомплектної продукції та перелік частин, вузлів і деталей, яких не вистачає, їх вартість; р) номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими відбувалась перевірка якості продукції; ф) висновок про характер виявлених дефектів в продукції і причину їх виникнення.

Акт має бути підписано всіма особами, що приймали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акту, зобов`язана підписати його з застереженням про свою незгоду і викласти свою думку.

В акті перед підписом осіб, що брали участь у прийманні, має бути вказано, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

До акту, складеного в порядку, передбаченому п. 29 цієї Інструкції, повинні бути додані: а) документи виготовлювача (відправника), що посвідчують якість і комплектність продукції; б) пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлена неналежна якість і некомплектність продукції; в) транспортний документ (накладна, коносамент); г) документ, що підтверджує повноваження представника, виділеного для участі в прийманні; г1) акт, складений у відповідності з п. 16 цієї Інструкції; д) акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб); е) інші документи, які можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції чи її некомплектності (комерційні акти, для швидкопсувних вантажів відомості про льодопостачання, температурний режим, а також відомість подачі та прибирання вагонів, пам`ятка прийомоздавальника про вивантаженні вантажу засобами вантажоодержувачів на місцях загального користування та ін.).

Претензія, що витікає з поставки продукції, що не відповідає за якістю, комплектністю, тарі, упаковці і маркуванню стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептурам, зразкам (еталонам), пред`являється отримувачем (покупцем) виробнику (відправнику, постачальнику) у встановлений строк. До претензії про поставку продукції неналежної якості чи некомплектної повинні бути додані акт і документи, вказані в п. 31 та 34 цієї Інструкції, якщо їх не має у виробника (відправника, постачальника), а також документи, що підтверджують реалізацію швидкопсувної продукції за вказівкою органів санітарного нагляду, якщо продукція до моменту пред`явлення претензії реалізована.

Таким чином, у випадку виявлення факту некомплектності поставленої продукції будь-який Покупець зобов`язаний: призупинити приймання продукції; викликати представника Постачальника або, в окремих випадках - представника відповідної інспекції по якості чи бюро товарних експертиз чи компетентного представника іншого підприємства (організації); комісійно скласти акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, додавши до нього визначені Інструкцією документи; у випадку направлення Постачальнику претензії - додати до неї акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм та умов договору, загальний порядок виконання постачальником зобов`язань за договором поставки передбачає надання ним документів, що стосуються товару, разом з товаром, у той час як відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акта).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15.02.2018 у справі №914/4372/15, від 07.03.2018 у справі №911/1471/17, від 16.01.2019 у справі № 915/78/18.

Отже, у даному випадку належним доказом щодо поставки неякісної або некомплектної продукції, у тому числі щодо відсутності необхідних товаросупровідних документів, відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, оскільки сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили саме такий порядок отримання товарно-матеріальних цінностей умовами укладеного договору, що є обов`язковим до виконання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, неналежність отриманого товару, відсутність документів, що підлягали переданню разом із товаром, не було зафіксовано шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акту), з огляду на що колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що можуть бути взяті до уваги твердження ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" з приводу поставки неналежного товару та відсутності товаросупровідних документів.

Колегією суддів також не приймають до уваги твердження ТОВ "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" щодо відсутності сповіщення його про готовність товару, та відповідно відсутності обов`язку щодо оплати поставленого товару, оскільки відсутність такого повідомлення, враховуючи фактичне отримання покупцем товару, що підтверджується вищенаведеними матеріалами та обставинами справи, не звільняє його від передбаченого договором обов`язку щодо сплати отриманого товару.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи сторін, що викладені в апеляційній скарзі та запереченнях, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 97 641 грн 90 коп неустойки за прострочення поставки товару із прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

З огляду на прийняття судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог, та з урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по справі №916/571/20 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" 97 641 грн 90 коп неустойки за прострочення поставки товару - скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" 97 641 грн 90 коп неустойки за прострочення поставки товару та 1464 грн 60 коп судового збору за подання позовної заяви.

В решті первісного позову відмовити.

Зустрічну позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" 69 420 грн основного боргу, пеню у розмірі 10937 грн 64 коп, три проценти річних у розмірі 1447 грн 83 коп, інфляційні витрати у розмірі 763 грн 62 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС ЛТД" 2196 грн 90 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 16.03.2021.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Cуддя Таран С.В.